ромашкові сльози

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

Адріяся, чому ви дозволяєте, щоб з вами так поводилися? В мене була аналогічна ситуація з малою. Коли кожен день чіплялися ( Свекруха, свекор, баба- мама свекрухи). Щей в ночі приходоли установи давати. Але після місяця "війни" настав спокій. З другою дитиною навіть ніхто "поради" не дає. Всі ваші дописи, що ви робите "не правильно" чисто все про мене, але я була ще погана, бо дурачка не даю. Наберіться терпіння, і просто майте собі "ціну"!!!!!!!!!!!!!

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

(тут було написано багато букоф, вирішила витерти і написати Liliyah Romanova ПП)
Дівчата, навіть якщо тут більше не буде моїх дописів, я хочу щоб ВИ знали. Я вдячна ВАМ що у важку та скрутну хвилину ВИ мене підтримали! Дякуючи ВАМ я зрозуміла що у цьому світі ще є ЛЮДИ,
У мене все добре. Я щаслива!

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

Всі чомусь підтримують Адріасин конфлікт з родиною. А чому б не помиритися? Вони ж постійно вдома. Хочуть шапочку - купи тонесеньку і вдягни. Думаю шкода від того буде манша ніж від наступного скандалу. Кажуть що ти погана мама - скажи "я буду старатися бути кращою!"
Не для них - для Ясі, якій потрібен спокій і затишок, щаслива мама.
Не можеш змінити обставини - зміни своє ставлення до них.
Важко? Важко! Всім колись було важко. Але тільки ТИ можеш щось змінити. Пробуй, ми віримо, що все буде добре! Головне - посмішка доці!

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

... а кому зараз легко!?
Адріася вже все зрозуміла і скоро видасть свою першу книгу, яка принесе їй успіх, душевний рівновагу і благополуччя

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

Адріяся, ви дарма ображаєтесь :confused: часто такі "вправляння мізків" дуже допомагають. Я розумію, що вам важко... але повірте, є люди, яким в рази тяжче. Боріться. Вам є заради чого боротися. І, справді, перестаньте себе жаліти, не плекайте в собі жаль до себе і свого життя. Просто вчепіться зубами в те саме життя і рухайтеся вперед. Депресивні настрої зжерають зсередини, заважають вільно дихати і радіти маленьким та великим радощам. Втекти з ДП - вам видніше, чи варто.. але ж від себе не втечете, правда? Тож беріть себе в руки. ТУТ вам завжди допоможуть і підтримають. Від вас треба тільки одного - рішучості. Щастя вам! Від чистого серця, чесно!

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

я вообще предлагаю начинать на позитив настраиваться , аватарку бы поменяла на что-то веселое например и т.д.

а касательно воспитания ребенка - моя мама когда-то бабушке так прямо и сказала - это мой ребенок- хочу кормлю, хочу не кормлю... у тебя уже свой был . бабушка в некоторые моменты просто из дома уходила, чтобы в процесс не вмешиваться --- мама приучала меня спать без укачиваний и т.д.

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

І все-таки Адріасю я вважаю сильною жінкою. Сильною, бо зважилася народити дитинку сама і виборювала це право. Сильною, бо не залишила її десь в пологовому як десятки-сотні інших жінок в подібних ситуаціях. Сильною, бо якби не було зле на душі вона при зустрічах усміхається. Сильною, бо виборює право виховувати своє дитя так, як підказує серце.
Але всі події накладають свій відбиток. І часом неможливо тримати все в собі, в своїх думках, бо інакше рано чи пізно це вибухне. І пожаліти себе теж хочеться. Якщо не має кому, то хоч сама себе. Кожній людині хочеться, щоб її приголубили і сказали , що все буде добре. Звісно, усмішка донечки дуже багато вартує. Але все ж .
Інша справа, що з цього треба вибиратися. Вирішити, що "я буду щаслива" і йти до цього. Знаходити радість в донечці, в сонечку, навіть в тому, що котрийсь день не сварилися з родичами. І жити за принципом, що все що не трапляється, трапляється до кращого. Можливо за кілька місяців ці події будуть вже просто страшним сном і згадуватимуться з усмішкою та якось гордістю, що все це витримали.
І шлях до щастя лежить точно не через завжди мокру подушку. Галя добре радить, почніть бодай з аватарки. Поставте щось радісне. І гоніть подалі чорні думки.
Ви будете щасливі Адріасю. Все буде добре. Інакше бути не може.

 

Відповідь: Адріясині гірки й солодкі слізоньки...

Адріяся хочу процитувати тебе "Бути мамою то моє найбільше щастя. Нема нічого милішого за посмішку Яньки" А все інше - то переходяще. Все проходить, пройде і це. А як бачиш милу посмішку свого янголятка, то всі проблеми порвняно з цим єрунда!!!!! Якщо сумніваєшся, дивись п.1!

 

Відповідь: Адріясині гіркі й солодкі слізоньки...

Лілю, заздрю Вам білою заздрістю. Бо мій тато називав мої вірші мазаниною і трахомудією, а підбирання на піаніно популярних мелодій - дрімбанням.
Ну і щоб не офтопити...
Адріасю! Ви не погана мама. Ви чудова мама. Ви не віддали дитину до притулку, не залишили в ПБ, не викинули на смітник і не запхали в унітаз. Вам нелегко, бо дитина народилася передчасно і має певні проблеми зі здоров"ям, є проблеми з грошима, та ще й найрідніші люди не розуміють. Я Вас прекрасно розумію, бо я сама через таке пройшла і дотепер час від часу маю в день пару кіл персонального пекла. Але Ви молодець! Ви кожного дня творите подвиг в ім"я Вашого маленького сонечка. Ви чудова мама! Я прошу Вас, не думайте більше про суїцид. Не звертайте уваги на те, що хтось там щось говорить. Я знаю, як це непросто, але постарайтеся. Будь ласка. Донечка - Ваше найбільше щастя! Просто будьте впевнені в собі, в тому, що робите, в тому, що так найкраще для Ясочки. І нехай собі там говорять що хочуть!
Ще хочу процитувати Вам шматочок інтерв"ю акторки Наталії Варлей у свіжому номері журналу "Звезды": "Только благодаря тому, что в роддоме оказался уникальный микропедиатр Алексей Владимирович Грачев, у меня есть второй сын. По счастливой случайности он не ушел с работы и спас моего Сашеньку, которому сейчас 23 года. А тогда я поливала слезами палату роддома: всем приносят детей кормить, а мне нет. Чтобы совсем не впадать в истерику, брала ведро, тряпку и начинала мыть полы. Алексей Владимирович это увидел, отвел меня к палате интенсивной терапии, где лежал в кювезе, весь в проводочках и трубочках, мой мальчик, и говорит: "Посмотри, он улыбается, помогает нам. Ты плачешь, ему мешаешь. Ты должна верить, что все будет хорошо, молиться и назвать ребенка по святцам".

Все буде добре, Адріасю! Даю установку!

 

Відповідь: ромашкові сльози

Ну, уявляю собі ті танці після читання...

В мене в голові думок всяких різних зараз роїться... От ходить він, читає.... що він думає, цікаво...

Чи задумався над тим, що матері його дитини зле... і це не тільки головна біль, це не скороминуче, це не каприз - це така рана, що навіть якщо все налагодиться (молюсь до Пана Бога), то затягнеться нескоро, а аби загоїлась - то часу ше треба буде... роки?

Чи торклися його (серця?) всі ті переживання і Адріасині страждання?

Прошу пана (якщо читаєте ці рядки) - Ви колись задумувались над тим, що здоров"я і благополуччя Вашої коханої доньки прямо залежні від благополуччя її матері?

Я не думаю, що Адріася просить у Вас любові до неї.

Але підтримати б її Ви могли. Просто як Чоловік.

 

Відповідь: ромашкові сльози

Олю, я зраз розкажу а вірніше процитую його думки з цього приводу.
"Там всі віртуальні люди. Ви інет- маніяки. Вони не знають шо таке реальність і т.д."
А ше всі тут присутні замість дітьми займатися в неті шаряться і хєрньою страдають

 

Відповідь: ромашкові сльози

Він не мусить зважати на мою думку, чи ще чиюсь звідси. Але тебе він бачить кожного дня. І плачеш ти цілком реально, чи не так?

 

Відповідь: ромашкові сльози

з його точки зору я плачу "тому, що 1) Не змогла виносити дитину,2) не спромоглася народити сама 3) шкодую що не зробила аборт.
Почитай любасику шо ТИ - ІДІОТ

 

Відповідь: ромашкові сльози

Андріано ти без сумніву ГАРНА, ЛЮБЛЯЧА мама!
згадую як ти мене переконувала що ти не молочна мама ну і як ти не молочна? так дійсно спочатку є тяжко, деколи дійсно дуже тяжко, але ти показала всім нам що ти не тільки молочна але і після довгого часу могла відновити лактацію.
Я ніколи не вважала що погана мама та яка не годує грудьми погана мама та яка не намагаєть зробити все щоб годувати.
Ти приклад для всіх мам! що ГВ можна вернути якщо захотіти.

 

Відповідь: ромашкові сльози

Прочитала сьогодні цю темку і цілий день хожу з різними думками. Багато чого хотілось вам сказати але тут вже все сказано іншими. Але хочу розповісти про свою коліжанку. Вона рано вийшла заміж і народила дитину. Ій 16, чоловіку 22 . Молоді, зелені, самі ще діти. Ні освіти ні роботи достойної. Їх батьки були проти і шлюбу і дитини, озлобились на них. Ну хто ж хоче собі такий тягар. Донечка народилась передчасно з маленькою вагою. Місяць пробула в лікарні. Якось так коліжанка з чоловіком перебивались. З батьками стосунки не найкращі. Але жили окремо, то їм від цього трохи легше було. Малеча росла, в садок ходила. Але раптом виявилась у неї важка хвороба. На лікування потрібно було багато грошей. Від родичів підтримка мінімальна – як матеріальна так і моральна. Вірніше, моральної взагалі не було. Одні звинувачення і образи. І це від найближчих людей. Ну хтож завжди винен в таких випадках – мама. І мама змушена боротись. Зі всіма. З рідними, з хворобою. Боротись за право бути мамою, за життя своєї дитини. А дитинка тільки щодня просила маму молитись, вона не лягала спати без молитви Вона хотіла жити.Нажаль хвороба перемогла. Скоро буде рік як 5-річної дівчинки немає з нами. Я вперше побачила, що значить вираз „почорніла від горя”. В день похорону я просто не впізнала свою коліжанку. На нервовій почві вона в свої 22 заробила цілий букет хворіб. Та от, хочу сказати, що незважаючи ні на що вона ніколи не думала про те, що вона погана мама. Вона хороша мама. Вона це знає і я її підтримую в цьому. Бо вона до останнього боролося за життя своєї дитини. І тільки зараз материнська біль потроху починає вщухати. Хоча думка про доньку не покидає її ніколи. І ще хочу сказати, що коліжанка, незважаючи на всі звинувачення і образи в її сторону не понизила власну самооцінку. Вона вважає, що Бог дав їй таку долю, таке випробовування, такий біль. Вона не втратила віру. Віру в себе, віру в майбутнє, віру в Бога. І вам Адріася я бажаю не дозволяти своїм родичам вас ображати і НЕ ВТРАЧАТИ ВІРУ В СЕБЕ

 

Відповідь: ромашкові сльози

Адріася викиньте все погане з голови. В мене перша дитинка померла після пологів. я зовсім по-іншому подивилась на життя. Всі ці дрібязки як гроші, нерозуміння близьких людей я зараз сприймаю як "мелочи жизни"Зараз я народила синочка - не сама (кесарів), не годувала грудьми, бо не було чим і не вважаю себе поганою мамою, бо даю дитині саме головне свою любов, без якої в житті ну нікуда.

 

Відповідь: ромашкові сльози

Андріасю, Ви що мазохістка, що таке слухаєте??? Та пошліть його нафіг і брязьніть йому дверми перед писком, як ще раз прийде. Або киньте чим попало в голову, як буде вже в хаті і далі буде таке виговорювати. Бо з такими ідіотами так і треба робити. Людського ставлення вони не заслуговують.
Гірше з рідними в хаті. Якби я була на Вашому місці, то я би теж раз і назавжди положила тому кінець, висказавши, що то Ваша квартира така сама, як і їхня, тому нема чого Вам нерви їсти, які потрібні Вашій дитині, а не для розборок з ними. З повагою до батьків ( бо вони таки батьки, добрі, чи погані) я би висказала все, чим вони Вас допекли, яким способом виробили у Вас низьку самооцінку, а тоді би поставила питання різко: або ви перестаєте мене їсти і принижувати і не пхаєтеся, як я виховую СВОЮ дитину, або міняйте ще раз квартиру. Але дайте мені нарешті спокій, поки ви мене не довели до божевілля.

п.с. На самий найгірший випадок, десь би пошукала в селі недалекому якусь бабцю одиноку і за умови, що буду їй допомагати, а вона щоби дала мені притулок з дитиною переїхала жити до неї. Від держави ж щось платять. На те би старалася вижити. І нікому би не дала знати, де я.
Так би я зробила.

 

Відповідь: ромашкові сльози

Дівчата пишу сюди, бо ВИ мені шось нарадите.
Всі знають шо я вимушене переїхати жити в маленьку квартиру. Місця там буде мало... тож у мене виникла проблєма. З Ясі маю кульочок одягу (є той що люб*язно мені дали форумлянки (дякі їм велике) і є той шо дарували знайомі, родичі і т.д.) шо з ним робити і куди і як його дівати не знаю. Але місця для кулька лахів в новій хаті не буде.
Мо хто знає куди його подіти. Бо я вже у темі про лахи для діток писала і ніхто так і не зголосився шо йому тра.