ЗАбилам би!

Відповідь: ЗАбилам би!

Що в мене,що в моїх коліжанок те саме!!!!!!!!!!!!
З нас хоч виходить той негатив потім, а вони..........
Ух,як я вас розумію!

 

Відповідь: ЗАбилам би!

А в нас навпаки... Я б себе забила за те, що стала занадто реагувати на кожне (в основному, цілком невинне) слово чоловіка - вишукую якийсь негативний підтекст. І розумію, що нариваюсь на сварку, і нічого зробити не можу! Зла я якась стала...

 

Відповідь: ЗАбилам би!

О,і в мене таке буває періодично(раз на пару місяців)-коли хочеться тепла і ласки,а не "Мені треба попрацювати"

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Я свого чоловіка дуже люблю і їсти готувати люблю, але коли він вихідний і сто раз на день хоче їсти, тоді мені вже хочеться його відшльопати

 

Відповідь: ЗАбилам би!

так: шкарпетки по квартирі, пусті тарілки перед монітором, пізні повернення без попередження (чомусь впевнена, що на роботі, а не на "ліво) і ще відповідь по телефону "я вже підїжджаю!"

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Дратує, коли починає чиплятися до мого борщу. Ображаюся миттєво!!!

 

Відповідь: ЗАбилам би!

В мене нині був ще той номер. Лежть моє чудо на дивані, теліпає ногами і кричить принеси мені цукерочків-принесла, не ті???????????????А я втой час на кухні як білка в колесі-розумієте, а він кричить то цукерків то чайку-не знаю що на нього найшло-раніше не помічала а то вже забила б. І знаєте що я зробила взяла розпилювач для вазонів-набрала води і охладила-скакав по дивані як пес ошпарений але заспокоївся і вже йому ніц не тре

 

Відповідь: ЗАбилам би!

То як класно ви придумали! Візьму собі на замітку.
Та скажіть чи не ображається?

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Не встигне. Піде переодягатись.

А мій ну ніяк не може навчитись закривати за собою вхідні двері. Віз дитину зранку до школи - двері на розпашку. Ну точно в хліві живе

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Маруся-мама, в мене подібна проблема. Як йде на роботу - дверей не зачиняє, я з малим ще сплю (в перші місяці, всю ніч на руках). То я одного разу якогось монтьора в коридорі зустріла").

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Сьогодні геть зла-- кожного дня з дитинкою з ранку до вечора хазяйную, вже скоро пара з голови піде від того одноманіття.Сьогодні кажу, що хочу сама піти по магазинах, пройтися - то ні ," тобі нащо, я куплю все що треба, бо маю йти туди і туди і ще купу справ, а як ні то якось потім разом." але я хочу сама -сама хоч на годинку! ніби якщо я піду, то в дома переворот станеться!

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Неа тільки дивиться тепер на розпилювач як кіт на мітлу (з острахом)

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Ми готуємось стати батьками, думаєм про зачаття, і я завжди маю нагадувати тій заразі щоб він не курив, а він ніби забуває ще й скаржиться своїм друзям як йому погано що він не пє і не курить, ніби він то для мене робить, ну забила б його точно

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Я нині зранку свого малом не забила. Відкриваю я холодильник, витягую шухляду з яблуками а мені на ноги вилився помаранчевий сік. Він вчора побачив що сік стоїть на столі і вирішив його сховати, а так як шукати місце в холодильнику було ліньки він встромив напів відкриту пляшку соку в шухляду з яблуками на лежачи. Звичайно ж що до ранку яблука плавали в соку. Я як скрикнула - Андрію! Ану до мене!
Прибіг, а я кажу, - за таку поміч маєш все поприбивати. Став тихонько і все повитирав.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

А я свого таки точно прикатруплю. Прийла я нині з роботи раніше думала квитки на потяг взяти відпустка скоро. Дзвоню йому на роботу щоб порадитись коли, які і т. д Тільки він взяв трубку і почув мій голос зразу такий типу ну що тобі в мене знову треба і бац кинув трубку-я така в шоці. Ну чи не забити?

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Я сьогодні мало не луснула зо сміху. Навіть не знаю чи забити. Має таку дурну звичку, як вставати і йти кудись, мусить повернутися і провірити чи не забув щось.
От і їдемо ми в маршрутці. Зупиняється на нашій зупинці. Ми вибігаємо, бо вже всі повиходили, аж тут мій повертається і біжить назад щоб провірити, чи не забув він щось. А маршрутка мусить чекати. Я аж оторопіла.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Зато Ваш чоловік ніколи не забуде де він лишив свої рукавиці ( я колись по декілька пар рукавиць за сезон забувала в транспорті )

 

Відповідь: ЗАбилам би!

А я нині свого думала стукну. Я пішла ввечір в спорт зал а коли повернулась, прийняла душ і почала класти дітий спати. Коли поклала і навідалась до кухні то зауважила що підлога в кухні різнокольорова. Це так діти їли морозиво. Глиб в великій кімнаті - балаган. Кажу до свого, слухай ти ж бачив що я вчора все поприбирала. А він мені - ну то що я тобі в тому поможу? Думала тапком в него запущу, бо він гонорово влігся на ліжку.

 

Відповідь: ЗАбилам би!

А я би забила новоспеченого колєгу свого чоловіка, але як не можу, то його, бо той .... так вдерся в наше життя зо три місяці тому і намагається все по-своєму переробити, сам одружений, має річну доньку але в Харкові, їзде туди раз на місяць, а тут гарно проводить життя, розважається по дорогих закладах, має тут роботу. Так он присідає постійно моєму на вуха, що я його занадто контролюю, що жінка і дитина - то не чоловічі справи, що чоловік має право насолоджуватись життям поза сімєю, щодень їздить з ним по мого справах, вчить того тринькати гроші на себе коханого, а тут мій вчора заявляє, що раз я хочу їхати з сімєю сестри моєї та їх друзів, які теж їдуть з дітьми, в суботу на Закарпаття, то друзяка той їде з нами, бо він просився.
Ну я тут не витримала, кажу ні, щиро дивується і не розуміє, кажу точно ні, бо я не хочу щоб він ставав членом нашого життя і на вихідні.
Ніби і образився, але чую що та розмова почнеться сьогодні знову.
УУУУУ-ХХХ, забилам-би!!!!!!

 

Відповідь: ЗАбилам би!

Мені, Usmishka, настільки знайома ваша ситуація. В мене, правда, ще до весілля був справжній конкурент. Однокласник чоловіка, сердечний колєга, який вчив мого чоловіка, як правильно жити. Сам нічогісінько в житті не досяг, окрім того що "наплодив" купу дітей, які тепер живуть зі своїми мамами.
Два роки тому ми поїхали разом на море, я ще взяла свою коліжанку. Признаюся, думала, що до кінця відпочинку не добуду. Вирішила діяти радикальнішими методами, без особливих церемоній. "Притисла" в темному куточку, наговорила всього, чого мені забажалося. А потім при кожній першій нагоді при всіх робила зауваження, підсміювалася. Чоловік мовчав, як риба (о! він в мене і за гороскопом риба. Не хочу нікого образити, але нам треба "корм" кожного дня "підсипати" аби людина плавала в правильному напрямку). Результат на сьогодні. Дзвонить мобільний. Кажу, бери трубку, Жорік дзвонить. Чоловік каже, ай, щось мені не хочеться з ним говорити... Подіяло... Нарешті... Подумайте про те Закарпаття...