Ревнощі - це...

Тут в одній з гілок ми зачепили таку цікаву тему як ревність. :8: Дехто з форумчан вважає, що ревність це "це є просто невпевненість в своїх силах", :ninja: а я рахую шо в дозованих кількостях це нормально і навіть добре підігріває стосунки між двома людьми, проте є певна межа.... яка саме пропоную визначити в даній темі?!

 

Відповідь: Ревність це ......

ревність - це обмеженість світогляду і невпевненість в собі
а межа... головне, щоб нікому не завдавала клопоту: ні ревнивцю, ні тому кого ревнують, ні тому до кого ревнують

 

Відповідь: Ревність це ......

ну не знаю, мені здається що ревність в нормі цілком природня... Наприклад я впевнена в коханому більше, ніж в собі, але всерівно іноді ревную його... просто мені не подобається, що він приділяє хоч трошки уваги не мені... це напевно власницький інстинкт))))))

 

Відповідь: Ревність це ......

А я ненавиджу ревність, в любих її проявах. Вона мені чужа. Якщо людина мене кохає то навіть погляди на інших дівчат які він кидає нічого не значать. А якщо не кохає то ревнуй я його не ревнуй ніц не змінить лише свої нерви з*їм. А нервові клітини як відомо не відновлюються і від злості з*являються морщини.

 

Відповідь: Ревність це ......

У вас виходять одні крайності або мовчати або що він найкращий. Він не найкращий але він добрий, уважний і ще там щось він особливий для вас, бо він ваш.[/QUOTE]


І де ви в мене знайшли "одні крайності". Хіба я десь говорила (увага приводжу приклад) шо якшо він прийде п"яний в третій годині ночі і стукне вас по голові за те шо ви вчора розмовляли з симпатичним співробітником, любий ти шо ти ж в мене лапочка, я люблю тільки тебе :cowboy:

Коли я свого чоловіка хвалю то роблю це тільки тоді коли він цього дійсно заслуговує, а ше й тому шо він старається тоді повторити це ще раз шоб мені догодити і я це ціную. А жаліти, я його не жалію, хоч та вони люблять понити які вони бідні і нещасні. Але ж зара мова не про те.

Вот мені цікаво таке, хоча зара мені тут скажуть: "ні, ні в нас такого не було ніколи в житті і не буде, бо ми ж зовсім не ревниві....." наприклад, ви наглим чином спеціально, чи не спеціально, кокетує з іншим чоловіком (тільки давайте без моральних ноток, шо так не можна:no при вашому чоловікові, або постійно говорите йому який молодець наш адмін Тарас сьоня мені то поміг, завтра мені то поміг і т.д, а він ніяк не реагує, вас не задіне шо він не ревнує?! Чи така сама історія буде по відношенню до вас???, чоловік буде говорити про якусь Тамару .... ??? Зара знову ж таки почую про довіруууу.... бла бла бла....

Хтось там казав шо раз він зі мною значить я найкраща... буває, спочатку найкраща, а потім може ви борщ добре варите, а Тамара в ліжку ну просто богиня, але вас лишити вже звик, а до Тамари йти теж нема бажання. Хоча знову я не проте...

І от шо саме цікаво на цьому форумі я тут читаю стільки дописів про те, які ми все ж таки жінки чуйні, уважні не ревниві і працьовиті, але чомусь стільки розлучень. То напевно через то шо чоловіки в нас не ідеальні :feminist: або..... Хоча знову це зовсім інша історія.....

 

Відповідь: Ревність це ......

А я хочу щоб мене чоловiк трошки поревнував... але вiн дуже впевнений в менi.

 

Відповідь: Ревність це ......

Ну незнаю хто вам сказав, що на цьому форумі багато розлучених жінок, я наприклад такою статистикою не володію, мабуть потрібно було опитування провести, хто вже розлучений був і мабуть поділитися досвідом по яких причинах розлучилися..Особисто я не розлучена. Ніхто не ідеальний, всі просто прагнуть створювати нормальні повноцінні відносини, так щоб одруження полегшувало один одному життя, і всі діляться використовуючи власний досвід, як би краще це зробити. Можливо хтось знайде поради тут для себе.
Це вічні теми одруження, розлучення, можна стільки писати про це і ще більше говорити..

 

Відповідь: Ревність це ......

В розриві стосунків завжди винні двоє і ніколи хтось один.

Мій чоловік ревнував мене дуже сильно. Він ревнував всіх і мого сина до моєї мами, і увагу яку діти дають мені, і мене до компютера ревнував. Але це не тому що у нього була така страшна любов до мене а тому що він деспот. Він мусів контролювати все що діялось вдома і всі мали виконувати лише те що він дозволяв. Крок вліво крок в право - розстріл.
Він працював з мужчинами тому я не мала Тамари до якої ревнувати, але було у мене багато нянь які йому приділяли увагу. Я його не ревнувала але зрозуміла багато чого, наприклад, що якщо Тамара з*явиться то я його тримати не буду.

 

шоб багато не говорити процитую уривок з одного сайту "Психология ревности. Выделяют три вида ревности: классическая, алкогольная и патологическая. Классическая ревность появляется, если один объект, который находится в паре ощущает волнение и недоверие ко второму объекту.

Как правило недоверие рождается в течение длинного промежутка времени, если он (она) уличают ее (его) в неискренности. Волнение же в свою очередь является следствием проявления инстинкта приближения соперника.

В малых количествах данное чувство ревности поддерживает чувства и обосновывает существование любви. Алкогольная ревность - это проявления чувства своего бессилия и малозначимости человека подверженного какой-либо зависимости. Патологическая ревность является максимально опасной и труднообъяснимой. Предоставленное заболевание зарождается только лишь в детстве."

Коли я говорила про ревність я не мала на увазі паталогію.

"Кьяра Симонелли, доцент психологии и психопатологии сексуального развития из университета Sapienza в Риме. Итак, существует пять видов ревности: депрессивный, параноидальный, маниакальный, боязнь развода и гипертрофированный. Но когда ревность становится патологией, то обретает биохимическую базу, подвергшуюся изучению в Университете Пизы. Данные проведенного исследования опубликованы в журнале Neuropsychobiology. "При появлении навязчивого состояния, связанного со страхом быть обманутым, наблюдается падение уровня серотонина, нейропередатчика ощущения счастья", – говорит нейропсихиатр, автор исследования Донателла Марацци.

Порой, это лишь вопрос внутреннего равновесия, манеры реагирования на внешние раздражители. Профессор Симонелли продолжает: "Существуют легко управляемые ситуации. Например, пара, в которой один из партнеров слишком симпатичный. Если второй партнер достаточно уравновешенный, то он не будет испытывать никакого дискомфорта. В стрессовых ситуациях он будет склонен драматизировать ситуацию и переживать из-за поведения партнера. Проблема заключается в том, что тот, кто провоцирует ревность, очень часто испытывает легкую благодарность за подобную реакцию партнера".

Еще один удивительный момент: очень часто ревнивые люди изменяют. Это называется "проективная ревность": я вижу в другом недостаток, который не желаю видеть в себе. Проще говоря, ревность прекрасного и доброго негодяя. "Так ведут себя донжуаны, которые меряют по себе и боятся измены, потому что сами изменяют", – подчеркивает Джанна Скелотто, психотерапевт, специализирующаяся на вопросах брака.

Быть немного ревнивым – это нормально. Но есть предел, который никогда не следует нарушать. "Когда начинаешь понимать, что не можешь управлять ситуацией, когда подобные сцены становятся ежедневными, когда становишься жертвой сильных эмоций – вот тогда следует обратиться к психотерапевту", – продолжает Кьяра Симонелли. А еще лучше – к семейному психологу, если начинает раздражать поведение партнера.

Доцент отмечает: "У ревности нет возраста, нет пола. Она возникает из опасения потерять любимого. Ревность отличается от зависти, возникающей из-за желания обрести какие-то черты, свойственные ей или ему, которые, по нашему мнению, привлекают внимание любимого человека".

 

Відповідь: Ревнощі - це...

я колись мала одного хлопця-він за мною з кущів біля підїзду щовечора слідкував,бо раптом мене хтось проведе з роботи..от це дійсно брєд!:suicideА якщо це в нормальних межах,то це навіть корисно для сім"ї,от наприклад побачить муж що чоловіки на вас заглядаються на вулиці,він приревнує десь в душі,але ще більше цінувати почне бо знатиме що його кохана без уваги не лишиться,:cowboy: мій чоловік хоч бачу що ревнує але вигляду не подає,тільки часом каже "ти в мене така красунька " а потім додає" але злючка неймовірна"Так приемно стає.ВВажаю що в такому вигляді ревнощі допустимі,а от якщо кричить,ревнує до стовба,чи (не дай Бог )руку підніме--то це абсурд і якесь бажання мати власність а не кохану людину-мабуть це дуже неприємне відчуття,шкода що є люди яке відчули це на собі.дуже шкода...

 

Відповідь: Ревнощі - це...

Ну я рада шо я тут не одна, а то вже себе якоюсь хворою почала відчувати :xaxa:

 

Відповідь: Ревнощі - це...

Ревнощі - то зараз болюча тема для мене, бо ревную саме я і для цього є не аби які підстави. Я відчуваю невпевненість в собі, слабкість, злобу на себе за те, що докопалася до істини, і на нього - за те, що дозволив мені це зробити. То правду кажуть, що краще нічого не знати, міцніше будешь спати Навіть лініїчку поцепила у підпис для підняття настрою, бо поки він все ж таки поруч зі мною і каже що кохає...

 

Відповідь: Ревнощі - це...

Ревність - це звичайна недовіра іншій людині, плюс невпевненість в собі. Якщо хоч один раз виникла недовіра підсилена ревністю, потім дуже важко відновити довіру до людини. Це як певна хвороба, яка проявляється або в скритій формі, коли людина носить ці почуття в собі, паралельно накручуючи себе ще більше (типу він пішов з друзями на пиво, а там ше й Тамара буде) це може призвести лише до конфліктів та непорозумінь в сім'ї. Або в явно вираженій формі, коли людина починає або намагається контролювати життя іншої людини, що в майбутньому призведе до конфліктів і можливо навіть розриву стосунків. Краще такою хворобою не хворіти, або принаймі якщо подібна ситуація виникла, відразу сісти і поговорити, що і чому вас це турбує, тому що носячи в собі комок ревності, ви причиняєте перш за все біль собі.

 

Відповідь: Ревнощі - це...

Отже ми довели що добре коли є ревність без патології але зле коли є патологія з ревності :D:D:D

 

Відповідь: Ревнощі - це...

А ми з чоловіком -обидвоє ревнивців. В хорошому сенсі цього слова. Певна доза ревнощів має бути присутня в кожному подружжі, як на мене. Завжди підколюємо один одного на цю тему. Я реагую завжди по-різному: деколи ігнорую, щоб показати, що він не досягнув бажаного, а деколи під настрій можу і надутись. Ну і він теж так. P/S/ ревнує мене до моїх учнів, студентів, хоча рідко це визнає.

 

Відповідь: Ревнощі - це...

А в мене чоловік такий, тільки він не в кущах сидить, а поставив на телефоні таку опцію, що він тепер весь час бачить де я є!!!
І мені тяжко, і не через ту опцію, а загалом - як вже писалось раніше, нема в нього до мене довіри. Вірніше 50х50. А я ж це все відчуваю. І постійно мушу, як то кажуть, "тримати марку". А саме обідно, що це все виникло на пустому місці. Із його фантазії.
Ой дівчата, в таких ситуаціях мудрість і тільки мудрість з нашого боку. і все з часом стане на свої місця.

 

Відповідь: Ревнощі - це...

Маряна, я вам співчуваю, це реально велика проблема повернути довіру. Мабуть все, що я можу порадити в такій ситуації це терпіння та жіночої мудрості. Насправді дуже важко вибити самому ту дурь (це я про надумані фантазії) з голови. Тільки шляхом конструктивних розмов, правильно обраного підходу до чоловіка, ви зможете це все залічити.

 

Відповідь: Ревнощі - це...

в мене чоловік взагалі не ревнивий,а я навпаки ревнива і то,як кажуть,з поводом і без нього.напевно важко зі мною!

 

Відповідь: Ревнощі - це...

 

Відповідь: Ревнощі - це...

тоже такі штуки люблю :xaxa: Я б сказала розбавляють буденні стосунки