Відповідь: Робота після декрету Відразу ж зайшла на цю тему, бо вона актуальна для мене. Моїй донечці 1 рік і 9 міс і я вже 5 міс, як працюю.Слава Богу, в мене велика родина, тож ми по черзі беремо відпустки і з малою проводимо час. Причина мого виходу на роботу - та ж сама дисертація, яку я почала і мене підтискають терміни, щоб закінчити. Для мене це було дуже важке рішення, тим більше, що напередодні мого виходу на роботу я виграла конкурс для участі у дуже цікавому двотижневому навчальному семінарі в Австрії. Першою думкою було - нікуди не рипатися і сидіти далі з дитиною. Але ж я десь в глибині відчувала, що моя потреба у професійному вдосконаленні також є достатньо суттєвою. Я таки поїхала. Пам*ятаю, як по дорозі в аеропорт просто заливалася слізьми. При найменшій можливості залазила в Skype і тривожно вдивлялася в обличчя своєї Аннички, намагаючись побачити сум, страх, і була дуже здивована, коли цього не побачила. Коли я приїхала, то чоловік розповів, що мала мене не раз згадувала, питалася, але коли тато їй спокійно розповідав, що мама полетіла літаком вчитися і скоро прилетить, тоді вона заспокоювалася і це все з поважним виглядом повторювала. Зараз вона залишається з моїми рідними (бабусею, дідусем, цьоцею) спокійно. Я знаю, що вони її безмежно люблять і їй також цікаво з ними. Другу половину дня ми проводимо разом. Таким чином, мама помаленьку (без фанатизму) дописує дисертацію, а дитина здобуває життєвий досвід спілкування з іншими людьми. Думаю, що коли мама, маючи маленьку дитину, все ж відчуває потребу ще якомусь занятті, це не означає, що вона погана мама. Так само, як і та мама, яка після 3-х років декрету не хоче виходити на роботу, не є закінченою домогосподаркою. У кожній ситуації можна знайти розумний компроміс, щоб і мамі і дитині було добре.
Відповідь: Робота після декрету Дівчата, дай вам Боже всім здоров"я, що ви є і що створили цю гілку.:y::y::y: Прочитала, прямо камінь з душі звалився. Бо мені вже також голова розколюється від тих думок про роботуі виховання дітей. Я одна з тих, (не знаю, як правильно написати щасливих чи нещасних) аспіранток. Провчилася два роки в аспірантурі, здала три кандидатські, пішла в декрет і родила Данилка. Тепер не знаю, як бути далі. Мало не щодень обговорюєм з чоловіком то близьке майбутнє, а нічого конкретно так вирішити так і не можу. Данилка виховуємо самі з чоловіком, бабусі-дідусі приїжджають часом на вихідні і на свята. Не жаліюсь, не шкодую, наша дитина ми і виховуємо, їм велике спасибі, що виховали нас. Данилку 1 рік і 5 місяців, проблема в тому що не знаю, що робити літом, чи 1) виходити по-тихенько на факультет і щось там експериментувати (я хімік), чи 2) дати собі спокій і вагітніти другий раз. 1) буду ходити на факультет 1-2 дні на тиждень перший рік, поки ще в дикреті, потім рік, щоб довчитись, потім ще рік щоб захиститись, потім 9 місяців, щоб родити другу дитину. Виходить, що різниця між дітьми 5,5-6 років, це при тому, що все піде гладко, але в нашій державі так не є . Трохи велика різниця у віці. І коли ж тоді виходити на роботу? І ще до того всього я не хочу бути викладачем...:confused: знаю, що в мене це виходить, я вмію добре пояснювати, але не хочу залізати в купу паперів зранку до ночі. 2) дасть Бог, завагітнію другий раз, роджу другу дитинку, а Данилку буде 2,5-3 рочки. Різниця у віці підходить, але ж самій буде важко справитися з двома маленькими дітками. Ну, нічо, певно будем викликати, якусь бабцю. Але тоді моя дисертація, накриється мідним тазом, бо з двома дітками точно не зроблю її, але зате після другого дикрету можна буде спокійно шукати роботу і виходити. Просто не знаю, чи не пошкодую, що не допрацювала тоді дисертацію, все таки шмат роботи вже зроблено. Ото вже понаписувала:8::8::8:, звиняйте, але стало легше. Вже принаймі думки не плутаються... Ще маю час до літа думати...:confused:
Відповідь: Робота після декрету А чому з двома дiтьми не заробиш дисертацiю? Якщо чоловiк i батьки тебе в цьому пiдтримають то ти все зможеш.
Відповідь: Робота після декрету Мені здається не все так погано, у тебе, навіть досить непогано! Екзамени здані, кавалок роботи зроблений--то вже щось! Мені здається, що доробити дисертацію цілком реально, хоч синочок ще досить малий...Ти ж знаєш нашу ситуацію?! Вона повір мені не легша і нічого, справляємось! Так як у тебе нема збоку батьків, інша країна, 2 аспіранти, і синочок тільки рочок не має! А от вийдеш на іншу роботу, і що? думаєш роботодавець буде в захваті, що ти будеш працювати 2 рази на день, чи з розумінням поставиться, що тобі треба скорше піти додому, чи якщо дитинка хзахворіє часом!? Думаю ні! А твій керівник чудова кубіта і там тебе ніхто не контрулює, маєш вільний графік! І за той час Данилко буде ого-го який великий! А там може в садочок піде?! Хіба що ти хоч другої мацьопки, тоді розумію! Або тобі воно то всьо непотрібно! Сорі, що так защиро пишу, просто сама гризлась такими питаннями!
Відповідь: Робота після декрету А я не гризуся. Мене просто відкликали із академвідпустки. Ось і все. Тепер хочу-нехочу, а мушу з двома дітьми писати дисертацію. Ні, можу звичайно не писати, кинути то всьо на.., але я так не можу. Взялася - значить напишу. У мене хоч бабуськи є, маю малого на кого залишити. А ще ніц нема, тільки один екзамен здала, про роботу взагалі мовчу. Мені майже в кінці першого курсу тему змінили . Тепер за два роки треба роботу написати. Але то мені певно в іншу гілку нюні розпускати . Все у нас вийде, прорвемося дівчата .
Відповідь: Робота після декрету ой..то всі викладачі і аспіранти в академвідпустах однаково думають..Я Вас підтримую і розумію на всі 10000000000000000000000000000
Відповідь: Робота після декрету Думка зі сторони - якщо виникають такі сумніви, типу моє-не моє, чи зможу, не дуже хочу викладати, а краще десь працювати, то, мабуть то справді не ваше, і, можлива, значно щасливішою будете, коли просто будете мамою, а потім знайдете роботу, яка буде цікавою. Маю кілька знайомих з дисертацією, то в них не виникало таких питань. А є такі, які вже на завершальному етапі, але далі не рухаються, бо хочуть сімю, діток, і більше ні про що не думають. І ще знаю одну жіночку, якій вже 40, дітки дорослі (доня вже сама в університеті вчиться) і ця жіночка спокійно тепер пише дисертацію. Не як аспірант, а як пошукувач. І цілком задоволена життям.
Відповідь: Робота після декрету Та я з цим впринципі згідна, але є ще фактори, які не залежать від мене чи сім"ї, це наявність приладів і реактивів. А наш прилад на факультеті ледве дихає, був би новий нормальний, то би була зовсім інша тема. Але ж наша освіта практично не фінансується. Багато наших аспірантів, для того, щоб зробити дисертацію мусять їхати на стажування за кордон і там за півроку, зробити, то що в нас за 2 роки незробиш:umbrage:. Мій керівник безперечно чудова кубіта, дуже її люблю і поважаю, але вона не буде моїм керівником вічно. Лише рік-два до захисту, а потім я сама буду барахкатися у викладацькому морі. І я все таки вірю, що світ не без добрих людей, думаю, що можна і роботу знайти де керівником буде "чудова кубіта" чи "розуміючий пан". Люди, чи є хтось на форумі, хто може щиро похвалити своє керівництво, чи то дійсно така рідкість?:confused: п.с. дякую за щирість О,наголос наслові "писати". А мені її ще експерментально зробити треба, мені не достатньо сидіння в бібліотеці, архіві чи закомп"ютером, мені плюс ще треба робити, ручками, в лабораторії, але це не саме страшне, було б забезпечення. Але як писала Л. Костенко:"Я вибрала Долю собі сама. І що зі мною не станеться -у мене жодних претензій нема до Долі - моєї обраниці." А вам, Nata, щиро бажаю успіху, терпіння і мінімум перешкод!:tanksmile: До речі, у Вас яка спеціальність, якщо не секрет? Знаєте Ваша думка зі сторони, починає све тісніше збігатися з моєю.:xaxa:
Відповідь: Робота після декрету А забула написати про ше один бік моєї аспірантури, який теж відіграє дуже важливу роль. В основі моєї роботи лежить використання ртутного електрода. Тобто практично весь експеримент, я проводжу бавлячись з ртуттю. Я розумію, що найшкудливіші випари ртуті, а в мене головним чином металічна ртуть, але чи може в кабінеті, де десятками років працюють з ртуттю не бути її випарів.:confused: Ми і так дуже хвилювалися, коли я була вагітна, щоб це не відбилося на дитині, провда як тільки я завагітніла, то я практично перестала робити експеримент, щоб зменшити контакт з ртуттю. Дякувати Багу, Данилко в нас здоровенький. От мені чоловік і каже, що тільки два роки, як мій організм не контактує з металом, надіюся трохи очистився, то варто було б родити другу дитину, а не лізти знов в лабораторію з ртуттю, надихатися, нехай навіть захиститися, а тоді вагітніти і знов переживати за малятко. До речі ртуть здатна накопичуватися в організмі і через плаценту проникати до плоду, проникати в грудне молоко. В неті купа інфи на ту тему. Правда в нас в лабараторії не все так страшно, але будучи день в день там, щось таки та й "назбируєш для себе". :ninja: Та й ятк то кажуть:"Береженого Бог береже"...
Відповідь: Робота після декрету З того всього, мені здається, що ти вже давно визначилась в душі, але важко просто зробити той крок!
Відповідь: Робота після декрету Не секрет, редагування/журналістика . Моя прблема у тому, що реально я редактор, а роботу роблю з журналістики, в якій я "плаваю" :umbrage:
Відповідь: Робота після декрету Ага, в душі я визначилась ще, мабуть,тоді, коли за день до вступних іспитів, прийшла до своїх в лабораторію і казала, що не буду поступати, але переконали, здала іспити поступила. Або тоді, коли після першого року навчання, побачила, яка то невесела ситуація і хотіла кинути, але знов на кафедрі обнадіяли, заспокоїли і я лишилась, а в кінці другого року я була вагітна і в мене були зовсім інші проблеми. Просто тепер коли вже я відмучилась 2 роки, думаю над тим, чи не пошкодую потім, що не добила таки, тої дисертації. Звідси і вагання... Тому і хочу послухати досвід інших.
Відповідь: Робота після декрету Я кинула аспірантуру ще до весілля і ніразу не пожалкувала. Пішла туди по інерції після закінчення універу і зза вмовлянь батьків. Сама вже коли йшла туди розуміла що то не моє, але думала що якось захищуся а "бамага" про ступінь ще нікому не завадив. Іспити здала без особливих проблем, зновжеж таки по інерції. А ось далі ... Моя тема була ні те що не цікава а СТРАШЕННО не цікавою і безглуздою. І з коллективом та керівником також не дуже пощастило. Йщла я на ті семінари як на каторгу і врешті зрозуміла що жодна бамага того не вартує. І провчившись рік написала заяву на відрахування і здихнула з полегшенням. Правда у мене була трохи інша ситуація. Я була у заочній аспірантурі і вже давно працювала программістом, і знала що саме це те чим я хочу займатися. І ще оглядаючись назад я гадаю, що все могла скластися інакше якби я на 3-му курсі пішла на спеціальність алгебри(яка мені дійсно подобалася), а не дифрівняння. Пішла на дифрівняння бо туди пішли вся моя группа і керівник курсових був чудовий. Тай про аспірантуру я тоді не думала, а треба було тоді вибирати те чим хочеться займатися а не колектив. А потім змінити спеціалність практично не можливо. Батьки ще тішать себе думкою що я піду як пошукач. Може коли небуть буду мати натхнення і дійсно піду, але вже точно не на дифрівняння. Хто зна:xaxa:
Відповідь: Робота після декрету Дуже близька мені ситуація. Я теж так думала, а нехай ступінь буде, але планувала я йти працювати в лабораторію на виробництво, а не викладачем. А там, як каже мій чоловік ступінь ролі великої не відграє (він також захистив дисертацію, але не викладає). Дякую, що поділились досвідом!
Відповідь: Робота після декрету А мене звільнили з роботи коли взнали що я хотіла піти в дикрет!!!отак
Відповідь: Робота після декрету А яка причина звільнення? офіційна? Я звичайно розумію що правди в нас всеодно не знайдеш але всетаки?
Відповідь: Робота після декрету Бачу тут мова про аспірантуру йде. Перечитала то все і так тішуся, що відмовилась свого часу від такого ярма. Ну особисто для мене це було б ярмо. Бо мені пропонували йти працювати науковцем, коли я захистила диплом і через два місяці мали йти родити Олесю. Переконували, що робота така класна, халявська - приходиш на кілька годин, відмітишся, береш якесь завдання і йдеш вдома собі робиш...Ага, багато би я зробила зі своїм маленьким шилом:xaxa: Це я про Олеську Та й робота така нудна, як про мене. Сидіти в бібліотеці, вдома, ритися в книжках...Е ні, хочу щось динамічне, цікавіше. Принаймні, як для мене. Бо є люди, які бачать себе тільки в науці. Тато мій надіявся, що я погоджуся і я вже була готова до того, але щаслива, що передумала Ну і щоб зовсім не оффтопити, то напишу трошки в тему. на роботу хочеться вже, але... Після диплому я ще не працювала, якщо не враховувати дрібний підробіток в галузі дизайну (цим я досі займаюся, бо воно не вимагає багато часу). А тому досвіду в мене повний нуль:umbrage: Зараз вчуся трохи, коли вдається, бо є можливість працювати вдома, а це мені б дуже підійшло
Відповідь: Робота після декрету Скажіть хто знає днем виходу з декрету вважається день народження дитини чи наступний за ним?
Відповідь: Робота після декрету І я мрію про роботу. Навіть останніх два місяці мої мрії набувають якогось хворобливого характеру... таке собі нетерпляче бажання пошвидше вийти на роботу. От і шукаю.... розсилаю резюме... переглядаю сайти... А коли доходить до співбесіди, то роботодавці, почувши що в мене ще не зовсім доросла дитина і що під час декрету я не вела жодної фірми (раніше я працювала бухгалтером) обіцяють передзвонити і... тишина. От так от воно шукати роботу після декрету з мого досвіду. А на попередню роботу повертатись я не хочу (хоч пропонували). Там робочий день був з 8 до 20 (а як квартал чи рік закінчувався то іще довше). Це б означало відмовитись від дитини заради грошей... не мій випадок. Та й мала сюрприз недавно зробила захворівши. Це такий натяк з її боку, щоб мама розслабилась трошки з роботою Замкнуте коло. Є бажання немає можливості, є можливість немає бажання... А ще я мрію про Єгипет, або про Туреччину, або куди небуть ... лиш би подальше... і хоча б раз подивитись на світ за кордоном. Ще жодного разу там не була... Вибачте, що "погрузила" вас своїми проблемами. От як знайду роботу, або гарно відпочину то обіцяю написати значно веселіше повідомлення:xaxa:
