Звичайно і очевидно. Я не побиваюся, аналізую та констатую факти. Нігде про таке не писала. Більше того, я й сама не дуже романтична, більше - прагматична..., і все такою і була, з віком ця риса характеру ще більше відточилася... Правда, абсолютно не хочеться. Вони мене відштовхують навіть тим, не люблю оті всі "уті-путі" і тд. А ще не хочеться, бо не розглядаю варіант вийти заміж і їхати жити з ним у його країну на його умовах... (Отаких варіантів, до речі, до фіга...). Але я теж хочу реалізації професійної, і не буду лише домогосподаркою/мамою "на умовах" чоловіка, в чужій країні, щось йому не сподобається і він буде мені показувати "де моє місце" і тд/шантажувати дітьми і ще може вилізти купа різної гидоти... "Рота відкривала", озвучувала, що не проти познайомитися, але..., або оточення таке, або реально немає таких знайомих І вкотре повторюся, не знаю чому Ви вирішили, що я чекаю романтики і, грубо кажучи, "принца на білому коні" ? Я нігде про таке не говорила Дякую, мені цінна "думка з боку". Давно вже й сама думаю, що ж зі мною "не так", що не складається... Завищених очікувань не маю, навпаки, я вже тепер абсолютно нічого не очікую від людей... Можливо проблема ото тотальне розчарквання у всьому...
Я про онлайн-знайомства додам ще таке. Є цікаві спільноти - спортивні, собачників, взаємодопомоги, аукціони добрих справ тощо. Це, звісно, не ярмарки наречених, але класні зрізи суспільства по цінностях. Там можна познайомитися з реально цікавими людьми.
скажу лиш про себе. коли я перестала паритись от такими думками) так і познайомилась з майбутнім чоловіком)
Дівчата, просто займіться собою. Займіться так, щоб самій із собою не було скучно. Щоб кава наодинці з собою була в кайф і кіно. Розширюйте коло своїх знайомств і інтересів. Нові книги, курси, йога, але не для того, щоб з кимось познайомитися, а для себе. Ви від того маєте отримувати задоволення. А там і хлопці підтягнуться )))
І все правильно сказано, і більше того, навіть сама так думаю і стараюся так робити (наскільки можливо, і на скільки дозволяютьті різні аспекти: час, кошти, і тд.) Але все ж, от мені реально цікаво, ви всі прям в себе вкладали і вкладали перед заміжжям? То були 1000 і 1 курси/ практики/семінари/навчання? Всі стали духовно просвітленими займаючись йогою і медитацією, начитаними сучасними новинками літератури, із відзнакою закінчили кулінарні курси, і на майбутнє, - курси молодих батьків, і тд. і тп.? П.С. Нікого не хочу образити, але ото "вкладай в себе" в наш час далеко не безкоштовне (а живучи самій і маючи батьків вже у віці треба мати і фінансову подушку і їм інколи допомагати), то по-перше, а по-друге від такого вкладання в себе дуууже завищуються очікування від партнера. Ото Вам кажу із власного досвіду. Бо "навкладаючи" в себе не захочеш "простого роботящого хлопа", а очікуватимеш, що він відповідатиме твоєму рівню. А у моєму випадку, ще маю таку фішку, що як не поважаю чоловіка-ну то "не клеяться" в нас стосунки, а поважаєш за вчинки його і за досягнення, а якщо він ніхто і завти його ніяк - то висновок зрозумілий...Отаке от замкнете коло з тим "вкладанням". І щоб не подумали, що я тільки жаліюся і сижу склавши руки, то все ж напишу що я, і читаю багато, і спортом займаюсь, і готую непогано, і поговорити зі мною є про що, і почуття гумору на рівні. --- дописи об"єднано, Nov 25, 2020 --- А загалом, то все Ви правильно кажете. Як має бути-так і буде. Я просто хотіла б зараз у свому житті знайти якийсь "дзен", чи що, просто не паритись, і будь що буде. Відпустити ситуацію. Ото мені реально треба повчитись. Мабуть пора таки освоїти мистецтво медитації
Про "вкладання у себе" - приміром, 15 років тому не було такої шизи з курсами, навчаннями тощо. Але так, багато займалася саморозвитком, творчістю, фігурою. Через це заміж не хотіла взагалі, але це інша історія
дивіться....тут теж є свого роду пастка, як писали вище. Часом може бути успішний чоловік, але як копнути глибше, то г.... рідкісне, і завдяки таким якостям зміг досягти якогось рівня(на жаль, так часто є). А може бути скажімо простий вкладальник підлоги, але не аферист, заробляючий, з хорошою репутацією, добрий, порядний і т.д. Це я до чого? При знайомстві чи першому, другому побаченнях ми ніколи не можемо бути впевнені в тому, що наші перші враження відповідають дійсності. Тут треба час, щоб пройти певні моменти, які викриють якості людини. А у віці за 30 з часом трабл, бо не хочеться витрачати його на людину, яка нам, як нам здається, не підходить. Звідси оте замкнуте коло. Часом вже на 1-2 побаченнях жінка каже "ні, то не моє", хоч чоловік ще не встиг розкочегаритись, щоб якось проявитись. Якби я сьогоднішня давала собі тодішній пораду, я б сказала обрати зі свого оточення вільного хлопаку без явних недоліків(алко, нарко і т.д.) і привязки до амбіцій і помаленьку почала б підходити до відносин. Спочатку щось дружнє навіть, допомогти обрати щось з техніки чи будматеріалів, потім просто сходити в кіно, без романтичного підтексту, власне, щоб то не було просто побачення, про це можна і сказати напряму, що то типу не воно))) в океанаріум можна сходити, і місце не романтичне))))) і цікаво. Можна й самій запросити, на дружній ноті. Ну і так далі...
Я й зараз в себе вкладаю. З йогою, правда, не складається, і то вже кілька років намір, ніяк не втілю. Насправді є багато безкоштовного. Можна і аудіокнижки послухати. Розумієте, то все має робитися не для когось, а для Вас. Вам то має бути цікаво. І в залежності від того, як буде мінятися Ваш внутрішній світ, буде змінюватися і оточення. Я не знаю як це працює, але це факт. А різні сфери інтересів, відповідно, потягнуть за собою і нові знайомства. Мене от зараз, наприклад, МЛМ бізнес цікавить. Ну не тільки це, але в даний момент саме воно. Слухаю різні вебінари на цю тему, в youtube море всього є. То як сніжний ком, одна лекція тягне за собою другу, одна книжка іншу, а з якими класними людьми я зараз спілкуюся. --- дописи об"єднано, Nov 25, 2020 --- А до заміжя не вкладала. То я вже зараз розумію як це круто.
Я думаю, оці всі заняття - це не про те, щоб ви стали суперуспішною і привабливою нареченою, і тоді обов'язково знайдеться той самий, а просто про те, щоб бути щасливою вже, не ставлячи для цього умовою заміжжя, втілювати свою життєву енергію в інший спосіб, ніж пошук стосунків. Різні курси і клуби - це просто найпростіший спосіб спробувати щось нове для себе.
У вас якесь дивне уявлення про заняття собою. Зайнятись собою - це не семінари і медитації (ну хіба якщо хочеться), а отримання задоволення від життя в тому статусі і обставинах які є зараз. Прогулянка парком самій абсолютно безкоштовна, але для мене зараз практично розкіш. Квиток в кіно, якщо правильно вибрати час - два рази в місяць точно вийде... всілякі рукоділля можуть бути як коштовні, так і не дуже. Отримуйте задоволення від життя, бо чоловік вам його окремо не принесе. Шлюб - збільшувальним скло, що ви під нього покладете, те і збільшиться.
це ж і є голослівне"занятись собою" Не очікувати чуда. а чудити самій. )) якось так... життя одне) заміжня чи ні. воно швидко біжить і час не вернеш.
О, я також про це хотіла написати. Чоловік/ заміжжя не робить жінку щасливою. Я, наприклад, на таке попалася - десь глибоко в собі, чітко цього не усвідомлюючи, я чекала, що він мусить мене ощасливити. Від такого нереалізованого очікування можна серйозно постраждати. Тому це дуже цінне вміння - і щастя в шлюбі великою мірою до нього прив’язане. І щастя без шлюбу також
От ще мені згадався один нюанс з власного досвіду. Якщо склалось так, що дівчина не вийшла заміж до 30(умовно), то потім часто є таке відчуття, типу "та я вже стільки чекала, ну не можу ж я вийти заміж типу за когось такого собі посереднього(як нам здається), та то має бути хтось такий ого-го..." То пастка, яку я сама пройшла і тепер розумію, що то дурня повна.
Дівчата, та я знаю цю істину, і не розраховую, що хтось зробить мене щасливою, крім мене самої. Але, попри це, факт відсутності чоловіка у віці за 30, просто автоматично робить тебе якоюсь не такою і не повноцінною в очах суспільства. І оце реально дуже психологічно "вбиває", породжує страхи і панічні атаки типу: "а може вони всі праві, і мені треба швиденько за кого-небудь..." і тд. Скажу більше, навіть розлучені з дитиною, то в очах суспільства набагато краще. Ну бо дитину "для себе" народила, з "мужом-оленем" не склалось - то буває, бо всі ж мужики козли... і тд. А ти що? А ти- нічого: одружена не була, дітей не маєш...якась не така, не знати чого чекаєш... Отаке ставлення оточення. А то як, не смію питати? Чуда не очікую. А що означає "чудити" у цьому контексті не дуже розумію...
треба мати дивовижну сміливість, щоб це написати. Реально. Багато хто закривається в захистах "та я неодружена, бо мені нафіг здався той кончений шлюб, і насправді це ви всі нещасні". А Ви можете визнати, що часом "думка суспільства" влучає у ціль... Та, справді, знайти такого ж крутого мужчину буде непросто. нє, зіс із перебільшення З кожної сторони протилежна виглядає краще Але по факту - що одне що інше дуже має осуд від "глядачів стб" і трохи емпатії від думаючої меншості.
З того всього можу зробити висновок, що доживши до стількох років оцього вміння так і не набула. Не вмію я кайфувати від прогулянок на одинці. Я вмію бути сама з собою на одинці, вмію знайти собі цікаві/корисні заняття і тд., але от прям щоб мені хотілося вихідні проводити сам на сам з собою, у відпустки їздити самій - то ні. Мені потрібне спілкування. Не знаю як освоїти такий навик і отримувати від нього реальне задоволення.
Хммм, от значить як все просто. Насправді, якщо без іронії, то доля правди тут є, але вже не настільки буквально, як Ви написали. В мене це дуууже інколи проскакує, під впливом спілкування з "доброжелатєлями", але так я не думаю на постійній основі.
А нащо Вам його набувати? Не лежить душа - значить не Ваше у Вас є щось інше. Я теж не отримую задоволення від такого проведення часу, а мій чоловік і досі в кіно сам ходить, і щиро не розуміє для чого йому компанія, він же в кіно прийшов ))) А для мене це дикість ))) Я обожнюю жіночі компанії. Посиділи-поговорили, навіть вдома, навіть серед дітей і літаю потім тиждень - там моя енергія. Всі ж різні.
