Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання А якщо моя дитина ще говорити не вміє? Такі діти просто спонтанно починають бавитися разом з іншими, а вже згодом, як навчаться говорити та матимуть певні соціальні навички, тоді, звичайно, будуть питати дозволу щось взяти. Я вище писала про те, що я бачу, як діти хочуть чиюсь пасочку взяти, а їх мами/бабці/няньки буквально за вуха відтягують з криками, що то не можна, то чуже, ти своє маєш і т.д. Певно, що в дитини після кількох таких відтягувань чітко формується уявлення, що є МОЄ, а є ЧУЖЕ, і ці 2 світи ніяк не мають поєднуватися.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Не забороняти! а роз'яснювати рамки дозволеного. Мені не подобається, коли біля магазинної скриньки з моїми речами хтось бавиться. бавитися треба в іншому місці.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Однозначно! Батьки часто намагаються дитину під себе підстосувати...аби їм зручно з нею було, а не їй у цьому світі... Тут дійсно висновки можуть бути двоякими. Це люди, які росли або за вседозволеності і не знають меж між "можна" і "не можна", або ж яким все забороняли і вони тепер вирішили нарешті відігратися назло всім. А ще це можуть бути діти батьків-невдах - батьки нічого в житті не досягли, то діти тепер намагаються в будь-який спосіб досягти чогось для себе.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання То давайте в магазин стройними рядами, на перший-другий розрахувавшись, ходити? А до кожної скриньки конвоїра зі зброєю приставити, щоб таких "ігрунів" відганяв? Нє, ну я не проти виховання, звичайно дитину треба вчити, що щось можна, а щось не можна, але не треба забороняти ВСЕ! Повертаючись до магазинних скриньок, скажу, що то є власність магазину, і їм вирішувати, чи можна біля них гратися. Якщо адміністрація буде забороняти, я дитину заберу (це про рамки дозволеного, бо ж в кожного вони свої!). Кожна шафка має свій ключ, тому дитина аж ніяк саме ВАШУ скриньку не відкриє. А якщо не подобається, що хтось там може гратися, то можна ж речі туди не ставити!
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ну але ж мама вміє говорити Я з малою підходила до "власника" і питала чи можна, наголошуючи дитині що потрібно поспитати дозволу, "дозволяла" коли дитина, протягуючи іграшки, коли хтось з дорослих. Тоді мала брала чужі іграшки і бавилась. І в мене ніколи не було проблем з тим що моя в когось забирає іграшки і хтось через неї плаче. Зараз, в 3,5 вона вже вміє ділиттись, мінятись, і попросити чужу іграшку сама. Для не це природньо, зараз навіть нагадувати не треба що "піди поспитайся". Своїми як коли ділиться, нову забавку не віддасть, а ту якою вже набивалась, запросто. А істерики, які бувають не часто, ігнорую. Розвиртаюсь і йду. На мою діє.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Звичайно їм! І коли Вас (не дай, Боже) грабуватиме кокийсь безбашенний йолоп, я згадаю, що то ж "Вашу власність відбиратимуть, самА розберетеся", і піду собі далі. Аналогічна ж ситуація з песиками: "а шо такоє? він же нічого не зробить..." Бардак починаємо ми самі. +1. Вміє, іноді...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Оце сумнівно. Це стає способом життя - щоб чинити на зло після того - треба хіба себе повністю поламати, а люди це роблять під дією хіба дуже сильних чинників, не типових так скажемо.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ну, трафунки, як кажуть, бувають розмаїті. В когось і до маразму доходить. А я ще в дитинстві собі постановила, що не влаштую своє життя так, як батьки, і так і дотрималася свого слова. Якщо в них шлюб був паршивий від самого початку (а кажуть, що діти розлучених батьків мають тенденцію повторювати ситуацію), то у мене все чудово (тьху-тьху). Ну і ще багато в чому я вчинила навпаки...Але то вже зовсім офф-топ...
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання +1. Згоден з першою частиною припущення: Можна сформулювати як "розширені рамки МОЖНА" (бо ніхто не дав у чоло, не насварив). Тому й називають ТРАФУНКАМИ.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Як тут вже пояснила Льолік, не можна брати чуже без дозволу.)
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання А Ви вмієте? Тоді Ви маєте питатися замість дитини (я так думаю) пс. Знову підтримую Льолік ))
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання А камінці на дорозі? А пісок в пісочниці? Це все не моє, а спільне )) І не бачу нічого поганого у пермішуванні. А пояснювати малому в стилі "не руш, бо дядя буде сваритися" я не хочу. Бо це недолуге пояснення.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання згідна, що рамки дозволеного і забороненого або "спершу спитатись дозволу" повинні бути. Але вони також повинні бути в межах розумного. Батьки для дитини авторитет №1 (повинні ним бути), тому їхні дії повинні бути в очах дитини досить логічними, бо інакше буде тупий спротив. Якщо я кажу "не можна бавитись цими камінцями" а поруч ще як мінімум 5 діток ними бавиться, то на кого я виглядаю?? це не закид в сторону інших батьків чи діток, це власне була моя ситуація і я мушу з нею розібратись, щоб: 1. я адекватно реагувала в подібній ситуації; 2. таких ситуацій уникнути в майбутньому. якраз хотіла написани про пісочницю якщо так строго "не твоє - не рухай", тоді взагалі з дому не виходити, бо за його межами "все не твоє". Думаю, що не варто тут перегинати палку, тому що тоді і у пісочницю нема чого йти бавитись бо мама пісок з кар"єру не везла. Позавчора ми були в приватному магазинчику. Бачачи що я з маленькою дитиною і щоб я змогла зробити замовлення, моєму хлопчику дали забавку і бавлячись його відволікли від матусі. Коли ми попросились поцмокати - мені запропонували по бажанню підсобку-примірочну. В даному випадку скажу було приємно відчути себе клієнтом, оскільки я оплачую їхні послуги і магазин турбується щодо мого комфорту. Так само і з скриньками: вони створені для комфорту покупців і оплачуються регулярними закупами з наших кишень. Ясна річ, що ламати скриньку ніхто не дозволить, але відкривати і закривати ту в якій ваші речі - чому б і ні? Дитина все сприймає як гру і вчиться граючи. Якщо всі ігри заборонені - світ стає чужим і ворожим.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Не просто "недолуге"... можна й міцніще оцінити, бо мотивація "дядьою" - невірна: дядя не бачить і мовчить, то можна. ТАК, на дорозі навіть треба, щоб не зашпортатися об камінець. А мозаїчні камінці чіпати може опікун тих камінців. ТАК, перемішувати в пісочниці пісок - можна. А викидати з пісочниці громадський пісок - не можна, бо завтра опустіє. То треба мамам пояснювати? Хто сказав "всі ігри заборонені"? Коли больший песик (без намордника і поводка) тільки гавкатиме на Вас (/Вашу дитину) - психологія власника песика аналогічна: а чому б і ні? Але сумніваюся, що воно Вам сподобається.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Чому всі заборонені? Знаєте як люди тішилися в гостях коли я сідала в куточку і спокійно бавилася своєю іграшкою замість згрібати все з їхніх меблів, відкривати всі дверцята, скакати по колінам-спинам усім присутнім? (перелічені - приклади поведінки дитини в 5 років наших знайомих). Про мою поведінку досі друзі батьків згадують, мені це чути в нн-х роках весело звісно. Звичайно я перепитала у своїх - що вони робили. Вони змалечку помітили що я дуже цікавлюсь малюнками і зокрема книжками. Ідучи в гості вони набирали або стос не порваних ще мною фоток (в ранньому віці), або книжок (в старшому). Так постраждала тьма сімейних фотоархівів та дитяча бібліотека, бо коли я хотіла щось вивчати в гостей мене тут же відволікали улюбленими фотками, які навіть можна було розмальовувати (тоді вони були ще ч/б в основному). Я не встигала згадати про істерику, та й отримувала по м"якому місцю за таке. Зрештою, і що ревіти зле - дійшло, правда троха не через те місце
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Цілковито з цим твердженням не погоджуюсь. Є безліч інших причин як і недоліків у вихованні дитини, які призводять до надмірної агресивності та прояву жадібності. Перелік причин є надто великий, як і різноманітність у підході щодо виховання діточок у сімейному колі. Кожний з батьків вважає, що саме вони проводять найкращу виховну політику, дехто взагалі задкує - віддавши нащадка у "вуличні обійми". У будь-якому випадку, узагальнена поведінка дитини - це лакмусовий папірець ступеня її виховання. Виховання у нашій сім’ї не пройшло та не проходить намарне, але і чимало "забирає здоров’я" )) Діти - не лише наше майбутнє, а й наше дзеркало.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Теж офтоп )) Це не шлюб був паршивий - це такими були відносини. Шлюб - це обов’язок подружжя не лише перед один з одним, але й перед Богом. Радий за вас, що ви пішли іншим шляхом, і не бажаєте повторювати помилки інших.
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Ваше порівняння не є доречним, оскільки якщо заборонити користуватись скриньками, то так само заборонити користуватись возиками - він же не ваш. особисто ми не бавимось тими скриньками, тому що в супермаркеті є набагато цікавіші речі, але я веду до того, що не варто перебільшувати і перегинати палку в порівняннях. Якщо дії ведуть до завдання шкоди іншій особі або власності іншої особи це одне, це заборонено, але якщо реально такої шкоди немає, то чому потрібно забороняти?
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання Та що ж за пошесть? чому "заборонити"!? Достатньо використовувати за призначенням. У скриньках зберігати, у возиках товар возити. Дитину до того привчити дуже просто! (якщо сам не зберігаєш чай в банці з-під кави, на якій написано "Оцет")
Відповідь: Дитяча істерика. Стратегія подолання ну вибачайте, відать не уважно читала а можливо не у Вашому пості... буду шукати призначення і пояснювати його своєму малюку.
