Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ну от, я і кажу - 2 серія Не все гладко - виявилося в тому, що мій коханий на 25 років від мене старший. В нього дуже довгий час були таракани типу того: нащо я тобі старий здався, ти з імною побудеш, тобі захочеться молодшого, нащо тобі свої роки на мене тратити... і все таке (хоча на вигляд він зовсім не старий, а навпаки, дуже шармовитий і пара ми, на мій погляд, досить цікава)... Ми довгий час жили між двома містами. Він знімав квартир у місті, де я жила спеціально для наших зустрічей... А як ми прощалися... Ну чисто як в кіно. Якби мені хтось таке розповідав, я б в очі сміялася - казала, що вигадка. Але для цього треба самій любити. Бувало так - я про нього подумаю, а він вже телефонує. Звісно не обійшлося без чвар і домислень. Мій коханий - презентабельний чоловік і для дамочок бальзаківського віку - ласий шматочок. А тут я. З відкритими очима і розвішеними вухами... Воювати доводилось що ой-ой-ой... Я тільки тоді дізналася які ж жінгки насправді ненависні одна до одної. Таке от. Всяке різне бувало і є. Але вже два роки ми нерозлучні. Маємо спільний дім, спільну справу. Він мене шанує і оберігає. Я його бережу і у всьому допомагаю. мріємо про дитинку, але поки що не виходить, та думаю: Бог дасть - буде . ось так.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! :agree: Вимагаю фото в цю гілочку:no: http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=31854 І ше свою малечу нам покажіть:radist: :radist: :radist: http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=25235 Ну і нас би хотіла глянути, будь-ласочка. :o :o :o http://forum.lvivport.com/showthread.php?t=20546
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Абсолютно!!! З однієї сторони навіть вас розумію! Знаєте,я дуже терпляча і можу чекати скільки треба. Думаю, коли у вас появляться фото,які вам дуже подобались, то ви самі захочете їх показати!!!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! В моїй історії думаю нічого особливого, але доля нас звела і думаю не випадково, бо впевнена що це іменно саме те, що мені потрібно. З своїм теперішнім чоловіком мене познайомила моя подруга. Що саме цікаво що знайомили нас два рази. Якось прогулювались ми з подругою по місту і почули грає музика, а це був невеличкий концерт маловідомих львівських виконавців. Ми туди і пішли. Тут моя подруга каже, що побачила свого знайомого і давай каже підійдем привітаємся. А я його зразу серед інших помітила, як то говориться " запав мені в око". Ми підійшли ну і звичайно нас представили один одному. А він на той момент був з двома дівчатами,йому не до мене було. На мене уваги взагалі не звернув. Він стоїть собі такий високий, а я там внизу, напевно не помітив:rolleyes: На тому і закінчилось наше знайомство. Пройшов рік. Це було літо,12 червня, понеділок, вечір.В цей вечір мала зустріч з одним хлопцем якому сказала що між нами нічого не буде. Настрій був припаршивий, хотілось до дому. Але мала ще зустріч в цей вечір з тою самою подругою. Підхожу я до неї, а вона з двома хлопцями розмовляє. Один серед них мій сужений. Ну і знову нас знайомить, але каже що здається вже нас знайомила. А я і кажу що дуже знайоме лице, десь я вже тебе бачила але не пригадую. А він відповідає що ніколи мене не бачив і не зустрічав. Познайомились ще раз і така активна розмова в нас розпочалась. Моя подруга і його друг стояли і мовчали роз"явивши рота. Тоді моя подруга каже ну що все з вами ясно і піду я до дому. А я відповідаю " Ти іди іди, а я точно залишаюся " Пізніше моя подруга сказала що зустріла їх чисто випадково і зразу не помітила. Вони пройшли повз один одного і розминулися і тоді вона вирішила їх гукнути. Якщо б не гукнула тоді напевно в цей вечір його і не зустріла.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ірено я прочитала початок вашого роману і так мені захотілося щоб й в мене так було, завжди собі так уявляла....Я вам заздрю(по-білому). Мені здається що свою половинку можна відчути одразу, не бачачи, інтуїтивно. Хоча я одружена, розлучатися не думаю, але от так хочеться таких відчуттів..... Просто в мене так не було, а мені б так хотілося. І шо робити?????
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А моя історія така. живу я в передмісті,а це те саме,що село:shutup: ,тобто всі всіх знають,з чоловіком ми сусіди,але зовсім не зналися,різниця в 5 хат, я все життя ходила повз його хату до школи,а він повз мою до лісу,а познайомилися в суді (це не дуже приємна історія) коли мені було 21р.,а йому 28р.на Благовіщення (уявляєте яка суддя попалася на таке свято суд призначила),але це, мабуть,доля. а ще одна тьотя жартома після суду сказала "сусіди сусідами,все життя не зналися,а тут познайомилися, та й побралися. Як в воду дивилася "
Відповідь: Як я знайшла свою любов! шукати!!!! воно того варте а коли знайдете - відчуєте обов"язково
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Якщо ви щасливі з своїм теперішнім чоловіком і в вас не було романтичного знайомства нічого страшного. Якщо кохаєте один одного, то завжди будете відчувати цю любов в любому випадку. І в сімейному житті є романтика і сентиментальні моменти, сварки і солодкі примирення.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! от прочитала дописи Niemand і наче на себе збоку глянула. тільки я знаю тепер напевно, що краще не спілкуватись з цією людиною. то тільки біль приносить. бо все одно нічого не зміниться - ні він, ні проблеми, які вас розвели. тому ліпше не мучитись, чим більше ви разом(хоч і не разом), тим більше буде спогадів, якими будете ятрити серце.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Так давно хотілося мати привід написати у цій темі. І ось, прийшлось до справи - і важко почати, бо, напевно, словами не передати почуттів, але хочеться поділитися. Все було банально-просто, обливаний понеділок, скучнота рідного міста, стандартний вечір у спілкуванні з подругою на лавочці місцевого стадіону. Я тоді страшенно замерзла, а ми ще пиво пили. В цей момент так було спокійно на душі (ніщо не віщувало змін). Позаду нас сиділи два хлопці (ми їх замітили, бо вони раптом почали голосно говорити). Ще тоді посміялися, що то якісь "рагулі":D. Так як ніякого знайомства ні мені, ні подрузі не хотілося, ми почали "змотувати вудочки". Але не встигли, бо хлопченята вже почали "процес" а-ля "Дівчата, чого ви так скоро йдете... А давайте знайомитися... Сідайте до нас..." Ну шо за хлопаки пішли, хочуть познайомитися, а свій, вибачте, зад від лавки підняти не можуть, щоб підійти. Цю наболівшу думку я і випалила. Вони все-таки встали, але ми не затрималися з ними надовго, так, перекинулися парою фраз, пожартували і пішли. Через кілька хвилин якась зараза нас дьорнула до них повернутися. Скажу чесно, на жодного з них навіть уваги не звернула (горда і неприступна:D). Коли відвели подругу додому, пішли проводити мене. Дорогою один із них ипалив фразу:"Знаєш, я хлопець прямий, ти мені подобаєшся." Нда, ото прямота - я собі так подумала. Але відповіла "Я за тебе рада." - теж мені, думає, що я поведусь на якісь такі слова. Ясна справа, за кілька хвилин у одного з них з"явилася невідкладна справа і ми залишилися вдвох. Просто гуляли і говорили про всякі речі, навіть не пам"ятаю, про що. Просто якось так легко було. І тут він знову видав фразу: "Можна тебе поцілувати?" Мене?!! Так от собі просто взяти і поцілувати?!!:feminist: Ні, ні, ні!! На перший раз він мене послухав, а другий раз вже не питався. І вся моя дівоча гордість пішла коту під хвіст - так ще ніхто мене не цілував.. В перший момент я думала :"Дурепо, що ти робиш?! Ти його зовсім не знаєш!" Але яка там сила волі і здоровий глузд, коли весна навколо. А потім ми просто сиділи мовчки, обійнявшись, ніби знайомі тисячу років і я боялась навіть щось подумати. Мені просто було вперше так добре поруч з людиною, нехай я навіть його зовсім не знала. Так ми почали бачитися щодня, рожевого туману не було, просто було відчуття надійності, розуміння і багато ще чого приємного відчувалося Одним словом, я пропала як ксьондзові качета. можете не вірити,що за такий короткий період часу можна визначити серйозність почуттів, але час для мене зараз не має ніякого значення. Можна знати людину роками, і зовсім її не розуміти. А можна ось так просто, банально, знайти своє щастя під носом. Як пізніше слідство показало, за останні 2 роки ми з моїм В"ячеславом купу разів сиділи за сусідніми столиками в одній кафешці і зовсім не помічали одне одного. Мабуть, ще не час був! Нема нічого оригінального в нашій історії знайомства, але я кожному бажаю відчути щось подібне, хто ще цього не відчув!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Йой,Малявочко..сидю тут ридаююююютака зворушлива історія..всього Вам найкращого!!!!!! ехххх..і коли я нарешті зможу в цю гілку написати....
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Любов нечаянно нагрянет, когда ее совсем не ждеш и каждий вечер сразу станет удивительно хорош и ты поймеш...(с)
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми з моїм чоловіком познайомились на весіллі, при чому там він був дружбою, ... а я дружкою (разом з ним). В той час він жив в Харкові, а я у Львові, але розїжджала по всій країні і ближньому закордону. ( Проте бачились ми стабільно кожних 3 тижні). Через 2 місяці після знайомства ми вже обговорювали майбутнє весілля, через рік почали жити разом, а ще через рік одружилися.
Відповідь: Як я знайшла свою любов! http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=212901&postcount=165 Тоді, коли писала цей допис, думала так само, як і ви. Іспаночко, то справді станеться тоді,коли зовсім не чекаєш. Мені то казала,а я собі думала - я ж завжди на це чекаю!! Але доля вибрала момент..)))) Я тоді дійсно не сподівалась. Крім того, завжди казала, що в своєму місті ніколи ні з ким не буду зустрічатися, бо там самі "рагулі":D,а то було під носом!
Відповідь: Як я знайшла свою любов! Ха))) тепер і я розкажу як я познайомилась зі своїм нареченим 21 листопада 2006 року.....я прийшла на навчання в комп*ютерну академію ШАГ.....до нас прийшов серйозний викладач з голубими очима та світлим волоссям...я навіть не думала про те, що між нами може щось бути..... За гохдячи в аудиторію він сказав: "Доброго вечора мене звати Андрій і я у вас буду викладати предмет Апаретне забезпечення......" ми всі уважно це прослухали занотували у зошити і він продовжив......"так як я вважаюсь самим строгим викладачем у цих стінах не надійтесь я вам спуску на дам, і навіть ви(показуючи пальцем на мене) єдина дівчина у групі! вважайте те, що ви маєте бути самою розумною....."в цей момент в мене був рум*янець який довго не міг спасти з мене....... пройшло пів року.....він у нас відвів навчання і ми переходили на базовий семестр.... одногрупники вирішила замутити шашлики....... далі буде далі така романтика.....
Відповідь: Як я знайшла свою любов! А ми познайомилися на роботі. Я прийшла працювати – заходжу в кімнату з директором, мене знайомлять – перше враження від Нього – посмішка і борода неголена ))) Люди, реально, я після двох годин спілкування першого робочого дня вже знала, що то моя доля.:radist: Просто сиділа і думала – от, от він, моя половинка, банально але так. Закохалася по вуха, сиділа, слухала як він з людьми спілкується, як поводиться, яке від нього добро валить і просто мліла. Але не так все просто. Він мене кудись запросив, а я того дня не змогла. Ну і потім зробила так, щоб змогла, але вже було пізно, він напевно когось іншого вже запросив (((. Ну і в гості до нього постійно дівчата приходили, маса дівчат, по двоє, по троє, по п’ять – я вирішила, що в нього відбою не має від дівок. Або якийсь донжуан!!:padonak: Ну, наплакалася трохи. Потім вирішила, що і я горда – як нє, то нє. Намагалася охолонути.:feminist: А потім ми поїхали разом на помаранчеву революцію. Були там два тижні, спали в друзів, і він щоночі присувався і дихав мені в шийку. Але я вже якось відгородилася від того всього, не вірила що щось вийде, намагалася не думати. Потім одного разу ми були в Маріїнському парку, де під кабміном били в барабани. Стояли в колі друзі, і тут один як розвернеться і мені ненароком по губі. Несильно так, але все ж. І тут Він хапає мене і починає цілувати в губи. Я в такому була шоці, що не знала чи по писку бити, чи цілувати. Чи обурюватися що навколо маса народу, чи тішилися. Просто стояла як пень:ninja: Ну і потім ми повернулися до Львова. І вже майже чотири роки разом )))):dance: А дівчата то, до речі, були майже всі його знайомі, коліжанки. Може хтось бігав і не просто так, але не вийшло )))
