Відповідь: діти - звірі? кілька млн людей? його книжка, про яку я згадувала, написана 15 років тому продано більше 12 млн екземплярів, от вам і млн людей, які її прочитали і т.д. і т.п.
Відповідь: діти - звірі? перепрошую, я також багато що прочитав, але про мене майже ніде не чути.... )) це я до того, що "прочитана книга" і "книга, яка дала результат" -- трошки різні речі...
Відповідь: діти - звірі? я в курсі а як це стосується теми розмови? я порекомендувала книжку, того автора, який на мою думку вартий уваги хтось закіцавився, хтось ні - це не моя справа не бачу сенсу сперечатися з приводу біографії автора бо біографію не я писала, так що претензії до мене висувати нема змісту але якщо хочете мою думку - то книжка не могла не дати результату якщо то камінь в мій город, бо ви не бачите результату по моїх дописах, то це вже інша розмова так про що ви, Пупере?
Відповідь: діти - звірі? гелено, як ви могли про мене так подумати?.. та нічого особливого сказати не хтів, я ніби вже все висловив, що я думаю з цього приводу.... ну, майже все.... що означає "виховання" (дитини)?... по-моєму, те, що ми, дорослі, вчимо (виховуємо, пояснюємо), що добре, а що ні.... "што такоє харашо і што такоє плоха" (маяковський)..... в дітях де-факто (так само, як і в людях переважно) інстинкт виживання, а в малому віці вони ще не усвідомлюють, що своєю поведінкою можуть завдати шкоди комусь... в окремих випадках в них проявляється співчуття, жаль та інші почуття, які співзвучні зі переживанням за іншу людину...
Відповідь: діти - звірі? я не можу відповісти на всі ваші питання для цього в мене нема ні спеціальних знань, ні власного досвіду є тільки те що я пам'ятаю зі свого виховання, зі свого дитинства я переконана, що на формування дитини як особистості впливають кілька груп факторів і виховання відіграє вирішальну роль а дитину виховують не так словами, як своєю поведінкою і ваше ставлення до людей і речей, до життя загалом переймає дитина якою хочете бачити дитину – так маєте поводитись самі те що закладається в дитинстві в дорослому віці практично неможливо змінити збоку часто здається або нам хочеться так думати що ми не такі як батьки, а наші діти будуть не такі самі як ми але я переконана що то лише зовнішнє, а заглянути всередину – все те саме, ті самі стереотипи, та сама психологія я вірю в силу самоосвіти і самовиховання але то дуже тяжкі процеси і затратні в плані душевних сил і часу ну, бачите... я вважаю, що інстинкт самовиживання - це хороший інстинкт ви вважаєте його треба подавляти? чому? я не зовсім розумію про що ви, тому не знаю що відповісти я не знаю з якого віку, але дитина відчуває жаль, каяття за вчинки, розуміє, що може когось образити всьому свій час, нема куди спішити і вимагати дитини того що не відповідає її віку навіть любов дитини до батьків певний час невзаємна, бо дитина її не відчуває так як ми то нормально і природньо, мене це не засмучує
Відповідь: діти - звірі? гмммм.... ))) не знаєте про що ви, але з вами вже двоє людей погодилося............ ))) я про те, що діти -- звірі.... хто проти?
Відповідь: діти - звірі? так я ж і не кажу, що від когось ліпший... навпаки... визнаю, що я негідник страшний, цинік та злюка злопам’ятна.... але переконався в тому, що діти без виховання -- звірі.
Відповідь: діти - звірі? але ж як Ви, Пупере, в тому переконалися ? і ще, - коли консідерувати дорослих чоловіків великими дітьми ,- чи тоді застосовується теж Ваша аксіома логічним висновком "чоловіки без виховання - звірі " ?. :o Додано через 7 хвилин виросте хорошою людиною в більшості випадків. вчиться на своїх помилках й поки не спробує каку й не переконається само - вірити не буде. скільки не кажи "не стрибай на трампліні так високо - можеш пошкодити щось" - поки саме не зламає - не повірить... (минулого тижня гіпс нарешті зняли) особливо це помітно в багатодітних сім"ях, де до виховання наймолодших часу нема й сил. а з них люди теж виходять ( в найближчому оточенні - двоє , й там і там десятеро дітей). без любові створіння - не скажеш звіріють...- жорстокішають
Відповідь: діти - звірі? приходжу до школи за малим - на дверях оголошення: "батьки дітей першого такого-то класу, поговріть з дітьми про милосердя і добро"... то діти, щор вчаться в першу зміну, а мій - в другу. вчителька розповіла, що це - наслідок на реакцію дітей на хлопчика інваліда, що вчиться в цій школі... каже: ще наші (3 клас) реагували нормально, на рік молодші - півбіди, а цьогорічні - наче з ланцюга зірвалися... як їм пояснити?
Відповідь: діти - звірі? Я з цього приводу хочу віддати дитину у садочок №75, у групи, де неповносправні дітки разом зі здоровими разом. Багато хто того не розуміє, але це дуже ефективний спосіб навчити дитину ставитися до неповносправних як до рівних, без агресії, насмішок, нерозуміння...
Відповідь: діти - звірі? Щодо "каки", "вави", "лялі", то діти вчаться з того, що батьки РОБЛЯТЬ, а не з того, що ГОВОРЯТЬ. І чим більше у батьків СЛОВО буде розходитися з ДІЛОМ, тим гірші наслідки це може мати для дітей.
Відповідь: діти - звірі? Я вже писала про таке в іншій темі - Як була в Польщі на навчанні нам розказували про садочок де з нормальними дітками в групах є декілька особливих - з синдромом Дауна, ДЦП чи діабетом, і мами нормальних діток хочуть віддати своїх у такі групи, бо дітки вчаться терпимості і в дорослому житті ніколи не будуть таких дітей травити, як це є часто в нас, бо з дитинства разом живуть і сприймають їх так, як себе. Я б також з дала свою дитину в такий садок, шкода, але на той час таких садочків не було, у 75 тільки започаткували. А діти бувають дуже жорстокими, як ми вчились, разом з нами вчився хлопчик з ДЦП, аж досі моторошно згадувати, як у нього відбирали портфель і закидували туди, де він, неповносправний, не міг дістати... З часом ставлення змінилось, але що він пережив до того 8 класу аж думати не хочеться. Таке виховання з садочку дійсно дуже хороший спосіб запобіганню нетерпимості до інших діток. Але наразі навіть діток з синдромом Дауна не беруть в садок, а вони настільки відкриті і щирі, що в них є чому повчитись іншим діткам... але то напевно вже філософське питання...
Відповідь: діти - звірі? беруть. принаймі так сказали. Минулого тижня ходила до завідуючої в наш майбутній садок,так вона дуже любить поговорити про проблеми садка і т.п. і розказала що на днях приходив батько має близнюків і один син ходить в цей садок а другий з синдр. Дауна...і просив щоб по можливості взяли другого синочка, і вона каже: "я так послухала про того хлопчика про їх ситуацію і просто незмогла сказати НІ" після тих слів я зрозуміла що з завідуючою нам повезло, людяна і чуйна людина. Я б не проти щоб з моєю дитиною в групі було таке дитя, це також чиясь дитина і ттак само має право ходити в садок і розвиватись, навчатись.
