Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Як то кажуть..."так ж ф...ня", (вибачте) саме так все і є, я перестала цікавитись його "життям" і завжди чимось себе загружаю, коли дуже притисне сам розказує, але живем ми якось кожен сам по собі, не так я хотіла, не так мріяла.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Чим далі тим більше переконуюся, що мистецтво бути дружиною це вибір потрібного моменту щоб дати чоловіку бамбулей.
Напевне це через те що пряніки їм в горлі стрягнуть треба помагати проштовховувати гарною взбучкою.
Зате одразу чоловік шуршати починає.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А я навпаки переконуюсь, що це - мати олімпійське терпіння або бути деколи повною пофігісткою. І робити вигляд, що завжди всім задоволена і втіхаря робити своє, бо якщо нє, то зразу: "ти як стара мимра, а що буде далі???":xaxa:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я теж раніше так думала - спокій і тільки спокій, але життя переконує в протележному.Навіть якщо сваритися з чоловіком раз в два місяці або пів року, він всеодно під час сварки скаже ти мимра, язва або пилка.
І ти собі думаєш я не така як інші я не хочу бути пилкою і потрошку починаєш перебирати на себе всі обовязки, тільки щоб не сваритися.
А чоловік в свою чергу ще більше розслабляється і сприймає дім після роботи як суцільний відпочинок: не бить, не контовать при пожаре выносить первым.
Головне звичайно не перегнути палку і не доходити до образ.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я теж після роботи хочу відпочити. Але стаю і роблю те що треба по дому. То можна в той час хоч якось мені помогти, або побавитись з дитиною. Але ні, тато змучений і хоче відпочити, а мама мусить бути все добра і усміхнена, і все встигати. Приходжу з роботи і гоню як "в жопу раненная рысь", намагаюсь його заставити допомогти мені, а він "та ти як не покричиш то не проживеш". От і як можна бути ідеальною:confused:?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я не знаю як у вас але в мене крик породжує ще більший крик і роздратовання. Ми завжди сварились по-чорному але це нам нічого не дало. Я в результаті сиділа і плакала а мій чоловік як робив все на зло так і продовжував робити. Так ніби він хотів щоб мені було зле.
А я доречі не пиляю свого чоловіка. Просто в мене натура не така. Я буває зірвусь коли вже надто виснажена і почуваюсь просто безсила перед горою праці яка мене чекає. Тоді мене чоловік просто питається - чого ти кричиш. І я тутже відходжу і кажу йому все так як є - у мене є гора роботи, мені треба зробити то, то і там то.
Він тоді каже, ну то роби а що ти від мене хочеш?
Я спокійно кажу, а від тебе хочу щоб ти мені допоміг з тим, цим і тим.
Він мені каже, для прикладу, я зараз не можу бо маю зробити те, це і там те.
Тоді я його прошу, що може то зачекає і мені треба допомоги.

Звичайно, що найгірше в тій ситуації не почати на нього кричати, бо крик і нерви лише провокують хаос, бо тоді кожен починає качати свої права а конструктивного діалогу нема. Це точно як українські політики.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А в мене неможливо кричати, хоч і хочеться часом. Так все переверне з ніг на голову своїм спокійно-аргументованим адвокатським способом, що дивишся на себе зі сторони потім - ніби і права, а виглядаєш дурепа дурепою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

100%!!!!

В нас, часом, не один чоловік???? :xaxa:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

В нас те саме.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ех, "маладьож"!!! А я віднедавна вчуся "рахувати до десяти":xaxa:. І ви знаєте, дуже помічна штука, бо з тим криком діла закінчуються валідолом (у мене) і валер'янкою (у нього):xaxa:. РокИ, шо собі думаєте....:confused:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А, щодо років і валер"янки - три краплі валер"янки на склянку вина - і миритись. Діє в будь-якому віці.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

От і в мене та ж фігня:xaxa: Мій крик може породити хіба що олімпійський спокій чоловіка і глядачі(тобто чоловік) покидають сцену(хату) поки актриса(я) відійде від трагікомічного амплуа:confused:
а як глядач втік, то і сваритися нема з ким:ninja:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Думаю,що ні, мій не такий справний щоб на дві сімї, але хто знає може я його недооцінюю.:confused:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

В мене теж зараза мовчить, або накривається ковдрою з головою:tanksmile:але в мене всеодно находиться спосіб щоб достукатися.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Супер! Прочитал первое сообщение в этой теме:

"Я особисто буду йти до того, щоб цілком довіряти і вірити своєму коханому. Підтримувати його в будь-якій ситуації, бути завжди в курсі його справ, бути одночасно дружиною, мамою, домогосподаркою, секретарем, перекладачем....І бути другом, мудрим порадником. Це напевно важко, але хто сказав, що шлюб це легко?
Може хтось скаже, що він такого не вартий та думаю, якщо ви вийшли за нього заміж, то вартий"

Тоооолько губу раскатал! Девчонки! жжоте! :D

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

а я дууууже серйозн опосварилась з чоловіком....почалось ніби з дрібниці (як це зазвичай буває), а дойшло до дуже неприємної розмови, я поставила питання руби - або я з малим, або гори, так чоловік не роздумуючи вибрав гори....не сподівалась я від нього такого - це як ніж в спину...І ЦЯ людина весь час казала, що сім"я на першому місцІ! А в реальності набагато важливіші друзі-п"янки-гулянки....а мені лиш побрехеньки та відмазки дістаються....як на друзів, то іф час є, і гроші, і бажання, а мені останній раз подарунок робив просто так вже не пам"ятаю коли:no::no:

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

все будет хорошо

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

так то воно так, але як я маю реагувати на слова, що гори важливіші за сім"ю?! Я від шоку навіть немала що сказати...... Я як той шарік, що раптом прокололи - здулась і нема що сказати....і загострювати не хочу остановку, але ж реально поїде - і що тодв?.....Щось мій чоловіченьк овирішив, що все, раз здобув і забув....Не тре більше мені ні комплвментів, ні подарунків, ні косметики нової....Типу сидіти дома і бавити дитину. А я вже так хочу на роботу, так рутина замучила! Але і вийти не можу - нема з ким дитину залишити, а з садочком напружена ситуація....От як вийде, то чоловік трохи почухається, надіюсь, бо сприймає мене як меблю якусь. навіть коли я лакую нігті, це у нього виклмкає щирий подив - типу нащо це тобі?.....Аж зло бере! А як раніше вився біля мене!.... ((

 

Відповідь: Відкрита велика жилєтка

А чому б не поїхати разом??? Скажи що він без тебе нікуди не поїде, і не або ти з малим або гори...а або ти з малим в горах або ти з малим і з чоловіком дома...

 

А навіщо ставити ультиматуми? Я просто думаю що може якщо для нього так важливі ті гори а вам вони не цікаві то використати той момент як компроміс. Нехай їде в свої гори але потім він проведе з вами вихідні так як ви захочете. Або якщо ви дійсно також любите гори то беріть дитину і їдьте з ним.
Я знаю що я б не хотіла іти в гори з ним і з нашими дітьми але ми можемо разом на пікнік поїхати. Мій Андрій мене мучить щоб ми всі їхали на лижі. Хто зна... може спробую і може воно мені сподобається.

Сьогодні дізналась що в товариша мого брата 3-річна донечка хвора на лейкемію. Кажуть що причиною її хвороби були відвідини України рік тому і що то результат тамтої радіації. А ще їм сказали що не можна дітей які народились в Америці до 5 років возити в Україну бо у них ще заслабий імунітет. Не знаю наскільки це правда але мені шкода тих батьків. Мій брат про них відзивався завжди лише найкраще і що вони такі дуже добрі і чуйні до чужого горя. І достаток у них в хаті. А тут на тобі.