Кли відкривала цю тему, то ми з чоловіком лише очікували нашу крихітку. І от вона вже 2,5 місяці живе поза моїм пузом. Тепер крім того, як реагували наші чоловіки на новину про поповнення сім"ї, цікаво як змінилося ваше життя після народження дитини. Я не говорю про нові обов"язки мами, а про подружжя. Думаю, мені ще рано про це писати, але ж є мамусі, які мають більший досвід. Можливо, хтось поділиться своїм досвідом, як зуміти зберегти ті стосунки, які були до народження дитини і як знайти силу та час і на дитину, і на чоловіка.
Відповідь: Любий, у нас буде дитина А над цим треба працювати і в першу чергу не повинно бути егоїзму з жодної сторони. Чоловік повинен розуміти що ви не зможете йому приділяти стільки ж уваги як і до того, але ви обоє стараєтесь і допомагаєте один одному, тоді не буде проблем з підтримкою стосунків. Коли вся відповідальність за хату і дитину лежить на вас, то вже погано.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Ну, якщо дитинка бажана, то зберігати попередні стосунки нема потреби і сенсу, ваша сім'я переходить на інший рівень стосунків, кажуть, що досконаліший, бо там немає місця на егоїзм, але є можливість навчитися відкритості, справжнього розуміння та вчуватися в ситуацію одне одного. Проте завжди варто бути свідомими кількох речей: - добре набавтеся поки вагітні - концерти, театри, весілля, танці - якщо вагітність дозволяє (нам дозволяла) - використайте вагітність як можливість навчитися розуміння та компромісів, це вам дуже придасться На кілька місяців після пологів ви зникнете для світу. Але в ті ж перші місяці дитинка так швидко міняється, що ви і так житимете лише нею, навіть якщо чоловік працюватиме. Він може того не показати, але останні місяці я є свідком того, як говорять про своїх донечок двоє співпрацівників. Вони світяться під час розповідей. Найважчим стає те, що ви прив'язані до малятка і не можете собі дозволити так багато, як то було раніше чи зараз. А молодим часом хочеться погуляти, побути самим... А тут постійно треба пристосовуватися... Але воно навіть приємно все. Головне поменше слухати поради "доброзичливців", особливо мамів, бабусь... А більше слухати своєї інтуїції. Вона після пологів дуже сильною стає. Але поради можуть її суттєво притупити, загнати у вир сумнівів. Зробіть інтуїцію ситом, через яке пропускатимете поради інших. Ми з малим тягалися всюди від його двох місяців. І досі так є. Він у подорожах ідеальний... Звик, що постійно з нами в ресторанах, театрах тощо... Дитину трактувати як кришталеву не варто, ну, але то вже тема іншої гілки.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... у нас не так давно сім'я побільшала-але перейшла на новий рівень одразу!ми не маємо часу більше на якісь глупі підколки або сварки.чоловік порає по господарству,я з малям-він з доцьою теж бавиться,носиться,радіє
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... після народження синочка у нас з чоловіком стосунки стали навіть кращі.він з розумінням ставиться до мене.поки він на роботі в мої обовязки входить тільки догляд за дитинкою,ну і ще щось збацати йому на вечерю. а коли він вдома,то постійно з маленьким.незнаю може це пройде,бо синулі тільки 3міс
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Дозвольте, впишуся, бо дуже якось завіяло песимізмом. :shy: Головне ввімкнути позитивне мислення і нічого не пройде. Просто перейде на ще інший рівень. Це ж життя. Ми змінюємося, стосунки змінюється, але це позитивно. Не треба зітхати і дивитися на минуле, треба посміхатися й дивитися у майбутнє. :shy:
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Поділюсь своїм досвідом. Після народження сина ми з чоловіком живемо, як кіт з собакою. До народження дитини ми жили окремо в однокімнатній квартирі і все було просто супер, як то кажуть в тесноте, да не в обиде. Коли родилася моя радість, ми звичайно, що переїхали жити до моєї любимої мами, тому що дитина в мене перша, та й таких крихіток я взагалі не тримала на руках. Ну так мій дорогий чоловік, після того, як мене виписали з роддому, взагалі пропадав на роботі до самої ночі, а до дитини старався не підходити, тільки своїми скандалами я примушувала підійти до дитини. Ну нічого, це ми пережили, і коли дитині виповнилося 2 місяці, його вже тягнуло самого до дитини. Потім він почав придиратися до моєї мами, що мол вона забагато пхається, ну і звичайно вона сама гірша, а моя дорога свекрушенька сама найкраща. Нічого, це ми тоже проїхали, але зараз ще досі живемо в мами, скоро планую вже переїзжати окремо, може хоть тоді буде в нас мир. А на рахунок сексу, то перші місяці, бажання взагалі не було, хотілося тільки спати, а він ходив і нервувався, і звичайно зривався на мені, зараз ніби тоже йому перейшло, при тому, що дитина в нас бажана.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Якось приблизо ми себе налаштували на появу малечі і то не було великим шоком, шо мама немає багато часу на то, шо було раніше звичним, коли тато хоче сніданок, то бавить доцю іграшками, а мама порається на кухні. Тільки ввечері коли лягаємо спати згауєм: А памятаєш ми колись постійно десь ходили, відпочивали? А потім татко завжди додає, що без донечки нашого життя вже не уявляє:tanksmile::bazar:
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Співчуваю вашому чоловікові. А ви хоч свідомі того, в яке пекло його запхали? Ми жили з моїми батьками в силу обставин, переїхати до них я би ніколи не погодилася. І вважала би це своєю безвідповідальністю. І на другу дитину я буду дуже щаслива, що буду окремо від батьків і поруч з чоловіком. А під час життя з ними я постійно захищала чоловіка й була на його боці. Хоча нам і так було важко, бо всі пхалися зі своїми порадами і від того було тільки гірше. Врешті-решт я засипала обох мамів - і свою, і свекруху - питаннями щодо себе, свого брата, чоловіка та його брата у немовлячому віці. Виявилося, що вони взагалі нічого не пам"ятають. Тоді я їх геть відокремила від себе і дитини і сказала, що вони мають право з ним бути і бавитися, але радити - виключно, якщо в них про це попросять. І мені дали спокій. А властиво нам дали спокій. Кілька моїх коліжанок жили під спідницями своїх мам і на їхні сім"ї це повпливало дуже згубно. Коли ж вони мені жалілися, що чоловік постійно з друзями на пиві або затримується на роботі, я тільки знизувала плечима - не було би від чого втікати, вони би й не втікали. Мій чоловік побачив, що я з ним заодно і ми з ним по одну сторону барикад і почав нас захищати. Ми були одним цілим, однією сім"єю. Мама, тато - то вже не сім"я більше, а родина. І ми то дали чітко зрозуміти. Це було важливим і для нас. А якщо чоловік відчуває, що ви більше не його сім"я і починає наїжджати на ту, в кому бачить причину, тобто на вашу маму, а ви в свою чергу наїжджаєте на маму його, то це найдурніша реакція, яку тільки можна зробити. Вибачте за сильне слово, але на жаль, це правда. Бо замість того, аби подумати, що на таке чоловіка штовхає біль і відчуття, що він вас втратив і має з вашою мамою за вас конкурувати, ви кидаєтеся в дурні пісочницеві суперечки. Коли ми купили помешкання й переїхали від батьків, а його батьки були судами з моїми, то ми полегшено зітхнули і в нашій хаті сама по собі настала ідилія. Ми спершу дивувалися, а тоді зрозуміли, що в нашій хаті, де були лише ми двоє і дитина, в нас були лише наші "мухи" та проблеми, а там ми знаходилися в оточенні чужих "мух" та проблем. Саме це й створювало пекло. То не були наші проблеми, то були штучно накинені проблеми, які з переїздом випарувалися самі. Але - я завжди була на стороні чоловіка і завжди нагадувала своїй мамі, що це моя сім"я, а не її і що я їй стосовно її чоловіка та дітей нічого ніколи не радила. Мама це поважала і ніколи більше не пхалася, після кількох таких розмов. Я у вдячність за таку позицію отримала захист від вторгнень свекрухи. І дякую Богові, що мудро нас у тому всьому провадив. А мої подруги деякі навіть спромоглися перепросити своїх чоловіків за таку свою немудру поведінку, бездумну навіть, і тепер живуть з чоловіками набагато краще, заодно...
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Чи то так було принципово їхати до мами і так неможливо впоратись самій з дитиною? Невже ця допомога мами була така неоціненна і потребувала аж стільки часу що вартувала зіпсутих відносин з чоловіком? І просто порада, беріть дитину, чоловіка і вертайтесь до своєї квартири. Мама може щось порадити і по телефону. Краще з чоловіком долати перешкоди разом аніж долучати туди рідню з іхніми непрошеними порадами і допомогами.... Доречі Ваші батьки мали б розуміти що своїму втручаннями в Ваше життя вони його не роблять краще. Якби мені пришлось переїхати до моєї свекрухи, то я взагалі б тільки ночувати додому приходила і при тому вона чудова жінка.....але коли вона поряд то її надто багато...під одним дахом я б з нею жити не могла.... Мій чоловік знає про це і повністю мене підтримує.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Я те ж нічого не знаю про мацюпуньких дітей, і мені дуже страшно, але їхати до мами я не збираюся, я навіть зараз у відпустці була в мами відсили 7 днів за 3 місяці, а там село молочко, фрукти і т.д. Але без чоловіка я й дня не можу бути. А після пологів, що б мені не було так страшно і важко, чоловік планує взяти 2 тижні відпустки, і будемо в двох вчитися бути батьками. Що з того вийде напишу пізніше MILITARIYA, а Ви швидше забирайтися від батьків, гарантія стосунки наладяться. Хоча чужа сім"я темний ліс. І що добре одному не обов"язково мед для іншого...
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Власне тому, що чужа сім"я - то темний ліс, батькам і не можна давати зелене світло у неї пхатися. Особливо в сім"ю молоду. Ще добре жити не неавчилися разом, а вже порадників шукають. А статистикою розлучень та причин, мабуть, ніколи й не цікавилися. Багато молодих сімей розлучаються саме завдяки "благим намірам" свекрів та тестів, залежно з ким разом жити. Але найбільше мене вражає, коли жінка сама викидає із себе інстинкт материнства. Як можна передати своє малятко в чужі руки? Хай своєї мами, але ж все одно чужі! Вчитися треба одне в одного, мама в дитинки, дитинка в мами, а не в когось, хто таку дитинку виховував десятки (!) років тому. Там вже не навики, не практика, а виключно теорія! Вони НЕ пам"ятають багатьох речей. Я боялася дитину брати на руки. То чоловік брав першим, і завдяки тому і я сміливішою стала. І саме йому я довіряла. Мамі якось не дуже. І купав малого в нас саме татко. То було саме його, і ніхто інший на це не мав права. І я тоді завжди була спокійна, що дитина в добрих руках. Бо це ті руки, яким я довіряла від початку, це руки того, з ким я цю дитинку зачала і народила... Mira_SH, ви молодець! Дуже мудре рішення! Не варто наражати молоду сім"ю, природа все передбачила дуже мудро. Тільки дитятко народиться, у мами ввімкнеться механізм догляду, найкращого догляду за дитинкою.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Абсолютно вірні дописи останні:y: Ми з чоловіком живемо окремо, а на активні спроби свекрухи зайнятись малечою ми віджартовувались і відмахувались Зате мій чоловік приділяє багато уваги дитині - шодня купає, вечором годує, зранку бавиться поки я на кухні, а я відповідно приділяю багато увагиі чоловіку, і якось воно все дуже природньо: ми а не я для дитини, і відповідно, одне для одного. Звичайно, бувають різні ситуації, і образи, і сварки, ідилія - то хіба в серіалах, але то не виходить за межі нашої сімї, тому швидко забувається, а то свідки таких подій завжди люблять все нагадувати, імхо
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... От і в мене так. Живу в чоловікових батьків. З березня свекруха хворіє, на мені всі хатні клопоти + дитина + гачкування. За день замучуюся страшенно!!! Чекаю з нетерпінням вечора, щоб хтось прийшов з роботи і побавився з малим, а я б відпочила. Так ні! Всі помучені! Ховаються по кімнатах і дивляться телевізор(маю на увазі свекрів). Чоловік приходить з роботи, але в дома ще до 9год працює. І виникає питання, чому я маю готувати на 4 дорослих людей, а не для себе і чоловіка? Чому прибираю, прасую, перу і т.д.для всіх в хаті? Навіщо мені жити чужими проблемами? Я нервуюся, починаю показувати свій негатив і відповідно починається сварка. Після народження дитини наші стосунки помінялися, але ми обидвоє знаємо, що це тимчасово, тому зціпили зуби і чекаємо кращих часів.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Чоловік сам коли то мені признався, що боявся брати на руки малого, поки він трохи не підріс. Синуля родився 2700, був дуже маленький, такий делікатний, хоча й доношеним. На рахунок життя з тещею, то я його дуже розумію, я би і сама не хотіла жити з своєю свекрухою, хоча вона дуже добра жінка. Просто сама розумію, що потрібно забиратися чим скоріше від батьків, але в мене вже інколи йде питання принципу. І дутися ми довго не можемо один на одного. Нераз як дивлюся, коли чоловік бавиться з сином, аж плакати хочеться від щастя, так малий його любить. Я як була гарною мамою, так і залишаюся, і інстинкти материнські, хоть молотком відбивай, ніколи не відібєш!!!!!!!!!!! Тай вже і навики і практика самі по собі прийшли. Взагалі після народження сина наші стосунки помінялися категорично. Якось сиджу і згадую наше безтурботне життя, коли не було ще мого синочка, але і зараз вже не можу уявити свого життя без цього маленького чуда.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Та боятися взяти дитину на руки - це нормальна річ. А от переїжджати під мамину спідницю, бьо дитина народилися - радше ненормальна. Звичайно, то ваша справа. Бажання бути доброю мамою повинне поєднуватися з бажанням бути доброю дружиною. Це є дві речі, які розділяти не можна, тоді й стосунки будуть хорошими та здоровими. А якщо чоловіка "відкласти", поки мама помагає навчитися бути мамою, то нема чого дивуватися, якщо він "відкладеться". Це моя думка, але таки її скажу. Думаю, ви повинні перепросити чоловіка за те, що наразили ваші відносини на проблеми та сварки, яких могло взагалі не бути.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Галинко, вас ніхто не може захистити зараз, окрім вашого чоловіка. Ми у свекрів теж жили двічі. По тижневі чи півтора. Раз, коли в своїй кімнаті робили ремонт після одруження зразу, а вдруге, коли вже був малий, а мої батьки робили ремонт у кімнаті брата. Було складнувато. Нам казали, коли спати лягати, що робити, що не робити... А ще дідусь ходив і постійно дивився, що і як я роблю. Якось було так комічно. Я робила піццу, місила тісто. На нього почала викладати салямі, а дідо - візьми ось яблучного повидло, то буде смачніше. :xaxa: Весело буде з дідусем. Най спочиває в мирі. А от коли з малим жили, то було важкувато. На щастя, якщо я готувала, то чоловік завжди підкреслював, що "правда, моя Ліля гарно готує", батьки підтакували зразу і мені втому як рукою знімало від такої, здавалося б, дрібниці. А от з малим то було гірше, бо батьки не пхатися не могли і чоловік часто мусить нас трьох захищати. Одного разу, коли мама (чисто з нерозуміння ситуації) впала в істерику, то... я таким свого чоловіка ще ніколи не бачила. Коротше, тоді як ніколи я відчула, що у нас є захисник і за нас є кому боротися... :shy: :shy: :shy: Галинко, спробуйте поговорити з чоловіком. Просто поясніть, що ви вважаєте, що багато робите (він, очевидно, також дуже і дуже багато, бо куди ви з дитятком без нього ), але ви би дуже хотіли відчувати, що ви захищені, і що вашу роботу та старання цінують, бо ви направду дуже стараєтеся всім догодити... Це я зі свого досвіду пишу. Так би я з чоловіком говорила. А ви то вже на своє переробіть і випробуйте. Головне дати чоловікові відчуття, що ви з ним заодно і не протиставляєтеся ні йому, ні його батькам, ви просто потребуєте його захисту, а хто ж іще вас може захистити, як не він, такий сильний та люблячий.
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Дівчата, ото я читаю ваші дописи і трохи не плачу, бо мій чоловік підтакує своїй мамочці, а після народження сина, все виглядає зовсім не так як я б хотіла і уявляла. чоловік весь час на роботі, з малим не бавиться бо малий з ним хниче, тато не вміє його забавити, тому щось зробити мені не вдається спокійно. Свекруха зараз тимчасово (бо в неї почався ремонт) живе у нас, я скоро чокнуся, вчора я почула що я псіхопатка, яка зав"язала її синові світ і родила дитину тільки через те що я її хотіла, а він ще не дуже в свої 30 років. І він навіть не подумав мене захистити, образилася я страшенно, але навіть немаю кому пожалітися. З інтимом то взагалі капець, чоловік настільки змучений що весь час в нього голова болить і т.д і т.п. може раз в місяць і то з моєї ініціативи (бо мама ж за стінкою може почути тому частіше не треба). Зараз я не відчуваю що я є я, та якою я була раніше, і чомусь зовсім не хочеться мінятися задля когось, але спроби зробити з мене те що хочеться мамі мого чоловіка, є весь час чи окемо ми живем чи на відстані немає значення. Може це криза 3 років??? може все зміниться?
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... Ой... і цікаво понаписувано. Багато :D А он у мене ніколи не буде можливості жити окремо. Я буду змушена завжди жити з мамою а сестра ні. Он в неї добре ніхто ніколи не пхається і вона добра дочка... а я. Воно дуже завжди впливало на відношення між мною і чоловіком але у нас з самого початку були неякісні відносини, тому як почали жити з моєю мамою то воно все наклалось шарами одне на одне. В результаті маємо що маємо. А догоджати всім не можна, я он ціле життя догоджаю і коли мене кілька днів запитались чого ж я хочу, я не змогла відповісти. За десять років вгоджання всім довкола я вже забула що це значить щось хотіти для себе. Так що подумайте. Знаєте у мене в моєї коліжанки була точно така сама ситуація і в один прекрасний день, його мамця таки його переконала що та стерва його на собі вженила і зґвалтувала (вони до шлюбу зустрічались два роки!!!) і дитину собі зробила. Дитина вже 5 років без батька. Батько їздить по-світі забавляється. А свекруха забирає в мами дитину на 4 дні і виховує яка вона добренька. Це все аби при розводі татові дитинку дали. Звичайно що винна багато моя товаришка бо не обрізала йому вчасно помідори, але тепер вже пізно. Вона все вірила що він до неї повернеться
Відповідь: Сім'я після народження дитинки... А Ви візьміть від них відпуску, поїдьте кудись на пару днів в гості, або хоч на вихідні, якщо не годуєте грудю, сина лишіть татові, нехай відчує. що то і його дитина, може це їх зблизить.
