Мистецтво бути дружиною

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дякую

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дуже гарні книжки про те як бути гарною дружиною. Рекомендую усім хто шукає відповіді
http://www.koob.ru/cabot/

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

дівчата, а що вас мучило найбільше, чи то пак, чого найбільше побоювались і як вирішили питання?
я наприклад найбільше боялася реакції на мене Сашкових доньок ... тепер все гаразд - ми стали майже подругами.
а ось в першому шлюбі хвилювання стосовно свекрухи, виявилися, ой якими недаремними...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Як майбутня дружина (ще три дні залишилось бути в такому статусі )- можу сказати, що найбільші маю переживання відносно змін як таких - устрою (не можу підібрати більш влучного слова) життя, фінансових питань (вже років 5 працюю, відповідно заробляю, але розумію і вірю в те, що попереду декрет), місця проживання (зараз будинок, будемо жити в квартирі). Не можу сказати, що боюсь цих змін, але все-таки певні переживання є. От

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Ви знаєте, Стрекоза, я теж завжди працювала, i заробляла i була (i є) незалежна. Але часто заздрю мамам якi сидять дома з маськами i чоловiки забезпечують сiм'ю. ПРОТЕ, деколи як подумаю, що якби я була дома то менi б треба було простити у нього грошi на все! Я собi чесно це НЕ уявляю. Я хоч свою роботу i не люблю i мрiю щось зробити iз своїм (ще молодим життям) але маю аналогiчнi страхи (щодо залежностi/незалежностi) Так що тримайтесь! Нехай у вас все буде чудово i вiтання вам з майбутньою подiєю

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Дякую, дякую!

От і в мене такі страхи. Бо і тоді, як вчилась, не звикла просити грошей в батьків. Звичайно, вони мені самі купували одяг наприклад, бо на це стипендії не вистачало, але як були інші забаганки, то шукала підзаробітку в студентські часи. Зараз, відверто кажучи, маю мінімальні заощадження, щоб повністю не бути залежною від чоловіка, коли зберусь в декрет.
Сподіваюсь, дамо собі раду з сімейним бюджетом і зараз, і коли з'явиться малеча також

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я недавно одружена (ще і року нема). Питання фінансової незалежності для мене аналогічно актуальне хоча б тому, що мені до пологів лишилось 2 тижні. Я не звикла останні 3 роки просити в когось гроші. Реально я не працюю тільки тиждень. Тому проблем ще не виникало з моїм себе забезпеченням. Але як уявлю, що далі на будь-яку дрібницю треба буде сказати "дай"... мені млосно стає! На дитину - нема мови, а от мені треба так само немало... Ставлення в нас до грошей з чоловіком зовсім різне. Він може легенько крутити грошима направо і наліво і знати, що завтра будуть "свіжі". Для мене є певне поняття зарплати і початку-кінця місяця. Тому дещо складно.
Але моя вам порада! Тільки не робіть 2-ох купок грошей - то мої, а то твої. До добра це не приведе! Тоді вже не сім"я, а співіснування. Таке мені порадив один мудрий дядько і я з ним погоджуюсь цілком!

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А я чомусь від самого початку (рік зустрічання + 4 місяці шлюбу) зуміла переконати чоловіка, що мої гроші його зовсім не мають цікавити. Напевно, це пряма проекція фінансових відносин у моїй сім"ї. Батька ніколи не цікавила мамина зарплата, бо він знав, що опорою у родині є він. І я собі придумала, що у мене теж так має бути...
Коли ми почали зустрічатися, я вже не працювала, і зараз в найблищий час ще не буду працювати. Безперечно, я маю певні заощадження, від яких щомісячно отримую маленькі прибутки, які витрачаю на якісь дрібнички (непомітні у домашньому господарстві) чи, переважно, на подарунки чоловікові. А чому я маю про щось просити чоловіка? Коли він зі мною одружувався, то чудово знав скільки я витрачаю грошей на себе, на квартиру (мешкаємо у моїй) і т.д. Він у мене дале-е-еченько не олігарх, але помаленько справується... Відважний попався.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Мій спочатку дуууже вже дивувався, чому я при кожному поході на базар не вимагаю в нього грошей. Ну я заробляю в принципі на себе! І повірте, чоловіки не уявляють скільки ми на себе витрачаєм! Вони тільки думають, що знають...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

100 %. Поки не стикнуться з цим безпосередньо. І коли я бачу, що чоловікові дуже важко, то можу тихенько, щоб він не знав, використати свою заначку. Але стараюся цим не зловживати.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

в мене щось таке було у першому шлюбі. чоловік заробляв і вважав, що то ЙОГО гроші. він міг заплатити там за електроенергію і принести додому щось (елементарне) поїсти. мене вагітну і малого, повністю отримувала моя мама. яка ще плюс платила за моє навчання. чоловік сказав,(вже після одруження), що то треба вибирати між сім"єю і навчанням. хоч прекрасно знав, що жениться з першокурсницею...
тож дві купки-дуже небезпечний синдром. і ліпше чоловіка відразу вчити до відповідальності за родину.
звісно, працювати для себе і для помочі доброму чоловікові треба, але все ж чоловік має бути опорою.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я до одруження теж дуже цього боялась. Все залежить від стосунків в сім"ї. Зараз вже 4-ий рік сиджу дома з дітьми, і ще ні разу ні на що не просила. Гроші розкладені в конвертики по тижнях на харчування, окремо на інші витрати, коли потрібно беру і потім ніяких звітів чоловік не вимагає. На рахунок крупних покупок радимось разом і плануємо коли краще купити - цього місяця, чи відкласти на наступний. Ну або часами чоловік сам наполягає що мені щось потрібно купити А коли працювала то моя зарплата ішла частково на мої потреби (косметику, колготки і т.п.),частково в спільний бюджет.

Звичайно що загально рецепту для всіх немає, але дуже дивує коли гроші в сім"ї поділені, в кожного свої, в моїє знайомої чоловік їй гроші позичав на дублянку, а вона йому потім пів-року потрохи віддавала з власного заробітку

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

В нас бюджет - це болюча тема Чоловік вважає, що він "опора, піклувальник" і т.д. і мусить заробляти стільки, щоб обом вистачило і я б могла не працювати, а займатись улюбленими справами. І він дуже переймається через те, що наразі він не може цього робити. Та і заробітки має нестабільні: то має багато і витрачає відразу, то нічого не має і позичає. Ніяк не можу привчити його відкладати гроші. Тому, коли в нього є гроші і поки не придумав на що витратити, то віддає мені, а я їх зберігаю. А потім, коли йому треба на щось, то даю, або щось купую, оплачую..
Мене не влаштовує така нестабільність, тому вирішила, що буду працювати, поки робота є, хоч трошки, щоб мати гроші на момент, коли в чоловіка не буде. Та і хочеться самій бути корисною для сім'ї. А ще я дуже не люблю клянчити гроші. Нехай навіть на необхідні речі, все одно незручно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

До теми про гроші:
На мою думку, в сім"ї чоловік видає гроші тільки в тому випадку, якщо знає, що дружина "транжирка" (вибачайте за слово), а в іншому випадку мені тяжко зрозуміти такі сімейні стосунки.
В моїй сім"ї відбувається все якось автоматично - ніхто ніколи не "тягне ковдру на себе", всі важливі рішення приймаються разом. А гроші на витрати ставляться в одне місце, звідки кожен бере на власні потреби. Ми, доречі, ведемо блокнот витрат щоб бачити на що витрачаються гроші і чи раціонально ми це робимо. Таку традицію ми перейняли в однієї тепер заможної сім"ї, що здобула свій капітал"з нуля".
А, взагалі, ми ж жінки! Може в якихось питаннях хитрішими треба бути. Я думаю, що до будь-якого чоловіка підхід можнаа знайти. Звичайно, краще б було якби вони підхід шукали, але шось так світ влаштований , що ми повинні...

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

А я вважаю що не має значення хто що на собі тягне. Головне як вам обом з тим добре.
Я заробляю і завжди заробляла майже в два рази більше від чоловіка. Тому що видатки в нас не з маленьких в нас є домовленість що мої кредитні картки плачу я сама а його він сам. Але он він повинен подбати про те аби було чим заплатити за хату а я за школу діточок. Одяг і взуття купую лише я всім в хаті зі своїх грошей.
Повлякденні дрібниці ділимо порівну. Він купує продукти і я. Коли щось треба я йому кажу купи і він піде купить. Коли раптом в мене немає грошей то я йому кажу - дай мені на завтра гроші і він витягне і дасть і навпаки він може просити грошей у мене. Я це не вважаю принизливим. В кінці кінців ми працюємо обоє на одне благо - НАШІ ДІТИ! Як там не крути а гроші всеодно наших дітей. Все для них!

Я просто прекрасно знаю за кого я вийшла заміж і я знаю його можливості. Вище себе не скочиш. Плюс у мене завжди було кредо таке що найголовніше в сім*ї це любов і порозуміння, а гроші це так... другорядне. Зле коли їх мало тоді скрутно, але нехай буде бульба без масла аби ми її їли разом.

Страху не може бути в відносинах між чоловіком і жінкою, а тим паче недомовок. Треба все відверто обговорити аби потім не було образ. Я тобі відверто сказала ще до шлюбу що я так робити не буду, а якщо ти подумав що я не серйозно - ну то я вам не винна. Я була з вами чесна. А якщо хтось інший був не дуже чесний сам з собою... ну то трудно.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я теж так думаю. Бо зовсім не розумію тих сімей, де чоловік жінці навіть майтки купує. І також не розумію тих сімей, в котрих кожен має свою касу. Ніби дві окремі держави. Чоловік повинен віддавати всі зароблені гроші жінці, а вона ще свої доложує і разом править парадом. Я таки вірю, що "міністром фінансів" має в хаті бути дружина ( якщо не така, що пускає гроші наліво-направо, як вже говорилося). Хоча згідна, що всі серйозні витрати повинні взаємно узгоджуватися. І ще я також вважаю, що деякі гроші чоловік і собі повинен залишити. Бо часто в магазині спостерігаю, як він щось просить купити смачненьке, а вона, не встидаючись, його присадить:"обійдешся!" Ну, думаю, дурна ти, бабо! Він на ті гроші тяжко робить, а ти йому навіть жалуєш чогось доброго з"їсти!
Хоча сама люблю присаджувати коханого, як йому хочеться на таксі проїхатися, або ще десь шиканути, де нема потреби в тому!:p

Додано через 6 хвилин

Марусю, а от в мене свої діти. І я дуже боюся, що як знову вийду заміж і буду боятися щось своїй дитині купити, чи дати, бо то тільки МОЇ ДІТИ. І таке часто спостерігаю в повторних шлюбах, що жінка, чи чоловік приховують від своїх половин, що вони допомагають своїм дітям. А я приховувати не хочу. Раз бере мене з дітьми, то соррі! Мусить знати, що наші спільні гроші будуть іти і на МОЇХ дітей при потребі. Бо на то ми - СІМ"Я! І на старість може і мої діти його доглядатимуть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

Я також вважаю що приховувати не можна: он я собі від нього заховаю і йому не скажу. В кінці кінців якщо Бозя вам допоможе щераз вийти заміж то він таки знає кого бере і що у вас є діти і що як кожна мама ви їх ніколи не залишите. Недомовок не може бути, бо так як ви сказали, що ще невідомо чиї діти кого доглядатимуть.

 

Відповідь: Мистецтво бути дружиною

а якщо чоловік такий, що питав де здача від купівлі лампочки (25 коп.) це які стосунки?