Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Дуже мудро сказано. Я он тому не сприйняла взагалі фільм "адвокат диявола" та й багато інших фільмів - почитаю опис та й прошу Романа щось інше пустити. Нащо засмічувати голову непотрібними образами... Хоча один фільм про зраду був дуже повчальним, про сім'ю амишів, шкода, що назви не пам'ятаю... То єдиний про зраду із хорошим меседжем, а решта - сміття та й вже.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Виходить не потрібно взагалі одружуватись? Бо як кожного разу розлучатися, коли захочеться піти :8::8: а не краще поговорити, взнати чим саме не задовільняєте чоловіка і вирішити цю проблему в сім"ї? А в публічних будинках не треба грошей? І, взагалі, стосунки побудовані на таких думках, безвідповідальні. Але це тільки моя думка. (я нікого не засуджую) Тепер про свого чоловіка. Я йому довіряю, він мені теж. Щодня прошу Бога дати нам мудрості для збереження стосунків. І, якщо недай Бог, в нашій сім"ї станеться зрада, я буду роботи все можливе, щоб зберегти стосунки. Бо обітниця дана перед Богом для мене не пустий звук
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Я вже десь писала, що одруження має бути в голові а не в паспорті чи церкві. Для мене чим вільніше тим краще... Просто дуже ціную свою і чиюсь свободу і право вибору... Ну але знову ж таки моя думка. краще, але не завжди проблема в тому що не вдовольняє щось. Буває просто хочеться нового, ну і хоч застрелься. Кохає жінку, але от приїлась в ліжку. Мені чоловіки таке розказували і не раз. По-моєму карще зберегти стосунки, давши чоловікові те що він хоче, ніж далі загнивати і врешті розвалити все. Приклад банальний може, ал все ж: був колись в мене хлопець, який постійно дома сидів, гуляти не любив. Я просила, запрошувала кудись, а він ні. Мені наскучувало сидіти з ним дома, я хотіла піти кудись, поїхати. Почала пригнивати, мучитися, злитися. Коли ми ходили разом, то мені було не цікаво бо він не такий характер мав, ну домосід він. Коли я гуляла з друзями, мені було весело і я з радістю бігла до нього. Але він ображався і не розумів. Ми розійшлись, бо він не міг дати мені чогось і не давав знайти це самій. Тому якщо не можеш чогось дати а стосунки дорогі, то варто не прикривати щілини для повітря коханій людині. Коаханка тягне більше))) Їй ресторани-шубки-їжу... Та ще і не захоче вона просто коханкою бути, захоче чолвіка на собі женити) Тут і різниця
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Хороша приказка "доверяй но проверяй". Впевнена людина на 100% ніколи не може бути. Залишається лише вірити і надіятись.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Аналогічно невірю нікому на всі 100%..... може того ш оневпевнена у самій собі.....
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... А я йому довіряю навіть більше. ніж собі Я просто впевнена на всі 100, що він ніколи мене не зрадить.Час показав, що він людина серйозна , цінує наші почуття і не розмінюється на дрібниці .
Не можу з вами погодитися. Мені здаєтьсся,якщо дозволяти людині все робити, коли їй заманеться, то це означає або ви готуєте для себе відступ, знаючи, що можете зрадити самі, або просто не кохаєте свого мужчину. Мені здається,що любов передбачає, що ти хочеш бути з коханою людиною одноосібно. В кінці кінців, має бути і якась відповідальність. зрада можлива. так само можна її пробачити, але готуватися до неї не треба. ( і коханого чоловіка також)
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Знаєте, Neverland, щиро бажаю зустріти ту людину, з якою самі думки про те, що ви писали, здадуться вам блюзнірством. А в загальному, не розумію,ну як, як можна роками жити поруч з людиною і не довіряти? Це ж висушує всі почуття, та і власну душу висушує! ІМХО, звісно. Я довіряю. Навіть думок протилежних собі в голову не допускаю. Якби не довіряла, і чоловік мені не довіряв, то ми або здуріли б обоє і одно скандалили, або вже розбіглись би, бо робота і моя, і його передбачає масу різних неформальних ситуацій, відряджень, спілкування з особами протилежної статі. Але не думаю, що він ризикне нашими стосунками заради чогось там примарно-приємного. Одним словом, довіряю і все!
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Хотілося б додати на рахунок згадки про Вікканців. На мою думку, такий підхід до сім*ї є дещо дивний. Шлюб, сім*я - означають щоденну працю над собою, над стосунками. А тут саме поняття "одруження на час" - воно автоматично закладає в підсвідомості, що якщо будуть проблеми, то не завжди варто їх вирішувати, адже запасний вихід чекає... Звісно, я розумію, що у кожного свої цінності в житті. Однак, для себе я точно усвідомила - якщо один раз вибрала людину в житті, якщо склала обітниці перед нею, людьми і Богом, то робитиму все, щоб наші стосунки ставали тільки більш зрілими, а взаємне кохання глибшим. Я припускаю, що зрада можлива. Хто може сказати, що цілком і повністю застрахований від цього? Ми можемо лише сказати, що довіряємо своїй половинці...
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... я думаю, такі поспішні висновки робити не варто. ми з вами не можемо знати, що робиться в душі Neverland і чи любить-не любить вона свого чоловіка. погодьтеся, що кожен в поняття любов вкладає різний зміст. кожна жінка по-різному любить свого чоловіка. для когось - це беззастережно довіряти, бути відповідальним і не припускати жодної можливості зради. для когось - це покірно пробачати і терпіти а для когось - це надати повну свободу, "щілинку для повітря", і таким чином прагнути привернути саме до себе. якби не було довіри - то і не йшлося б ні про яку ліберальність у стосунках, ні про які вольності. якби не довіряла - не було б навіть і думок таких в голові. я так думаю.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Поки мене не було, багато що написали Стосовно некохаю чоловіка і довіри... Можна сидіти, контролювати, мучитися, псувати свої нерви. А можна усвідомити що все можливо, раз усвідомити - і забути. Коли я усвідомила що жодна людина не ідельна, то зрозуміла що вимагати від неї бути такою як треба, ідеальною, обманювати себе. Дозволити і не забороняти, це та єдина свобода, яку можливо дати, бо і так чи інакше людина зробить як хоче, як не крути. От і все. Людина вільна робити що хоче, а я вільна робити з її вчинками як я хочу. Мені мабуть би було боляче взнати що чоловік зраджує, але я не маю права лізти і забороняти, можу лише щось зробити з таки вчинком. Зрештою моральні принципи і подружжя в тому числі диктує суспільство і релігія. Зараз мало хто спокійно би ставився до ще кількох дружин, або до того що чоловік може вбити жінку, чи до того що жінка має вчинити самогубство коли вмирає її чоловік. А це все було в Київській Русі, зокрема в скіфів. І жінки кохали свого чоловіка, хоча їх було і поза 30 подекуди, і не думали що кожна має бути одною. Це я до того що не варто думати: так правильно а так ні, це гріх а це ні, все завжди диктувалось суспільством, тому нема правильно чи ні, є чиясь думка, і майже кожна думка від чогось залежна, нажаль
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Я ніби головою і довіряю, але деколи можу його попідколювати, типу "ой, які гарні дівчата пішли, очі об них не зламав?" але то швидше жарти. А серйозно я не можу собі уявити, щоб він мені зрадив. Це було б настільки.... неприродньо для мене, як все одно що він би заявив мені, що змінив орієнтацію і настільки ж відразливо:cesored: Можливо я занадто категорична, але для мене зрада - це капець усьому. Як і з моєї сторони. Свого часу, коли я познайомилась зі своїм теперішнім чоловіком, ще була заміжня за іншим. І хоч вже на той час я розуміла, що з одруженням явно поспішила, а цей мене ще як почав "совращать" - ого-го! все одно я не могла тому, колишньому, чоловікові зрадити. Ну я не розуміла цього, добре, нехай я його вже не кохаю, але він мене ж кохає (принаймні я тоді так думала). Як же я після того йому буду в очі дивитись? так, але що вам підказує ваше серце? що зрада саме вам - це нормально і правильно? Суспільство тут ні до чого. Просто, я думаю, що ви так говорите тому, що на щастя не довелося вам ту зраду побачити і пережити "в реалі". Можливо, тоді б ви інакше реагували...
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Але не думаю, що їх це влаштовувало. І не варто повертатися у час Київської Русі.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... І взагалі я НІДЕ не писала, що треба бігти і зраджувати, так це не є добре, звісно не варто зраджувати, але і думати що чоловік не може просто бо МИ так хочем, сказати не можна і все це егоїзм, треба зі свої сторони щось міняти щоб чоловік не хотів, а як не можеш, ну тоді або терпи або кидай... Я писала що забороняти чи думати що не має абсолютно ніякого права це погано, бо суті це просто егоїстичне бажаня
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... що тут скажеш - стереотипи, суспільні стереотипи - то срашна сила. а засуджувати людину за те, що має іншу думку, при тому ще й вміє її обґрунтувати - це принаймні поверхнево, якщо не недалекоглядно. і щоб до теми - я особисто своєму чоловікові довіряю, бо, як багато тут писали, не було б чого жити разом. але навіть, якби так сталося, що він мені фізично зрадив кінець світу б не настав. я точно знаю, що він за мене і нашу дитину, тобто свою сім"ю - горою стане і горло перегризе, якщо треба буде. це головне. це різн іречі. і взагалі - чому перша асоціація при питанні довіри/недовіри до чоловіка - це подружня зрада? чоловік може за все життя не зрадити дружину з іншою жінкою, але при тому приховувати багато чого, і тим самим не бути вартим довіри. це гірше. наприклад, приховувати про якісь там нечисті справи, оборудки, чи навіть, не дай Боже, кримінал. Обдурити дружину з майном, і т.п. та мало, що там ще може бути! Чи ви (хто читає тему) припускаєте що ці речі також напряму пов"язані з питанням довіри? (а про подружню зраду тут інша тема є)
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Якщо жінка хоч на хвилину задумається про міру довіри до свого чоловіка - значить, вже десь сумнів у ньому є. Вступати до спільного життя потрібно з повною довірою і вірою. Інакше майбутнє буде отруєним.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... я коли вступала у спільне життя - не думала про таке, але нічого, дякувати зжилися і змирилися для мене в першу чергу довіра - це можливість покластися на мужчину. і, на жаль, я того не маю, хоча у стосунках ціную й найбільше. а стосовно зради - близька мені позиція Неверленд, тим паче, стосунки у нас з мужем останнім часом все більш схожі на стосунки двох колєг - випити пива, поговорити про роботу - зрештою, це теж гарно
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Напевно цим зараз займається мій чоловік... Його безпідставна ревність мене домучує... Я йому довіряю в тому що не зрадив і не зраджує. Надалі все залежатиме від мене і від обставин. Але я йому не довіряю в кількості випитого і в фінансових питаннях ("палився" він на тому неодноразово, тому й довіри нема). В сім"ї дуже важлива взаємодовіра. А ще взаємоповага. Як того бракує в сім"ї, то дуже важко співіснувати обом.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... Довіряю. В плані зради - абсолютно і безповоротно. Мав, до речі, купу можливостей і, головне, приводів. Але знаю, що якраз того ніколи не зробить, знає, що буде від того мені дуже зле. В інших планах - теж, хоча вже знаю, в яких випадках може мені збрехати. Але то швидше як дитяча брехня мамі, щоб не насварила , відколи це помітила намагаюсь створювати ситуації чи так будувати розмову, щоб того не було.
Відповідь: Наскільки ви довіряєте своєму чоловікові?..... о та, і що з цим роблять!? Довіра ж насправді є, і розуміння того, що одна і найкраща! думаю це просто психологічний аспект, з яким потрібно боротись, так як своєю недовірою(безпідставною!!!) ми створюємо дискомфорт йому!
