Відповідь: Гіперактивність? Бідолашечки...А через що ви захворіли? Думаю, з Джерелом зможете домовитись на інший час. У нас так нерідко бувало. Усі дітки, особливо маленькі, під час хвороби вередулькають... Їм погано, а зрозуміти чому, а тим більше розказати про це їм дуже важко. Тому й плачуть. Хочуть до мами - мамина любов лікує... Ми, дорослі, не зовсім віримо у це, а діти відчувають, знають... Моя маленька теж захворіла - напевно, зараз вірус якийсь ходить. Нехай ваші малятка швидше одужують і спокій хай повертається у вашу сім'ю. Все буде добре!
Відповідь: Гіперактивність? Сьогодні чоловік забрав обидвох дітей і мені якось не віриться, що в хаті така тишина!!! А завтра я влаштую собі шопінг!!! Дякую всім за співчуття!!!!!!!! Мій молодший десь підчепив стоматид, а потім заразив старшого, інфекція пішла через розсічену губку і до тепер не може загоїтись. Постійно плшачем не знаєм, що хочимо, не спимо ночами!!! Switljachok, і Вам бажаємо як найшвидше видужати!!!!!!!! З Джерелом на разі не вийде, бо в таку жару з малим нікуди не хочу їхати, нам треба добиратися аж з Рудна і машиною в такий час підкинути не може, так що побачимо як там далі буде.
Відповідь: Гіперактивність? Досить непоганий тиждень видався. Крім суботи і неділі чоловік не працював ще й в понеділок і четвер і я зрозуміла що "Женщіна тоже чєлавєк". В четвер їздили на озеро. Дитя вимоталось по максимуму. І в воді поплюскалась до несхочу. І я відпочила і наплавалась. Відповідно і настрій кращий і більш спокійно реагую на донині вибрики. Сьогодні навіть не роздратувала масса для ліплення розтерта по килиму випраному два дні тому і малина з абрикосами в ліжку. Навчилась забирати в дитини небезпечні чи не потрібні їй предмети. Просто кажу "Дай будь-ласка мені. Мені зараз це потрібне"
Відповідь: Гіперактивність? Думаю, вже час перейти до третього кроку. Якщо будуть запитання чи коментарі до попередніх кроків - запитуйте у будь-який час. Тема третього кроку - Навчіть дитину не перебивати вас *за матеріалами Євгенія Суковського Метою цього кроку є навчити дитину гратись самостійно, доки ви зайняті (розмовляєте по телефону, миєте посуд, готуєте їжу та ін.) Спочатку пробуйте з такою діяльністю, яка займає вас ненадовго - на 2-3 хв. Підберіть діяльність, яка є цікавою для дитини (добре зробити собі вдома якесь місце для зберігання таких цікавинок для дитини і давати їй у той час, коли вам потрібно буде чимось зайнятись) Отже, коли вам потрібен особистий час, ви даєте дитині вказівку з двох частин: - сказати, чим ви будете зараз зайняті; - що дитина має зробити, поки ви зайняті; (те, що виділене жирним шрифтом, можете записати собі на листок паперу, який ви приготували ще перед першим кроком і застосовувати це усією сім'єю) Приклад такої вказівки: "Мені потрібно поговорити по телефону, а ти в цей час склади прищепки з мотузки у банку і потім мені покажеш" Те, що ви пропонуєте дитині, має бути цікавим для неї. Під час вашої діяльності переривайтесь ненадовго, щоб похвалити дитину за те, що дає вам можливість щось зробити чи сказати дитині, що вона добре поводиться. Спочатку це потрібно буде робити частіше, але пізніше, коли ця практика стане для вас звичною, це буде вимагати менше уваги від вас. Успіху вам!
Відповідь: Гіперактивність? За цей час ми перестали кусатися та показувати всякі істерики. Не знаю,що краще подіяло ці кроки, чи те що ми стараємося кожен день роз"єднувати дітей. Юрчик вже навіть почав цілувати, обнімати та жаліти брати, а до того лише бив та нервувався через нього. Хлопці бавляться разом, правда деколи ще не можуть поділити іграшку, потрібну одну і ту ж іграшку двом одночасно. Ще один знайшла для себе метод, може не дуже добрий але дієвий. Одного разу Юрчик мене вже остаточно вивів і добре дістав по дупці і тепер коли він не чемний або не слухається мені достатньо замахнути рукою і запитати чи бити дупку, до нього потрохи стає все доходити.
Відповідь: Гіперактивність? Привіт! Повернулись з дітками з відпочинку. Чи є сенс продовжувати кроки?
Відповідь: Гіперактивність? Так, звичайно! Ми намагаємся дотримуватися порад і навіть є результат! З малим можна домовитися,але треба БАГАТО терпіння. Ну і коли щось болить - ніц не працює...
Відповідь: Гіперактивність? Дійсно, коли з дитинкою щось не так то всі старання марні..... В нас був жахливий тиждень. Просто жахливий. То хоч в жилетку пиши а не сюди. В Анки клики лізуть. Один вже виліз але лізе ще. Тому вона крім супер активності має ще й супер вредність і капризність. На вихідні їздили в Карпати. Капризи були жахливі, але при тому що ще й їй не добре знов почала заходитись.......Три дні підряд. Просто ледве відкачали. Вже ні шльопання не допомагало, ні холодна вода в лице. Допоміг відкачати знайомий медик що з нами їздив. Вона капризна, а я замучена. Я роблю все не так як треба, бо як доня падає то вже зразу біжу до неї, цьомаю, обіймаю, жалію тільки щоб не було плачу і не зайшлась. Сьогодні мала не доспала і голодна була то капризулі були просто жах. Бігла весь час в іншу сторону ніж треба, при найменшому наполяганні повернутись-страшний крик, писк. Але найбільше трафляє не це. Найбільше що мене довело це ухмилки знайомої що ходила з нами теж з дитиною. Я згодна що моя дитина дуже активна, але деяким людям видається що якщо їх дитина сидить весь день і тільки пускає слюні то дуже добре. А мою можна називати не чемною. І казати "носіть з собою водяний пістолет" коли моя дитина заходиться, і ще типу "ти тільки не вирубуйся знов" на її сміх. Не знаю як себе поводити. Хочеться просто ніде не виходити. А спробуй не вийти з дитиною якій потрібно кудись дівати свою енергію
Відповідь: Гіперактивність? Не ображайтесь на неї, бо Вас зрозуміє лише мама такаго ж малюка. Я, наприклад, не уявляю, чому дитина не може сама собі бавитись, бо мій малий, хоч із шилом в дупі, та я його можу не чути, коли він вигрібає з кошика з забавками (ну, там і щітка для волосся, пластикові пляшки... все що ВІН вважає забавкою) щось для нього цікаве і розглядає-розбирає-носиться з тим по кімнаті. Я тоді маю чистий спокій, хоч буває, що за цілий день такого моменту і не буває.
Відповідь: Гіперактивність? Кілька разів вже сідала описувати наступний крок, але кожного разу зупиняла думка - наскільки це доцільно зараз. Тому що наступні завдання підходять для трохи старших дітей - 5-6 років. Там складна система "оцінювання" кожного поступку. Це якраз те, що я колись називала "навчати мистецтву панувати своїми емоціями, наче грі на скрипці". Якщо це цікаво, то продовжу, але я бачу, що тут, в основному, батьки ще маленьких діток. Напишіть, що ви думаєте з цього приводу. І прошу пробачення за довгу затримку:shy:
Відповідь: Гіперактивність? Я би просила написати. У мене якраз 6-ирічний хлопчик, котрий має проблеми з контролем своїх емоцій, як позитивних, так і негативних.
Відповідь: Гіперактивність? Напевно якщо зараз не дасть результату то може згодиться в майбутньому. Корисна інформація ніколи не буває лишньою
Відповідь: Гіперактивність? Наступний крок описати нелегко - там багато нюансів. Тому, все-таки, наполегливо рекомендую прочитати книгу Євгенія Суковського "ГРДУ у дітей. Порадник для батьків." Нагадаю, що знайти її можна у центрі "Джерело" у Львові. Також цей крок доцільно застосовувати тим, у кого дійсно є труднощі з поведінкою, тому що він вимагає достатньо багато уваги. Хоча, натомість, дає хороші результати. Отже, темою кроку є Система домашніх жетонів Якщо ви використовували поради, які давались раніше, то ви напевно вже звикли помічати хорошу поведінку у своїх дітей і підкреслювати її своїми словами. Ця система дозволяє ще наочніше показати дитині, яка саме поведінка є бажаною. А також значно мотивувати дитину контролювати свої емоції та вчинки. Спершу подумайте, що б ви могли використати як жетони - це можуть бути фішки від гри (напр.. лото), чи деталі гри (конструктор, яким дитина вже не бавиться), можуть бути і наклейки, чи намальовані усмішки...Для старшої дитини можуть бути фішки різного кольору чи форми для позначення фішок різної "вартості". Потім разом з іншими дорослими, які є у вашій сім'ї, визначте, яку поведінку ви хочете заохотити. Наприклад, складає іграшки на місця/ не заважає мамі розмовляти по телефону/ обходить калюжі/ чекає маму біля дороги та ін., те, що є важливим для оточуючих на даний час і що є можливим для виконання дитиною. Після цього "складіть угоду" з дитиною. Наприклад, якщо протягом дня ти нікого не вдариш, то отримаєш 2 фішки. Якщо поскладаєш свої речі на місця, то отримаєш 1 фішку. І т.д. Розмір фішок залежить від того, наскільки важко це зробити дитині. Також важливо показати, що може дитина зробити з цими фішками. Наприклад, якщо у тебе є 1 фішка, то можеш за неї отримати цукерку, якщо 2 - можеш годину подивитись мультфільми, якщо 10 - у неділю усі разом підемо на піццу чи у Мак-Дональдс... Це теж визначаєте по мірі зацікавлень і бажань дитини - вони повинні бути цікавими для дитини. На початку не варто писати багато пунктів - виберіть лише найголовніші, а потім поступово дописуйте. З часом, коли ви побачите, що дитині легше виконувати ті чи інші пункти, "перекидайте" бали на нові пункти, а "старим" залишайте менше. З часом те, що вже війде у звичку, не потребуватиме підкріплення. Усе це повинно виглядати як гра. Показуйте, що вам приємно давати дитині ці фішки, що ви радієте, коли бачите, що дитина старається. Оформити прибування та витрачання жетонів можна по-різному. Можна у вигляді таблиці (дата/завдання/кількість балів/витрати/підсумок), можна просто коробочку. Одна сім'я оформила це у вигляді малюночків бажаної поведінки (чистить зуби, складає речі...) і хмаринок біля них. Як тільки усі хмаринки замалюються, виконується умова, яку поставили біля кожного завдання (цирк, прогулянка у зоопарк...). Я описала дуже стисло з книги Євгенія. Якщо будуть питання - задавайте!
Відповідь: Гіперактивність? Усе файно, окрім цього. З гіперактивними дітьми на таку зацукровану їжу не варто йти. Я трошки іншого сподівалася, коли ви говорили про контроль емоцій, бо загалом дитина нас слухає. Неконтрольовані в нас емоції на "ні" переважно. Тобто, коли ми кажемо, що не купимо забавку, чи не підемо на піцу, чи щось інше не можна... Якщо він дуже чогось хоче, то зразу крики й істерика. Якщо ні - легко перемикається на щось інше. І не залежить, як говорити те "ні", хоча звісно, на довге пояснення краще реагує, але от як заохотити татка не рубати отим "ні", я не знаю, відповідно в нас ті істерики час від часу таки стаються.
Відповідь: Гіперактивність? Лілю, а може не про гіперактивність взагалі варто думати? Мені здається, що це типова психологічна криза якогось там року...Штефкові зараз 2р 3міс, але у нас "на ліцо" всі ознаки типової кризи 3-х років, коли йде становлення самостійності, причому відбувається це в дуже різкій формі. Власне, часто неадекватна реакція на слово "ні". Наприклад, якщо вже всі йдуть спати і його просиш вимкнути ноутбук (зібрати іграшки, роздітися тощо), то інколи можна отримати в якості реакції крик або він навіть може підійти і легко так рукою тебе вдарити, але ми це все намагаємося скеруватив правильне русло, щоб не розпалювати емоції. Або ще у нього є певні справи, які мусить робити лише він (натискати кнопку домофону, викликати ліфт, відкривати двері ключами, пилососити тощо), і якщо раптом ти забув і зробив це за нього (або він довго бавиться з ключами, а тобі треба якнайшвидше потрапити до хати і ти просиш віддати ключі), то слід очікувати істерики, але це знову ж таки спускається на тормозах, просто просимо вийти поплакати в іншу кімнату, а потім повернутися спокійним. Я веду до того, що в дитини нема жодних типових проявів гіперактивності, він цілком адекватний і навіть дуже посидючий, а це лише тимчасові прояви становлення дитячої психіки, які треба перечекати...
Відповідь: Гіперактивність? я теж чим далі тим більше схиляюся до думки, що моя дитина не гіперактивна, а просто в неї йде становлення характеру... спокійно зайти на базар, супермаркет або в інше людне місце ми не можем, бо відразу все хапає, розкидає і або тримати її на руках або її руки треба чимось зайняти, але істерики практично нема і будь який плач можна чимось відволікти (цукерка, книжечка, цікавий мультик)
Відповідь: Гіперактивність? А я ще не визначилась, я схильна говорити про гіперактивність внаслідок таких ознак, як швидка зміна настрою, сильна збудженість, захоплення чимось, і швидке емоційнне пеервиснаження, мала кількість сну.
Відповідь: Гіперактивність? А ми в магазинах якось на диво спокійно поводимося. Знає, що якщо щось взяли, то тут і вже то їсти не можна, треба йти на касу гроші платити (часто це також стає його завданням-давати касиру гроші), і лише після того можна відкривати упаковку. Біля каси може розкладати по місцях всякі там кіндери чи цукерки, але то все через його любов до порядку. Одразу ж купити то не вимагає. І взагалі ходіння в супермаркет перетворюється для нього на доволі цікаве заняття, бо він і продукти у візок складає, щось може сам для себе обирати, гроші він платить...
Відповідь: Гіперактивність? Може, й справді не гіперактивність. А як ви скеровуєте в правильне русло? Бо ми з істериками теж відправляємо в кімнату посидіти. Через хвилин 15-20 дитина зовсім інша приходить і прекрасно слухає. І він дійсно дуже "посидючий", може, довго малювати, читати книжку... Тільки в таборі кажуть, що він дитина, яка ніколи не втомлюється.
