Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Так, без взаємної поваги тжко. Хоча довіра у всьому, це як по мені поступовий процес, що довіра у грошах, що у будь-чому іншоу в родині. Всі чомусь думають, що як вийшли заміж, усе має бути одразу 100% довіра, повага, і всі інші речі. Але ніхто чомусь не думає що це все ще заслужити треба. Неодноразово чула від подруг: та як він взагалі стіміє вимагати від мене постійно готувати? Чому він не довірє мені гроші? Якщо він зрадить то його приб"ю! Таке враження що той штамп в паспорті чи там шлюб у церкві то єдиний момент до якого треба працювати над собою і сім"єю, а далі думати що тобі всі "хочу" на тарілочці дадуть. Я глибоко переконана, що більшість розпадів шлюбу через те, що або один або обоє починають заганятися Маю приклад: колишня дружина мого чоловіка. Кохання лише "по святах" або після шоколадки чи іншого подарунку, їсти принципово хотіла варити 50 на 50, хатні клопоти так само. І окрім того всього вважала що чоловік має бути їй вірний, не дай Бог зрада... Він ж дав обітницю... Ця вся катавасія скінчилась розлученням. Я це все до того веду, що взаємодовіра і повага народжується дуже довго з спільної праці і самовдосконалення. А не просто так зразу дай на тарілочці. Зрештою і не завжди можна дати те що людина хоче особисто, тоді можна поросити пожертвувати кохану людину цим, але тоді і самому доведеться жертвувати чимось взамін. В мене одного разу таке жертвування перетворилось в суцільний жах, бо зрештою відмовитися доведось від купи всього цінного мені. Тому я тепер щиро вірю що свобода вибору врешті призведе і до взаємної довіри і поваги по тим питанням які люди можуть дати одне одному. Зрештою ніхто не ідеальний і тому задовольнити всі потреби іншого ми ніколи не зможем

У мене знайома точнісінько так само думає і робить))) Чоловік боїться зайвий раз рота відкрити, щоб не подумали що зрадить і вдома на суворому режимі не закрили)))))

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Капець!:eek:
Значить такий "чоловік"

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

А чому при темі "Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?" всі пишуть про зраду, але зраду фізичну? А якщо він вам не зраджує фізично і живе вже багато років з вами, але весь цей час кохає іншу і хоче з нею бути, то чи ця зрада не є гірша? І взагалі чому більшість тут прирівнює довіру до зради?
Для мене особисто довіра - це коли ти відчувуаєш, що саме йому можеш розказати все так як би ти сама із собою спілкувалась, бо лише собі можеш довірити все. Я вважаю, що коли ми приховуєм навідь елементарне один від одного, то вже немає про яку довіру говорити. Не розумію тих жінок і чоловіків, які через свою ревність можуть прикувати до батареї, бо бояться, а чого саме? Погоджуюсь з Neverland, що немає чого всього забороняти і свобода для кожного з нас багато значить, якщо порівняти навіть виховання дітей всі знають чим більше всього забороняєш дитині, тим більше вона то робить - це так само як і у відносинах. Табу - страшна сила. Зрештою ми кожен вирішуємо для себе, що таке "довіра". А нарахунок зради особисто вважаю, що про неї можуть правдиво говорити лише ті хто пережив, віддчув і зробив, бо не можна про щось говорити не попробувавши. А так бажаю всім щоб довіряли, поважали і любили один одного, бо в світі і так мало позитиву.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

я думаю, що зраду в певному розумінні пережив кожен з нас. Мало кому вдається вийти заміж за своє перше кохання і прожити з ним все життя. А щодо зради, то я своєму чоловікові сказала, що ревнива і зраду навряд чи пробачу. Але я йому довіряю, бо хто захоче зрадити, то вистачить навіть перерви на обід. Але фізичну зраду я може б і пробачила, а от моральну - точно ні.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Нє, ну то вже клінічний випадок.

Ну так, він дав обітницю, а що, сама по собі обітниця ніц не варта? А якщо першопочатково свідомо притримуватись позиції вільних відносин в шлюбі, то на біса тоді той шлюб і ті обітниці? Для струсу повітря, чи тому, що гарно звучить? Чи чоловік може бути вірний тільки тій дружині, яка це "заслужила"?

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я свому чоловікові довіряю повністю. (хоча він мені ні(але коли зараз я вагітна, то мова про зраду відпала автоматично)). Спокійно лишаю з ним малого (бабі чи дідові з острахом!!!), "пускаю" на кухню (не треба буде потім після нього мити чи шурувати), в магазин/базар - навіть зекономить суттєво, навіть якщо десь на пиві, знаю що буде себе достойно вести (в разі, якщо перебрав). Можу поділитись переживаннями, знаю, що ніколи ними не буде маніпулювати чи насміхатися.
Але згадуючи трошки минулого - по менше б ревності (а то починалось життя по висмоктаному з пальця сценарію)

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Довіряю на всі 100%... бо кохаю і знаю, що він мене не образить, знаю, відчуваю, поважаю, кохаю, довіряю, інакше б не були разом

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Впринципі якщо жінка чи чоловік не заслуговують людського ставлення, то не варто заради того, що колись дав обітницю (я їх впринципі не даю, бо для мене це дещо брехня і лукавість обіцяти навічно) людині, яка змінилась і отруює тепер життя, труїти своє життя і бути далі з такою людиною.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Кажуть, що "заборонений плід завжди смачніший". Своїй половинці потрібно давати свободу, щоб не виникало спокуси порушувати заборону. Я ревнива в глибині душі, але ніколи цього не показую, він, напевно, також. Я дозволяю чоловікові ходити на корпоративні вечірки, він ніколи не заперечує проти того, що я піду з подружками на каву. Ми довіряємо один одному на всі 100% вже по тій причині, що для нас обох сімя - це святе, бо вона благословенна Богом, наш шлюб на все життя, нема потреби його засмічувати миттєвими стосунками, сквернити зрадами. Тому і навіщо забивати собі голову всякими підозрами, недовірою? Так, я довіряю своєму чоловіку.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я теж, поки не прочитала теми цiлої то думала може мова йдеться про щось матерiальне, а тут про зраду.
Для мене, особисто, якiсь думки про зраду стоять на саааааааааааааааааааамому останньому ступенi. Я взагалi чоловiковi довiряю на мiллiон процентiв, як своїй мамi. Вiн вже не раз i не два доказав що вiн для мене зробить багато чого (якщо не "все"). А зрада з iншою жiнкою? Навiщо? Менi навiть таке в голову не приходить. Те що ми даєм один одному фiзично, морально та матерiально думаю мало хто iнший, напевно таки нiхто у цiлiсностi, не зможе дати, i я i вiн це знаємо. Не даром вiн не женився до 37 рокiв... (а я до 22 )

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

оце для мене теж високий показник довіри

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

чя навіть ніколи про таке не думала
якщо мін процент думок про зраду існує, то я собі думає що ті стосунки не мають в собі ні крихти довіри

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Е, нє...от в тому плані, посилати свого чоловіка в супермаркет чи базар я йому не довіряю ні на грам
Купить щось найдорожче(один раз умудрився купити головку капусти за 20 грн.) і ще чогось "дуже потрібного", типу технічних новинок до кухні, які мені взагалі не потрібні
Але то таке, виробничий брак який згладжується всіма рештою прєлєстями

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я довіряю своєму чоловікові, навіть після того, як стала свідком зради. Довіряю в плані того, що він все одно повернеться в наше сімейне гніздо, все одно буде зі мною і дітьми і не покине нас у важку хвилину. Ми багато пережили останнм часом (напевно криза 11 року подружнього життя далася взнаки), але все нібито вляглося, я зрозуміла свої помилки, він, сподіваюсь, свої. Якби не довіра і не віра один в одного і щасливе майбутнє,то нашому шлюбу вже прийшов би кінець. Тож, думаю, що будь-які відносини тримаються перш за все на довірі.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Нє, в мене в тому плані чоловік дуже до життя, ми правда, здебільшого на закупи разом ходимо, але абсолютно нормально можна і самого пускати, і вибере, що і як треба, і поторгується (якщо базар). Я торгуватись взагалі не вмію і не люблю.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я три роки їздила на сесії в інше місто, в минулому році мала також багато справ, які були повязані з поїздками в інші міста, вже три роки мій чоловік ходить на роботу раз в 4 дні в нічну зміну, тобто можливостей зрадити було більше чим достатньо. І якби я не довіряла своєму чоловікові, а він мені ми давно би сиділи в дурці, або розтрощили б один одному голову в нападі гніву і підозр.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я не можу своєму чоловікові довірити щось хрупке і ніжне, бо точно розіб"є. Свекруха каже, що він з дитинства такий, що постйно як не сам собі щось поб"є, то одяг десь розірве. Так і зараз - двері завузькі - об одвірки кожен раз мусить варитися.

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Ото точно про мене - вся в синяках бо нікуди не поиіщаюсь

Взагалі, я вважаю, що нікому не можна довіряти абсолютно, навіть собі. А чоловікудовіряю достатньо, щоб спокійно відпускати періодичко на пиво...

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Я своєму коханому довіряю повністю...
В нас велике взаємопорозуміння, ми спілкуємося про все на світі....і тримати його "під каблуком" чи то "в рукавицях" не пробувала....від того він чемнішим не буде, як на мене - спрацьовує ефект "пружини" - чим більше тиснути, тим більше вискочить...
В нас є довіра один до одного....а "на ліво"??? - ....якщо він це так зробить - що я про це ніколи не дізнаюся, ніколи не відчую витоку любові, турботи з нашої сім`ї, а це суто буде сексуальна потреба...і якщо це не завдасть ні мені, ні моїй сім`ї шкоди - то хай пробує....сумніваюся, що йому це вдасться....

 

Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?.....

Ви Хруска - відчайдушна жінка, що у вас така довіра про зраду і сексуальний потяг. А якщо після того " якщо він це так зробить" схочеться ще і ще. Але ви "не відчутєте витоку любові, турботи з нашої сім`ї, а це суто буде сексуальна потреба...і якщо це не завдасть ні мені, ні моїй сім`ї шкоди - то хай пробує....сумніваюся, що йому це вдасться". І буде регулярно зраджувати на стороні? То це нічого, аби без наслідків.
Ми наприклад з чоловіком домовились, якщо він захоче іншу, чи закохається в іншу, то скаже, а я йому- якщо це буде зі мною. І тоді мирно розходимось, бо не втримаєш людину. Без брехні та скандалів, а більш - менш спокійно. І про потяг сексуальний. Ще перед одруженням питала в нього, чи не треба йому ще погуляти, а ні ,то не буде весілля. Я зрозумію. Я хотіла вірності. Він не передумав. В нас все добре.