Відповідь: Робота після декрету Обставини бувають різні. Але я не поділяю Вашого "чим раніше віддати кудись дитину - тим краще і для мами, і для дитини". Є різниця, у три роки йде дитина в садок, чи в 6 місяців до бабці. З 6 місяців у дитини тільки починає закріплюватися свідома прив'язаність до мами або до іншої особи, яка з нею проводить більшість часу. Як на мене, то краще щоб ця привязаність закріплювалася до мами. Вік до 3-х років - це фундамент для майбутніх стосунків з оточуючими. І якщо цей "фундамент" будує чужа бабця (нехай навіть дуже хороша), то мама отримує дитину вже в "готовому вигляді", часто вплинути на щось у поведніці дитини їй просто бракує часу.
Відповідь: Робота після декрету Так само і я. До того ж обидві наші майбутні бабусі ще працюють і на пенсію виходити навіть не збираються. А ще я впевнена що рідна бабуся буде більше сюсюкати з дитиною аніж виховувати. А мені якраз оті понадмірні сюсюкання і не потрібні. Тому в нас однозначно буде няня. І в любому випадку десь з 9 місяців до рочку часу - ми маємо знайти няню і я вийду на роботу. Інакше ніяк.
Відповідь: Робота після декрету А я і не кажу, що дитину треба віддавати кудись. І не кажу, що це добре. Сама такого не поділяю. Але в мене так склалися обставини, що або виходити на роботу, або залишитись взагалі без будь-якої роботи. У нас містечко маленьке, перебирати особливо нема чим, тому коли стало питання про роботу, треба було вибирати. Але моя дитина, дякувати Богу, зараз чітко розрізняє, хто є хто. Тим більше, що я працюю поки що пів дня.
Відповідь: Робота після декрету Дякую усім за розуміння, бачу, що я не одна така. От саме це я і хочу: піти в аспірантуру і викладати. Ще в інституті, коли писала магістерську, мій керівник казала, що маю до цього здібності, але чомусь я постійно сумніваюся в собі та й бракне сміливості. В мене страх виглядати дурепою :umbrage:
Відповідь: Робота після декрету а я хочу кинути аспірантуру..дуже хочу..але боюсь,щоб потім не пошкодувала...і викладати я теж не дуже хочу..щось я не на своєму місці:ninja::ninja::ninja:..хочу наразі бути домогосподаркою, а ще більше мамою....ну і репетиторством займатися, бо гроші свої мати люблю...:xaxa::xaxa::xaxa::xaxa::xaxa: а на роботу, в університет, не дуже хочу..зарплата мала, їждження в гром.транспорті, нульові пари і т.д. :tanksmile::tanksmile::tanksmile: так добре вдома
Відповідь: Робота після декрету Дівчатка, важніше ніж дитинка не буде ні робота, ні наука. Говорить це людина, яка захистилася (5 років назад), навикладалася до посиніння (в двох вузах), отримала доцента, почала писати докторську, вступила в докторантуру, отримала посаду зам.зав. каф в свої ....... років , заробляла достатньо грошей грантами і дослідженнями і послала все це далеко, коли взанала що вагітна. Ця суєта не варта цього. Ваша сім"я, ваш дім , ваша дитина - це те, що буде завжди з вами. І це основне. Я планую бути з моєю дитинкою мінімум 3 роки декрету (а там може ще бузько прилетить):xaxa::xaxa::xaxa:
Відповідь: Робота після декрету По-перше, хочу сказати що якби була можливість я б з задоволенням сиділа дома, але мушу працювати. В декреті була майже 4 міс. Потім на повний робочий день в офіс... Отже, перше я теж не один раз ридала як дитина реагує на няню, а на мене ніяк, чи я є, чи мене нема, тільки коли давала груди, то звичайно я була на першому місці. Але коли груди не хотіла, я відчайдушно ревіла що дитина від мене відмовляється, навіть моє молоко їй не потрібне. Менше з тим. Тепер Котусі рік і 5 міс. НАПРЕВЕЛИКЕ ЩАСТЯ дитина любить МЕНЕ найбільше!!!! Ні баба, ні тато, ні друга баба ні садок не отримують стільки обіймів, поцілунків ніж я! Коли я йду на роботу то плаче за мною більше ніж за татом чи за бабою!!!! Я до того що мама то є мама. Всі хочуть мами, навіть найліпша бабуся чи няня не встануть на місце няні в дитячій душі та свідомості. Якщо вам треба працювати, то працюйте, і не хвилюйтесь що дитина вас не любитиме чи не признаватиме. Я вже коли себе пам"ятаю старшенькою, то моя мама працювала (а в декреті зі мною рік сиділа) то я так чекала мами мало не під дверима, як цуценя!!!! Хоча моя мама була і строга троха, і давала по дупі теж. Але мама є мама
Відповідь: Робота після декрету А я кинула цю справу і анітрохи не жалію. Після двох років "роботи" над дисертацією, складених іспитів і роботи в університеті остаточно зрозуміла, що це не моє. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на нелюбі заняття. А викладач обовязково має любити свою справу і віддаватись їй! Якщо це не так, такого викладача треба негайно звільняти і рятувати студентів.
Відповідь: Робота після декрету та студенти мене люблять..навіть додому на каву приїжджають, памятають, дзвонять, але та університетська атмосфера щось трохи за 9 років мене "притупила"...не знаю, чи то моя справа...:confused::confused::confused:
Відповідь: Робота після декрету Ах....а як я хочу викладати ....а ще поки не дають!!!! ну, нічого, якраз ще трохи повчуся ,і коли ляля трошки підросте ..буду!!!!!
Відповідь: Робота після декрету Повикладаєте з моє - перейде бажання. :xaxa::xaxa::xaxa:Другу лялю народите
Відповідь: Робота після декрету Підтримую..колись теж ДУЖЕ хотіла..була страшною заучкою і кар"єристкою...перша вагітність і народження синочка все змінили...то я уявляю, що буде, коли друга ляля з"явиться у нашій сім"ї...взагалі захочу до 18 років в декреті сидіти:xaxa::xaxa::xaxa::xaxa::xaxa:
Відповідь: Робота після декрету Ага, поки не набридне. Я теж дуже хотіла в декреті сидіти, ну бо як то так, діти мають бути доглянуті, чоловік нагодований... А коли другий синочок народився і я уявила себе ще три роки ідеальною домогосподаркою... бр-р-р, ліпше піду викладати трохи :xaxa:.
Відповідь: Робота після декрету І я про те ж! Свого часу дооовго думала над аспірантурою... Потім зважила + і - , а ще те, що "рідна" аспірантура не має ніякого відношення до моєї роботи і що на роботі я себе набагато краще почуваю, ніж би то було мучення себе написанням чогось... Хоча, я б може і викладала, щось цікаве б пропонувала студентам, а основне практичне! А от написання робіт - то не для мене. Ну не теоретик я (хоч за спеціальністю саме теоретик)!!! І тому про повну віддачу говорити важко :confused: ---- А от про сидіння вдома... Мене вже починає по трошки напрягати... Може потім і зміниться. А загалом дякую економічній кризі, бо чує моє серце інакше я б вже вливалась в роботу по цуть-цуть
Відповідь: Робота після декрету І мене любили :xaxa:. Справа не в тому, що викладач страшний. Я лише строго за те, щоб викладач хотів бути викладачем і вкладав у викладання всю свою душу. А коли побалакати за кавою зі студентами приємніше, ніж розжовувати їм якусь тему, яку перед тим самому треба помучитись, щоб грнтовно вивчити... тоді краще з цими студентами просто дружити, а не викладати.
Відповідь: Робота після декрету відповів Вам, коли друга дитина рік буде гамати цицю:xaxa::xaxa::xaxa:......а поки пишу те, що відчуваю:ninja:
Відповідь: Робота після декрету Мені сьогодні зранку запропонували читати курс "Робота із дітьми з ЗПР" в інституті вдосконалення вчителів. Приємно, але відмовилась... Троха сумно...
Відповідь: Робота після декрету Всім привіт! бачу колег-викладачів тут багато я теж колись спала і бачила себе в ролі викладача... цього і добилась. викладала з задоволенням і студенти мене любили. Пізніше в декрет пішла, і коли малюкові було 4 міс вийшла на пари. Причин вийти було багато... і було ким з малюком бути, і ходила я всього 2 дні в тиждень і то на кілька годин, і мені спілкування, та й малюку легше було ще тоді звикнути до того, що мама йде і повертається (це великий плюс, дитина звикла і жодних істерик не влаштовувала, і до сьогодні знає, що я йду і скоро повернуся), та й викладачі мене зрозуміють, що в нас якщо підеш то на твої години когось дадуть, а ти як надумаєш вийти то чекай щоб тобі хтось віддав якісь години (одним словом своє місце краще не уступати, принаймі в моєму вузі так точно!) А потім була криза... ні не фінансова:xaxa: а моя особиста... здавалося, що тіж мої одногрупники і працюють активно, і зарплати в них в декілька разів більші від моєї "викладацької", тай взагалі здавалося, що це не моє... І почався в мене новий етап в житті - активний пошук нової роботи, який абсолютно не буде пов"язаний з викладанням Що сказати про це... шукала я довго і наполегливо... але ніхто не хотів брати викладачку на роботу:umbrage: а для чого?всі роботодавці вважали, що в мене крім теорії практичних знань нуль... і прямо в очі казали "з освіти?? ні-ні!!! нам таких не треба!!" відчувала себе часом якось прокаженою, враженняебе.. що якщо ти вже пішов в освіту, то там і згинь... і навіть не думай йти кудась іще і що вам сказати? я здалася... були канікули...я відпочила... вийшла на роботу... і..... о чудо!:xaxa: я зайшовши в аудиторію зрозуміла, що це таки моє!!! і мені б цього не вистачало! і тих лекцій з світанку і до пізньої ночі, і тих вредних студентів і тих паперів кругом:xaxa: І життя налагодилось зрештою, почали видавати зарплату вчасно, навіть трішки її збільшили... та й подумала я, якщо мені ця робота приносить задоволення, то для чого мені її залишати??? І хто з моїх друзів може сказати, що він на свою зарплату працює не всі дні у тиждень і не зранку до ночі, і хто з них має місяць зимових і 2-3місяці літніх канікул?? думаю ніхто... і нехай зарплата у мене не така як у бізнес-леді, та я на своєму місці, я маю час на дитину і я задоволена своєю роботою! Минулого року вступила в магістратуру, вже закінчую. Цього року планую в аспірантуру йти... я знаю всі мінуси... але наразі я цього хочу, і до цього буду йти уххх багато я написала... вибачайте вже:xaxa:
Відповідь: Робота після декрету А я мрію про все це, тільки у звороньому напрямку: 2 бузьків я вже зустріла :xaxa:, лишилося усього нічого: дисер і гранди :xaxa: Я часом думаю, що жінок на роботу тягне ПОТРЕБА грошей. Якби я мала власний будинок, машину, можливість регулярно ходити з дітками у басейн, цирк, театри, виїжджати з ними на лижі чи до Єгипту, то я би на роботу і не рвалася! А так, фактично заради них їх же залишаєш у садочку чи з бабусею.
