Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

А я сьогодні на вершечок черешні видряпалась ,вдосталь наїлась і нарвала трошки.Чоловік внизу ходив і страхував.
Потім поїхали поздоровити похресника з днем народження і минув ще один прекрасний день.

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

якийсь я ввечері філософ.....думаю, переоцінюю...мабуть, події з Надійчиною сім"єю на мене так впливають....перечитала гілку "Хоч серце розривається пишу", плавно переїхала в "Я сьогодні зла".....змінила підпис...шукаю аватар під настрій......старію,чи шо............

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Уляночка, а що там в Надійки чувати?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Я тоді вже вмерла

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

По-моєму, це Надійка найбільше постраждала...бідаця не годна спати, постійно на Барбовалі..нинька ледве говорила по телефону...замучена.....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

а як чоловік, мала?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

все без змін...готують до операції..мала нормально....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

як тобі старєющая барбі?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

ну барбі - то конєчно сильно сказано, а старєюща то точно....синдром наступаючого ДН

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

ото розкажу про весілля суботнє...
Моя сестра домовилася про все давним-давно, як і всі, хто готується до весілля, не за рік, правда, але за добрих місяців 9-10 наперед. Ясно, що синоптично вгадати позитиффну погодку вона не могла, і, як і ми всі (у мене була страшенна жара, гуляти аж просто не хотілось, а у сестрички ріднесенької дубак і дощ) залишилась дуже розчарованою відсутністю сонця. Шлюб був в храмі Михайла на Винниченка, дуже ту церкву люблю, але що є то є - вона знаходиться на горі і там все вітри і перетяги. Біднятко наше не мала накидки і цілий шлюб мерзла. Софійку я навіть не брала, бо ми ніяк не виліземо повністю з сопельок(що злить.....). Отже, на шлюб від нашої сім'ї я ходила сама, тоді вернулась домів, погодувала дитя і ми зібрались, і пішли на забаву... то була помилка... Софієчка здригалась від кожного звуку мікрохвону (оті свисти, тости голосні тощо), той натовп її трохи настрашив, а кричуща, як завжди на весіллях музика... - словом ми не витримали і годинки, і чоловік з Софкою поїхали додому, перед тим я її погодувала. Поки їхав додому, дитина заснула, і проспала вдома ще хвилин 40. План був такий, щоб через годинку після того, як тато з доцьою поїхали, я собі викликала таксі і домів до дитини. Але не тут-то було... Моя Софія відкрила зі сну очі і нема мами... який був крик-плачпробачити собі не можу... Казав мій чоловік, що не памятає, коли вона так плакала, я так ще додому ніколи не гнала, по калабанях з того таксі, на яке після дзвінка чекала вже під дощем як на манну небесну... прилетіла додому, вона відразу заспокоїлась, тільки я її на руки взяла. Але схлипувала ще біднесенька якийсь час і вже мене тримала за пальчик і волосся аж поки міцно не заснула. Мені аж серце розривалось вночі, спати не могла, ото десь 2 години лежала коло неї нічкою і дивилась на неї, просто дивилась і все.
Я її взагалі-то лишаю з чоловіком на годинку-дві у вихідні, при потребі часом (коли погана погода наприклад), бо зазвичай ми завжди її всюди з собою, а тут так мені хотілось перший Мартусин танець побачити, ми виросли разом, то все була маленька Туся - Котуся моя, народилась як я йшла до школи, і я ніколи не думала, що вона в 22 вже заміж, вона в нас така скромненька завше, тихенька, я думала не швидше як в 25... а тут найрідніше і найважливіше на сьогодні так за мною сплакалось...
Не залишу більше вже довгий час, просто не зможу мабуть навіть на півгодинки, думаю з часом може перейде, а ото вчора навіть в магазин коло хати за булочкою не пішла, чоловіка відправила...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Йой, люди, маю повно прасування і годі мені з посиденьок втекти

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

ми з тобою сестри по нещастю

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Які ті дітки милі і безпорадні без своїх любячих мамочок...

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

і я того же мнєнія в мене того добра завжди навалом

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

найбільше ненавиджу, коли в хаті купа прасування чекає!!!!!

що то такого придумати, щоб якось ту проблему знищити?

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

не прасувати???????????

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

пробувала - не допомагає...
а купка-то росте
а в зім"ятому ходити неприємно...

хоч би дитина швидше підростала - та й навчилася тієї майстерності

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Я нерозумію, а навіщо ви прасуєте? Ви потім ті речі складаєте у шафу? Бо я так, і вони всодно мають згин і треба ще раз прасувати. А коли вішаєш на вішаки....ну вже тоді надо

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Ну коли їх після прання перепасувати то потім той один шов легко розправсувати, а так то ж потім взагалі катастрофа буде....

 

Відповідь: Як ся маємо? Проза і врочистість нашого повсякдення

Щойно відійшла від того робочого станка. Купи вже нема, але завтра буде знов