Думаю, кожна мама зможе назвати свою дитину "генієм". Давайте ділится досягненнями наших діток - хто що вміє та чому нещодавно навчився, або тим що вас приємно дивує у їх розвитку. Почну з себе, точніше з доці. Наша Ксюшка в півтора року знала біля третини абетки, а зараз у три майже всю без отих всяких складних "Щ" та "Ч". Це головне наше з нею досягнення. А от ліпити ті букви докупи - ще ніяк. Знає на яке світло на світлофорі треба йти, а на яке стояти. Легко запам"ятовує імена людей, з якими спілкувалася хоча б раз. Впізнає на вулиці машини тої самої моделі що у нас або у наших знайомих. Навіть якщо колір не співпадає.
Відповідь: Наші маленьки генії Марко в 2 роки знав приблизно 2/3 української абетки, на тому і зупинилися, але англійську вже знає всю. Рахує до 10 українською і англійською. А головне досягнення - ми знаємо всі марки машин!!!
Відповідь: Наші маленьки генії Мене мама навчила читати вже в чотири. Й поки дітки в першому класі вчили літери, я під партою журнали читала, які батьки собі тоді виписували Думаю що це просто тренування пам"яті та навчання "вчитись". А в нас вийшло взагалі випадково. Мала погано їла, а під рекламу годувати не хотілося. То зробила їй в Пауер пойнті презентацію. Там під смішний звук з"являлися яскраві великі літери по черзі. З"являння та зникання літери зробила смішними щоб або випадали, або вискакували чи мігали. Там є досить багато варіантів. Потім літера затримувалась на екрані та так само зникала. В Ксюшки це викликало захоплення, тому їли добре й абетка вивчиась сама-собою
Відповідь: Наші маленьки генії Моя абетку взагалі з півтора року знає, але читати починає тільки зараз, у 5 з половиною. На все свій час, хоча мене бабуся навчила читати у три рочки, а потім мала чистий спокій, бо мені для повного щастя крім книжок нічого не треба було. Так чи інакше, особливого генія з мене не виросло :D
Відповідь: Наші маленьки генії якраз читаю книгу "ранне ровзитие детей" і тут якраз створюється аналогічна тема не хочу нікого образити,але прошу один з перших абзаців цієї книги- "Раннее развитие ребенка – это всегда проблема родителей, а не малышей. Это всегда стремление испытать гордость за свои родительские достижения, даже если мама и папа искренне уверяют, что они хотят только общения с ребенком, хотят дать ему только самое лучшее. Причем очень часто родители стремятся к этому любой ценой, и все неудачи ребенка рассматривают как личное поражение, подтверждение собственной несостоятельности. Педагоги и психологи из практики знают, что если к ним пришел ребенок, прошедший школу раннего развития, то это, прежде всего, проблемные родители, а потом уже – трудные дети." Кому цікаво ,пишіть в ПП-скину 2 частини книги.самій цікаво почитати про причини і наслідки,про те ЯК треба а ЯК не вартує. ПС. прошу не ображатися і не "закидувати"
Відповідь: Наші маленьки генії Так, але в той же час діти вчилися вчитися, а ти приховано займатися посторонніми справами. А потім діти вже вчили щось нове, а ти по інерції пропускала... (тут "ти" абстрактне, Анютко, не про тебе конкретно)
Відповідь: Наші маленьки генії Ну. Чому ж пропускала. Початкова школа - перші три класи я була відмінницею. З четвертого - побільшало четвірок. Не думаю що це зле. Погоджуся тільки з тим що це не дуже виховано. Але, думаю, як би не журнали, то всеодно б ловила гав, бо просто нудно. Можу казати тільки за себе, а не взагальному, бо незнаю як в решти.
Відповідь: Наші маленьки генії Та тут взагалі треба враховувати, що всі діти різні. Хтось в два роки може знати марки машин, а хтось ще просто не розмовляє, тому навіть якби й знав, то не міг би сказати Я свого Андрія, наприклад, просто зупинити не можу, щоб чомусь особливо навчити. Він знає кілька букв і цифр, геометричні фігури, напрямки, і т.д ну, тобто все, що може знати дитина-негеній А от, до речі, в садочку він дуже чемно слухається і вчиться... Це я до того веду, що деякі діти надаються до того, щоб їх "ранньорозвивали", а деякі ні. Буквально вчора Ума розповідала мені про доньку нашої співробітниці, котра знає і вміє стільки, що всіх вражає, крім того купа гуртків, і це все - заслуга і робота мами... От тільки чи буде потім вдячна дівчинка мамі за це, чи може їй хотілось би просто дитинства. Я "За" розвиток дітей, але без "фанатизму"
Відповідь: Наші маленьки генії Я теж дуже рано почала читати-писати. А дурнувата вчителька в другому класі сварила мене перед дошкою за те, що я неправильно маленьку літеру "б" пишу... То я вже потім зрозуміла, що писала її, як дорослі пишуть, з таким "вивехром", а не як в прописах... Не можу сказати, щоб мені було дуже нудно в 1-му класі, тому що більшість дітей вже вміли читати-писати, а ті, які не вміли - то радше був випадок, і всі ми мали чим зайнятись
Відповідь: Наші маленьки генії Дівчата, дитину можна навчити абетки навіть у два рочки, головне, щоб сама дитина то попросила, а не силоміць, щоб перед подругами і родичами похизуватись. Ми малому в два рочки купили абетку картонну, щоб віршики вчити ( в садку ж все-одно з двох рочків вчать), малюнки там гарні. Так от він зацікавився буквами. То десь за півроку знав усі крім шиплячих. Потім якось цікавість пропала, все позабував. Наново вже в чотири вчив. І про досягнення - в два з копійками теж знав марки машин, так цікаво йому було, зранку йдучи до садка, показувати і питатись, а потім і самому називати .
Відповідь: Наші маленьки генії Ото ж бо! Признаюсь, раніше, коли я бачила ровесників Андрія, котрі вміли і знали більше за нього, в мене виникав сумнів, чи то не моя вина, що він так не вміє, може треба активно "розвивати" малого. Але перейшло. Я знаю, що в мене "просто дитина", не геній, і я дякую Богові, що він в мене є, такий як є. Намагаюсь зацікавлювати сина новими знаннями, тішуся, коли він навчається чомусь новому, тішуся, коли інші дітки вміють щось цікаве, але вже ніколи не порівнюю їх. Кожному своє.
Відповідь: Наші маленьки генії І ще пригадала... Колись прийшла за малим в садок, і застала виховательку засмученою якоюсь, чи швидше розгубленою навіть. Питаю, що сталось. Каже, що до неї прийшла мамочка (не називаючи імен), обурена, роздратована і ображена за те, що її дитині не дали віршика на Новий рік. Вихователька їй каже, що ваша дитина не розмовляє ще майже (це було ще в яслях), що пробували з ним віршики вчити - не виходить, дитина плаче. На що мама заявила, що це не її проблеми, і дитина має виступати! Я досі не знаю, що то була за мама, але підозрюю, одна з тих, чиї діти або взагалі розревівшись втекли зі сцени, або вийшли і помовчали. Ну і що це було, якщо не просто батьківські АМБІЦІЇ?
Відповідь: Наші маленьки генії Ні, ні, вони всі геніі, серйозно! Та справа не в тому муштрувати чи ні, просто від природи в цьому віці вони так швидко всьому вчаться, не то шо ми.
Відповідь: Наші маленьки генії Розвиток дитини повинен бути гармонійним. Тобто не вчити дитину того, що хочеться, щоб вона знала, а допомагати їй дізнаватись про те, що їй цікаво. Особисто для мене слово геній чомусь має трохи негативний відтінок, ну і плюс я вважаю, що геній - це явище насправді рідкісне і унікальне (якщо воно від природи, а не змуштроване батьками). Недавно по телевізорі бачила хлопчика, який здається в 5 років знає всі країни світу, їхні столиці, валюти, мови, якими розмовляють в тих країнах. Там ще багато про нього було. І що найголовніше, що живе він з мамою в якійсь глуші, де центрами раннього розвитку і не пахне. Та й мама виховувала його сама, а тому особливого часу на муштру не мала. Дитина сама виявляла зацікавлення і коли щось один раз почула, зразу запам'ятовувала. В того хлопчика є 2-юрідна сестра, яка вчиться в 6-тому класі, то коли вона робить уроки, він сідає біля неї і запам'ятовує все, що вона робить. Оце, мабуть і є маленький геній. До своєї дитини я такого слова вжити б не могла, та і, мабуть, не хотіла б...
Відповідь: Наші маленьки генії Пам"ятаю,моя двоюрідна сестра вчила свою 4 літню читати(точніше її чоловік),закривався з нею в кімнаті і вчив-з плачами теж.В 4 роки вона читала книжки.Моя старша була тоді на пів року молодша,знала тільки букви.Коли моя йшла в школу,то вміла читати по складах,але їх вчителька казала,щоб дитину не заставляти,ми так і робили.Закінчивши перший клас моя вже нормально гарно читає(основне розуміє що читає і з інтонацією)На канікулах перечитала багато книжок(я деколи їй кажу щоб меньше вже читала,бо переживаю за зір)Вже прочитала всього Незнайка,Нестайка"Лісову школу",і багато -багато інших-дуже любить читати,каже"Я так хочу дізнатись що там буде далі..."Зараз читає краще у класі,хоча були діти які йшли в школу і чилали за неї краще. А от двоюрідної сестри мала вже взагалі не хоче читати-дістала таку відразу до книжок.На все свій час і головне щоб дитина розуміла що робить ,і щоб було все без примусу.
Відповідь: Наші маленьки генії Я йшла до школи і не знала ні буквочки!!!!!була правда в класі наймолодшою і це не завадило бути кращою у класі і академії!!
Відповідь: Наші маленьки генії Я не розумію коли кажуть, що хтось навчив дитину до 3-ьох років керуючись тільки власними амбіціями. Ну як можна заставити вивчити таку малу дитину те, що їй не цікаво? Та вона просто переключить свою увагу на інше, піде бавитись і не буде знати те, що не хоче... Сумніваюся, що хтось влаштовує дитині якісь тортури, щоб вона знала букви. Але коли мама вміє зацікавити чимось, то хіба це погано? А якщо дитині цікаво і вона збагачується новими знаннями, то хіба воно вже аж так сильно їй шкодить? Моя дитина в майже 3 роки не знає абетки, впізнає 3-4 букви, хоча я створила їй всі умови для того, щоб знала, але їй не було цікаво, вона тоді розвивалася в малюванні. А от вірші, казки - це те, що їй не набридає ніколи, з цим і пов`язана її здібність гарно розказувати вірші. Ми з чоловіком іноді дивуємось як вона з потрібною інтонацією і виразністю їх декламує, щоправда тільки тоді коли їй хочеться, а так скільки не проси, не розкаже. А з власними амбіціями я мала нещодавно справу, коли хотіла малу на танці записати. От є в мене така мрія, щоб дитина танцювала, і була від того така ж щаслива, як я колись... Але вона не хоче навіть чути про танці (сподіваюся поки що) і після двох днів вмовлянь. я таки змусила себе заспокоїтись і визнати, що МОЯ мрія є моєю, а не мрією моєї дитини, і вона не зобов`язана її виконувати...
Відповідь: Наші маленьки генії Знайомі розповідали про супермудру дівчинку ,яка цього року пішла у перший клас. Дитина дуже розвинена - інтелектуально переганяє однолітків. Так от, вчителі в тій школі сказали,що їй треба йти відразу у 3-4 клас! Мене б такий стрімкий розвиток ,мабуть, насторожив би... Хочу, щоб мої діти були розумними і мудрими, а геніями - ні. Переважно у геніїв непрості долі... Моя мала у два роки знала всю абетку, у 3 читала напам'ять довжелезні вірші. Якось прийшли гості, ми попросили її розповісти "Паротяг" із "Улюблених віршів" А-баби-галамаги. Після того, як вона за 10 хвилин без заминки то продекламувала, один із гостей спитав " Для чого ви дитину мучите?" . Він думав, певно, що ми її муштрували, аби вона то вивчила ))) У 4 з половиною навчилася читати, вивчила віршик німецькою та польською мовами, а от малий - не хоче вчитися... Я й не наполягаю - всьому свій час, для чого поспішати? А в першому класі що робитимуть? В стелю дивитимуться чи кунятимуть на уроках?
