Відповідь: Милостиня А мій чоловік любить такі собі "екзамени" проводити - одного разу до нього підійшов якийсь дідуьсо, почав просити милостиню, а він каже: хочеш, куплю тобі поїсти, ти може голодний? (бо грошей принципово не дає). А той каже - та йди ти зі своїм їсти А ще був інший випадок, та сама ситуація, теж якийсь дуже бідно вдягнутий дідусь просив під хлібним кіоском гроші, то він йому і хліба купив, і чогось там до хліба, а старий аж розплакався, так дякував...
Відповідь: Милостиня Та ми сидiли, їли тi мандрики чи до чи пiсля Горлички, вже не пам'ятаю. Зайшло мале циганча, брудне, в тряпках i почало обходити стiл за столом, просить грошi. А до нас пiдiйшло i каже "тьотя, дай кусок пiцци" А ми з Дануською такi "тьотi", однiй 15, другiй 18 (чи 16-19?). Ми не звернули уваги, думаєм зараз сам пiде. Вiн пiшов, потiм знов прийшов i знов "тьотя, дай кусок пiцци", i здається ще раз так приходив, то Дануся не витримала i каже "дитино, де твоя мама????" Малого здуло як вiтром! Ми ще посидiли трошки i малий вже не вернувся.
Відповідь: Милостиня А як ви думаєте, що ми могли сказати? Їй було так соромно, що нам стало якось не так від тої ситуації стало..... Віддали ще два млинці, що не з"їли. Вона один зїла, а другий в кульочок поклала. Вона ще розказувала, що живуть з "дідом" самі і він тяжко хворий, лежачий і вся пенсія йде на ліки, а на їжу майже не залишається. Ми ще хотіли грошей дати, так вона не взяла. Пригадала ще одну історію, Кілька років тому, десь 5 напевно: дзвінок в двері, я відкриваю двері (в одні двері - "наші", а потім такі загальні - з сусідом, і вони з шкляним віконичком) і я дивлюсь у віконечко - там хлопчина років 10-12 приблизно і кажу: дайте щось поїсти. Я пішла на кухню, були якраз деруни і взяла кілька штук поклала в кульок. І коли я вийщла і простягнула кульок, хлопець так шарахнувся і рукою до обличчя, ніби захищається. Був якийсь такий переляканий, дуже. Я поклала кульок на землю і пішла, закрила перші двері, дивлюсь в віконечко, а він схопив той кульок і почав скоро ті деруни їсти, так швидко, двома руками, ніби хтось мав забрати в нього. Я потім дома плакала. Після того він ще десь два рази приходив і завжди був такий наляканий, я навіть старалась плавніше рухатись. Пробувала щось запитати в нього, поговорити, то він взагалі втікав на сходи. До сих пір моторошно, як згадую. Мабудь, щось мені тоді треба було зробити, але що? То на Сихові було, може його ще хтось бачив?
Відповідь: Милостиня Були ми в такій ситуації. Ще з батьками чоловіка жили, то прийшов раз хлопчина і їсти попросив. Мама винесла йому і перше і друге, нічого такого, те що й ми тоді їли. він теж ще довго приходив. маленький такий, казав, що йому 14 років, а виглядав на 10, тільки от досвіду на всі 16.. Я чоловікові пропонувала його всиновити, але якось тотак... одне за одне... і все забулось... І хлопчина вже не приходить... і совість мене не мучає, що мала для нього зробити щось більше, допомогти знайти дах над головою, може нічого з того б не вийшло, але я навіть не спробувала... .. Світ байдужий через те, що люди байдужі, бо люди і є складовими цього світу.. ... Не будьмо байдужі.. робімо кроки... або крочки... але рухаймось вперід.. бо людина що не рухається вперід , поволі рухається назад.. ( це я про себе..)
Відповідь: Милостиня Жебракам не подаю. Вважаю подавання сприянням жебрацтву. А ще знаю, що жебракування - це дуже добре налагоджений бізнес, який "кришують" бандити та міліціонери. Для мене є лише один виняток - сліпі. Їм подаю, коли маю. Хоча, припускаю, вони також "працюють" у цій системі ...І серце крається, коли проходжу повз циганок із наколеними дітьми на руках - щоб ті міцно спали (
Відповідь: Милостиня Я Я мала на увазі те, що по ньому було видно, що його бють, він боявся коли до нього підходили люди, затуляв руками обличчя. Можливо я мала щось порадити йому, куди можна звернутися, чи піти в якісь органи опіки чи ще кудась. Щось я недо..... (недоробила чи не договорила).
Ну i в тему, я бомжам, наприклад, нiчого нiколи не даю. Але також i не даю всяким музикам, танцюристам, фокусникам iтд. Один раз лише дала, бо моя дитина взялась витанцьовувати пiд музику, ну то менi було стидно вже не дати. А так - нi. Я даю пожертвування на хворих дiтей, гуманiтарну допомогу (одяг взуття, тощо) здаю в секонд. А бомжам... вони тут iнакшi я думаю. Стоїть кобиляка дебела, рокiв 30-40 i просить на "пропiтанiє". Щас! Розiгналась! А працювати?????? Робота БУДЬ-ЯКА є! I десь пiдмiтати, i мити, i примивати iтд. А стояти на сонечку весь день, а потiм вiдсипатись робота не хитра, чи валятись в парку, i вiдлякувати вiдпочиваючих. Раз чорна бомжиха щось на бабку почала нападати в парку. Словесно сварилась, але дуже близько пiдiйшла. Деякi люди зупинились i заступились за бабку, та й мiлiцiю викликали. Бомжiв хоч не вигнали з полянки де вони сидiли, але втихомирили. I давай їм грошi пiсля такого. Будучи у Львовi бачила циганку що ходила прямо по проїжджiй частинi з маленькою дитинкою (може мiсяцiв 10-14) на руках, i нiжки, ручки так безвольно баламкались, звисали. Я одразу зрозумiла, що та дитина не просто спить. Свою малу прижимала теж, старалась не ревiти, але важко було таке свинство спостерiгати.
Відповідь: Милостиня Ну, нехристияни й не мають обов'язку подавати. Християни ж таким чином не повинні думати. Бо Христос не казав оцінювати, чи варто дати, чи ні, а сказав просто - просять - ДАЙ. Чи ви думаєте, що в його часи шарлатанів не було? І не треба собі шукати оправдань, чому я не даю тому чи тому, бо то лише оправдання... Навряд. Я тим, що на вулиці з табличками попри машини ходять, даю їду. Якщо маю. Вони навіть жуйку візьмуть чи цукорка. І як дати їм канапку чи що інше, то зразу її їдять, прямо там, посеред вулиці... І тим, хто грає на вулиці ми даємо, і тим хто так просить також, навіть чорним... ті люблять стояти біля банків та горілчаних магазинів :xaxa: і там просити. Ми лише в одному випадку не даємо, якщо дрібних у кишені нема.
Відповідь: Милостиня В мене є знайомий в Росії, 25-річний хлопець. То він якось побачив маленького хлопчика, який шукав на смітнику їсти, і забрав його до себе додому. Відмив, нагодував, одягнув, провів по лікарях, влаштував до школи і в кінцевому результаті всиновив. Я от коли про це думаю, починаю усвідомлювати - наскільки ж мені ще далеко до справжнього усвідомлення науки Христа...
Відповідь: Милостиня Мені чується моралізаторський тон? Вірю, що я помиляюся. Я не оправдовуюся, це - моя ПОЗИЦІЯ. Не хочу, щоб коментували мою позицію і сама не коментую інші позиції і не засуджую їх - бо, як казав, Христос, "Не судіть..." Якщо почитати уважніше - то я таки подаю Не така я вже нехристиянка
Відповідь: Милостиня Я не моралізую, просто кажу, як думаю. Ви даремно бачите осуд. Якщо я коментую якісь слова, то я не завжди коментую її автора, тобто для мене допис і його автор - не те саме. А християнка ви чи ні - то це не мені оцінювати. Я сама не надто достойна нею називатися...
Відповідь: Милостиня Даю завжди. Не дуже дивлюсь в обличчя, не дуже оцінюю, просто даю, бо, на щастя, маю ту гривню, без якої можна обійтись. Правда, моя мама вважає це слабкодухістю, ніби -то я боюсь відмовити, різко висловитись ну і подібне. "Найлегше тицьнути копійку, а не оцінювати, варте воно того чи ні" - так завжди каже. Може і так, але я себе вже не переміню. Ну і то не милостиня і не в тему трохи, але напишу. Ще я купую городину-садовину у бабусь, знаєте, таких справді сільських, спрацьованих. У яких навіть погляд натруджений. І не треба мені того щавлю чи кропу, тих грушок-яблук - свої маю, але купую. Фрукти мию і виношу дітям на подвір"я, зелень сушу, а часто і викидаю, бо зів"яне допоки додому доберусь, але коли йокне щось в душі від вигляду тої бабці, купую, щоб вона не продавала.
Відповідь: Милостиня До мене на роботу дуже часто( регулярно!) приходять цигани і різного роду прохачі. Коли відповідаю,що так само як і вони знаходжусь на роботі(тобто не є власником) їх здуває як вітром.Значить,і цінять вони свої походи як роботу. А ще є така одна ну дуже вже наглюча жінка,забрала би все,що не так лежить,а що вже язиком плеще,страшне і сумне.Так їй я відразу говорю,що зараз викличу охорону ,і нехай вона з ними поговорить: щезає миттєво. Одного разу ходила і просила,бо в неї на Івана празник.Ніхто їй не дав того,що вона просила. Знервована баба дістає з панчохи нічогеньку таку пачку грошей і К-У-П-Л-Я-Є собі те,що хотіла. А подавати треба,серце підкаже,кому. Навіть якщо людина не так використає милостиню ---наше сумління чисте.,просили----ми дали.
Відповідь: Милостиня Мене жебраки за кілометр бачать чомусь. Не встигне чоловік відійти - вже оточують, що то їм мій типаж підходить чи що. Якось кобіта на всю зупинку кричала - дай мені на мандарини 50 гривень. І думай як вчинити - чи їй п"яній ще мандаринів бракує - бігти купляти, чи дійсно тре давати саме 50 гривнь, бо меньше її не влаштовує)))) Такі випадки для мене вже звичні - на них реагую твердо відмовою, бо мене таки не просять, а шантажують та вимагають. Випадки бувають всілякі. Дуже турбує, що до того залучають дітей, бо відомо, що для цього їх і крадуть і замордовують. Як в книжці "Мільйонер з нетрів" описували бізнес жебраків - дітям виколювали очі - бо таких більше шкода подаючим. Тому дітям гроші не даю - лише купую, що попросять. І тут вважаю куди важливіше знайти час і купити в магазині щось, ніж відмазатись копійками і вважати, що ото і є справжня благочинність. Все - бали для раю заробив. А ще краще - зрозуміти чому тим дитина займається, як вона по чесному на вулиці потрапила.. Хоча скажу чесно, мені до такого ні разу докопатись не вдалося. Але є люди яким подаю, не без того.
Відповідь: Милостиня На Стрийській з*явився новий прохач.Видно,що людина п*є,але ви б бачили,як він тішиться,коли йому подають...А як ще сигарету дадуть...Якась позитивна енергія від нього йде.Відступаю від своїх правил:подаю.Їздимо там щодень,маємо копійки напоготові,кілька сигарет(хоч я палкий противник куріння).
Відповідь: Милостиня Подавати милостиню чи ні-це кожного особиста справа! Подаючи ми ніби відкупляємось від прохача.І це тішить наше еґо,бо ми допомогли людині.А чи хтось задумувався над тим,що тут робить ця людина,хто чи що змусило її просити милостиню, нащо ікому піде ВАША пожертва? Це давно уже бізнес! А ті люди яким справді потрібна допомога можуть жити біля нас,але попросити їм недає гордість!!! Справжній герой(саме так можна назвати людину,яка небайдужа до чужої біди) ніколи нечекає на подяку! Щодо вуличних "прохачів"_їм ваша пожертва не є необхідною! Придивіться уважніше до них! Замість скромності-наглість,замість шматка хліба-гральні автомати,спиртне,наркотики... Думаю є над чим задуматись!
Відповідь: Милостиня Навіть не подумаю! Не моя то справа їх оцінювати та їхні вчинки. А якщо хтось попросить, хто ДІЙСНО потребує, а я не почую, бо в мене буде в голові мур отаких думок? Взагалі думаю, що такі думки від нечистого. І якщо попри таке думання подавати тим, хто просить, то це буде нехай і маленька, але перемога над злом. Однозначно є! Бо не сказано, що подавати тим, хто потребує, а тим, хто просить! Не треба оцінювати, потребує людина, чи ні. Це руйнування власної душі тоді. Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього. (Матв.5:42) І кожному, хто в тебе просить подай, а від того, хто твоє забирає, назад не жадай. (Лук.6:30)
Відповідь: Милостиня А я ніколи нікому грошей не подаю. Мені здається, що людина, котра бере милостиню, ненавидить тех, хто подає, більше, ніж тих, хто просто прохидить повз.
Відповідь: Милостиня Ліля, чисто з цікавості, а ти так завжди робиш? Бо ніколи не відкриваю двері власної домівки і цигани - чомусь не можу..., решта - не цікавить чому, завжди чим можу, от щось сьогодні задумалась, боюсь відкрити двері і все, особливо коли сама з дитиною, подзвонили в двері, жіночка така бідненька, я виглянула в дверну дірку, пройшло з пів хвилини, а тут вона вже поверхом вище йде і двоє здорованів за нею, аж похолоділо... Як ти розцінюєш таку ситуацію? ---------- Додано в 20:27 ---------- Попередній допис був написаний в 20:25 ---------- тобто відкрий двері і дістань по голові? я розумію, що я оце дещо приземлено зараз написала, дещо дуже приземлено, але ж...
