Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання А нам рік і два місяці.Ми завели нову моду,як щось в нас забирають або не дають десь залізти,наприклад в смітник, то ми тупаємо ногами,огидно кричимо і падаємо на підлогу.Поки ми вдома-все просто.Я ігнорую такі домагання малої, але завди пояснюю чому те не можна.Якщо ну дуже лізе кудись (розетка) і не можна нічим відволікти є в нас крайній метод- я її саджаю у дитяче ліжечко.Вона з нього вибратися не може,от же через якійсь час заспокоюється.При тому я завжди пояснюю чому саме не можна. На вулиці трохи важче. Але якщо не слухає,просто йдемо з того місця і дуже швидко заспокоюємся, бо відволікаємося. А ось недавно був випадок.котрий мені дуже не сподобався.Прийшли до знайомих і мала вчепилася відкривати в них тумбочку і все з неї витягати.Ніякі заборони на неї не діяли, коли я її просто насильно забрала,після того як разів з пять заборонила лізти у тумбочку, вона почала істерику.В тих час у хазяїв спав їхній малюк,то ж щоб не розбудити ойго,я пустила малу в ту кляту тумбочку.Але вийшло так ,шо вона мене переборола.Добилася свого саме істерикою. І як було діяти в тій ситуації? Що я неправильно зробила?Знаю шо неправильно от і хвилююся,щоби мала моду не взяла добиватися свого криком.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання На жаль, мамині грізні погляди не такі ефективні... Я у таких випадках, коли вмовляння не допомагало, просто забирала малу додому. Не вміє себе поводити по-людськи, значить в гості на другий раз не піде... З часом почало доходити Зі свого досвіду скажу, що краще вчити, чого НЕ МОЖНА, ще з найменшого віку. Хоча би тому, що якщо дитина до двох років звикне, що їй можна брати чужі іграшки, ходити на вухах в гостях і т.д., то у старшому віці її буде дууже важко перевчити, бо як так - ще вчора стільки можна було, а сьогодні чомусь стало заборонено. Маю перед очима живий приклад - малу знайомої. Як тільки мама хоче щось дитині заборонити, бабусі-прабабусі і найгірше - тато дитини, починають її закльовувати. Про те, щоб дати пляцка по попі, і мови бути не може, "бо то ж мала дитина"...Життя знайомої - ціле пекло. Ніякі вмовляння на дитину не діють, падає на підлогу, обзиває маму або хапає який-небудь дрючок і лупить всіх підряд. Зранку година спокою, а далі самі тільки "хочу" цілий день, таке враження, що мамине терпіння випробовує, бо знає, що має заступників. Ремінь за нею аж плаче...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання так часто тут згадується про чужі іграшки. моя мала постійно бере надворі чужі іграшки, так само, як інші діти беруть ті іграшки, які приносимо ми. це взагалі не проблема, як на мене. от чужі сумки, і взагалі люди для нас стають трохи проблемою. моя Настя до всіх ставиться, як до членів родини. раніше мене це тішило, а тепер почало насторожувати. підходить до чужих, бере все, що їй дають і в ротик зразу. пояснюю, а воно так поганенько доходить.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Так, вона випробовує. Випробовує межі своєї влади і намагається їх розширити. Шкода і маму і доньку....
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Нашідоці митеж з малку пояснювали чому не можна, до прикладу, окуляри не можна, бо вони бабусі (дідуся, мами...), і так з іншими речами. Зараз малій 1.9 рік і вона перкрасно знає що можна, а що ні. Інколи може плачем вимагати до себе уваги коли я варю, смию, прибираю.., то теж ій пояснюю що мама миє і коли закінчу будемо разом проводити час. Щодо істерек поки ми не стикались, але як на мене кращий спосіб не реагувати, і залишатись ЗАВЖДИ при своїй думці, а не поступатись дитині, дати чітко зрозуміти. У нас теж існує "чуже"-в магазинах, на вулиці... сприймаємо нормально.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Абсолютно згідна з Левандівкою, що має бути певна маніпуляція (керування-виховання), бо справді ж - не квіти поливаємо. Мене виховали в повазі до чужої праці, речей і простору, намагаюсь так виховувати і своїх дівчаток. Є "наше" (тобто речі дівчаток, є ще "твоє" і "моє" - але "ми сестрички, тому завжди ділимось") і те, що потребує дозволу батьків. Не хотілось повертатись до обговорених прикладів, але думаю, що магазинні шафки та камінчики з мозаїки клумби переростають потім в "тумбочки в гостях". Мені особисто така проблема як мамі не знайома, але знайома як господині - тоді чітко кажу, що цього не можна робити, бо ... , але от є дитяча кімната з такими-от цікавими іграшками. Всі наразі чемно слухаються
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання З істериками дуже добре знайома і єдине що може допомогти, це з ними говорити і їм пояснювати.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ггг... Згадалося зі Шварца "Обикновєнноє чудо": Не обов'язково. Пам'ятаєте "Пріключєнія Елєктроніка"? Ребьонка надо... очаровать! (с) Нестандартний крок може ошелешити, і вивести з істерики будь-кого.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання а ми з чоловіком домовились, що якщо один щось каже виховне дитині, то другий цілковито це підтримує (навіть якщо в чомусь не згідний, то скаже це потім наодинці), щоб не виглядати "добреньким" за рахунок іншого. дякую всім за поради та таке жваве обговорення даної теми
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання дуже цікаво вас читати, малому тільки 8-ий місяць пішов, то в нас таких проблем ще не було наразі як щось не можна, то кажу "не можна", дитину забрала, переклала в інше місце і спокій часто пояснюю чому не можна, хоч він ще і не малий а далі не знаю як буде :rolleyes: а є ті в кого істекрик взагалі не було? як думаєте, що цьому сприяло? чи такого не буває взагалі? я читала, що якщо виховувати дітей взагалі без заборон, то це негативно впливає на психіку а щодо ременя ви це цікаво написали - бити невинного :D імхо, бити треба не дитину, а тата з бабцями і то добре бити - то їх вина, що дитина некерована і істерична а дитину треба м'яко перевиховувати, правда сумніваюся, що в тій сім'ї щось таке можливе п.с. а щодо биття дітей - то я категорично проти пам'ятаю як в дитинстві мене били (або рукою по м'якому місцю або прутиком по ногах), я відчувала тільки образу і приниження, хоча мені було тільки 3-5 років сенсу в такому вихованні не бачу ніякого...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Читала десь (дай Боже пам'яті де) що власне так і треба: голою рукою по дупці, аби однаково боліло і дитину і родителя, так можна уникнути зловживань з боку останніх, тобто контролювати агресію дорослого. Цікаво до якого віку діє, аби дитину не образити?
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання 1.Влад в нас істерить коли хоче спати і втомлений (тут вина наша, не треба такого допускати)... 2.Відколи з"явився Олег, то для нас справжня катавасія з істериками... один раз я мала необережність на очах у Владіка пожаліти 5 місячного Олега, який повз і запоров носом в іграшку: "мій маленький, ти вдарився, не плач" - і взяла на руки. Влад довго не думав, падав на підлогу до тих пір, поки не стукнувся головою об ту саму машинку... йому не боляче, але він лежить і дивиться на поведінку мами... Я тоді зробила помилку? віднеслался до Влада як до малого, слово в слово повторила все і взяла на руки (щоб не робити різниці між дітьми)... відтоді понеслося... хочу на руки коли там малий, хочу їсти, коли їсть він, хочу бути там де він, падати на підлогу, коли на руки не взяли.... ревність, розумію, а де вихід? 3.Падання на підлогу перейняв 8-місячний Олег... зараз йому 10м, і він все частіше "б"є поклони" в знак протесту, ставитись до того серйозно дуже важко, враховуючи вік... як би мама не намагалася корчити сердиту бузю ... 4. коли діти поодинці - ніяких істерик Що порадите?
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання У нас теж зараз є сідання на землю в знак протесту. Все почалося коли надивилися як це роблять дітки, з якими гуляємо. Мабуть, навіть у випадках з чужою дитиною своїй треба щось пояснювати, чи одразу забирати геть.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання А зіграти споконвічному жаданні лідерства не пробували? "Ти ж старший (/спритний), вже не маленький (которим усі допомагають)... Колись і ти був малесеньким, а тепер..." Данило з самого народження Оленки (рік і 3) включився у ТАКе позиціонування. Ревність? -Не бачив... При вставанні, можна обтрусити штани (на посадочному місці), і фсьо... (генетична пам'ять спрацьовує? на дупці. ) Є ще один з важелів: "падаєш? змучився? ходім додому..."
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання По-перше, це в дітей період такий, самоствердження. Батькам треба взяти всю волю в кулак і просто перетерпіти, поки отакі катуляння по підлозі та крики припиняться самі собою. А щоб запобігти істериці, можна було у формі гри запропонувати дитині весь той мотлох назад до тумбочки позапихати.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання ))) А спершу ще підняти треба. Наш падає на коліна посеред вулиці і все, ні в яку. Можна хіба що на руки взяти та йти, через декілька метрів забуває, що хтів та заспокоюється. Або дуже добре допомагають перехожі, слова "зара тебе заберу" його моментально приводять до тями, дає чемно руку і йде куди треба. Декілька разів пробували лишати його сидіти та йти, не дуже допомагає, переважно лишається на місці та верещить на всю вулицю. Та й страшнувато так, всяке може статися, не всюди такий номер є безпечним.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ми дитину вирішили бабаями/міліціонерами/поганими дядями-тьотями та іншими страшилками не лякати. І якщо хтось дитині скаже, що його забере, буду дуже сваритися! А ще мій чоловік каже: не кажи дитині того, що точно знаєш, що не зробиш, бо дитина тоді перестає батькам довіряти. Як на мене, золоті слова.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ага, ми так і зробили.Але як тількі поскладали усе у тумбочку тут же стали знову все витягати і так по колу:p
