Вырастет из сына свин...?

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

ггг, яке раціональне пояснення. Але моя дитина бавиться камінцями на доріжці просто так, бо їй камінці подобаються ))) Подобається розглядати їх форму, колір, кидати у травичку, збирати у відро...

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

А проблема в чому?
якщо це камінці не з емблеми Львова на Ринку - най си бавить.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

аналогічно вчора не більш ніж пів години вовтузились в камінцях.

офф: навіяло про камінці в знайомої батько мисливець. Приносив качок і мама їх при ній потрошила. На запитання дитини "Чому в качки камінці в шлунку?" мама дала цілком правильне пояснення "Це вони ковтають камінці, щоб краще перетравлювати їжу." Так ось - знайому досить довго не могли відівчити від бажання ковтати камінці, а іноді всетаки ковтала "для покращення травлення" )))))

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

1. Оцінка "шкоди" може суттєво відрізнятися. той же власник гавкаючого песика НЕ ВБАЧАЄ шкоди, у гавканні песика на Вас.
2.Шкода може бути віддаленою в часі. Нині дитинка бавиться скриньками в магазині, "завтра" - шафками господаря, до якого Ви прийшли з дитинкою.
потрафите без істерики пояснити, чому вчора можна було, а нині ні?
Чи не простіше бавитися іграшкою вчора, нині, завтра..?
Чи то ТАК складно (/травматично для дитячої психіки)?

Правильно було б пояснити "качки ковтають..." (ми ж не качки/кури..?)

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

На чужій території діти, як правило, повлдяться так, як їм дозволяють батьки і господарі. Якщо одразу чітко окреслити межі дозволеного (скакати можна у цій кімнаті, кидати мячем - на вулиці і т.п.), то проблем має бути менше А якщо господарям незручно робити зауваження дитині, бо це ж гості прийшли, а батьки сподіваються на господарів, або просто не зважають - тоді діти одразу орінтуються в ситуації і скачуть по головах

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Це всього навсього камінці різного кольору. Після гри їх можна так само порозкладати "на місце".

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

О! Я саме про це.
тоді нікоких істерик не буде.

Можна!
І картину в музеї можна розвісити назад, і троянди, видерті на міській клумбі засадити, і шибку розбиту вставити.
Намагаюся навчити дитину милуватися (безконтактно) камінчиками, картинами, квітами, і шиби не бити даремно.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Йдеться про чужу територію (чужий дім), а не про вулицю, по якій ми ходимо щодня і вона вже сприймається як "наша". Будьмо уважні.

І як, виходить ?

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Угу, з Мерседесами і чужими торебками на лавці.
І всьо вокруг "ваше"?
Я нагадаю про поріг. За ним закінчується "ваше", якщо

Та не скаржуся. ні на істерики, ні на зашореність.
На передостанній форумівці умудрився забути "під конем" Данила на 5 хв. - нічо, без вибриків і втрати настрою (татко ж завжди діє правильно, зараз прийде).

Щодо моє/твоє.
Своїми грашками розпорядитися може сам, а по решту приходить питати/просити...
Завжди отримає ножиці, клей, нитки, чи інше, необхідне для гри.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

ні, спільне.

Не міряйте всіх по Данилові. Йому більше 2-х років, чи не так ?

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Щось мені це маніпулювання трохи нагадує.
Але власних дітей не маю, тому в дискусію не дуже втручаюсь.
Але, Левандівко, як на мене, принаймні по ваших дописах, ви хочете зробитине то супердитину, не то дитину, яка діє віключно по чітко визначених правилах.
Але ж то діти, правила мають бути, але вони і порушувати їх теж мають право.

П.С Гляньте на свою карму

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Пропонуєте почати перед замужжям?
Розсудлива аргументація діє і на грудну дитину.

То тільки квіти на підвіконні полив - і всьо.
Без маніпуляції (керування) не обходиться.

Хочу.
Роби добре, зле - само вийде. (с)
"Діяти виключно" - не вийде.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Нє, ну маніпулювання і керівництво - 2 різні речі, а у вихованні, як на мене. має бути швидше координування.

Прагнути до досконалості - супер, головне, щоб дитина хотіла того ж, а не робила усе, тільки заради того, щоб татові сподобатись.

Але то офтоп.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Не думаю, що оффтоп.
Діти, зазвичай, поводяться ТАК, щоб сподобатися і порадувати тата-маму. Це цілком нормально.
І маніпуляція - не гріх. Радше зручний інструмент. Аби важелі вдалі підібрати.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

Пропоную починати тоді, коли це має сенс.

Ага, головне впевнено аргументувати. От тільки я не збираюся забороняти те, що не шкодить дитині (та й іншим).

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

+1.
Головне, щоб стандарти шкоди не кусалися з навколишніми.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

ТАк, поводяться, але потім це стає навязливою ідеєю, і дитина починає вести боротьбу сама з собою. (Наразі говорю як дитина). Головне допомогти їй вчасно зрозуміти, що можна поєднувати і те, і те. А не робити все з оглядкою на батьків.
Інструмент то зрчний, не те слово. Але зручний саме для вас. Це саме те, що Бора писала, робимо усе, щоб було зручно батькам.

Офтоп - тому що, дискусія швидше стосовно виховання дитини, а не подолання істерики.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

З часом, світ (зона впливу і орієнтації) розширюється. жити з оглядкою на світ - не найгірша позиція. Хоча, як і люба інша, може призводити до конфліктів.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

У нас, на щастя, істерики не часті гості, не знаю чим пояснити, але мала розуміє "не можна" і "чуже", а от в магазинах типу Антошки я придумала таке: дозволяю малій доторкатися до іграшок легенько пальчиком і роздивляємося їх разом, їй, як на мене, стає лекше від того і ми спокійно потім йдемо до дому. От не знаю наскільки добрий такий метод, що думаєте?
З дитячого майданчика ми йдемо так: за 5-10 хв. попереджаю що ми скоро йдемо додому, потім питаюсь на якій качельці вона би хотіла покататись останньою, ми катаємось, тоді кажемо "па-па" всім дітям, я голосно всім кажу, що Катя йде додому і ми йдемо. Наразі спрацьовує, головне говорити впевнено і чітко, а не просити-вмовляти, бо діти відразу відчувають коли можна маму-тата переконати істерикою. До речі, чоловік має м`якший характер і мала частенько "бере" його плачами.

 

Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання

+1.
Вибір теж використовую.