Відповідь: Як я знайшла свою любов! Вирішила і я розповісти нашу історію Побачились ми на весіллі моєї двоюрідної сестри, він там був за дружбу, а я просто гостя. Він у мене досить сором"язливий, і почати розмову зі мною, чи запросити на тацець було для нього ну дуже важко, і все-таки алкогось зробив своє, і він таки наважився))) А я на той час зустрічалась з хлопцем іншим, але на наступний день після весілля ми поговорили, і порвали всі стосунки. Я ніби відчула що це саме та людина!!! Прозустрічались 4 роки, було різне, і розлуки (мене просто не було в Україні 8 місяців), і важке фінансове становище, але ми все витримали А після весілля виявилось що моя і його тітки - одногрупниці і хороші подруги, і його намагались посватати з моєю рідною старшою сестрою, і з двоюрідною сестрою (яка і виходила тоді заміж), але....не склалось, бо він чекав на МЕНЕ.:shy::shy::shy:
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ну що ж,я тільки зареєструвалась,можу тепер поділитись і своєю історією.Своє кохання я зустріла 4,5 роки тому...А знаєте де?На концерті.....Для мене це досі дивно.Я була розбита невзаємною симпатією(хоч на той час я думала,шо це шалене кохання))),подруга витягнула мене на концерт "Пішли,розвієшся..".Спершу настрою - ноль,одне бажання - додому і по-швидше...Ше й всякі,так би мовити,не дуже приємні особи чіплялись((( І тут я помічаю,що хтось мені підморгує і посміхається далеко попереду в натовпі,я оглядаюсь,думаю не мені...І так десь годину...Тоді я розумію,шо це таки мені.Біля мене далі товчеться шось непонятне(шось типу,як кажуть,підозрілий хлопчина)не знаю куди від нього дітись.А з тим хлопцем ми весь час ближче і ближче,тут біля нього з"являється місце,він знову мені махає головою,шоб я підійшла,і я довго не думаючи,підхожу.І мої перші слова - "Ну що,будем знайомитись".Ми познайомились.Він мене провів.На другий день домовились зустрітись,знову пішли на концерт,він запропонував мені зустрічатись,я вирішила попробувати.Пішли на Високий Замок.Там вперше поцілувались....Через декілька днів,він почав говорити про свої почуття,на жаль в мене взаємності не було...Так тривало майже рік,ми розходились,сходились.Він робив для мене неймовірні речі...Напевно,мене ніхто ніколи так не любив...А я.....А я й далі не відповідала взаємністю...Поки одного прекрасного дня не вирішила,дати нам шанс,і спробувати бути з ним щасливою....І знаєте,в мене це вдалось....Я відчула скорим часом,що.....що це кохання....Що він для мене це все....Він пішов в армію....Я чекала...Ми часто сварились,рвали стосунки між нами,але розуміли,що один без одного не можемо....Можливо таку поведінку можна було пояснити нашим юним віком...Було багато всього,і хорошого і не дуже...Море щастя і море сліз...Але ми витримали....Цього літа він зробив мені пропозицію...І хоч дати весілля ми ще не визначили.Хоч і зараз не завжди все гладко...Я надіюсь,що ми дойдем до своєї мети і все таки раз і назавжди зробимо остаточно щасливими один одного.... P.S.Хотіла в кількох словах,але не получилось)))
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Дівчатка,тільки не смійтесь і не дивуйтеся : сьогодні я ЗНОВУ знайшла свою любов.............і це - мій чоловік.......................хоча він ще про то не знає,бо в відрядженні...................
Відповідь: Як я знайшла свою любов! О, мій теж поїде через 2 тижні до Львова здавати щорічний екзамен з ТБ і охорони праці, то буде така сама історія. І так вже майже 10 років.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Розкажу і я про свою історію кохання мого життя. Коли я ще вчилася у школі, до мого однокласника завжди приходив його друг (він був не з нашої школи). І ми завжди стояли собі після школи тай говорили про те, про се. Як потім вияснилось, він приходив, щоб побачити мене. Так було десь пів року, в мене були хлопці, а він все приходив. Аж поки ми не закінчили школу і він тоді наважився запропонувати мені зустрічатися, а я ж була дівчина горда, сказала що подумаю. А він все приходив тай приходив (вже у наш двір) і ми якось незамітно стали бачитись кожен день, і гуляли разом, і мовчали на лавочці, і зітхали в підїзді, і цілувалися під деревом і їздили в Карпати і на озеро і ..... всюди разом, я вже тоді знала що не зможу без нього, що це воно - моє. Я поступила, він працював, бачились ми кожен! день, завжди все разом, як одне ціле. І так три роки, але було одне таке в мені, я була така, що ніколи не говорила,що люблю його, я думала що вчинки мої говорять самі за себе І ось ... на одному дні народженні, він спитав мене: "Ти любиш? А я опустила очі, мені хотілось пояснити, як сильно, але не знала як (дурне мале), тільки сльози потекли в мене (не знаю чого). Через хвилину його не стало, а я досиділа на дні народжені, думала, що повернеться і все поясню. Не повернувся. На наступний день я пішла до нього додому, і мені сказали, що він поїхів до родичів в інше місто. Два місяці я пролежала в депресії, а він так і не зявився. Потім почала приходити до тями, почала якось жити. Рівно через рік, пролунав телефоний дзвінок і япочула знайомий голос: "Привіт, це я." А я оніміла і не могла нічого сказати, та все таки домовились, що треба якось! зустрітись. Та мені було страшно і ще я була зла на нього, що поїхів і не дав мені шансу пояснити. Зустрічі не відбулося. Через деякий час я взнала, що він ождружується на дівчині з нашої колишьої компанії. Я почала влаштовувати своє життя, мала хлопця, він запропонував мені одружитись, я погодилась. І ось коли ми йшли з моїм майже чоловіком з церкви на передень весілля, я зустріла ЙОГО. Сказав, що розлучився і хотів би побачитись, я відповіла що піздно, через 2 дні я виходжу заміж. Так хотілось йому подзвонити за ці два дні, але стримала себе. Заміж вийшла, народила двох дітей, розлучилась. Від знайомих взнала, що ВІН виїхів і в нашому місті не живе. Всі мої подруги знали, що в мене була тільки одне кохання - ВІН, мій перший. Все інше, то так, закоханість, привязаність, чи що.. І ось... пройшло 11 років ... і я його знов побачила... Серце впало, земля провалилась, в голові застукало, у вухах задзвеніло. Всі почуття, які я притушила і не згадувала багато років, в одну секунду вже були на волі. Почали ми зустрічатись, бачитись, гуляти разом, триматись за ручки, сидіти на лавочці, як колись, гойдатись на гойдалках, як діти, цілуватись біля підїзду. Дзвонили кожен день один до одного, говорили про життя, згадували якісь кумедні історії з минулого, а про той останній ввечір не говорили ні разу. І ось одного разу, коли він провів мене до підїзду, замість того, щоб поцілувати, сказав: "Я НЕ ЗМОЖУ", і пішов....... і більше його не було.... На мій дзвінок і і питання що таке, як ти це можеш пояснити у відповідь тільки мовчання... Отак я зустріла своє кохання... два рази.... І навіть не знаю, чи потрібно було мені в цю річку другий раз заходити, чи ні.... Ні, потрібно було, тому як здається мені що другий раз я була ще щасливіша...
Відповідь: Як я знайшла свою любов! як я знайшла свою любов? одного разу на рандці в Рудому Коті, що на Вірменській, пилисмо мартінчик і закусювали напевно чимось файним напевно (шото с паматью моєй стало, всьо шо нє со мной помню)..це не так уже насправді й важливо... Якось в розмові прозвучало питання в мій бік від співрозмовника, а хто ж мені таки в житті на мою думку потрібен? мужчина, чоловік, вічний романтик, чи мо я емансипована і альфонс? ... думала над відповіддю якийсь час (може хвилин з 30) і прийшла до висновку, що це виявляється так просто - співрозмовник... це мій чоловік Знайшла його у квітах, які часто дарує, у погляді, який віє спокоєм, у його людяності, у посмішці, дотику, у розмові, у нашій дитині і знаходжу щодня і кожної миті, навіть коли свариться, бо я щось пообіцяла і не доробила, і тоді, коли всього 10 хвилин злився, шо я така варВАра - проворонила слінг з кільцями - напевно отак воно сім'я з любові
Відповідь: Як я знайшла свою любов! я розкажу смішну історію - як в кіно. відпочивала я з коліжанками на озері, якраз школу закінчили, всі екзамени здали - свобода! весело і все таке. а плавати реально не вміла. тому у воду тільки заходила максимум по пояс. всі дурачилися в воді і так сталося, що я втратила відчуття дна під ногами - страшенно запанікувала - але мене хтось раптом схопив і поніс до берега (насправді - яких 2-3 метри). але те відчуття я пам"ятаю і досі - я так міцно вхопилася за шию свого рятівника (навіть добре не розгледіла, хто то) -- що, як він потім зізнався, мало не задусила. коли я відчула, що вже на березі і треба було відпускати свої лещата, в мене промайнула, як блискавка думка - цілком реальна і твереза - що відпускати його мені якраз зовсім не хочеться. і в той же ж момент самій з того стало смішно - бо я далеко не мрійниця. мушу сказати, що вся ця заварушка тривала кільканадцять секунд мабуть. на тому і закінчилося. у той день... з рятівником своїм я була до того не знайома зовсім. протягом наступних кількох тижнів він знайшов спосіб познайомитися і запросити на побачення. і пішло-поїхало. вже 13 років, як триває вся ця часами складна, часами банальна, але завжди цікава і, головне, таки МОЯ любов а той випадок з порятунком дійсно вважаю знаком - той струм, який мене вдарив в той день, дійсно пам"ятаю досі. хоч це було далеко не кохання з першого погляду, і навіть не з другого... от таке буває - доля
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ми познайомились в університеті - вчились разом. Потім розійшлись, а зійшлись в дуже важкий для мене час, він мене підтримав так і підтримує досі
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми з моїм чоловіком познайомились в ICQ! Зустрілись приблизно тижня через 3, після знайомства і так не розстаємось з тих пір Перед тим я дуже скептично ставилась до таких знайомств, ніколи б не могла подумати , що таке станеться зі мною.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А в нас - суцільна романтика, познайомились на роботі, точніше - в поїзді, коли в одному купе їхали у відрядження. Правда, проводжав мене на поїзд мій тодішній чоловік.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А у мене це сталось так: було мені років 16 і читала я журнал"Наталі" , а там була ісорія, як дівчина в інтернеті познайомилась з хлопцем, зустрілись, закохались і одружились, народили дитинку і жили дуже щасливо. І я тоді так щиро захотіла, щоб і зі мною так сталось.... Пройшло кілька років і ця історія тепер про мене..... Слово в слово
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Почну з початку В свій час я відвідувала гурток психоаналізу. В останнє заняття перед роковою зустріччю я задизайнила свого майбутнього чоловіка: некрасивий, розумний, цинічний, без зайвих солодощів у зовнішності, старий і сивий Ну от такий у мене був злий на усіх чоловіків настрій Наступного вечора я пішла з найкращим другом у За куліси - і оппа - моє щастя в мене в кишені А потім була прогулянка вечірнім Львовом, зірвані зубами з клумби квіти, перший поцілунок під бемкання годинника Гурток я кинула, а чоловіка отримала такого, як хотіла
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А я. як на мою думку, в самому найнеромантичнішому місці - дискотека Сан-Ремо. І як то могло статися- до сих пір не розумію???
