Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Во, і я про це...Навіть не уявляю свого Тараса ,з шматкою в руках.Щоб він прибирав....таке тілько приснитись може...Ото золоті хлопаки є!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Мені (і Романові теж це нагадувала) завжди допомагала свідомість однієї речі: на кожен плюс в чужого чоловіка/жінки знайдеться не один мінус. Тому ми нікого за приклад один одному не ставимо. Правда, колись мені таки довелося відівчити Романа від цього, бо трохи тим грішив...
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Ото вже точно! Причом, не раз ті мінуси в чужого такі, що мені тих його плюсів і даром не треба.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Ліль, у нас схожа ситуація. Просто кожний плюс чужого чоловіка/жінки мимоволі приміряєш на себе. Я ніколи ще не сказала йому ,що: аво інші, а ти такий-сякий...Вважаю ,це в певній мірі недооціненням і заниженням самооцінки іншого. Чесно кажучи , не вважаю правильним ,щоб чоловік мив, прибирав і тд. Лише в виключних випадках. Наразі, я в силі справитись з цим сама. У нього є зовсіим інші обов"язки. Але знаючи, як то все важко, і як добре, коли зайва пара рук може інколи допомогти, тішишся, що є такі чоловіки, які зовсім цього не цураються. Для мене, коли мій помиє після себе посуд - вже міні-свято!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Ми з чоловіком знаємося - страшно сказати 13 років. Досвід сімейного життя - 11 років. Так що на сімейних стосунках трохи розуміюся Що змінилося з роками - стала довіряти як самій собі. Знаю що тили в мене муровані. На дрібні речі - які є в кожній сімї - стараюся не звертати уваги. Бо є головне - ми і наші почуття. Не знаю, в нас збереглося оте завойовування одне одного кожен день, намагання зробити свою половинку щасливою. Допомога тоді, коли це потрібно. Пам"ятаю, малому місяць, чоловіку треба якийсь документ перекласти на англійську, я спати хочу - очі сірничками підставляй - але помогла. Чоловік , з свого боку, мене , за можливістю, розвантажує Так що , так - з роками - легше - рідніше.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Я не кажу, що у вас не так, просто пригадався приклад. І тут я взагалі не грішу. Ніколи не думаю, що от би мій так... І подібні слова у мій бік сприйняла би за пряму образу. Я от ні миттям посуду, ні пранням ніколи не займаюся, але мені важко уявити, як би я то встигала й не стала скаженим вовком, і він це чудово розуміє, хоча і йому часом забагато, але я ніколи не нарікаю. Посуд іноді по кілька днів немитий лежить, але й я часом лінуюся щось приготувати... І якось воно працює все одно, без претензій та гуркоту... чи то пак гавкоту.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. гавкіт - то найгірше - бо ті шкарпетки, тарелі, ідженя, порядки ітд іпт - не варті того, щоб сваритися з своїм найкращим другом - чоловіком
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. У нас теж так буває, і нічого, ніхто нікому не вказує, що десь там не помито. Але як найде коса на камінь, то ховайтеся, люди. Тоді все не так. Коронна фраза, яка мене виводить: "В цій хаті нічого ніколи не можна знайти!" Як два сірника, як італійська парочка (хоча всі навколо впевнені, що ми дуже спокійні, навіть флегматичні). Але після того така любов! Ляпота!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. А взагалi то я не жалiлася: так казала, що не завжди можна все пояснити. Просто iнколи треба змиритися з тим шо маэш i шукати позитив в ньому. Таке життя i кожен живе як вважаэ за потрiбне. Якшо людина вважаэ саме так, то не завжди можна переконати i не завжди то потрiбно.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Я своїй бабі то зачитала, а вона мені зразу "Так! То чиста правда..." Мені аж страшно стало...
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Я завжди кажу друзям які кажуть про нас що ми тихі, романтичні та розуміємо один одного, щоб вони не переймалися - ми нормальна "італійська сімья", шум, гвалт, було й посуд била. Але ніколи не було такого, щоб пішли спати не розставивши всі крапки над "ї", а як зранку перед роботою посваримось, то обов"язково потім по телефону миримось. І з роками, не знаю чи шось змінилося, ну може потихше стали сваритися і посуд не бьемо - щоб синулю не лякати.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Звичайно, в нас то теж дуже рідко буває, але буває. Посуд не б'ємо і при дітях не скандалимо. Просто ми якісь дуже схожі, ще й працюємо разом і він мій начальник, тому 24 години на добу бачимо мордяшки один одного. Погодьтеся, що то трохи важко і треба пристосуватися до такої ситуації. Але все одно ми найкращі друзі.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Відповідь має звучати: "правильно, бо ти ніколи нічого не кладеш на місце".
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. І ми раніше ніколи не робили проблеми з побуту. А тут власне, почалось, що інші жінки такі то хороші, а інші чоловіки такі то погані, при проханні перлічити поіменно, - відмовляється . А в мене вже сил нема залишатися спокійною та усміхненою, хіба доця тішить.
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Йой, Лілько, якби ж то:no:. Саме він і кладе. Але чи я винна, що того хламу стільки назбирується за енну кількість років, що я не встигаю то сортувати по шафках!!!
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. сімейні стосунки - з роками - у нас тих років цілих 9 (а до того 5 років разом і то досить близькі стосунки, тісне порозуміння і багато часу разом). всяке бувало, звичайно, але, як тут тема називається, "з роками" - я точно знаю, що для мене - мій чоловік - найкращий, зі всіма його мінусами і побутовими нестиковками. як і я для нього. саме тому, що за стільки років - чоловік і дружина обов"язково мали би стати одним цілим, і як би там не було - ніхто не буде ближчим, ріднішим, ніж та людина, яа постійно з тобою поруч. характер у мене, прямо скажу, не подаруночок, тому і багато так званих недоліків чоловіка сприймаю спокійно. зі всім можна навчитися жити. звичайно, під час стресових ситуацій (наприклад, коли народилася дитина, і ритм життя був хаотичний) - бувають загострені емоції. але це все минає, і залишається те, що насправді має значення
Коли Дарко мені каже: "я тебе НЕ ЛЮБЛЮ!", я завжди відповідаю: "а я тебе люблю". З чоловіком так важче, але теж можливо. Найважливіше в тих усіх розмовах не бути по різні боки барикад, бо тоді все... краще разом проти спільного ворога боротися. А повикидати? Варіянт відповіді: "ну так, бо я нічого не вмію покласти на місце. Ну, але ж ти мене і так любиш..."
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Я доречі, також після кожного дурного слова в мою сторону, кажу, що і я тебе дуууже люблю, коли це ще на людях, то взагалі діє безвідмовно
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. Іноді вони думають, що ми їхні вороги. Лише згодом приходить розуміння, що навпаки... Може спробувати методом навіяння "я ж тобі не ворог, я тобі найближчий друг"...??
Відповідь: Сімейні стосунки....з роками.. читаю тут про всі ті побутові суперечки - і починаю розуміти, що ми з чоловіком почали легше сприймати непомитий кимось посуд, чи порозкиданий одяг тільки з певнго часу. звичайно, весь той побут був, і є, і буде, раніше ми багато сварилися через це. але коли з роками дійшли до того, що сім"я наша - це найважливіше, що у кожного з нас є, що це дійсно наша фортеця, яка завжди буде надійним тилом - а не як спочатку було, коли притиралися один до одного, намагалися розподіляти обов"язки і т.п. - то зрозуміли обидвоє, що через якусь непомиту тарілку втрачати те, що так довго будували по маленькій цеглинці, - просто безглуздо. але до цього, мабуть, кожна сім"я доходить тільки зі своїми роками (хто за рік, а хто і за цілих 25) тепер найбільший камінь спотикання - це обов"язки щодо дитини, хто з нею побавиться, почитає, коли обидвоє втомлені, після роботи і т.п. як каже мій чоловік - але ж ти мама! ти мусиш! а я втомлений. я завтра вже...
