Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання ггг, яке раціональне пояснення. Але моя дитина бавиться камінцями на доріжці просто так, бо їй камінці подобаються ))) Подобається розглядати їх форму, колір, кидати у травичку, збирати у відро...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання А проблема в чому? якщо це камінці не з емблеми Львова на Ринку - най си бавить.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання аналогічно вчора не більш ніж пів години вовтузились в камінцях. офф: навіяло про камінці в знайомої батько мисливець. Приносив качок і мама їх при ній потрошила. На запитання дитини "Чому в качки камінці в шлунку?" мама дала цілком правильне пояснення "Це вони ковтають камінці, щоб краще перетравлювати їжу." Так ось - знайому досить довго не могли відівчити від бажання ковтати камінці, а іноді всетаки ковтала "для покращення травлення" )))))
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання 1. Оцінка "шкоди" може суттєво відрізнятися. той же власник гавкаючого песика НЕ ВБАЧАЄ шкоди, у гавканні песика на Вас. 2.Шкода може бути віддаленою в часі. Нині дитинка бавиться скриньками в магазині, "завтра" - шафками господаря, до якого Ви прийшли з дитинкою. потрафите без істерики пояснити, чому вчора можна було, а нині ні? Чи не простіше бавитися іграшкою вчора, нині, завтра..? Чи то ТАК складно (/травматично для дитячої психіки)? Правильно було б пояснити "качки ковтають..." (ми ж не качки/кури..?)
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання На чужій території діти, як правило, повлдяться так, як їм дозволяють батьки і господарі. Якщо одразу чітко окреслити межі дозволеного (скакати можна у цій кімнаті, кидати мячем - на вулиці і т.п.), то проблем має бути менше А якщо господарям незручно робити зауваження дитині, бо це ж гості прийшли, а батьки сподіваються на господарів, або просто не зважають - тоді діти одразу орінтуються в ситуації і скачуть по головах
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Це всього навсього камінці різного кольору. Після гри їх можна так само порозкладати "на місце".
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання О! Я саме про це. тоді нікоких істерик не буде. Можна! І картину в музеї можна розвісити назад, і троянди, видерті на міській клумбі засадити, і шибку розбиту вставити. Намагаюся навчити дитину милуватися (безконтактно) камінчиками, картинами, квітами, і шиби не бити даремно.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Йдеться про чужу територію (чужий дім), а не про вулицю, по якій ми ходимо щодня і вона вже сприймається як "наша". Будьмо уважні. І як, виходить ?
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Угу, з Мерседесами і чужими торебками на лавці. І всьо вокруг "ваше"? Я нагадаю про поріг. За ним закінчується "ваше", якщо Та не скаржуся. ні на істерики, ні на зашореність. На передостанній форумівці умудрився забути "під конем" Данила на 5 хв. - нічо, без вибриків і втрати настрою (татко ж завжди діє правильно, зараз прийде). Щодо моє/твоє. Своїми грашками розпорядитися може сам, а по решту приходить питати/просити... Завжди отримає ножиці, клей, нитки, чи інше, необхідне для гри.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання ні, спільне. Не міряйте всіх по Данилові. Йому більше 2-х років, чи не так ?
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Щось мені це маніпулювання трохи нагадує. Але власних дітей не маю, тому в дискусію не дуже втручаюсь. Але, Левандівко, як на мене, принаймні по ваших дописах, ви хочете зробитине то супердитину, не то дитину, яка діє віключно по чітко визначених правилах. Але ж то діти, правила мають бути, але вони і порушувати їх теж мають право. П.С Гляньте на свою карму
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Пропонуєте почати перед замужжям? Розсудлива аргументація діє і на грудну дитину. То тільки квіти на підвіконні полив - і всьо. Без маніпуляції (керування) не обходиться. Хочу. Роби добре, зле - само вийде. (с) "Діяти виключно" - не вийде.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Нє, ну маніпулювання і керівництво - 2 різні речі, а у вихованні, як на мене. має бути швидше координування. Прагнути до досконалості - супер, головне, щоб дитина хотіла того ж, а не робила усе, тільки заради того, щоб татові сподобатись. Але то офтоп.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Не думаю, що оффтоп. Діти, зазвичай, поводяться ТАК, щоб сподобатися і порадувати тата-маму. Це цілком нормально. І маніпуляція - не гріх. Радше зручний інструмент. Аби важелі вдалі підібрати.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Пропоную починати тоді, коли це має сенс. Ага, головне впевнено аргументувати. От тільки я не збираюся забороняти те, що не шкодить дитині (та й іншим).
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання +1. Головне, щоб стандарти шкоди не кусалися з навколишніми.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання ТАк, поводяться, але потім це стає навязливою ідеєю, і дитина починає вести боротьбу сама з собою. (Наразі говорю як дитина). Головне допомогти їй вчасно зрозуміти, що можна поєднувати і те, і те. А не робити все з оглядкою на батьків. Інструмент то зрчний, не те слово. Але зручний саме для вас. Це саме те, що Бора писала, робимо усе, щоб було зручно батькам. Офтоп - тому що, дискусія швидше стосовно виховання дитини, а не подолання істерики.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання З часом, світ (зона впливу і орієнтації) розширюється. жити з оглядкою на світ - не найгірша позиція. Хоча, як і люба інша, може призводити до конфліктів.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання У нас, на щастя, істерики не часті гості, не знаю чим пояснити, але мала розуміє "не можна" і "чуже", а от в магазинах типу Антошки я придумала таке: дозволяю малій доторкатися до іграшок легенько пальчиком і роздивляємося їх разом, їй, як на мене, стає лекше від того і ми спокійно потім йдемо до дому. От не знаю наскільки добрий такий метод, що думаєте? З дитячого майданчика ми йдемо так: за 5-10 хв. попереджаю що ми скоро йдемо додому, потім питаюсь на якій качельці вона би хотіла покататись останньою, ми катаємось, тоді кажемо "па-па" всім дітям, я голосно всім кажу, що Катя йде додому і ми йдемо. Наразі спрацьовує, головне говорити впевнено і чітко, а не просити-вмовляти, бо діти відразу відчувають коли можна маму-тата переконати істерикою. До речі, чоловік має м`якший характер і мала частенько "бере" його плачами.
