Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Та діло в тому що його в сімї також так вчили і коли він жив з батьками він так і робив, але виглядом його речей я була не задоволена.Не має в нього бажання виглядати как с иголочки.Тому це перейшло в мої руки, тому що я вважаю що по одягу чоловіка судять про жінку.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

по одягу чоловіка судять про жінку ЗГІДНА НА 100%,МОЯ МАМА ТАКОЖ ЗАВЖДИ ТАК КАЖЕ!!!!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А у мене в сім"ї, навпаки, був матріархат. Не буду багато говорити, наведу лише один приклад і все стане зрозуміло: колись тато купив собі плащ, модний як на той час, дуже гарного світло-сірого кольору. На другий день мама поїхала до магазину і поміняла на бежевий. Не тому, що татові не йшов, і навіть не тому, що мамі колір не подобався, а причина була в тому що тато насмілився без неї щось купити! І поки не стали самі заробляти, ми з братом теж ніякого права голосу не мали, особливо це давало себе знати в виборі одягу і взуття, тільки на мамин смак. Я собі ще у 12 років дала слово, що у мене в сім"ї НІКОЛИ так не буде. І стараюсь тримати, бо авторитарне дитинство дуже вже перед очима.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

І я так думала доки заміж не вийшла Добре коли йому до того нічого не нав"язували. В мене домовитись про те, що йому варто купувати по трішки тільки виходить, а загалом - ні. По одягу певно можна швидше оцінити смак МАМИ Бо якщо надцять років довіряв їй, за 2 роки його переконати в іншому складно. Тим більше якщо одружився ну в дуже вже свідомому віці І звісно якщо одружені 10 років - це інше.
От ліліпутськими кроками йдемо в напрямку компромісу. Тому зараз вважаю він таки ззовні мамин "продукт". Моєму смаку довіряє, але вважає, що для нього те, що мені подобається не носибельно!!! дюж консервативний...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я в принципі теж в якісь мірі згідна! Щойно ми переступаємо поріг свекрухи, вона одразу ж "Ой а чого взуття не напастоване, а чого кофта не попрасована, а светр чого покошлатений"(бігом синочку все чистити, прасувати, пастувати), я дивлюся... і думаю, ото дура чого як з хати виходили не глянула що він на себе натягнув...
Але я одягалася сама і дитину одягала, памперси, іграшки, і тд... а він ТВ дивився, то що мені ще й ту дитину треба було одягати... звичайно коли ми йдемо кудись на забаву я стежу за тим, що він одягає(не без скандалів)... але на роботу і все решта він одягається сам..
Знаєте я колись теж штани кожного дня підпрасовувала, і галстуки під сорочку підбирала... Коли бачила, що наші начальники ходять в непопрасованих штанах, то думала дружини за ними не слідкують, а я такая-розтакая, і чоловік в мене самий доглянутий... Але ті часи пройшли, набридло мені доглядати за чоловіком, хатою, дитиною... за мною хто буде доглядати...????

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ну я не зовсім згідна. В нас з тим проблема, чоловік не дуже любить одягатися, а мені ж хочеться, щоб він гарно виглядав. До скандалів не доходить, на щастя, але мені не завжди вдається його вмовити купити собі нові джинси, светер і т.д. Тоді троши сваримось. Згадую, як його амм з татом сварилася, щоб він у неділю вдягнув нову куртку, недільні штани, нічого не допомагало, ходив кожен день у старій витертій вигорілій куртці. Ось так і в мене, чоловік пішов у цьому плані в тата (хоча, на щастя, витертого-вигорілого не носить, бо то би було вообще:8 і мої "настанови" його рідко коли переконують

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

мені знову стидно, але я коли заміж виходила придумала, що не вмію прасувати, навіть спеціально футболку йому зпалила, він у мене раніше військовий був, а прасувати форму - це кара. Вже 2 роки як цивільний але прасує сам, і мені брюки теж, бо я ж "не вмію". А ще посуд коли немає гарячої води не мию бо вода холодна і я потім плакати буду, легше самому помити ніж мене втішати. А так я в принципі хороша хазяйка, я і прибираю, і їсти смачно готую ну можуть у жінки бути якісь слабкості:o

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

У нас ситуація подібна. Вмовити мого чоловіка, що йому треба купити нові штани - це з області фантастики. "В мене ще ті і ті нормальні" - "Але в тих низ обтріпаний, а ті таки замащені!" - "Та? Нічого, занесу мамі. Вона підігне чи ше шось з ними зробить"
Тільки на забави і на великі свята "дає" себе одягти у щось нове чи більш пристойне, бо кажу, що інакше з ним з хати не вийду! А останні рази вже кажу:"Така гарна мама і Михась! А тато в цій сорочці якось не пасує..."
І ще є один момент, що завжди псував мені настрій. Свекруха до сих пір купує йому одяг. А коли він вдягає каже: "Дивися як тобі пасує! - потім повертається до мене -Вважай, щоб такого красавчика в тебе не вкрали!" І той одяг він носить і носить.....
А я купила йому светр і теж пасує йому, і похвалила....Одягнув його лише раз...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Моя мама теж надавно знайшла кульочок з речами мого чоловіка, я кажу "ану ховай бистренько", то речі які він приніс з собою, або ті що мама час від часу йому купує, а я вважаю їх невдалими... Я їх тихенько сховала, а він вже забув... Ше думаю куди б то їх сплавити...
Щодо гардеробу, він слухає моєї думки, я б не пережила якби було по-іншому... Я контролюю всі його покупки.... шоб потім не червоніти...
Купила йому мама гольф чорний на Романа, я вважаю шо чорний колір йому не йде, довго біля дзеркала йому пояснювала шо в ньому він якось надто мрачно виглядає, не хотячи, але погодився... а я його швиденько в кульочок.. вже думаю який би то йому светр на д.н подарувати...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Гм, гм, гм
Стосовно одягу - жінка, звичайно, може радити, вибирати, але, як на мене, остаточне слово має бути за чоловіком. Кінець кінцем йому носити, а не вам. І йому має бути в тому одязі комфортно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Згідна... тому шукаємо консенсусу... з моїм одягом теж.... хоча то вже зовсім інша історія:8:...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Так, щоб було комфортно це добре, але коли в нього зовсім не має часу щоб вибирати речі, чи привик він з підліткового віку ходити в сірих сведрах, а тебе від них вже вивертає.Та й йдеш хитрощі.Не встигне вдягнути, а ти вже кривишся.
А щодо схованих кульків - актуальна тема, в мене він також є.
Ну як можна своєму рідному синові подарувати на день народження темну синю в міленьку смужку синтетичну сорочку, яка була модна ще років 5 назад (ще й з браком)?Причому що цей колір йому зовсім не пасує
Чоловік каже не міняй її, це мені тато подарував я буду ходити.
Угу, буде він в мене її бачити, вже 2 роки в кульку лежить.
Чи недавно на 6 грудня свекруха подарувала йому труси в різнокольорову смужку, ще й по них квіточки, теж різнокольорові.Ну це вжа вибачте, ці речі має вибирати точно не вона.Я їй нічого не сказала, але ще раз щось подібне, прийдеться мяко але категорично відмовитися від цих подарунків.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

В принципі, мій Саша завжди питає моєї думки, і свекруха теж, навіть швидше моєї, ніж його. Але я завжди питаю чоловіка, чи йому подобажться і йому комфортно, з дитинства ненавиджу, коли мене переконували що мені щось пасує і тре купляти і носити, а мені реально не подобалось.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ви знаєте, він чомусь мені не розповідав, що у нього така сім'я, що він такий самий буде... І його сім'я до мене дуже добре ставилася, я б ніколи не сказала, що вони такі. Вони на людях одні, а в реальності... Може вони думали, що "спихнуть" свого синочка, а той зміниться...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ірушка, в вас дуже помилкове бачення ситуації з його одягом. Мені так виглядає що ви не шануєте думки свого чоловіка. Коли мені мій чоловік докоряв про величезну кількість чорних штанів я була ладна його вбити і часто робила йому на перекір і купувала лишень чорні штани. Бунтарство в нашій підсвідомості. Але від коли він мене прийняв такою як я є, і я почала його поважати і сприймати таким яким він є у нього нема проблем з чорними штанами, а я вирішила піти на експеримент і купити штани іншого кольору. Треба дивитись глибше. Чому він любить лишень сірі светри? І чому б йому не носити сорочки яка старомодна але яку йому подарував його тато? Нехай він її одягне до них в гості. Я ніколи не критикую подарунки сестри мого чоловіка, хоча ... тут можна говорити довго.

Zoryanka,не беріть собі дурного до голови а тяжкого до рук. Ви його покохали і були причини з яких ви пішли за нього заміж. Його родина - це його родина. Мені дуже добре знайомо що таке бути на людях одними, говорити гарні речі а в побуті такі люди що не знаєш де себе сховати. Але це вони і вони до мого шлюбу не мають ніякого відношення. Якщо ви справді кохаєте свого чоловіка і ви з ним дивитесь не те що в одному напрямку, а дивитесь один на одного і шукаєте опори один в одному, і відчуваєте ту велику любов яка вас поєднала у вас все буде добре. Єдине що треба, це навичитись говорити один з одним а з його родиною він нехай сам поговорить. І ще, ті затяті впері і егоїстичні пещені хлопчаки міняються і вони можуть стати дуже чуйними і уважними чоловіками.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Zoryanka, а чому у Вас саме такий аватар? Це стан Вашої душі сьогодні? Я коли його вперше побачила, то трошки задумалася.:confused:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

о! то як про мене...
чоловік такий прикрий має характер, що його діти кажуть: як ти з ним живеш? але при цьому всі його обожнюють:confused:

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

ми з чоловіком купуємо йому одяг завжди разом.Щодо свекрухи,то їй байдуже в чому ходить її син.Коли ми ще були неодружені,то він завжди все собі купував сам -ну незацікавлена вона в тому!!!!!А може це й добре!!!!Він у мене воєнний,тому,як він каже,одягу йому треба небагато!Краще декілька речей,але гарних!!!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мiй чоловiк вважає що у нього найлiпший смак i око на все що є (лiпший вiд мене звичайно).
I коли я йому даю комплiменти на рахунок чогось що вiдрiзняється вiд його звичайного гардеробу а це: дiловi костюми, дiловi сорочки, краватки, дiловi штани, светерики (тоже дiловi напевно), i якщо вдiвається довiльно, чи дозвiльно (як правильнiше?) то джинси, МЕШТИ, i такi поло сорочки отакi:



Все решта... мдя. I нiц йому не поробиш. I ще й мене повчає... всi мої вихiднi шмотки проходять через його "одобрям", бо якщо щось не то, то так скривиться, що мої ноги самi по собi побiжуть мiняти ту рiч.
I ще халепа в тому що його i тещин смак дуже подiбний... менi взагалi капєц.