Всім доброго дня. Проблема така... син вчиться в 2-му класі, загалом - спокійний бешкетун, тобто не агресор, а доволі спокійний і скромний хлопчик, та побешкетувати любить... Виникла ситуація в школі, де уже в такому ніжному віці (7років) йому "приліпили" так звану "кличку"... Все би нічого, але його вона звісно ображає, оскільки він не розуміє, навіщо називати якось інакше окрім як по імені... Якщо чесно, сама ніколи не любила того і не хочу навіть розуміти ту "необхідність"..., відповідно пояснити йому це не зовсім вдається. Крім того трішки образлива... принаймні як на мене... Як на Вашу думку... залишити все як є, чи таки реагувати? І як саме? Чи все звелось до того, що мене це більше хвилює ніж малого? Купа питань, купа думок і наразі жодного рішення... окрім того, що вичекати час, може само пройде... П.С. Хвилює також момент, що за словесними образами може початись щось гірше... Чи я таки забагато про то думаю?
Відповідь: Словесні образи між дітьми - реагувати чи ні?! щось мами мовчать...певно думають :xaxa::xaxa::xaxa: нам до такого далеко, тому не знаю що сказати, хіба є така статейка, може згодиться
Відповідь: Словесні образи між дітьми - реагувати чи ні?! предлагаю отдать парня в любую спортивную секцию, будет физически сильнее одноклассников и клички будут другими) и говорить их будут тише отдали меня на гимнастику в 6 лет , потом на баскетбол в 8 лет, к 9ти годам ни один наглец не мог себе позволить безнаказанно обижать меня
Відповідь: Словесні образи між дітьми - реагувати чи ні?! У мене теж була кличка- очкарік ))) Але я добре вчилася і дозволяла списувати домашнє завдання тільки тим, хто мене так не кликав ))) З часом усі забули про мою кличку...чомусь :D А хлопчику можна поради не реагувати на неї, на скільки це можливо. І спортивна секція згідна, це хороша ідея.
Відповідь: Словесні образи між дітьми - реагувати чи ні?! Дозволю собі процитувати допис із сусідньої гілки, бо, як на мене, є найтолерантнішим способом реакції: P.S.Карму прошу RubenRybnikу за допис додавати
Відповідь: Словесні образи між дітьми - реагувати чи ні?! Наша Софія сама собі кличку придумала але не без нашої допомоги. Вона ше як зовсім маленька була,то любила по хаті голенькою бігати,не хотіла після купання вдягатися і ми її називали голясиком. Її то так сподобалося,шо вона собі вирішила,шо її повне ім"я звучить як Софійка-голясик.Дотепер вона інакше себе не називає.Нема права назвати її сонечком,кицеюю чи навіть просто Софійкою як вона тут же поправляє,шо вона Софійка голясик. Підходить на вулиці до дітей знайомитися і каже,шо вона Софійка-голясик і то так гордо! Вона любить бавитися в основному зі старшими дітьми,котрі вже все розуміють і останнім часом я помічаю,шо вони спеціально питають її як її звати і з того регочуть,а вона і собі регоче,бо не розуміє... Я от не знаю чи то проблема,відвчити дитину так себе називати поки не вдається,вже починаю переживати,шоб те слово не прижилося між дітьми як кличка.Поки гуляю з нею,то можливо присікати ті насмішки старших дітей але все так не буде. Дуже маю надію,шо вона з часом буде лише Софійкою. Може хто стикався з чим подібним? І ми собі зробили висновок,шо не варто певне називати дитину інакше як по імені шоб не виникало подібної ситуації. От і я себе те саме запитую...
Відповідь: Словесні образи між дітьми - реагувати чи ні?! Мені здається, що в дітей в певному віці з`являється сором`язливість стосовно своєї оголеності перед іншими, думаю, що в цьому віці ваша Софійка вже більше буде усвідомлювати чому так себе краще не називати. А зараз може спробувати таки підшукати їй якийсь інший замінник "голясику" - якесь нове і цікаве для неї слово. Та в будь-яому випадку дійсно не переймайтесь засильно - з віком точно мине, а зараз це виглядає так безпосередньо і по-дитячому мило
