Сім'я чи робота?

Відповідь: Сім'я чи робота?

А мій чоловік пристосований до хатньої роботи в тому випадку коли його пристосувати, тобто сказати а ще краще написато що саме треба зробити. Тоді зробить все.... а так.... ну не впадає йому в око той фронт робіт який бачу я.
А на мам покаладатись не вийде бо вони працюючі і бабусями згодні ставати лише на вихідні. І то тільки в плані побавити дитину. Але я і не люблю як хтось крім мене в моєму господарстві хазяйнує.

А це мені здається егоістично. В першу чергу до жінки. Це ж не стародавні часи коли жінка вогонь і затишок в печері підтримувала, а чоловік на мамонта полював.
А як раптом не дай боже чоловік втратить роботу, або не дай боже з чоловіком щось станеться, всяке ж буває.... то ж жінка по суті лишається без нічого...без досвіду роботи, без засобів існування..... і без можливості знайти щось пристойне...оскільки все життя дома просидить і як би і мала колись якісь професійний рівень.... то вже давно його втратила.
І як потім тій жінці жити і дітей ростити і на ноги ставити?

А ще буває( не завжди, але буває) що потім жінка сидячи весь час дома становится домогасподаркою з обмеженим колом інтересів а чоловік живе повним життям.... і в певний час ім навіть нема про що поговорити... бо вже цінності і інтереси різні.
Нашо свідомо до цього доводити?

І ладно якщо дитина маленька... а як дитині вже 5-6-7-8 років наприклад...... вона ходить в садочок/школу..... а що жінці постійно вдома робити? Це ж тоска зелена мабуть.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Ну в нас, дякувати Богу, це питання так гостро не стоїть, бо чоловік навіть хоче, щоб я працювала, алеЮ власне, не дуже розуміє, наскільки трудоємкою є домашня робота

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

ви маєте рацію, але я не з тих людей, що дають собі "киснути".
писала про це в гілці "як вдома не збожеволіти".
хоча думки " не дай боже з чоловіком щось станеться" часто приходть.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Ой, дівчата, щось я бачу, що ваші чоловіки хатньої роботи бояться В нас простіше якось, коли дитина народилася, навіть не обговорювалося, хто хатню роботу буде робити. Чоловік одразу сам зголосився, аби я тільки малого доглядала, щоб нам двом добре було. Підтримав мене також, коли я на роботу виходила. А зараз ми обоє дуже зайняті люди, дні дуже насичені, тому обоє не дуже зважаємо на те, що в хаті інколи бардак або нема шо їсти. Якщо в холодильнику пусто, а їсти варити нема часу, їдемо їсти десь... Прання-не питання, бо є пральна машина. Зараз от ще посудомийну купимо, тоді й посуд не треба буде мити. А всякі дрібнички по хаті разом робимо. Я до того веду, що сучасний тех.прогрес дозволяє дуже спростити життя, тому й хатні клопоти перетворюються радше на приємність.

Я теж вбачаю в тому лише плюси, бо не треба довго сидіти в когось на шиї, входиш у доросле життя, вчишся розподіляти час, бути відповідальним, заробляти СВОЇ гроші і знати, що витрачати їх вже не так просто, як батьківські. Я також знаю багато прикладів, коли люди собі думають, що спочатку облаштують життя, а потім вже сім"я та діти. Але на власні очі бачила, на що це перетворювалося. Хтось зривається і одружується з першим-ліпшим, а хтось залишається самотнім...
Я теж колись планувала як мінімум інститут закінчити, а потім вже заміж. Але вийшло все по-іншому. В результаті я досі не маю диплому, хоч і маю терпіння вже н-ний рік вчитися, проте маю хорошого чоловіка, чудового синочка, квартиру й машину, престижну добре оплачувану роботу з практично вільним графіком...

 

Не треба про то часто думати... бо думки буває шо матеріалізуються.
Просто це треба теж брати до уваги, коли хтось комусь не дозволяє піти на роботу .

Було б бажання, здоров'я і прагнення до кращого..... все решта буде, але треба тільки руки не опускати

Бо на жаль багато хто живе за принципом - " ну не хай не все чудово...але аби не гірше", а з таким підходом досягнути чогось дуже важко.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Женічка! не переймайтесь так! розумію, що можливо мені з моєї "колокольні" радити легше, але бути Матір"ю, це ОГО-ГО! стільки вмінь і навичок, що на жодній роботі такого не навчишся
де я раніше зі всіма дипломами і посадами вміла одягати на бігаючого малюка памперс і при цому ловити на льоту падаюче горнятко і т.д. такому ще повчитись )))))))

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

а я настільки звикла бути незалежною і забезпечувати себе, що мене зараз дуже ковбасить. тобто почуваюсь некомфортно.
при цьому я одну з робіт не залишала (мала їх три), але зараз заробляю майже в шість разів менше, ніж заробляла до декрету.
правда, позитивом є те, що працюю вдома і робота займає мінімум часу, тобто дитина має маму практічєскі цілодобово.
але зараз шукаю що би то ще поробити вдома, щоб трохи більше грошенят заробити (тим більше, що зараз це актуально, бо міняємо квартиру, а це тягне за собою величезну купу витрат).
та і зовсім не працювати я б, мабуть, не змогла.
по-перше, бо звикла завжди мати купу справ і бути завантаженою.
по-друге, щоб не втрачати кваліфікацію.
і по-третє, щоб хоч на чомусь стояти у випадку непередбачених обставин.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Ви, мабуть, будете мати КУПУ справ і будете дуже ЗАВАНТАЖЕНОЮ, коли дитинка зробить свої перші кроки... тоді не схочете вже ні роботи, ні грошей, а тільки ВІДПОЧИНКУ. П. С. Говорю з власного досвіду:xaxa:

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

навіть не сумніваюсь!:xaxa:
але я б не сказала, що зараз дуже вільна, бо малеча постійно на циці або просто на руках.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

а потім теж на руках буде, але буде допомагати по клаві клацати (як мій наприклад) :D

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я зараз на трьох роботах - сім'я, робота і навчання! Поки справляюсь, роботою займаюсь поки мальочок спить, ходим в офіс під час прогулок, навчання - по вихідних, коли татко дома! А готую їсти і прибираю коли синок бавиться!

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

А якщо не цурається, а просто працює від ранку до пізнього вечора і ледве ноги приволікає додому? А до цього ще й мама така ж - приповзли два вимучених роботою сотворіння додому, а вдома діти...От їм няня, або бабуся за всіх - за маму, за тата. Легко бути працюючою мамою (працюючою поза домом), коли є кому дітей глядіти і їсти варити. Іллюзії це все.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Передайте своїй мамі від мене що кожен повинен знайти своє покликання, а покликання бути мамою це дар від Бога а не повинна.
Звичайно що якусь професію мати в руках для себе можна а решта то все дрібниці.

Все правильно, бо шлюб це партнерство. Коли один не може інший підхоплює ті обов*язки без ніяких нарікань а з задоволенням. Адже ви одне ціле. Одна велика корпорація :xaxa::xaxa:

Я вас розумію. А тато приходить додому після 22.00? Тато вимагають свіжого обіду/вечері на столі після повернення з роботи? А не можна його залучити до кухні?:confused:

Вам просто треба навчитись робити собі заготовки на кілька днів наперед, щоб вам займало приготувати обід хвилин 20 і не більше. Я так роблю.

А часами я плюю на всілякі там готування їди і просто йду з дітьми на подвір*я. Перекусимо хлібом з сиром і чаєм. Так повечеряємо і підемо спати.

Мамою бути важко в будь якому випадку, працюючою чи "відпочиваючою".
Воно завжди знайдеться щось що розхитає...

Зануда, я з вами поділюсь моїм прекрасним настроєм який в мене панує останні кілька днів. Я зараз працююча мать-одиночка. Але вони такі сонечка що все решта маєш в носі. А робота є остільки поскільки вона дозволяє утримати їх.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Дякую, Марусю, за теплі нотки. Але я описувала чисто гіпотетичну ситуацію. Там тільки частина мого досвіду. Бо я також працюю. Але я працюю для власного задоволення, я не мушу заробляти на сім"ю - це робить мій чоловік. І при тому коли я зайнята, чи мене немає він ще й сам собі їсти загріє, сорочку випрасує і навіть пральку запустить, дітей погодує і побавиться з ними
Я писала на розпал дискусії, бо маю коліжанок, які маючи 3-є діток і дві роботи щиро і відверто говорять, що мали би можливість пильнували би дітей і забили на роботу.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я б також з задоволенням забила на роботу по 12 годин і працювала лише в своє задоволення поки діти в школі. А після обіду їх забрати і бавитись з ними цілий день. Я б так хотіла. Але німа.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

А я вже більше шести років сиджу з дітьми -старша уже пішла в школу,а молодша в садок.Я вже так привикла до цього способу життя ,що не знаю як жити по-інакшому.Вже потихенько шукаю .роботу,бо ще жодного дня не працювала.Після інституту одразу пішла в декрет.Я вважаю,що тепер діткам уже менше потрібна опіка мами,тому з чистим сумлінням хочу знайти постійну роботу,спілкуватись більше з людьми,а коли будемо всі приходити додому,увага буде виключно на сім"ї.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

випадково знайшла допис в неті, дуже сподобався, тому покажу і вам:

"Мне вообще очень странной кажется позиция многих современных женщин: пока она беременная, она думает о ребенке, бережет свое пузо и нервы, питается как нужно, не как вкусно и хочется. Когда ребенок родился, то первое время, где-то до 6 месяцев, она тоже думает о ребенке, о его развитии и здоровье. А потом вдруг ей все это надоедает (дома-скучно, финансовая зависимость от мужа, "быт заедает" и т.д.),и ей уже хочется работать, причем ее не очень волнует, что в ущерб ребенку и мужу. И толку от ее работы немного, и обязанности и обязательства по отношению к семье выполнять не хочет. Зато у нее чувство собственной значимости появляется: типа она не домохозяйка и к плите не привязана, потому что работает. Я уверена, что женщина, у которой ребенок до 2 лет, работает только из-за собственного самолюбия и эгоизма (если это, конечно, не мать-одиночка, у которой выхода нет). Я знаю многих, так называемых, успешных женщин, которые бросали своих четырех-шестимесячных детей на няню, совершенно чужого человека. Приходили вечером, целовали ребенка в лобик, покупали дорогущие тряпки и игрушки и считали себя образцовыми матерями и состоявшимися личностями. И им плевать, что у ребенка фактически нет матери, потому что работать с ребенком, именно РАБОТАТЬ, а не дома сидеть, намного труднее, чем в офисе. Я знаю это по собственному опыту. У меня два высших образования и состоявшаяся карьера, сейчас учусь в аспирантуре. Ребенку моему 2,5 года. Я тоже вышла на работу, когда ребенку был год (а то вдруг я превращусь в домашнюю курицу), параллельно с этим еще и училась. Короче, времени хватало на все, кроме ребенка. И послала все к черту, когда увидела, что мой ребенок бабушку стал называть мамой, бежал к бабушке, когда ему было больно, плохо. Если бабушка уезжала, для него это было трагедией со слезами. А когда я уезжала, ребенок не очень и переживал. Вот так. Теперь наверстываю упущенное.
Алена 12.3.2005"

п.с. я з автором згідна цілком

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я також зараз відчуваю значну провину перед дитиною через те, що доволі рано вийшла на роботу (не через гроші і не через амбіції, просто відчула, що не можу вдома довго сидіти), хоча й брала мацьопу з собою, поки йому не виповнилося 11 місяців. Просто я бачила, що йому вся ця ситуація з щоденними поїздками в офіс зовсім не подобається, він при одному иді комбінезону вже закатував істерику. Але назад повернути вже тоді нічого не можна було...Знайшли дуже хорошу няню, але, слава Богу, мамою він її не називає, а до мене дуже сильно тягнеться. Інколи по вечорах я настільки змучена чи в поганому настрої, що займатися ним вже нема сил, а інколи й бажання. Я б зараз залюбки все кинула та сиділа б вдома з дитиною, але, як я вже казала, назад нічого не повернеш...Роботу я зараз просто не можу кинути. І коли подруги дивуються, як я все встигаю, мені на душі лише тяжче.

 

Відповідь: Сім'я чи робота?

Я цi розмови нiколи не зрозумiю... є вибiр дома сидiти чи робота - значить є вибiр. Або вибору немає працюють двоє або двоє живуть на вулицi (чи троє), бо на зарплату одного взагалi навiть приблизно не проживеш.
Я вже колись казала що сидiти дома з дiтьми це або справа бiдних, яким iтак нема що втрачати або ПРИВIЛЕЙ багатих, де тато чи мама заробляють на все (тiльки не кажiть що тато гiрший за маму, бо бувають тати i лiпшi). А роздуми робити чи не робити... якось в головi не вкладаються. А ще кажуть що в України жити погано...