Милостиня

Відповідь: Милостиня

А ще сказати:"Аби тебе рак вхопив..." з таким гнівом, аж кров холоне...

Я гроші подаю одній категорії людей - стареньким бабусям, по котрим видно, що просити не вміють і соромляться цього, котрих на вулицю вигнала скрута. Вони стоять тихенько і скромно, не дивлячись вам в очі, стидливо тримаючи худеньку покручену руку навіть не перед собою - десь коло гудзика поношеного пальто і довго дякують по тому, мало не плачучи...

 

Відповідь: Милостиня

Тут просячих нема, хіба алкоголіки стоять на перехрестях. Таким не подаю, бо їм на фейсі написано, хто вони. А в Україні, як була, то всім подавала. А стареньким, як написала Un.Known вище, то подаю обов"язково. Одного разу, як бабця побачила, скільки я їй всунула в руку, то зловила мою руку і не відпускала, цілувала і благословляла. Мені було встидно, що вона то робить, але я розчулилася від того до сліз.

 

Відповідь: Милостиня

Звісно,що даю,але тільки тим які викликають в мене довіру,тобто стареньким та дітям,а цим алкоголікам,які не можуть стояти на ногах з червоним носом не даю,також хочеться допомогти їм,але розумію,на що піде ця милостиня,і не даю.

 

Відповідь: Милостиня

я подаю очень редко, слишком редко наверное, но не вызывают у меня доверия такие люди

 

Відповідь: Милостиня

ніокли н едаю милостиню,тим стогнєчим циганам,в яких кожен тиждень нова операція...
мені здається що якщо людині строчно потрібні гроші.і вона точно небуде за копійки там стогнати коло церкви чи на базарімаєш ноги руки-шнуруй на роботу!!!...
знаю,батько завжди дає дядьку в франику він без рук без ніг...
війна....
от такі люди варті...
а інші...
хехх...
але мабуть найбільшу милість зробила моя мама колись!
до неї подзвонив в двері якийсь дядько і попросився з сльозами наочах в ТУАЛЕТ,і моя маміта пустила,бо сама знає,як то деколи важко....
ну,дядько був чемнй,попісяв,подякував і пішов))))
а потім вже тато мамі вичитував,що той дядько міг би з собою і телефізор заодно прихопити)))))
от і помагай людям

 

Відповідь: Милостиня

Розкажу одну історію. Одного разу ми їли в піцерії піцу, і як завжди оті краї недоїдали, залишили... Коли ми вже почали збиратись, підійшла бабуся з кульочком в руках і тихесенько, навіть не піднімаючи очей, спитала чи можна оті краї забрати... Стало нам так шкода, що чуть ми всі не заплакали....Бабусям отаким завжди стараюсь щось дати.... А циганам, звичайно ні, були ми раз в Чопі і бачили оті суперові фазенди, в яких живуть оті цигани, що просять на вокзалах і т.д. Це їхня робота і заробляють вони набагато більше ніж звичайні люди.

 

Відповідь: Милостиня

і я тільки бабусям даю, і то тим, яким видно що важко ту милостиню просити, бо є ще ряд "бабусь"-"тіток"-"вагітних", які нагло пхаються - особливо як в машині їдеш, то все вічно вагітні циганки стукають у вікно....Навіть не певна, чи завжди вони дійсно вагітні - одну знаю, яка 5 (!!!!!) років все заходила в автобус і все була вагітна....безперервно - я їздила на вихідні додому і вона все по п2ятницях була в тому автобусі.....

 

Відповідь: Милостиня

бачу, що обговорення теми майже припинилося, та все ж почитала і...
...згідна на всі 100 з Liliyah Romanova у всіх її дописах. Ми живем на цьому світі для ЛЮБОВІ. Не для осуду, не для зневаги..Для генерування добрих думок, емоцій, доброї енергії. І чим більше ми цього будем продукувати ( а це ой як нелегко, бо часто наші генератори - серця - є в розладі з розумом, який і підказує оті всі сумніви, оті роздуми про милостиню як бізнес і т.д.). тим добріший буде світ. Працювати над собою важко, важко породити в собі любов до людини, яка попросила "на хліб" і тут же, не отримавши грошей на хліб, викинула власне цей отриманий від тебе хліб... Важко, і я кожен раз стикаючись з тим, намагаюсь не просто дати милостиню, а дати з любов"ю, з позитивом, з добром до тої людини,яка мене , можливо ошукує. Але інакше наш світ приречений, і я приречена, і моя дитина, якщо я її не навчу цього, теж приречена.. Вибачте за ,можливо,пафосність, але це від душі

 

Відповідь: Милостиня

+100000, Лілю.

 

Відповідь: Милостиня

Як би там не було, завжди будуть ті, хто просить...
Та мені здається, що не так легко піти на вулицю і почати таке життя, і хоч має дехто з них хати і багатства, та спробуйте наважтесь на таке. Не думаю, що комусь з нас такі гроші потрібні...
І я не завжди даю гроші, і циганам не даю.
За часів студенства купила собі великий стакан кока-коли з трубочкою( на ті часи розкіш, бо було це давно), а якийсь малий циганчук вихопив в мене з рук і випив...
Ух і зла я була!

 

Відповідь: Милостиня

Не даю циганам. Одного разу їхала в поїзді ,поверталася з похорону близької людини,їхало з нами дуже багато циган,пробували людям гадати, підійшла стара циганка до мене, гадати не пропонувала,попросила їсти,бо з ними їхала дитина. Я віддала свій скромний запас. Перед Львовом я лишилася сама з циганами в вагоні,думала,що останнє відберуть. Натомість мені влаштували подячну світську бесіду .Якщо хочу дати пожертву,є у нас в церкві скринька для бідних,обов.язково даю гроші,якщо хтось з знайомих або друзів попадає в складну ситуацію. Завжди шкода мені старших людей,хоч попадались люди ,для яких жебракування приносить чималий прибуток.

 

Відповідь: Милостиня

Тут багато хто відписав,що подає лише стареньким...От і мені пригадалися часи як я їздида на навчання маршруткою з бабусею, яка щоранку возила внука в англійську школу. А потім стояла в центрі -просила милостиню.... Напевно так стояла поки в малого уроки не скінчились,а тоді з онуком додому...

 

Відповідь: Милостиня

Я думаю, якщо хтось просить гроші на булочку, то варта самому купити і пригостити...

 

Відповідь: Милостиня

Я кілька разів давала милостиню цукерками в дитячий будинок...Смаколиками не залікувати дитячого болю, але принаймі малята почуваються не такими покинутими...

 

Відповідь: Милостиня

теж ніколи не даю циганам і перестрашена відкривати двері... раз навіть комічна історія була, ото тільки ми переселились з чоловіком - я вагітна десь на сьомому місяці, дзвінок в двері, не знаю хто така була, а я нє щоб ні пари з вуст, так питаю хто? - у відповідь: сусідка знизу, а я якась дика - нічого не знаю, тата нема вдома... що вона собі потім думала, коли нас з чоловіком бачила - навіть уявити тяжко, то ж я просто ще нікого в будинку не знала, а сусідка взагалі не за милостенею, а так - позичити півсклянки цукру хтіла... до сьогодні згадую зі сміхом
а взагалі милостиня то для мене дуже тяжке питання.... особливо, якщо зважати на те, що під церквою Михайла чи Андрія, вже не пам'ятаю, 5 років підряд просив хлопчина з довідками про рак горла... рак горла...5років... якби то був рак горла навряд чи він би був такий бодрий і навряд чи 5 років таким хворіють, словом потім його вигнали. Але от коли сидіти в цукерні і раптом дідусьо якийсь дуже просить купити квіточки, то я йому дам пару гривень, і навіть ті квіточки йому залишу.... не знаю... багато є різних думок про добре діло милостиню...
ну і точно завжди (напр на нашій останній роботі таке було) підтримую збір коштів на дит будинки, сиротинці, і т.д.

 

Відповідь: Милостиня

Дануся, пам'ятаєш "тьотя, дай кусок пiцци"? :D:D:D
100 рокiв назад на зупинцi бувша Жовтнева у кафе де продавали такi нiби пiцци-мандрики?

 

Відповідь: Милостиня

шось таке було, а шо саме... нагадай

 

Відповідь: Милостиня

В мене старший синок, йому 8.5 років бачить людину, що просить, абож грає на муз інструменті, щоб заробити, завжди гроші просить.. а то й свої чималі!!!(до 1 грн) зароблені кишенькові віддає і ніколи йому не шкода. Я якщо хочу допомогти даю йому гроші, бо дитина не має пихатості і допомагає щирим серцем.