Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ще моя мала страшено любить шипатися,тягати за волося та кусатися.Кожен раз дуже сердитим тоном пояснюю,що того не можна.Видно,що вона розуміє, бо вигляд винуватий.Інколи можу вшипнути,вкусити у відповідь її не боляче, але щоб відчула,що то таке.Допомогає нам то ненадовгоВидно дійсно треба перечекати той період і постійно підкреслювати,що то НЕ МОЖНА!
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання напевно зазвучить дивно, але здається сприймає це за гру, бо коли його кусаєш - регоче. але це все ми осилимо, бо покращення є єдине, що мене цікавить відірве він мою родимку на грудях до кінця ГВ чи вона виживе... і сварюсь, і пояснюю, і по руці шльопаю, а вона йому наче медом намазана: смокче і микає...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання У гілці про "Жевжик" писали, що Богданчик, син Христини, б"є інших діток. Прийшовши туди, я сама переконалася, що це в дитини просто такий спосіб привернути мамину увагу, бо він ревнує її до інших дітей. Але етап биття вони вже пройшли, як і етап кусання. Зараз тягає дітей за волосся. Я до того веду, що може ваша малеча щось хоче вам показати? Звичайно, якщо вона то на людях робить...А якщо вдома і лише з вами, то просто дійсно перечекати, пока та "вредність" перейде сама.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Левандівко, чому у вас такі агресивні підходи до виховання дітей? Не всі батьки можуть словами чітко дати дитині зрозуміти, як треба поводитися (та й кому саме треба?), не всі можуть своїм прикладом дати то зрозуміти, а оскільки багато хто в дитинстві відчув на собі радянськ методи виховання ременем та биттям, то нині мало батьків бажають прикладати фізичну силу до своїх чад...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Правильно, не всі. І перетворюється на гру "ай-ай-ай...": Не обов'язково мусить бути біль. Мусить бути адекватна реакція, щоб дитина зрозуміла "что ТАКое хорошо, и что ТАКое плохо". У більшості випадків погляду вистарчає. Прикладайте не фізичну силу (якщо маєте). Хто ж проти? бавлення кусанням - дезорієнтує, ІМХО. Зрозумійте просту річ! навіть собаку адекватним і зрозумілим їй досвідом можна навчити. А дитина, Ваша дитина (!!!) Вас зрозуміє, якщо не грати вар'ята. Нікому не прийде в голову бавитися з дитиною у електрошок, а в шльопання-покусування - запросто. Згадав. у зовсім мацьопському віці потягнув на себе бра (висіло над ліжком). Це був єдиний достатній для неповторення досвід. Дротами більше не цікавився. Можна, звичайно, почекати, поки дитина вивчить у школі фізику, і зрозуміє, що ТАКе опік (стане свідомою). А можна дати можливість легко попектися.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Не всі можуть грізний погляд з себе видушити в силу відсутності театральних здібностей. Та й іноді поглядом можна дитину налякати. Недаремно ж у дитячих пісеньках співають про лагідні мамині очі, а не про те, як вона грізно ними стріляє. Наш козак також частенько може мене або чоловіка вдарити, пробували і його так само легенько вдаряти, але, як вже тут писалося, у відповідь тільки регіт - йому смішно, а не прикро. Тому щоразу наголошуємо, що НЕ МОЖНА. Я розумію, що саме больові відчуття є найефективнішим досвідом. І дитині цілком вистачає їх, коли вона падає, вдаряється, набиває собі гулі. Але не завжди тільки біль помагає, треба при цьому ще й наголошувати, що такого могло б не статися, ЯКЩО... І взагалі не треба всіх на одно рівняти. Я поважаю ваш досвід як батька-ветерана, але в кожній см"ї свої методи.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання У нас декілька разів були ситуації, коли малій довелося "потріпати" памперс. Наприклад, коли їй серед ночі (вдень у неї істерик не буває, можна домовитися) хотілося чого-небудь нереального, наприклад поїхати в гості до бабусі і то вже! Оскільки моя дитина на рідкість голосиста, а стіни у нашому будинку картонні, то не сумніваюся, що своїм ревом вона підняла половину сусідів. І що нам було робити? Переконати словами - фізично неможливо: не перекричиш. Починаєш пояснювати, що так не можна, що бабуся буде завтра, зараз всі сплять і т.д., а вона ще гірше розходиться. Навіть грізні татові погляди не допоможуть - кричить із закритими очима, доводилося легенько хлопнути по м"якому місцю - відволікало, а тоді вже можна було їй щось сказати. Ніхто ж не каже про те, що потрібно хапати ремняку чи прута і лупити... Інший випадок - коли мало не задусила кота. Почали пояснювати, що так не можна, але побачили, що бідній тварині скоро кінець прийде, тому довелося реагувати оперативно, після того вже були неодноразові лекції про те, що Барс також живий. Зараз вона - перший захисник кота, розпустила його страшенно. А так, з часу, відколи їй виповнилося два роки, такі випадки більше не повторювалися, хоча спати все-одно деколи йде з криком, але все рідше, до крайніх заходів справа не доходить. Що стосується дитячої агресивності, тут я з Левандівкою у дечому погоджуюсь. Дитині потрібно дати однозначно зрозуміти, що це не гра, так робити не можна. Я у таких випадках серйозно говорила, що так не можна, це болить і мені не подобається, тому я йду до другої кімнати і займуся своїми справами, а вона коли передумає може також приєднуватися. Діє не відразу, але з часом допомагає. П.С. Мене у дитинстві не били, але я була на рідкість спокійною дитиною. Дістала (легенько) один-єдиний раз від бабусі, коли на пару з троюрідним братом мало не підпалила стодолу з сіном. Так що було за що... Ні приниження, ні особливої образи не відчула, просто якось відразу дійшло, ЩО ми могли натворити...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання "Бідна тварина" тут. В момент удушення виглядала ще гірше, ніж на аватарі. Між іншим, при кожній дитячій істериці летить заспокоювати свою малу господиню. Багато разів рятував наших сусідів від недоспаних ночей, не кіт, а знахідка!
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання хе, в нас спрага пізнавати світ значно сильніша за гулі. Він раз так "пікірував" з крісла просто на ніс (тобто обличчям вниз), що мені від того видовища стало дурно і коли підіймала боялась побачити на підлозі баюру крові... ну поплакав ображено, мама пожаліла і пояснювала що так залазити можна "бабах" і тому треба бути обережним і що? через 10 хвилин знову підкоряв дану висоту єдине що напевно дещо обережніше а що не треба виколупувати очі собаці ми навчили, а ось за вушко не микати це вже вона сама вчить: як дьорне собаку за вухо та його делікатно цапає за руку. Думаю навчаться, то ж така дружба "де Павлусь?" "та он під столом лазить рачки за Гердою і гавкає" ))))))))))
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання В мене малий постійно до духовки ліз, бо там таке гарне світло! Дозволила раз попектися, поки духовка ще не дуже гаряча була, одразу зрозумів, що таке "пече". Потім мали клопоти з кропивою, бо як то травичка може пекти - ніяк не міг усвідомити. Аналогічно дала йому порухати ту травичку, тепер обминає. Минулого тижня вкусив мене, я кажу ти що робиш? Великий вже, щоб кусатися. А він відповідає: Я - комар!!! У відповідь, звичайно, я його не кусала, але пояснила тому комару, що наступного разу і я його вкушу. Сказав, що не хоче, щоб мама комаром була
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ггг... У реалі з комарами гірше поступають. Криваве видовище...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ггггг....у реалі малий в кімнаті нашої баби по євроремонті якраз отак гірше з комаром поступив...дійсно криваве видовище А я бачила, як в магазині дитина шкільного віку істерику робила, а мама його метушилася навкруги і випитувала, що синочкові купити. Тоді синочок встав і спокійно вибирав, що він хоче. На вигляд йому було років10.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Чоловік до сих пір згадує як у дитинстві на всілякі там духовки, шафки вішали кропиву, щоб він не лазив туди. А мій малий як, наприклад, об гаряче попечеться, то деякий час буде тільки дивитись і казти, що то гаряче, потім почне злегка пробувати, поки в один день не попробує, а воно холодне... Треба постійно поновлювати досвід. :shutup:
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Ой, нас то все ще чекає. На щастя мала ще не кусається, i надiюсь що не буде кусатись з вiдвiдуванням садка. Що вона робить з того що я остерiгаюсь то це вилазить на крiсла i скаче на них. Я тiльки сиджу i дивлюсь, ще сильно не падала, тiльки трошки. Може вона має добрий баланс? Але починає тягати все зi стола бо вже доросла, то це я присiкаю на корню. Гавкаю КАТЯ! Це її зупиняє вмить i потiм грiзно кажу НЕ МОЖНА! Вона в плач, на пiдлогу... але не бере. Вже скоро прийдеться замки на всi дверi ставити, бо вона вже кумекає що ота ручка що вертиться вiдкриває дверi.
Відповідь: Вырастет из сына свин...? А у нас в хаті почався ремонт. Холодильник довелося перенести до спальні, а там підлога чи то крива, чи то що, тому дверка холодильника почала дуже легко відкриватися, і малий вмить то просік. На кухні ніколи до холодильника не ліз, а тут сам мені банку з холодильника притарабанив! Біжу до спальні...точно, холодильник лишив відкритим! Попросила його закрити, він то чемно зробив. Потім знову відкрив і закрив, на тому урок закінчився
Відповідь: Вырастет из сына свин...? Нашому малюкові тільки три тижні, але список понять "як не можна виховувати" я собі збираю вже давно. Купа племінників, купа дітей знайомих, численні спостереження з чужими дітьми, тощо... Ця гілка дуже корисна. Шкода, що для багатьох вона носить вона швидше клінічний, ніж профілактичний характер: "Що робити коли ...?" замість "Що робити щоб не ...?" Звісно все виховання повинно іти від немовлячого віку дитини і більшість "підводних каменів" можна помітити здалеку, особливо коли знаєш бодай топ20 "улюблених" дитячих вибриків і тп. Давайте зробимо список "пунктиків" які слід мати на контролі + способи вирішення типових проблем (а в іделі звісно — їх попередження, профілактика). Деякі мої зауваження та логічні висновки: 1) НІ усіляким "дядя буде сварити" (чому - тут обговорювалося, по-перше наявність-відсутність дяді не є закон, по-друге слово батька першочергове повинно бути, вагоміше слів якогось-там "дяді", по третє - обо’язкове пояснення причини). 2) НІ усіляким "ти ще маленький". Наприклад, повна клініка хоч і поширена: дитині не дають алкоголь за столом бо "ти ще малий". Не дивно, що логічний для дитини зв’язок після такого: п’є — знічить дорослий (-ший), курить — значить дорослий (доросліший) от і маємо, що дітиска в школі починають дуууже рано курити (особливо в компанії старих по віку дітей), щоб бути тіпа старшими, їх однолітки і собі намагаються "не відставати" при тому кайфу від куріння - нуль цілих нуль десятих! Ну і 100% найлегше — коли в сім’ї ніхто не курить і не п’є, але ж не завше таке можливо. Мені запам’яталися мого вчителя слова: "...Не куріть , хлопці, це — зовсім не круто, набагато крутіше — пробігти кілометр і не задихатись. Так, я курю з 16-ти років, але якби я зараз зустрів того, хто мене навчив курити, я б йому... ну морду не бив би, бо старенький вже напевно чоловік, але гарячих слів би наговорив точно..." 3) Покарання повинно бути. Не мусово бити дупу, але дитя повинне пошкодувати про зроблене. Саме так - пошкодувати, розкаятись, зробити висновок на майбутнє. З цього приводу маю одне спостереження. Бачимо часто вредних дітей які добряче дістають "по западному полушарію" в процесі ніби плачуть але потім зразу заспокоюються і біжать далі чинити шкоду. Суть в тому, що дитина дізналася "кошторис" своїх провин (зроблю те-то, дістану по дупі, піду ще раз зроблю — весело). Згадую своє дитинство... мої батьки іноді вміли ТАК мені сказати (без криків), що мені набагато більше хотілося б щоб мене ременюкою відлупили - так легше - перетерпів і все - наче совість чиста, а інакше цілий день осад на серці і соромно за те, що зробив... Повністю підтримую позицію Левандівки тільки доповню: то ви не дресируєте дитину ДЛЯ СЕБЕ, то ви допомагаєте ЇЙ комфортно жити в соціумі, де вона рівноправний член, як і всі інші, а не "пуп Землі". Чим краще виховання від початку, тим менше буде набивати гуль в дорослішому житі, тим більше її будуть любити і поважати в тому житті. Вже колись писали, але ще раз зацитую:
