Канадійські лікарі дорогі, АЛЕ вони оплачені державою. Я ще ні разу не платила жодному лікареві, скільки не ходила до лікаря. Частину лікарів та послуг оплачує медичне страхування, іншу частину - моя фірма, бо вони мають план на додаткові медичні послуги. Відповідно стоматолог, масажист тощо мені теж оплачені. Наторелло, є така властивість у багатьох українців-емігрантів, що вони перебирають від місцевих усе, що найгірше. Не всі звичайно, але таке є. І вони ще й те найгірше з ніг на голову перевертають, бо не до кінця розбираються, що й до чого. А ще потім поїдуть в Україну та й будуть тим хизуватися (а співрозмовники ж не перевірять так, чи ні), а ще пізніше вернуться й будуть в Канаді плювати на Україну та українців, котрі в ній живуть, бо там самі тупі, немудрі та примітивні... Я таких бачила не раз, і щоразу мене від них шалено нудить і хочеться їх обламати добряче, що неважко, бо інтелектуально вони недалекі, але ж бридко з тим г... зачіпатися. :confused: Я наприклад не чула про те, аби хто свого чоловіка стерилізував. А всі мої друзі мають ліжечко найменшої дитини в своїй спальні протягом кількох років. Хоча там іноді залежить від інтервалу між дітьми. Одна ж знайома має 12-літнього сина й вони з чоловіком навмисне купили собі величезне ліжко, аби він міг з ними спати.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Ну бо кава це не кетчуп і в першу чергу розхлюпаєш на себе, плюс, кава подається в паперових горнятках з платиковою кришечкою а в кришечці маленький отвір аби ви лишень змогли потягнути/сьорбнути собі один раз і юш. Власне продумано, щоб не розливалось. Ну або в той отвір багато вставляють трубочку/соломинку і через неї тягнуть гарячу каву.:8: Правда та кава то ніц не до порівняння з тим що п*ють у Львові. Тут це називається еспресо. А на хот-дог шапки ще не придумали :xaxa::xaxa::xaxa::xaxa: Ось з таким горнятко-термосом переважно люди біжать на роботу:
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Про лікарів в Америці треба писати багато, тому на це треба часу, якого зараз в мене нема, напишу пізніше. Але система охорони здоров*я в Канаді і Америці відрізняється суттєво.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... я то всьо знаю, просто думала шо але хотіла переконатись:confused: якось так по-дурному то виглядало і звучало, як з іншої планети. ооо я тільки сьогодні надумала таке собі купити))) але то не тому шо “там так п’ють”. прост люблю гарячий чай, а в дорозі його тільки з такого горнятка і поп’єш:xaxa:
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Наторелло, воно й для мене як з іншої планети, хоча я тут лише з 2005 року, але все одно такого не чула. В Канаді взагалі дуже промують усе природне й натуральне, щоправда, коштує те все натуральне недешево... Хоча... От я малому купую рисове молоко та рисові спагетті, то ті котрі натуральні (organic) коштують на 70 центів менше за звичайні чи з домішками. А от вже хліб, печиво, чіпси, сметана - це дорожче.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Я умудряюсь розлити каву на себе навіть з такої шклянки. Шо поробиш, паця воно і в Гамериці паця. :xaxa:
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Для мене якось незрозумілою є тривалість тієї відпустки, яку надають мамі після народження дитини. Скільки вона може тривати? Куди діти діваються, коли мама виходить на роботу? Просто наслухана про соціальну роботу з дітьми в Канаді, тому вважала,що там дітям приділяють багато уваги. Тепер, здається, розумію, що це не так, бо в мами нема можливості побути з дитиною довго після її народження. P.S. Колись одна викладачка з Канади (жіночці десь біля 60 років) розповідала, що перед своїм першим візитом до України уявляла,що тут всі будиночки маленькі, білі, глиняні, а всі люди ходять у вишиванках і взуття мають лише багаті Таке уявлення в неї склалося на основі розповідей бабусі чи дідуся, які переїхали до Канади в 20-ті роки
Natorella, це все залежить наскільки людина що приїхала в світи має внутрішнє виховання а чи спішиться туди не знаю куди і перебираю то не знаю що. Знаю одну таку панянку, яка приїхала з Яремча в Нью Йорк і тут файного кавалєра знайшла з богатої родини. Ну то та панєнка таке нераз виговорювала, що людям очі на лоб лізли. Ось, для прикладу, вона прийшла в гості і їй пропонують випити гарячого чаю, а вона каже в нас тут ніхто гарячого чаю не п*є? - Де це в вас? - В нас в Нью Йорку! ОПА! При тому що вона покинула Яремча 2 роки перед цим випадком. Просто в тої дівчини було так що вона шукала пантів але що це таке і з чим його їдять вона поняття не мала. Ось такі панєнки приїжджають до Львова і починають, в нас там ніхто так не робить вже... ми всі ставимо на дві умивальки в лазничках (хоча це дуже практично і я б також не проти мати їх дві а не одну). А ще найгірше коли починають перебирати від цьоці чи вуйка (ну це аби їм так сподобатись і щоб в спадок де бува не забули записати) слова значення яких не розуміють чи просто це стара еміґрація по незнанню перекрутила а нова підхопила. Для приміру, ґара - авто, флая - муха, ітд. Або того краще починають ламаною англійською в колі українських друзів спілкуватись. Куди дівати дитину власна справа кожної мами. Є розвинута сітка приватних нянь а також садочків-ясель в які беруть діточок з 6-ти тижневого віку. Саме стільки держава офіційно зобов*язує кожного працедавця на відпустку після родів. Якщо було кесареве, то відпустка тоді продовжується на два тижні і в результаті становить вісім тижнів. Далі кожен працедавець, в залежності від того з ким у них підписаний контракт на медичне забезпечення, може дозволити вам на ще ектра 6 тижнів але вже за свій рахунок. При цьому за мамою залишається місце праці. Якщо мама вирішує не виходити на роботу після трьох місяців, то вирішивши повернутись за деякий час у неї шанси влаштуватись на рівні з будь яким іншим кандидатом. Садочки дуже дороге задоволення але і няня не менше. Мій садочок мені подобається і там співвідношення кількості дітей до нянь дуже непогане. Беручи приватну людину додому ви ніколи не маєте гарантії що вона буде займатись дитиною а в садочку ви маєте право зажадати список що було зроблено і коли ваша дитина їла, спала, коли її годувати і тому подібне. З нянею ви можете також таке вимагати. Я маю не надто добрі спогади про няню але це може бути лишень я. Марійцю, я таке саме. Не можу аби собі на пузьо або на груди не вліпити брошку :xaxa::xaxa::xaxa::xaxa:
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... А як там за океаном з такими ситуаціями? І чи дійсно рідко молодята поселяються в батьків?
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... У мене в ванній після ремонту вже більше півроку дзеркало не причіплене... нема кому.. в чоловіка руки до тої справи не лежать, він всю плитку зіпсує, а викликати когось - немає часу... я так підозрюю, що він у мене американець п.с. Марійко, а хатинку добудували? Може десь фото виставляли, бо пригадую, що мали фото кухні нам колись показати, але я тепер не знаю де то шукати
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Щось ніхто не відповів. Я не експерт, але скажу, що бачу. Тут зовсім інакше життя облаштоване від початку. Коли діти їдуть на навчання, вони паралельно працюють і то тому, що мають таку можливість, тобто всі знають, що студенти працюють десь на півставки. Влітку вони отримують повну ставку й дуже часто тим, хто шукає роботу кажуть, що на вересень буде більше можливостей, бо якраз студентські місця звільняються. Найгірше перед літом шукати, бо тоді не лише ті, хто ще вчаться, шукають роботу, але й ті, хто закінчили навчання щойно. До чого я це все пишу? До того, що більшість молодих дітей їдуть на навчання в інше місто, іншу провінцію або й взагалі в іншу країну. Батьки їм можуть допомагати, якщо мають можливість, а якщо ні, то студенти беруть кредит на навчання, який виплачують потім купу років. Відповідно диплом тут має значення, бо ті, хто бере когось щойно після вишу, свідомі, що їхньому працівникові треба платити відповідно до його ступеня, бо він має за плечима кредит на навчання до виплати. Закінчують вони школу не в 17, а в 19 (здається, тут не певна, точно знаю, що в Польщі так), відповідно й рішення в них вже більш дорослі. Зрештою, тут ніхто не зупиняється лише на одній галузі, та й досвід роботи в студентські роки розширює спектр можливостей. Отже, рішення вони приймають у більш дорослому віці, не в 16, як у нас. Та й коли виїжджають на навчання, то виробляють власні звички, з якими потім важче прижитися у батьківському домі й простіше вже жити окремо. У мене на роботі є дівчинка італійка, яка закінчила навчання, працює, але й досі живе на шиї у батьків, не допомагає їм фінансово, бо не має можливості , оскільки всю зарплатню тратить на дизайнерський одяг, аксесуари, косметику та волосся. Я помітила, що це викликає щире здивування й подекуди осуд серед наших працівників, бо вона ніколи не складається на подарунок, але завжди підписує листівку, ніколи не складається на піцу, але завжди її їсть... І завжди жаліється на малу зарплатню. Отоді я й чую від інших, що оскільки вона закінчила навчання, працює, то вже повинна забути про дитячі звички й винаймати помешкання, а не сидіти на шиї батьків та жалітися невідомо на що. Оцей осуд власне й показує суспільну свідомість. Якщо ти працюєш, ти можеш сам винаймати помешкання й керувати своїм життям. Якщо не можеш ціле помешкання, то винаймай хату спільно з друзями, саме так і роблять кілька наших молодих працівників. Зв'язок із батьками залишається дуже сильний, але самостійність у них закладена вже сама по собі. Один наш приятель був змушений жити з батьками через фінансову скруту (він трохи від мене молодший), то батько був проти. Саме через те, що син уже має інші звички, змінився, прижитися буде складніше. Але хлопчинка дуже хороший, зробив усе можливе, аби батьки не відчували ніякого дискомфорту. І коли вже живеш окремо під час навчання, плануєш своє життя, зустрічаєш людину до подружжя... Куди вже потім назад? А ще й як роботу отримаєш в тому місті, де вчився... Відповідно воно само так виходить, що діти вилітають із гнізда й більше не повертаються туди жити, тільки гостювати хіба. Я не знаю, як в Америці, але тут бачу багато таких, котрі одружуються рано та дітей мають також рано (хоча це я так кажу рано, бо то лише трохи пізніше, ніж в Україні), щоправда й вислів тут є через нехороший: "це мій перший шлюб". Дивно воно звучить, але так не всі кажуть. Попри те, що діти живуть поза батьківським домом, далеко від нього, то бачу, що дуже часто їздять на свята до батьків, хіба ті, котрі мають багато дітей, кличуть батьків до себе. Аби батьки виставляли за поріг, такого не бачила, але оскільки індивідуалізм тут розвивається і в суспільстві, й удома, то діти вміють зробити вибір, самостійно вилетіти з гнізда й почати своє життя. А мають вони тут по кілька освіт дуже часто. Докторати ж роблять уже дорослі люди, бо молодій людині з докторатом дуже складно знайти роботу. Ось таке понаписувала. Най Маруська й Марія виправляють, що не так.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Так і я в цьому питанню не експерт. Ми летіли в Сан Франциско, то пілот пожартував і сказав зробити нам те, що його батьки сказали зробити йому в день його 18-ти річчя "Take your staff and get out".
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Коли так жартує пілот, то все одно важко повірити, що це правда. Чомусь мені то виглядає на суспільний стереотип більше ніж на реальну ситуацію. Цікаво би було почути про таке від самих американців... Крім того, уявіть маму, яка таке каже - я щось не можу???
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... а я от можу, зокрема коли йдеться про стереотипну американську маму не реагуйте бурно, розумію і добре знаю, що люди різні бувають, освіта, виховання, соціальний статус, регіон (особливо в такій великій і розмаїтій Америці) і т.п. але - звідкись же ж ці стереотипи беруться, не з порожнього місця же ж!
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Думаю, тут діти самі йдуть з дому, як тільки з'являється нагода. My house my rules, а не всім подобаються порядки батьків, особливо, якщо вже дорослий або вважаєш себе таким.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Я таки не можу. Мама є мама. От батько таке частіше може сказати. І саме такі випадки й знаю. Та й про маму стереотипів не знаю, хіба загально про батьків.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Так стереотипи річ глибоковкорінена і упереджена. Колись як то всі кажуть, що гамериканці грубі, гамбургери жруть і тп. А я коли була перший раз в штатах, то була приємно вражена кількістю осіб, які займаються спортом (повірте в нас і 10% того не буде) і не просто в зал ходять, а щоранку чи вечора такі кроси намотують і то для них звичне діло, чи на велику їздять. А грубі є і там і в нас. Просто їхні товсті мають змогу вийти і на спец. візках закуповуватись в магазинах. А в нас я знаю пару з таким ожирінням, що з хати просто не виходять (не мають можливості). От тому й складається, як на мене таке враження, що в них повно грубих... в нихще й повно інвалідів, бо теж вони там як люди нормальні мають змогу бути реалізованими в суспільстві... а шо в нас?...
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Якщо дитина доросла, нормально заробляє і може собі винайняти житло і жити самостійно, то чого ж батьки повинні далі утримувати її (прати-прибирати-готувати)? Знаю, що якщо працююча дитина не живе окремо, то деколи платить батькам ренту (коли чисто символічну, а коли і не дуже). Та не думаю я, що батьки своїх дітей з хати виганяють (винятки бувають), самі діти йдуть.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Мами американки можуть таке сказати, хоча зустрічала таке рідко. Особливо українські мами дуже опікують своїх синочків. Тут до хлопців таке тендітне ставлення, ніби вони з кришталю і ось ось розіб*ються а до дівчат якось більш ліберальне, я б сказала. Ну в вихованні вчать що дівчина дасть собі раду у житті бо вона повинна тримати вузди правління сім*єю в своїх руках а ось хлопців не всіх вчать бути самостійними. Нажаль Що я зустрічала це те що батьки «жаліються» що діти повертаються додому. Тобто є випадки коли діти їдуть в інший штат аби вчитись але після навчання повертаються додому і живуть з батьками. Особливо така тенденція помічається зараз в звязку з кризою. Не всі студенти можуть собі позволити на окреме житло. АЛЕ! Коли дівчина і хлопець таки вже одружуються то молода пара іде окремо жити, або живуть в хаті яку можна поділити на дві половини - незалежна батьківська і незалежна молодят. В таких будинках є два окремих входи, дві окремі кухні, як дві окремі хати об*єднані одною стіною і при бажанні можна перейти з одної половини в іншу через двері. Але є двері які завжди можна закрити і роками не відкривати, якщо б часом треба було. Тобто виходить що за хату платять разом а живуть окремо.
Відповідь: Ой, Америка, ой, Канада... Я от все згадувала що хтіла спитати,і нарешті згадала:дівчатка,ви ж не постійно там жили,от як ви перенесли зміну в часі???Це ж напевно не легко,а діткам???Організм ж вже певним чином адаптувався до певного плину.Я прочитала ,що різниця від 6 до 11 годин складає...Одним словом ви зрозуміли що я хочу спитатись.
