Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Е, ваша бабця з породи моєї свекрухи! Стоїть у нас шафа, гарна, полірована, з антресолями, без єдиної подряпинки. Свекри купували і урочисто дарували -надцять років назад. Але така гаргара велетенська!!! Оце купили ми нову прихожу і шафи на бібліотеку замовили, ну не вміщається в мою трикімнатну квартиру ця шафа! Каже чоловік: "Або забирайте, або ми продамо!" Відповідь: "Та ми ж за неї 200 рублів давали! Як продасте, то повернете!" Чоловік руки потирає, бо вже домовився продати за 650, а тут:"Та-ак! Скіко то в долярах буде, якщо тоді було 1 до 1?!".

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

ми минулого року після смерті баби за якийсь час прибирали в хаті (вона сама жила), виносили там речі на сонце провітрити і т.п., то знайшли купу велику протрухлявіло-запліснявілих купонів (були такі типу "іграшкові" десь роках в 90-х). і кому вона нада? навіть суму не рахувала - але купа немала була - горіло добре! (так класно гроші палити!)

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А ну так... ней ще ті часи згадають коли за один доллар давали 67 копійок, бо ж совітський рубель був такий сильний шо нікуди.

А мене он чоловік добиває. Знає що мені ітак важко, а ще поїхав на роботу і дзвонить що 10 хвилин і випитує
- а як в тебе настій? боїшся? а що ви робите? А чого це ти на комп*ютері? а як так що вони їли а ти де була?... йой... не маю сили до того

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Молодці Ви!!!

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Дівчата потрібна порада.
Недавно моя двоєрідна сестра розійшлася з чоловіком і звернулася до мене щоб написати позовні заяви на розлучення, аліменти і вселення в гуртожиток.
Заяви я написала, роздрукувала, але напротязі останнього тижня вона ніякого інтересу до своїх юридичних справ не виявляє.Дзвоню до неї завжди я і домовляюсь про зустріч, але потім вона не передзвонює.Що мені робити, просто далі не втручатися?
І по-друге, сестра зараз живе вдома в жениха своєї рідної сестри, а я живу в чотирикімнатній квартирі(одна кімната на ремонті) і місця в мене достатньо, а вони всі на купі.Крім того син сестри мій похресник 4 років, який зараз живе в селі з бабусею. Особливих родинних почуттів я не маю, але якщо брати просто по-людськи я б мала запропонувати пожити в себе, хоча я наперед знаю що це завдасть мені дискомфорту.
Як ви б вчинили на моєму місці?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

зачекала б трохи, поки вона сама не дасться чути
як то кажуть "не роби нікому добре і тобі не буде зле"

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

жити в своє задоволення. бо ще жодна добра справа не залишилася безнаказанною

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Хоч я маю своє "місце", але бувши б на вашому таки запропонувала пожити сестрі разом. Та й вам цікавіше було б, і з похресником стали б ближчими. А от щодо підготовки документів - не спішіть. Часто ж сім"ї миряться і живуть далі душа в душу (так розказують), а ви щоб "крайньою" в їхньому розриві не залишились з документами не спішіть

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Просто не втручатись.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я нині витягнула з шафи джинси які на мені не сходились ще минулого місяця і вбрала. Добре сиділи на мені, тугенько. А ще майку до них вбрала чорну в червоні троянди. Я колись її мамі показала ( не сьогодні, бо ми як той Матроскін з Шаріком, уже трєтій дєнь нє разгаваріваєм) то вона сказала що воно мені недобре, всі мої жири вилазять і аби я навіть не думала собі в такому ходити. Во!
А тепер не вилазять і я буду ходити.

Вчора мама кликали на підмогу тата, то дзвонив і мене виховував що «тобі вже мама не потрібна?» а нині в рух піжла важка артилерія - сестра. Довго мої кісточки перемивались, то як сестра подзвонила і я ненароком взяла трубку вона навіть говорити не дуже хотіла... тай мені не було коли. Не біда.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А в нас день вже не файно почавсяТьопік мій як песиня вночі закашлявся .я до нього а він аж горить весь..проснувся..то ще й соплі "рікою".Словом .. напевно ми знов захворіли

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Тримайтесь, в нас також мало мася не захворіла пару днів тому, то я її посадила на цибульку з цукром, більше травяних чаїв і тттт, ніби все добре.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Мій, тепер вже чоловік, захворів. І то не знаємо що з ним. Вже два дні температура височезна і скаче. То 39, то 37. Пішли до лікаря. Каже або інфекція, або нирки. І лікуй не знати що. А нам сьогодні на море їхатиТа ще й автобусом. Як ж він, бідака, ту дорогу витримає?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я не вмію, бо дуже мягка. І так мені зле нині, що жах.

Але дякувати Богу, що мене Андрій розуміє. Он дав мені заспокійливе і зайнявся дітьми як я мусіла побути сама на хвильку.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я нині їздила з мужом в село-загрузили пів багажника далі на Шувар ше пів, я там змерзла приїхала випила ложку коньяку оп"яніла розболілась голова і йду спати. Отак і живьом.Вибачийте як щось не то написала

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Дякую що переживаєш. В Четвер ввечір приїхали мама пізно з роботи і виявилось, що моя Андріана якось тама забулака на її ліжко і десь там його запацькала своїм ґоґо. І приїхала сестра і щось там довго обговорювали. Дуже довго. Я просто закрилась в себе в кімнаті.

А в п*ятницю Андрій з самого ранку нас просто забрав з хати на цілий день. Ми відвезли машини до механіка а самі пішли смажитись на пляж. Андріанка заснула, так що тільки носик стирчав... ну то той носик і засмаг.

Приїхали ми ввечір додому пізно. І як я побачила маму то зразу з нею привіталась, але вона мені не відповіла бо вважає що я недостойна аби вона зі мною говорила. Я ж бо так обрализа свою маму.

Нині зранку ми їздили до церкви. Наша сім*я окремо а мама з татом і сестрою окремо. До мене говорить тільки тато, і то радше звертаються до дітей а не до мене.

А я собі пішла до сповіді і гарно поговорила зі священником. Я думала що він мене буде сварити а все було навпаки. Він просто підтвердив слова які мені вже були сказані тут кількома файними форумляночками. Мені було приємно.

Після церкви наш татко повів нас в ресторан на сніданок. Ми гарно всі наїлись і нас закидали компліментами яка ми гарна сім*я і які в нас чемні діточки. Ага... вони тільки того і чекали. Андріана своїм плачем навіть вимантила олівці, то вже мали забаву і малювали на салфетках.

Зараз я сама з Андріаною. Андрій взяв дітей їздити на автобусі і поїзді (це вони мають їхати в Нью Йорк забирати нашу поломану машину) а бабця з дзядзьом також поїхали «до себе».

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ми повернулися....годину намагаюсь почитати ДП, подивитись фото, прочитати оголошення і відпочити від дороги....потім відзвітуюсь....