Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею. (забила'м би шефа)

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Так, всі наші викладачі навчаються в аспірантурі заочно - ніякої стипендії нема, так само як і виплат на відрядження! Все за свій кошт... А змотатись зараз з Чернівців до Києва і назад - це майже 400 грн виходить - і не рідко щомісяця їдуть, а то й частіше.... Чула я і про сам захист дисертації - треба після захисту влаштувати бенкет для членів комісії та оплатити їх проживання в готелі Києва(!!!) на час захисту. Правда мені особисто до того ще як свині до неба.....
Отож, дорогі дівчата, якщо мрієте про кар"єру викладача - варто добре порозмислити.....

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

ех, якщо б мені хтось років 10 тому сказав, чим я займатимусь - сильно б сміялася. Червоний диплом, кафедра прогамування, аспірантура. Але спробувала фріланерський хліб - і тепер я технічний перекладач Зовсім не шкодую.

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

З великим задоволенням приєднуюсь до цієї гілки, бо бачу що тут є багато однодумців!
Я працюю викладем з 4 курсу (5 рік перевелась на заочне). Викладаю в трьох місцях: в двох коледжах, та одному приватному дошкільному закладі! Робота, цікава, але тільки в тому випадку коли є з ким працювати, я маю наувазі студентів яких я вчу! Вчу я механіків, будівельників, екологів в одному закладі, і зубних техніків, фармацевтів і медсестер в іншому ВНЗ! Рівень шо механіки шо фамацевти однаковий поганий!!! Зі всієї англійської що я вчила в універі, то тепер я добре знаю хіба що часи, все решта забулось... а і ще Плахотника на пам"ять знаю.
Про зарплату навіть не хочеться говорити, бо зразу настрій пропадає...

Всім моїм колегам не до вподоби їхня робота, але чомусь ніхто не хоче спробувати себе в чомусь іншому... впринципі, як і я. Так тяжко працювати на роботі, яка не приносить задоволення... і на якій не видно плодів своєї праці:umbrage:

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Ви про колег на форумі чи в житті? Бо можу відповісти за себе особисто.
Але відповідь моя схоже буде довгою
Я працювала за спеціальністю від 3 курсу. Перша робота мені дуже подобалася, хоч працювати доводилося багато. Але через рік я сильно закохалася і тут треба було вирішувати: робота чи сім"я. Бо поєднувати цілодобову роботу із сімейним життям неможливо . Обставини склалися так, що моя "робота" переїхала в інше місто, я, будучи студенткою, доїздити не могла, тому вибрала сім"ю.
Наступна моя робота - державна установа. Вже не так цікаво, зарплата взагалі смішна, зате нормований робочий день і спокійна обстанівка. Настільки спокійна, що за рік мені стало дуже сумно, я все залишила і пішла в аспірантуру, бо націлилася на викладання.
Тепер я маю з чим порівняти і можу однозначно сказати: незважаючи на малу зарплату, часом не надто мудрих студентів і купу організаційних негараздів маючи двох маленьких дітей наразі ця робота мене влаштовує найбільше.

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Робота викладача для жінки підходить ідеально, коли в жінки є сім"я, малі діти... дві пари на день - це підходить якнайкраще! Але нажаль на цьому не розживешся! Якшо в чоловіка немає хорошої, висооплачуваної роботи, то ні вам ні дітям не буде солодко!
Якщо не секрет в якому закладі ви працюєте?

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

наскільки я знаю, людина яка ніде не працювала за своє життя офіційно, тобто не сплачувала внески в пенсійний фонд- отримуватиме мінімальну пенсію після виходу на пенсію

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

І яка зараз для такої людини мінімальна пенсія?

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Наскільки я пам"ятаю зі слів мами,то зараз встановлено розмір мін. пенсії, і така пенсія буде десь 400-500 грн. І її отримують навіть ті, хто не працював.

Якщо по темі, то я свою кар"єру і кар"єрою не можу назвати, хоча мене життя чомусь виносить все в один і один напрямок. Після закінчення університету (імені Франка) я майже випадково поступила вчитися в аспірантуру за кордоном, там два роки дисертацію писала, зрозуміла, що з того нічого доброго не вийде, потім у Львові викладала один рік в приватному вузі - то було жахливо без перебільшення!! Такі смішні зарплати і такі жахливо незнаючі і нічого не потребуючі студенти (навчання там було повністю платне). Потім я не витримала і десь роки три тому вирішила, що досить бавитися і треба працювати серйозно і заробляти нормально. Поставила своє резюме в інтернеті і вже на третій день почала працювати секретарем-перекладачем в іноземній фірмі, яка займалася будівництвом і комунікаціями . Перший тиждень було так здорово, а далі - так сумно, тяжко, дійсно як каторга, як хтось тут описував. Я відчувала прямо всім тілом, що не можу з 9 до 18 відсидіти на роботі, в обід виходила і плакала у дворі. При тому у мене там були нескладні для мене обов"язки, перекладала я легко і мене аж ніяк не перевантажували і в мене була величезна на ті часи зарплатня, веселі співробітники і новісінький комп. Але досі пам"ятаю таке гнітюче почуття несвободи, ну як у тюрмі
Одним словом, я так відмучилася десь 3 місяці, а потім одного дня звільнилася і впала у страшну печаль, що вже ніколи не зможу працювати...
Так потихеньку я згадала, що колись писала дисертацію, пішла з цікавості на свою стареньку кафедру, написала якусь статтю, чимось потроху стала цікавитися, і якось несподівано сама для себе поступила в аспірантуру.. Не скажу, що мені страшно подобається наукова робота, в середині аспірантури мені моя дисертація досить набридла, потім знову з"явився інтерес. Загалом я би хотіла займатися чимось творчим, мати власну студію (я багато чого творчого роблю і вмію),але я вже не маленька, не маю ілюзії, що то так легко, і думаю, що мені краще хобі залишити на вільний час. Одним словом, добре би зараз було дорухати дисертацію, а потім викладати, що в мене цілком пристойно виходить. Коли мене така перспектива дратує, то згадую вираз "Там хорошо, где нас нет", щось в цьому є...
Всі описують, як вони мучилися тяжко на останньому етапі дисертації,і мене лякають. Сподіваюся, що це все ж великою мірою творчі перебільшення .

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Всі описують, як вони мучилися тяжко на останньому етапі дисертації,і мене лякають. Сподіваюся, що це все ж великою мірою творчі перебільшення .[/QUOTE]

тут власне проблема в тому, що все написано и робота зроблена, але треба бігати и принижуватись перед професорами. Тому і тяжко. Але це треба пережити. Я пам'ятаю теж дивилась здивовано на нервових колег які до захисту готувалися і не могла зрозуміти в чому проблема. Успіхів вам і побажання пройти через приниження до кінця

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

поміняла свою відповідь у голосуванні з "Ні" на "Так", бо я вже от другий день як стала офіційною співробітницею в одній із багаточисельних ІТ-компаній Львова. До того був випробувальний термін, тому своє враження я встигла сформувати. Про фірму/обовязки/умови праці/зарплату і т.п розказувати не буду бо тут все по стандарту.
Я людина дуже мінлива, бо вчилась/працювала в різних галузях і в різних країнах. Стабільності мені не додало навіть материнство. Але зараз (о, диво!) я вирішила осісти у цій фірмі надовго. Спочатку трошки сумнівів додавав факт, що робота не по спеціальності, але думаю дизайнером я зможу бути і в позаробочий час

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

У Львові в ИТ з'явились вакансії?

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

До цього моменту ви фактично розповіли мою історію. Я так само розпочинала свою карєру юриста. А потім я втомиилась переживати за фірму і за такі питання, типу : "де взяти трошки бабла, шоп хватило на зп працівникам?" Тоді вирішила припиняти історію з власним бізнесом, після недовгих пошуків і співбесід в мене зявилась робота керівника юрвідділу в солідній компанії і, відповідно, начальство... Зарплату платять вчасно і непогано як на кризу в країні, але щось мене та карєра не радує. Хочеться більше часу присвячувати сімї, час від часу швидше прийти додому і наліпити чоловікові вареників, але чомусь не вдається. Інколи хочеться послати ту юриспруденцію подалі, вирощувати на дачі троянди і виноград. І, головне, хочеться дітей...
Тому, думаю, Гелено, ви вчасно пішли в декрет. То для жінки найголовніше. А карєра - це поняття відносне. Сьогодні ти юрист, а завтра тобі набриднуть суди-скандали, і ти зароблятимеш на життя малюючи картини (то я так, до порівняння, бо погоджуюсь з думкою, що робота має приносити моральне задоволення).

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

неофіційно вакансій - повнісько, просто їх не виставляють ніде, а між знайомими тільки поширюють

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

через LinkedIn наприклад

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Робота моя вже дуже давно не приносить морального, та й матеріального задоволення. От зараз проглядаю вільні вакансії в неті - мене цікавить робота бухгалтером, економістом, помічником керівника підприємства. Як думаєте через нет реально знайти нормальну роботу?

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Ні... А є причини так думати? Робочі вакансії, принаймні, по названих не оновлюються толком з... липня... одне і те ж саме... і кадрові, які резерв набирають... тільки знайомства... Але мабуть варто забути про останню, бо такі зара не актуальні взагалі... буба... йой... криза... в головах...

 

А я думаю кто шукає, той завжди знайде. Було би бажання і криза тут ні до чого

Хм, цікаво, а то в мене вже депресія почалася - а роптом звільнять- що робити

 

А я программист, хотя, говорят, не женская это профессия. :umbrage::umbrage: Карьерой довольна :y:

Вы серьезно думаете, что на эту пенсию возможно прожить, учитывая коммунальные платежи?

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

Ух ти.... а на чому ви прогармуєте? Я все життя хотіла бути програмістом, але не склалося

 

Відповідь: Моя кар'єра, чи я задоволена(ний) нею.

А че ж не сложилось-то раз так хотелось?