Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Хотілося, дуже б хотілося, але грошей не просто не має, їх катастофічно не вистачає.Якщо б раніше будучи розумнішою я б хоч трохи відкладала - це був би гарний варіант.А так.......буду сподіватися наша злість один до одного перегорить і ми зможемо почути один одного...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Iрушко, направду вибачаюсь за наступнi слова, але мушу сказати що рiзниця не тiльки мiж чоловiками i жiнками, а й мiж чоловiками є також. Є такi що нiчого подiбного i не скажуть i не зроблять. А є такi що i кажуть i роблять i будуть робити. I нажаль є такi що надаються до чужого впливу.

А ще у мене є подруга яка в досконалостi володiє мистецтвом мовчання i "прикривання лавочки". Одразу скажу що я пробувала але в мене так не получається. Коли чоловiк її робить щось не по її (але то суттєве щось має бути а не вибрики) то вона з ним абсолютно не говорить i iгнорує його, так якби його нiколи i не було. Ну i "лавочка" прикривається також само собою (ну ви зрозумiли про що я). Так, може це не вирiшення глобального питання, але можливо, МОЖЛИВО, це латка на дану ситуацiю.
Правда є такi мужики (як мiй, чи мiй брат) що коли з ними не говориш, то їм же й лiпше. Але є такi якi не витримують гнiтючої тишини i невидимого тиску i пiддаються. Спробуйте, може ваш такий. Але не плачте в закутку, бо це те саме що говорити, а прикидаючись шлангом походiт по хатi... не дайте йому вечерю (маю на увазi не подавайте до столу) хай сам бере, ну i таке все. Мол, Я замучена, я прала, варила, вiдстань. Як не спрацює, тодi сорi, не знаю
Але цiй подрузi метод працює як 1-2-3!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Не ображаюсь бо говорите правду, мій чоловік піддається під чужий вплив.На жаль на привеликий жаль.Але в нас ще є багато років попереду і я буду з цим боротися.
Крім того бачу що доба в самотності йому помогла усвідомити свої помилки.Недавно подзвонив з роботи і спитав чи ніхто, крім нього, мене не образив.Чесно скажу що це мені як бальзам на душу - людина усвідомлює свої помилки.
Але повного примирення не буде поки не будуть обговоренні всі нюанси його поведінки і те як він бачить наше майбутнє.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А я зараз шкодую знаєте за чим... За наївністю нас жінок з чоловіками разом. Всі одружуються на крилах щастя і уникають важливих питань. На науках в церкві попереджали обговорювати максимум питань!!! А ми ігнорували. Способи проведення свят родинних, хто які обов"язки виконуватиме щодо дитини (покажіть мужика, який обкаканий памперс міняє весело?), способи звернень до тещ, свекрух і т.д., фінансову сторону... Все спиралось, що якось буде
Бо зараз забагато всього! Я не хочу намагатись бути хорошою дружиною, мамою, невісткою, донькою, якщо не бачу такого ж намагання з іншого боку!!! І поясніть мені для чого? Нащо перевертати себе назовні, щоб потім не знати як звернутись назад?
Прочитала книжку "5 типів любові". Гарно написано, що кожен має свою основну мову - фізичний дотик, слова утвердження, спільне проведення часу, подарунки, і служіння. Все зрозуміла і свої помилки в тому числі. Але переступити через свою позицію і почати робити все навпаки... Можна, але я ж чоловіка не змушу прочитати і подумати. І чому я всією сутністю маю починати зі служіння йому, якщо він не відплатить тим же?

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Кілька років тому від моєї коліжанки пішов чоловік. По-свинськи пішов, прямо на її день народження. Перед тим з місяць все йому було не так, на рівному місці придирався, до дитини гавкав, приходив коли хтів. Пробувала вона з ним говорити - намарне, так як Ірушка писала: "Дай мені спокій!" - і все. Ну пішов, вона ДН відбула, ніби нічого не сталося, а на ніч здалася, ми ще з одною подругою навіть ночували в неї. А тоді на ранок встала зовсім інша жінка. Я просто пишаюся нею по сьогоднішній день як згадаю. Впевнена в собі, усміхнена, ні одного слова в сторону чоловіка чи його рідні (а родом вони із одного містечка), зачіска, манікюр, макіяж - кожен день за вищим класом. А в душі що робилося? А чоловік пожив три тижні у мами з татом, прогуляв-пропив, тобто пожив "вільною людиною" як сам говорив, а далі що? Батьки його спершу на неї всяко говорили, а як то побачили - притихли. Одним словом, вернувся він. Коліжанка потім говорила, що хотіла трохи потримати марку, не зразу вибачати, а донька йому на шию кинулась і не відпускає, ну і ...
Тепер, дівчата, то є золотий чоловік. По-перше, вдівічі більше став приносити зарплатні, бо відпали походеньки з друзями по недешевих закладах. По-друге, став допомагати вдома. І саме головне, змінив ставлення до дружини.
Це я до того, що вчора написала, що пожити окремо - не вихід, а вночі згадала цей випадок...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я намагаюсь в кожній ситуації шукати позитив(особливо зараз, коли ктрохи попустило).
По-перше, я остаточно переконалася що мої свекри дуже порядні люди, як говорить моя мама.
По-друге, переживши такі конфлікти роблять мене сильнішою, я хочу займатися собою, хочу шукати нову роботу і я ці бажання втілюю в життя.
А по-третє, я ще раз переконую свого чоловіка, що я рішуча людина і другого шансу може не бути.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А я от не впевнена, що людина, а тим більше чоловік, може так кардинально змінюватися.... певно якби я була в тому впевнена, то може б і свому шось пояснювала.... Хоча мій тато змінився, от приїжджали батьки на свята то я захоплювалася татом... Колись він як і більшість чоловіків не хотів чути того, що пояснює дружина, не хотів розуміти... а зараз, хоча не завжди може себе сконтролювати, але потім визнає, що був не правий... Тато тепер каже.... "так я розумію, так я погарячкував, так ти права, так мені треба змінити в собі ше то"".... повірте, коли чоловік так каже, жінка вже не може на нього сваритися чи обіжатися... Мій чоловік таких слів сказати не може... тата мого він вважає підкаблучником, а маму пілою... Але їм так добре.... і я б такого хотіла... тільки мені здається шо мій не зміниться хіба я його кимось заміню...
На рахунок того кому розказувати.... Я розказую і подругам і батькам, навіть свекрусі пробувала, але то не варто... Ну така вже я відкрита людина...
А на рухунок того як відволіктися і забути про всі сварки... Ми от на Старий-Новий рік, сиділи в ресторанчику, потім поїхали на боулінг, пОтім до ялинки, а потім в Міленіум.... Відпочили всі і чоловіки і дружини, вирішили навіть почати нову еру( то я все так називаю), забути про всі сварки, нова ера в нас не перший раз, але на деякий час то рятує... Короче, треба якось забутися, і для того всі методи хороші...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

UOTE=Ірушка;404041]

Боляче????? Ні не боляче.... мені шкода мого чоловіка і того що він не може зрозуміти в чому полячає щастя шлюбу...Хоча, то я трохи неправильно написала, він мені того не каже, але я бачу як він на то дивиться... Просто коли мама просить шоб тато шось зробив, а тато то миттю виконує. Чоловік мій з того сміється.... а я думаю раденьке шо дурненьке.... Тато ж отримує задоволення від того шо допомагає мамі, він нарешті зрозумів шо так і повинно бути... А мій чоловік думає шо допомагати жінці то приниження, шо посуд миє тільки слюнтяй.... я ж своїм татом пишаюся...
А щодо любові.... я не належу до тих жінок, які кажуть " так він пє, бє, грошей не приносить, але ж я його люблю"... життя довге, мужчин багато...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А доля одна.......
І я вірю в легенду про те що людина має знайти свою другу половинку.
Я думаю що я свою знайшла.
А щодо вас - вам видніше чи ви її знайшли чи ще варто пошукати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Он в тому то і вся справа, те що нам як жінкам вже відійшло комусь іншому або моїй мамі або його буде боліти довго. Свекрусі я ніколи ніна що не жалілась, бо вона далеко тай що вона реально зробить. В неї син такий еґоцентрик що на нього лишень його брат може повпливати, але і то треба було замолоду йому в вухо давати. А тепер вже пізно.
Своїй мамі я колись все розказувала і виходило лишень нам гірше. Бо чоловік як я вже зауважила дуже гордиться своїм еґоїзмом і після кожних моїх походзеньок до мами робив мені ще гірше і на зло. Він і зараз мені робить все на зло але я принаймі не вмішую в це мою маму. Хоча вона дуже хоче, але я нажаль не довіряю її порадам. До сьогодні вони були хибні.

Єдина людина якій я нераз жаліюсь то одна подруга. Вона дещо подібне пережила зі своїм чоловіком і тому нераз мене сварить аби я йому не давалась на поталу. А ще говорю з психологом, бо вона трохи мого чоловіка знає той мені допоможе.

Тому я за те аби проблемами ділитись лише з добрими товаришками. Рідню вплутувати не можна, бо вони можуть прийняти вашу або чоловіка сторону а це не потрібно в таких ситуаціях. В ситуаціях сварок або суперечок треба незалежного спопстерігача. :shy:
А ще мені Надійчин спосіб сподобався. Вона впевнена в своїх силах і вміє за себе постояти. Он мені б так. А я таке мягкотіле

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Моя мама діяла таким способом з моїм татом, а татові й добре. Вони могли місяць не говорити один до одного.
Для мене це просто вбивство. Я свому все кажу і зразу, а лавочку прикрити можу але не на довго.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну бачите у нього є потенціал. І ви молодець, головне не уступайте з обраної дороги. А ще я хотіла запитатись а чи не можна використати його такий вплив з чужого боку для себе, радше ніж з цим боротись. Бо знаючи чоловіків, чим більше будеш їм казати що вплив інших то зле тим більше будуть дивитись в ту сторону. Знаєте то як заборонений овоч.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А думаю що це не тому що вони пожили окремо, хоча це також дало, а тому що та жінка почала себе поважати і любити. А коли ти себе сам поважаєш той інші тебе почнуть поважати. Просто після того як він повернувся вона не дозволила йому знову так з собою поводитись. Тай може, дав Господь, щось до нього тай дійшло.:dance:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ви можете йому запропонувати почитати ту саму книжку але не настоювати.
А щодо того що ви будете йому робити добро а він вам не відплатить, то це поганий початок справи. Якщо ви любите свого чоловіка то робіть йому добро не чекаючи на заплату. Спочатку він буде з вас сміятись, потім привикне і якщо ви десь забудете йому зробити приємне йому стане цього не вистарчати. Я знаю що це дуже тяжко робити іншим добре коли вам можна сказати плюють у відповідь. Але себе треба пересилити і не боятись що хтось вас сприйме неправильно.

Я також читала книжку "For Better of for Best" або як її переклали в Україні «Пізнай Свого Чоловіка/Жінку» там також говориться про служіння один одному. Тяжко але варто спробувати. :agree:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Розставили ми всі крапки над і, я вирішила що обговорювати його поведінку не має сенсу, просто вказала на деякі нюанси і зосередилася більше на майбутньому і на тому чи наші бажання співпадають.Виявилось що так.Жодних обіцянок мені він не дає, але запевняє що він поверне довіру.
А я пообіцяла що більше ніколи не буду жалітися його батькам.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Христос Хращається! Шановні форумчанки... ви скажіть мені, будь-ласка, хто готує вареники і пампушки???? Але до уваги беруться лише ті, хто живуть окремо від батьків.... Ну так вже дістав мене чоловік за ті пампухи і вареники, шо вже не знаю як боронитися, ну за шоб мова не зайшла, а він починає, а моя мама і пампушки і вареники наліпила, а моя мама за пів години 200 вареників наліпила, а моя сестра вже пампушків напекла і т.д і т.п.... Я взагалі до того критично ставлюся.... ну вареники то ше пів біди але от пампушки.... той жир.... я за здорове хаарчування.... я то робити категорично відмовляюся, а скажіть як в вас з цим???

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

в чоловіковій родині щонеділіроблять пироги( вареники)-це святе!Пампухи то на різдво,на святвечір.
Признаюсь чесно-я в свому житті ні разу неробила вареники......пельмені так,а вареники ні,і не хочу.По перше я їх не люблю ,по крайній мірі ненастільки шоб возитись на кухні півдня,а потім то з"їсти за 10 хвилин.А по друге,і так майже щонеділі ходимо до свекрухи "на вареники",от там мої чоловіки най і відриваються.
Чоловік деколи каже коли то я вже почну робити вареники,але то більше в шутку,бідолаха напевно змирився вже ....
А пампухи з розою я люблю,але знов ж таки це святкова страва,готується переважно на святвечір,ана святвечір ми в свекрухи завжди.....та шо мені повезло

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так і я своєму кажу шо на вареники ми їздимо до твоєї мами(теж кожен тиждень), і на вечерю їздимо до свекрухи, там то все є.... але йому того мало він хоче ше й мене змусити то робити... отак ми і воюємо..
От ніяк вони не можуть зрозуміти шо все змінилося.... вони вже давно не косять, і за худобою не доглядають(після роботи) а ми все ж мусимо вареники ліпити.... І як тут порозумітися???...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

я думаю, для чоловіків вареники - ознака домашності, а жінка, яка їх робить - справжня берегиня.

я теж не люблю ліпити вареники, але на святвечір робила. приїхала чоловікова дочка - то він так запишався мною... то було того варте:p

а в будні дні - не ліплю, хіба мама моя приїде, то ми разом наліпимо, я закину в морозилку, а потім тягаю потроху. хитрую:shy: