Емігранти, повертайтеся!

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Хіба це не особиста образа?

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Я розумію, що ці слова мене не стосувались, але я відповім на них. Я маю образу на державу Україна за те, шо вона не в змозі забезпечити нормальних умов для інвалідів. Для тих людей на інвалідських візках, які хочуть працювати, заробляти на себе гроші і платити податки державі. Скажіть мені, мила Pantera, скільки інвалідів ви зустрічаєте на вулиці в Україні? Скільки студентів-інвалідів вчилось на вашому курсі? То цих людей в Україні просто нема, чи як?

А тепер про травичку. Мені самій неприємно, коли трава на мому газоні висока виростає. Виглядає негарно.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Та трохи замало. Таки туристка. Хоча, якби вона була інвалідкою або супроводжувала інваліда, то зрозуміла б все і за пару днів.

І яка, Лілю, користь з того вагона для інвалідів, якщо вокзал для них є повністю непристосованим.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

В мене той процес пройшов набагато швидше. Я відчула як полегшало моє життя зразу ж після посадки у Варшаві по дорозі в Штати. А далі все було краще й краще. Є багато речей яких я до сих пір не розумію, але основним для мене є те, що мій брат почуває себе повноцінним членом суспільства і може жити нормальним життям. Все решта - то дурня.

 

брехня. Ми тижнями не стрижемо. Он в шваґра якийсь час трава була по-пояс і йому ніхто нічого не сказав. Просто постриг бо сам захотів. І вже.

щоб не бути такими зацофаними як наші співвітчизники.

Підтримую. Багато з чого є дурня і вже. Тут також є багато проблем. Але ті проблеми можна вирішити залишаючись людиною а не зробитись твариною і гавкати на всіх.

Ми не в совку, ні, але спілкування залишилось на тому самому рівні - всіх під одну марку. Якщо в закордонії існують психологи то значить всі там хворі, а он Україна здорова держава. Тільки он з ким не спілкуюсь всі жаліються що скоро там нікого не залишиться бо люди п*ють страшенно і п*ють бурду. Це мені священник розказував один. А коли він запитувався в тих людей - чому п*єте? Відповідали, що проблеми в сім*ї. А як запитувався, чому ж не поговорите з жінкою/тещою, тим хто є проблемою. У відповідь чує, а хто б ще з нею говорив. Краще вип*ю.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Моя спiвробiтниця теж не косила траву, i на них пожалiлись сусiди. То вона не розгубилась i сказала що вони бережуть природу, iтд... То їх хiба що попросили стригти за 2 фути (близько 70см чи шо) вiд країв плоту, та й усе.
Менi чоловiк недавно щось цiкаве сказав. Я сидiла i жалiлась що всi такi занятi, лiто на дворi, а нiхто не хоче на якийсь пiк нiк, шашлики, тощо виїхати, а "дома" мої батьки в молодостi лише тим i займались. То вiн менi сказав, що можливо у батькiв не було такого вибору як у моїх друзiв є зараз живучи в Америцi. Тобто, вони i в театр, i в похiд, i десь за мiсто, i в ресторан iтд можуть, а може дома колись, тим бiльше, шашлики були єдина розвага. Проте менi вiд цього не легше, бо я зараз є дуже обмежена в планi часу, фiнансiв, та фiз. можливостей у зв'язку з моєю панi, та ще одною панi в дорозi. Проте доля правди в тому що вiн сказав таки є.
Але я всеодно мрiю купити дачку, просто землю на природi, чи бiля водойми якоїсь з халабудою, або й без, та й їздити туди час вiд часу, на шашлики, природу, iтд. Може ця мрiя й збудеться колись

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Та ті японці бідні люди. Вони працюють по 14 годин на день і додому не їдуть а сплять в центрі Токіо в ящиках. Колись дивилась фільм. Я б так не змогла. Я он тому і в Нью Йорк не дуже люблю їздти на роботу, хоча онтако аби пройтись, прошвирнуться по маґазінчиках або посидіти в файному кафе і попити правдивого лате або капучіно. Ось це так.

Обовязково збудеться. Головне не втрачати надії і мріяти.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Лілю, де Ви? Хіба це не образа? Загальнонаціональна, я б сказала...
Мушу висловитися на цю драстичну тему.
Моя хресна виїхала в Америку багато років тому. Вийшла заміж за американця, народила двох діточок. 2 роки тому вона приїжджала в Україну. Було застілля. Почали говорити про життя там, за кордоном. І коли вона сказала "У вас тут, а от у НАС там...", мене ледь не пересмикнуло. До комфорту і добробуту звикається швидко...
Мене дратують брехливі політики по тєліку, мені не подобаються злі продавці у магазинах і нахабні водії на дорогах, я ніколи не змирюся з рагулізмом, коли кидають сміття на тротуар чи тикають кулаком в спину у маршрутці "передайте гроші", але я знаю, що наша країна - це МИ З ВАМИ. У тих самих маршрутках і магазинах працюють наші тітки, батьки, друзі та сусіди. Ніхто не змінить нам нашу країну, поки ми не змінимося самі.
Я була в багатьох прекрасних країнах. Вчитися там чи працювати - так, жити - (для мене) - ні. БАТЬКІВЩИНУ,ЯК І МАТІР, НЕ ВИБИРАЮТЬ.
П.С. Моя однокласниця виїхала з батьками та сестрою до Канади у 12 років. Школа, університет, батьки знайшли роботу, купили авто, будинок (хай не цегляний чи дерев'яний, але будинок). 4 роки тому вона приїхала вперше за багато років в Україну. Поверталася звідси зі сльозами. Тепер щоліта їде у відпустку не на море чи в гори, а сюди. Каже, що хотіла б жити тут, що там люди не такі, кожен сам за себе і т.д .
П.П.С. Коли ми тільки одружилися з чоловіком, я запропонувала йому поїхати в Англію чи принаймні в Київ (мовляв, там можливості ліпші і заробітки більші). Він сказав тоді фразу, сенс якої я зрозуміла для себе лише недавно: "не шукай в ср..ці меду - його там нема"
__________________

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Та ні-ні, Боже збав, де ж би то вказувати... Простіть, просю, непокірну голову, що насмілилася....
Я - за справедливість. Ну тоді я вступлюся за зацофаних співвітчизників - зацофаний той, хто так говорить на інших.

На відстані любити Батьківщину ще й легше.

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Kolyorova Гарно написали. Душевно.
Але складається враження що маєте образу на тих хто виїхав, бо їм це вдалося

а Вам ні

.
І тепер мусимо хвалити те що маєм і любити те, в чому живемо. Я теж люблю Україну, бо народилася тут, але є приказка така: Риба шукає де глибше, а чоловік де ліпше. І це не добре і не погано, це нормально!
Інтелігенцію вибили, хто зміг - виїхав, а рабочій клас астался, самі подумайте, де їй, тій культурі взятися? От і маємо, те що маємо.
Дівчата, як можна порівнювати багату Америку з бідною Україною? Це ж різні речі, як чорне і біле! Тут не те що для інвалідів, тут для здорових людей нема умов і гідної платні. А інваліди тут взагалі приречені люди.
На тому тижні польський туристичний автобус заблукав і попросив дорогу показати, а мені по дорозі якраз було. Питає мене поляк і щиро дивується - Чого у вас такі ямки на дорогах? А я кажу - Бо Україна бідна, грошей на дороги нема. А що, треба дивитися правді у вічі. Бідні, бо таки зацофані десятиліттями совка, і скоро то не минається. Треба щоб ціле покоління оновилося і оті совкові сварливі тьоті з гастрономів пішли на пенсію, а прийшли нові, що мислять по-новому.
Для мене найобразливіше те, що українцям навіть у Польщу тепер візу відкрити ціла проблема. Отак живемо коло Європи, а поїхати подивитися ту Європу зась. Сидіть дурні українці як дикі тваринки у клітці і працюйте за 200 доларів всю жизнь. Логіка правильна, бо, чого гріха таїти, лишились би в Україні самі пенсіонери та діти, а працездатні повиїжджали на заробітки, частина - з мрією там пристроїтися. Бо вірять що там їм буде краще, а раз вірять, значить таки буде. Зрештою, щоб знати тре спробувати. Згідна з тим що хто там дасть собі раду той і тут не пропаде, але якщо людина молода і енергійна, хоче заробити на житло наприклад, або на бізнес, покладіть руку на серце і скажіть, хіба в Україні це реально зробити чесно?
Як на мене - хай краще їдуть і пробують. Як нє, то ся вернуть.
Мій прадід 17 років в Америці жив, але ностальгія, бачите, пробила. Додомцю захтілось. Як приїхав - заарештували, сказали шо шпигун і куркуль Повернутися туди вже не зміг. Такщо всі, кому там добре, сидіть як миш під віником, бо ми тут теж мед не лижем. Гривня падає, не знаєш що день грядущій з собою прінісьот....
Смішно, як наші продажні газетки заказушку друкували, мовляв, як гірко нашим заробітчанам по Італіям і т.д. Історії шукають слізливі, щоб не виїжджав народ. Знайома була в Іспанії на заробітках, казала що читала там ці статейки і гиржала.
І взагалі, пропоную темку переіменувати на "Емігранти, візьміть нас з собою у вигляді ручного багажу" і сусідню темку зразу відкрити - "42 способи прикинуцця чемоданом" Черга б стояла

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

І я скажу, що таки наш нарід дійсно зацофаний, закомплексований і рагулюватий на відсотків так 85 мінмум, і то проявляється у всіх сферах життя, і маємо ми те що маємо, і з такими людьми іншого не буде ще років так з 50, і владу маємо ту на яку заслуговуємо.
Щодо еміграції, то тут як кому, ми би своєю родиною в Америки-Канади, Італії0Іспанії не їхали, але останнім часом в нашій родині назріває думка перебиратися з часом до Києва на роботу в ТНК зі стабільними планами річними і ен-річними, або десь в близьке зарубіжжя-Чехія чи Словаччина, ба, навіть Польща-це досить схожа на наших в плані культури буття, благо є підгрунття, бо до прикладу, навіть власний бізнес у нас-це можливість непоганого і стрімкого заробітку, але коштом здоровя свого, своєї родини і постійного страху, часом не попасти випадково в чуже корито, і мусіти під когось "лягати" за свої ж гроші.

 

Ну що ж, як кажуть, "чемодан, вокзал"... і відповідний бажаний напрямок )))

А цю гілочку назвала зовсім би інакше : наприклад "Емігранти, то Ваша справа! "

 

Відповідь: Емігранти, повертайтеся!

Дороги погані бо гроші крадуть. Я працювала на фірмі яка будує дороги - знаю що кажу.

За ремонт об'їздної дороги через Буськ (бо транспорт весь пустили туди) наші "бідні" українці запросили стільки, що ще раз можна Львів-Броди заново зробити.

На ремонт іноземним фірмам дають стільки ж скільки Автодору, але наші половину крадуть, а потім шутром досипають.