А як Ви визначаєте кому варто давати милостиню і чи взагалі комусь даєте? От таке в мене питання виникло, бо сьогодні до мене в офіс прийшла бабуся, сказала що йде з лікарні і немає грошей на лікарства, виглядала і поводилась дуже скромно і правдоподібно... Я дуже вразлива до подібних людей, стараюсь допомагати, але вже стільки разів мене ошукували, що моя віра в потребуючих взагалі зникає. Я й досі не можу "на око" оцінити людину якій варто допомогти, а якій ні.
Відповідь: Милостиня Грошей не даю ніколи,коли до мене підходять просити,я питаю на шо,їсти хочете без питань,зразу зникають,лише один раз хлопчик бродяжка взяв булочки.
Відповідь: Милостиня До нас в офіс також регулярно приходили такі люди, а потім ми бачили ту "знедолену" жіночку, яка купляла своєму б"лаговєрному пляшку... То звичайно справа кожного, мені наприклад шкода стареньких бабульок, стараюся завжди дати пару копійок таким. Але коли це молоді дівки наприклад з дітьми, невідомо чим наколотими, то не подавати таким хочеться, а звернутися кудись щоб розібралися з такими "мамами"
Відповідь: Милостиня ооооооооо, така сама ситуація якщо слухати біблії, то подавати потрібно всім хто просить, але от останнім часом я дуже зневірилася в людях
Відповідь: Милостиня мабуть треба знати місцевих попрошайників, для яких їхнє заняття стало професією і виходять по милостиню як на роботу.. але за всіма теж не вгледіш.. мені здається шо найпростіший варіант - це взагалі нікому нічого не давати..
Відповідь: Милостиня Якось я ще в школі вчилася, ішли з мамою центром і жінка, така нещасна, із перев"язаними ногами просила милостиню. Ми подали. Потім зустріли її в громадській вбиральні, де жінка переодягнулася, навела макіяж, зняла з ніг бинти і пішла собі... Хлопчина... ходив по хатах, просив поїсти. Ми нагодували, дали з собою продуктів і якісь гроші, потім виявилося, що то був наводчик, за два тижні під нами пограбували квартиру і згодом таки вийшли на нього. Цигани... просили грошей, а я не впустила їх (бо була сама із дітьми в хаті, малий дуже плакав і було не до того). За кілька днів малий дуже сильно захворів. Може так співпало, але я задумалася. Моя справа дати тому, хто просить, а на що підуть ті гроші - це вже на сумлінні інших людей.
Відповідь: Милостиня Треба вірити! Нам зарахується те, що ми даємо, а як це використовують на совісті тих, хто просить. Краще раз помилитись і дати тому, хто не дуже потребує, ніж обійти того, кому Ваша допомога конче необхідна. Майже кожну суботу бачу важкохворих діток і їх мам, їм кожна копійка дорога. Нам на невеликій сумі не розходиться,а їх 20 гривень врятує. Часто в мене питають, навіщо я це роблю? Я відповідаю, що кожна з нас мама, і не купити собі помаду чи лишню лаху не важко, коли можна допомогти такій же мамі, як і ти. Якщо цікавить куди підуть кошти - можна прийти і Обласну дитячу лікарню в гематологію, в опікове відділення 8 лікарні і запитати у медсестри кому конче треба, вони покажуть маму і дати прямо їй. Не проходь мимо чужої біди - не пройдуть повз твою...
Відповідь: Милостиня Розкажу вам історію,свідком якої я була . Їхала я на роботу зі своїм шефом.На світлофорі ми зупинились,було літо,вікно у машині було відчинене.До нас підійшов чоловік і попросив гроші,бо голодний.Мій шеф витягує кульок , дістає бутерброд і дає йому.Чоловік бере хліб ,відходить від машини і лаючись ,викидає хліб у смітник.І що тут скажеш ...:confused:
Відповідь: Милостиня це якось вже зовсім легковажно - всім давати і розраховувати на їхнє сумління.. це мені чомусь нагадує історію церкви - коли можна було заплатити щоб тобі всі гріхи відпустили. Я думаю, що самого факту давання милостині мало, щоб тоді поставили зарах на небі, мабуть ще треба щоб та милостиня була цільовано витрачена.. А от щодо того щоб самому шукати потребуючих - ідея дуже хороша, але, на жаль, малоефективна для наших вічнозанятих людей..
Відповідь: Милостиня Я коли була меньша(безпечна:umbrageприйшли до нас чол.і жінка я вдома була сама,але відкрила двері ,а вони сказали що з закарпаття,і в них все вкрало і попросили їсти:confused:.Я їх лишила в заг.кор.і пішла зробила канапки,чай,винесла їм,я ще не бачила щоб люди так швидко їли.Я тоді пішла ще яйця всмажила(хата при чому була навстіж відкрита)і ще канапочки і чайок,вони поїли,я ще мала кишенькові гроші-то вони навіть не взяли,казали що я й так занадто зробила)):confused: І коли вчилась,теж мала таку історію.Наша общага біля вокзалу,йшла я в кіоск,підбігли двоє діток попросили копійки.питаю на що?вони кажуть на клей.я ледь не впала.а дівчинка каже ми голодні а так їсти не хочеться.Купила їм булочки,потім ходили разом їсти,на мене так дивились як на якусь хвору,що я з тими малими не боялась поряд сидіти.Але вони ще не наглі,не зіпсуті були..перед тим як щось взяти,дивились і питали а можна ще компотика,а можна котлетку.Я потім часто їм їжу приносила.:confused: Я подаю всім,окрім циганів.Незнаю :no:звідки в мене така упередженість щодо них,але неможу себе пересилити.Хліба чи речі-ніколи не шкодую.моя справа дати,а що вони з тим зроблять то вже на їх совісті.Мене так навчили.
Відповідь: Милостиня Я більше мала на увазі благодійництво, ніж вуличну милостиню... Нажаль існують проблеми нецільового використання благодійних пожертв не лише в окремо-взятого попрошайки а й в благодійних організаціях.... Ну що ж тут скажеш.. Я мала на увазі болючу для себе тему онкохворих діток. Мамам таких діток і так дуже важко наважитись в когось щось просити, а лікування дуже дороге. А уявіть якщо їм відмовлять, і не раз, вони більше не попросять...
Відповідь: Милостиня Колись, коли ще була зовсім малою, то підгодовувала дівчинку з дит.будинку (вона періодично з нього втікала і вже знала, де їй можуть дати поїсти). Багато хто стикався (переважно в центрі) з хлопчинкою, який просив милостиню з бабусею. Завжди просив, щоб дали на крекер (чому саме на крекер не знаю). Одного разу і ми йому дали пару гривень. А потім я побачила, що він постійно так ходить, а ще частенько заходив до нас в університет...з мобілкою в руках. Ще один мужчина просив дати йому гроші на маршрутку, дали, а не встигли навіть відійти він вже в ін.людей просив на маршрутку. Цікаво, скількома маршрутками і куди він планував добратися:ninja: А ще один випадок мене колись навіть розсмішив:стояли ми з подругою біля кіоску (щось купували) підійшов хлопчик і так жалібно попросив копієчок (сказав точну суму), моя подруга дала йому гроші, а він при нас в кіоску купив кульочок і клей...:8:
Відповідь: Милостиня І я такої думки. Маю - даю, а як ні - то ні. От він такий-сякий пияцюга, а просить милостиню і т.д....Повірте, наш осуд їх не спасе, і не поміняє. Думаю, за такі вчинки вони самі відповідають перед Богом. Рік тому ,я сама попеклася...Дзвінок в двері. Збираємо на церкву.О,о добре, проходіть(дурепа!!!). Сама вдома, пропускаю до хати мужчину:8: Зразу здалось, що він занадто смуглий, але одітий був фест, і туфлі так напастовані, блищєли...Питаю - скільки?(ДУРЕПА!!!) А він - хто скілько дасть, хто 100 грн., хто 200...Секунда роздумів....В мене в дома лише 50...Потім згадую, що в загашніку є ще 50. Дістаю і даю. Він ся тіше...(Напевно подумав, що я найбільша дурисько у всьому під"їзді) Питає прізвище, і скільки людей живе вдома...2 секунди роздумів. Нічого не кажучи, випрроваджую його. Закриваю двері, і тут...я розумію, що лаханулась так, що дальше нікуди!!:8:Дзвоню мамі - розказую...Мама довго сміялась, пояснюючи, що в такий період( було літо) ніхто ніколи не ходить від церкви і не збирає.:umbrage:
Відповідь: Милостиня був такий випадок коли в нашій церкві жінці дозволили збирати гроші, в неї хтось хворів сильно і вона ходила до головного священника (сорі незнаю як називається) по дозвіл збирати гроші. Такій людині не шкода дати. В жодному випадку всерівно не застрахований куди пішли гроші, то так як з тою лікарнею шо в Києві мали будувати, якшо пам"ятаєте, там теж гроші збирали і тепер кажуть шо вони накрились мідним тазом, наскільки то правда незнаю :confused: а давати алкоголіку на пляшку, нііі, бо я рахую шо я стаю співучасником його самогубства. Ліпше хай вони комусь послужать :confused:
Відповідь: Милостиня У мене різні ситуації були. Було так коли давала щось, було так що не давала, і навіть було так коли потім думала, а може потрібно було дати хоч щось. Але переважно це внутрішнє відчуття, коли відчуваєш що ти дійсно можеш допомогти або хочеш зробити маленьку приємність зовсім чужій людині. Циганам теж даю, особливо вагітним чи з дітьми. Правда був випадок коли цигани жінки крали у нас металолом...ми вийшли і вони втікли. Я собі подумала, якісь дивні...прийшли б попросили і я б з радістю той метололом відділа. Памятаю, як в магазині секонду бабці не вистачило 1 чи 1,5 грн. Я за неї заплатила...вона спочатку відмовилась..а потім подивилась на то що в руках тримала і погодилась. Зараз всього і незгадаєш....
Відповідь: Милостиня Біля церкви св. Андрія постійно жебрає жінка (мабуть трошки не сповна розуму), яка просто кидається на людей, я її боюся. Вона матом криє, сидить біля церкви на лавочках з подружкою і горілкою заливається. Вона там кожен день з 8-30 є, як на роботу ходить. Ще один випадок мені розказувала однокурсниця. Біля Стрийського ринку її з мамою перездріла молода циганочка-мамочка. Просила для діток пару копійок, коли ті її спитала то навіщо вона тих діток стільки понароджувала, та їм відповіла - бо свирбіло, плюнувши покинула їх.
Відповідь: Милостиня Даю милостиню бабулькам, музикам в центрі.Ніколи не даю циганам.І ніколи не відкриваю двері незнайомим( перестрашена я) хоч би шо казали-з церкви, погорільці, з зкрпаття чи ще щось.... А взагалі думаю якщо мати бажання допмогти, то це не обов"язково робити у вигляді милостині.зажди є знайомі, знайомі знайомих, діти знайомих,яким потрібна допомога ...чи то речами, чи продуктами, чи грошима
Відповідь: Милостиня Стараюся давати всім. Хоча б кілька копійок. Хоч і розумію, що, може, і не треба, і що то бізнес, і багато іншого - але все одно даю. Ніби рефлекс якийсь. Пам"ятаю, якось біля "сквозняка" на проспекті Шевченка вечорами (видно, шоб жебрацька мафія не "накрила"), з"являлася худенька така жіночка з обвітреними рукми і зі скрипкою. Їй давала більше, іноді зупинялася і слухала... А мій знайомий з Росії підібрав хлопчика-бродяжку на смітнику коло дому. Спочатку годував, гуляв з ним, потім забрав додому і офіційно всиновив. Хлопцеві 24 роки, дружини не має. По-моєму, це ВЧИНОК. Я б не змогла...
Відповідь: Милостиня Жебрацтво-це неймовірно прибутковий бізнес. І ті всі бабці, чи цигани, чи дітвора, що просять на вулиці, працюють на дядів. (Більша половина то точно). Ось ті люди що на світлофорах просять (на перехресті Стрийської і Накової наприклад), то точно наймані працівники. Сама бачила, як підїхала машина, жінка-жебрачка підійшла, витянула щось з кишені і віддала через опушене вікно. Ось так. Передачу раз дивилася про це все. Повірте, і ті люди на який працюють жебраки живуть в гарних будинках, і ні в чому собі не відмовляють, а дехто останню гривню віддасть щоб допомогти знедоленому, але йому від неї і так мало толку буде. :confused:
