Хочете поржати? Як полагодити стосунки ? Купила своєму коханому книгу на ДН - "Як повірити у свою дружину?" - від свічадо, хороша така,імхо. І що? Він її читав? Аж 3 сторінки ,мабуть, хоча там пише,як на мене, правда, здебільшого про нас, жінок. Я вже її ставила на його приліжкову тумбочку)) Недавно навіть сторінку відкрила і підкреслила гарний абзац)) І що? Нє, він її не читав, бо телефон рулить . Я подарувала її рік тому.. Коротше книжка не помогла, минулого року я на то покладала надію..)) Цього року на річницю нашого першого кексу - ми пішли в інтим-бутік по подарки, чоловік казав, що добре, що в масках, а я казала - мені все-одно, асортимент я вже 10 років знаю і могла би сама там ще бути продавцем)) Результат, о так, стосунки покращились)) Надіслано від мого Mi A3, використовуючи Tapatalk
Давно мене не було в цій темці, а з теперішнім чоловіком може й взагалі не було) Але нема ідеальних стосунків, ідеальних людей, але жити якось треба і щоб всім було комфортно. А мені зараз взагалі некомфортно. З першим чоловіком розлучилися після 5 років шлюбу в 2014. Сину було 1 рік і 3 місяці. Офіційна причина - його любов до іншої. А реальних причин було набагато більше. Тоді я взяла багато відповідальності через те, що сталося, на себе. Напевно так було комфортно всім, а особливо колишньому чоловіку, бо він постійно мені говорив, що я "не така". Я в це повірила, ну і досі вірю і знаю які маю недоліки. З теперішнім чоловіком ми разом з 2016 напевно. Будучи з ним я відчула як то приємно, коли тебе приймають і люблять такою, як ти є, ніхто не пресує, не вказує що робити, що ні. Це було дуже важливо для мене, особливо після попереднього шлюбу, але... З часом я зрозуміла, що цього мені недостатньо в шлюбі. Бути собою і самостійною я по суті могла і без чоловіка. Досі згадую як хороший час, коли жили вдвох з сином і нам було добре. З часом виникало відчуття, що ми з чоловіком живемо якось паралельно одне до одного. В нього своя робота, в мене своя, фінансово теж я старалась бути незалежною (моя дурна ініціатива). Допомагав, коли просила. Не просила - не допомагав. Нема і не було з його сторони якоїсь ініціативи подбати про мене в побуті - зробити чай, спитати чи втомилася, запропонувати приготувати їсти чи погуляти з дитиною. Нічого такого не було. Я час від часу втомлювалася від того, що все сама, називала його квартирантом. Він після мого скандалу старався виправитися. Але цього вистачало на деякий час і знову те саме... Я його люблю, він мене теж (ну, принаймні, на то надіюся), у нас хороша сім'я і конфлікти по суті тільки на оцю тему. Але зараз я вагітна, у нас є мій старший син майже 8 років і наша спільна донька, якій буде скоро 2. Третя дитина стала для нас сюрпризом. Ну, я прийняла це нормально, бо завжди хотіла трьох, але сама не наважилася б. Чоловік спочатку переживав як то буде, але змирилися двоє. Мені важко. Оте гуляння з дітьми забирає купу сил і енергії, бо менша часто хоче іти куди їй треба і в мене іноді не залишається варіантів, бо брати її на руки і нести фізично важко. Чоловік знає про це, я неодноразово йому про це казала, але ніяк не реагує на мої скарги. Він теж не любить з дітьми гуляти. Донька дуже мамина. Вночі іду в туалет і вона просинається і плаче, з татом не лишається, мушу брати її з собою. Хоч чоловік в основному працює з дому. Чому вона до тата така холодна не можу зрозуміти. Як зробити, щоб чоловік більше цінував, проявляв ініціативу? Хоча я розумію, що то все ж причина в мені. Якщо я спочатку дбаю про всіх, а в останню чергу про себе, то й не дивно, що інші теж так до мене відносяться. Але мене втомлює ця відповідальність за його дії в наших відносинах. Іду до психолога вкотре. Але в думках згадую той період, коли жила лише з дитиною і думаю може це мій варіант. Відносини з людьми дуже багато тригерів моїх задівають. Це все виснажує, бо варю в собі, шукаю причини в собі. Навіть от зараз не говорю з чоловіком. Просто не можу йому це сказати. Чому - не знаю. Може через те, що це заїжджена пластинка і наперед знаю як буде далі.
Я Вам просто напишу ситуацію, яка мені допомогла в свій час. Я просто в один момент "НЕ МОГЛА"! Мала сильну "слабкість" і "головокружіння" аж до немоготи встати ліжка і випити води. Угумк, прийшлось підносити мені "під ніс" і за ручку водити в туалет я як горобчик двома руками трималася за його руку... А ще, я "не могла" варити їсти, водити дитину в садочок, прибирати, навіть ввечері з дитиною побачитись.... з "НЕМОЖУ" виходила дуже важко і повільно, залишаючи більшу частину обов"язків за чоловіком. А звичка, дуже корисна штука . До чого це я? Допоки Ви самі ВСЕ робите і не залучаєте половинку - чоловік участі приймати не буде. Перевірено!!! Можливо існують десь ініціативні, але я про них навіть в книжках не читала. І з дітьми гуляти - разом. Ну бо ж Вам "слабо", і донечка побачить, що довкола неї є не лише мама а й тато. Але як впряжетеся грати цю роль - готуйтеся до того, що Ви не зможете втіхатя зіскочити з ліжка і попідкидати усе, що не так чи не там лежить. І всі прохання потрібно говорити не завуальовано - а прямим текстом. Принеси мені води з лимоном. Постав баняк на плиту і кинь туди бульбу, моркву, цибулю і жменю гречки. Дитина 2 дня не гуляла, одягни і піди з нею в магазин, купи... (по списку) З появою ще однієї дитинки - Ви просто морально "загнетеся".
Та я так і роблю - говорю конкретно деколи, але тим не зловживаю. І більшість прохань залишаються не озвученими, бо відчуваю, що не маю "морального" права, бо бачу і коли він втомлений, і коли лягає спати пізно, і шукаю причини чого це маю зробити я, а не він. І якщо він мені відмовляє в проханні або я бачу, що він це робить з небажанням, то все - це для мене стає табу просити. Ну але з тим то точно до психолога. Дякую. Чекаю практичних порад і як у вас в сім'ях все відбувається переважно.
От я "зла і недобра". Він змучений.... ок. А Ви? цілий день з 2ма дітками - це "не змучена"? ні морально ні фізично? А чому Ви не можете звернутися за допомогою до тата дитини, чи до коханого чоловіка? моєму вистачає одного дня побути з дітьми.... тому Ви вірно написали, що Витримки і сили та здоров"я Вам. Бажаю внутрішньої гармонії і спокою
А навіщо її шукаєте? Ми правда без дітей, але на початку все розвивалось приблизно як у Вас. Тоді ще добавлося що я була без роботи і все перейняла на себе зараз аж смішно згадати: навіть миття і догляд авто, хоч в мене навіть немає прав. І в один день мала виховну годину з свекрухою, яка вставила мізки на місце, що така поведінка не припустипа і що якщо сім'я то обов'язки діляться і я не кінь щоб то все тягнути. На початках було морально важко. А зараз все стало на свої місця. Я озвучую (в нас це основне) що треба і колись воно буде зроблено. Спочатку злилась чому не зараз, але зараз навіть не реагую. Декілька разів таке було що чоловік не зробив те що я просила, але без тої частини я не могла зробити того що він хотів для прикладу, попросив спекти торт, я попросила купити продуктів для торта, він не купив: нема продуктів.-нема торта. +дуже виховним є коли починаю діяти в його стилі в мене чоловік завжди щось смачненьке брав тільки для себе, я спочатку злилась, а потім почала брати також тільки собі - чоловік трохи спочатку обіжався, але потім навчився ділитися А чому ви не буваєте втомленою у власних очах і не хочете донести це іншим членам сім'ї ? Я побачила у своїй сім'ї що до хорошого звикається дуже швидко і те що я потребую допомоги було важко донести, але це дійсно необхідно. 100% в моєму випадку ще спочатку був шок, чому я прошу допомогу. Але в нас була одна вправа: ми помінялися місцями. Я робила його завдання на роботі (в нас схожа спеціалізація і я мала досвід роботи в тому), а чоловік - мою хатню роботу... Не повірите більше питань не було.
Якщо цього в "базовій прошивці" нема, то напрацювати як звичку не надто просто, особливо, якщо ви говорите про це лиш іноді, делікатно і т.п., і.. Відчувається, що ви дуже свідомі своїх внутрішніх переконань, які стають на заваді добрій комунікації, тому бажаю успіхів в цій роботі. Окрім прохань розвантажити вас, можу порадити розвантажувати себе саму, наскільки можливо. Важко гуляти - то не гуляйте. Мені от зараз після дуже насиченого дня важко готувати вечерю, хоч планувала, і свіжу рибу щойно додому привезли. Але не буду, і чоловіка просити не буду, бо він замаханий не менше мене, повечеряємо кефіром з фруктами.
Дякую за ваші відповіді. Після першого розлучення багато чого читала і слухала з психології, ходила до психолога. Тому розумію звідки в тій ситуації ноги ростуть і якось неправильно чоловіка звинувачувати в тому, в чому він насправді не винен. Так, може нема ініціативи, але ж не його вина, що коли він мені раз відмовив в проханні, то я більше не насмілююсь просити. Не його ж вина, що він не розуміє скільки часу і зусиль мені потрібно, щоб підійти з тим чи іншим проханням... Подивимося що зміниться після сеансів в психолога. Якесь переосмислення має прийти. Треба працювати над своєю цінністю і самооцінкою...
Гггг (саркастичний сміх). Досить того, що скаже що то не в ньому проблема - до "для чого тратити гроші на різну фігню" В ідеалі - почати з себе. Ну і щось ви, як для новенької, дуже рекламуєте психологів... совпадєніє?...
Я зі своїм психологом давно працюю час від часу після першого розлучення, але всерівно дякую. Яка ціна у вашого на сімейну консультацію?
@Anty дуже розумію щодо "самій з дитиною легше", але самій з трьома - точно ні. Це раз. Дитина-сюрприз - це складно, і хоч ви і "змирилися" і будете їй добрими батьками, але все одно то нелегко. Знаю з досвіду, теж з третьою дитиною. Це - два. У вас на двох грандіозна відповідальність. Ну і 5 років разом - це теж непростий період. Купа всього складного. Добре, що працюєте з психологом. Щиро бажаю спокою в душі
Дякую за підтримку. Може я ще собі не уявляю на скільки то складно троє дітей, але і грузити себе тим, що буде важко якось не хочу. Буде як вже буде. Тішуся з того, що дитина народиться на початку травня і попереду буде літо надіюсь, не таке як ця весна)))
звісно, це ні до чого я мала на увазі, що думки про ще одну дитину і відповідальність можуть бути одним з факторів випробування у стосунках
Мне кажется, что ответ на этот вопрос зависит от ситуации, поэтому к сожалению, ответить в опросе не смогла.
Розкажу про свій досвід. Коли в мене з чоловіком були проблеми, я прочитала статтю в інтернеті, про різноманіття стосунків та сексуального життя. І вирішила поекспериментувати і замовила йому на день народження стриптизершу. Звісно він не очікував, що замість звичайного подарунка типу духів і т д, я замовлю йому стріп танець. Сказати, що він був здивований нічого не сказати. Те саме читалося на фізіономії його друзів. Ці емоції і правда дорожчі від матеріальних речей, а головне, в ту ніч я знову відчула як буд-то нам знову по 19. Так, що ловіть лайф-хак та користуйтеся))
Прикольно! цікаво, чи всі чоловіки були б в захваті і зацінили такий подарунок мені здається, що у вас просто гарні довірливі стосунки, є почуття гумору, тому ви й могли собі дозволити такий сміливий подарунок.
Я думаю лише впевнені в собі Чоловіки, і точно не інфатильні. Якщо чесно мене підштовхнуло на це розповідь моєї подруги яка теж, стикнулося з битовими проблемами і сексуальними розладами до яких веде приїдливе повсякденне життя без емоцій. Так вона взагалі як подарок замовила дівчину легкої поведінки, дала настави для неї і залишила її з чоловіком в готелі, а сама пішла прогулятись. Для мене звісно це надскладний крок, а от на стриптиз і стриптизершу я наважилась. Тому цілком рекомендую як варіант)
А хлопця легкої поведінки там теж можна замовити якшо шо? Ну так же ж битові проблеми, сексуальні розлади в сім'ї...
