Я така І не тому, що не хочу, а тому, що немає з ким лишити синочка. Навіть до гінеколога заходила з ним у кабінет. Може у Ваших подруг теж така ситуація.
Дико плюсуюсь. Ех, мені би мій теперішній світогляд в той час Я би зайнялася трьома сферами: розумом, зовнішнім виглядом, душею. Знайшла би те, що люблю робити і зробила би це своєю професією. Записалась би на відповідні курси, навчання і т.д. Самореалізація - це сила. Розібрала би гардероб, знайшла би свій стиль, щоб насолоджуватися собою в дзеркалі кожного дня. Тут помічні @Orman @Rona @Akina І останнє - внутрішній спокій. Записалась би до психолога, розібралася би зі своїми тараканами, розігнала геть чи подружилася. Але це я. Може у Вас з тим все ок )) --- дописи об"єднано, Nov 21, 2020 --- І знову "за" обома руками. Зареєструйтеся на Тіндері і ходіть на побачення кожного тижня. Ось і буде з ким піти в кафе, кіно і на виставку
Нарешті хтось це написав... Моя сестра так познайомила подругу зі співробітником. Бо та:"Познайом мене з кимось не одруженим". Сестра каже, що ну є, але там свої приколи в нього, а вона "Давай, бо хоч за козла))))". Одружені, двоє дітей. В подруги так свекруха другого сина женила. По знайомим дівчину знайшла. Теж одружені з дітьми вже. То не стидно і не принизливо. Зате вже хтось буде знати добре того чоловіка і відвертого "не тойво" не буде радити. Вже якась перевірка. Запитати в подруг чи друзів наодинці при нагоді чи є в них знайомий нормальний одинак, якщо він погодиться, то домовитися про зустріч. Що тут принизливого? Вже краще як сайти знайомств ІМХО. Я за "зняти корону", викинути з себе "ждуна" і почати діяти, бо то ВАМ треба. Інше питання як не дуже і треба.
ну в мене не така стадія відчаю, і надіюсь такою ніколи і не буде. Це навіть геть не розумно, просто якась ціль "штани в хаті". В мене ціль інша, якщо одружуватись, то з людиною, яка мені до душі, а не "аби було" "Зняти корону"- то взагалі перл, ви реально думаєте, що ми тут всі неодружені такі прям "принцеси" шукаємо і чекаємо "казкового принца"? а купа нормальних ходить, ми просто "носом крутимо"? Почати діяти не знаю як, сайти-то повний шлак, ну немає там адекватних для стосунків, для інших цілей - прошу дуже, для стосунків - мені не траплялись. Так мене ті пропозиції дибільні від мачо з сайтів дістали, що видалилась. Знайомий родичів/друзі - не знаю, не траплялось, певно таких немає у моєму колі спілкування. Ситуацію мою, що родичі, що друзі знають, мабуть немає самотніх чоловіків.
Я знаю в чому моя проблема. У свій час реально дууууже багато часу витратила на людину, яка мені відверто не підходила, але ми старались, щось ліпили, в результаті обоє втомились-розійшлись... Не знаю чому так, я відчувала, що він не мій, але на початках він дуже хотів, старався, я вирішила дати шанс, полюбила, привикла так і пролетіло 6 років... Нічого не вийшло. Потім довго відходила від тих стосунків... Кавалєрів не бракувало ніколи, і зараз теж є, але то все "хі-хі, ха-ха". Каву випити маю з ким, проте безперспективно... Єдине за що зараз трошки шкодую, що в студентські часи мала фішку, закладену батьками "ти мусиш вивчитись, закінчити, мати хорошу роботу, а потім вже думати про все решта". Так і жила, а даремно(
@orange girl не варто побиватися про минуле. Його не змінити. Та не даремно. Ви здобули фах, маєте роботу. В більшості воно так і є. Але не всі. Я зустрічалася з нормальним хлопцем. Подруга познайомилася там з майбутнім чоловіком, сестра теж.
Чому??? Це коли і пробувала, і щось не складається ні з ким, або тільки з несерйозними намірами, бо одружені чи ще щось. А ціль усвідомлена добре - серйозні стосунки і створення сім'ї. І час йде, і дівчина не молодшає (перепрошую, але це так), а молода конкуренція підростає, і уваги чоловічої буде все менше і менше. І стається повний застій, а самотність вже у печінках. Тоді час кинути клич про допомогу, і знайомі з того сміятися точно не будуть, а подумають про хорошого хлопця, який теж сам і з дівчатами його не бачили, хоч і на їх погляд він нормальний адекватний хлопець. І тоді на зустріч ідуть дорослі люди зі складеною метою серйозних стосунків, а не морочити комусь голову чи погуляти. Штани в хаті - це хай оцей чи ледар, чи алкоголік чи ще якесь не тойво, аби був мій. Так, зняти корону. Це хотіти романтики від дорослого чоловіка, ще й на своїх умовах. Він має бути таким-сяким, і те, і так... Ага, турки і одружені чи ще ні, перепрошую, "бл&дуни" дуже романтичні, але таких не хочеться, правда? Чи не успішних особливо, чи не інтелектуалів? Ні, правда? Ну то де ж таких знайти? Зараз, не студенкою, а оточеною одруженими вбільшості, та й тих не багато погодьтесь. А ще, якщо не Ви, а це хай З ВАМИ знайомляться... Це ж чудово, але від Вас треба відкрити рота і сказати, озвучити чітко своє прохання. Без цього ніхто не подумає (і буде правий) Вам когось пропонувати. Бо це не ввічливо. Я б теж нічого не казала і не шукала, бо це втручання в особисте життя іншої людини. Це не буде визнання своєї поразки чи що. Абсолютно нормальне прохання. І я не знаю, яка може бути романтика, ну тобто, як має скластися, щоб це назвати романтичне знайомство. Романтика проявиться, або не проявиться, вже після, в період залицяння, поступово. Від незнайомої людини її чекати марно. ПС: "Я старий солдат і не знаю слов любві" Ви може погоджуватись, чи не погоджуватись. Бо я не стверджую, що я права і правіша за всіх. І абсолютно не хочу принизити чи образити когось, тільки допомогти (інакше б пройшла мимо). Просто прийміть до роздумів тай все.
Я думаю це через @orange girl на це відповіла, якщо одружуватись, то з людиною, яка мені до душі, а не "аби було". З чим повністю згідна. Так самій важче (це я особисто про себе) але ще важче якщо поруч не твоя людина, а просто для галочки.
Друзі пропонували, але чи чоловіки не ті чи ситуація не та, якось не в'язалась у нас розмова, ще на самому початку. І на побачення з сайту ходила, це взагалі окрема тема, там траплялись ніби нормальні але при зустрічі, розуміла, що не те, або в чоловіка була мета одружитись і немає значення хто вона, або всі попередні були стерви ще ті, користливі і т.д. Ще жадні, (слава Богу всі платили, але це дуже не приємно коли при першій зустрічі говорять про економію, я лобстерів не замовляла,переважно це кава/чай навіть не завжди десерт, але сам факт) Я не шукаю ідеального, я шукаю чоловіка, з яким у нас будуть схожі цінності і погляди.
На сайтах знайомств ситуація дуже подібна до всіх інших офлайн локацій для знайомств. Рулять вікові категорії. До 27 ( приблизно)- «клас, клас, клас. Я познайомилася з чоловіком, сестра, кума, двохрідний брат!» Ну бо коли тобі за 20 вас там багато тусується однакових) Після 30 - перебрана аудиторія. Лишився хто лишився. Поміж них є теж класні люди, чоловіки зазвичай не відгружають тонами фото і не пишуть одразу всім новим користувачам. Ставляться до такої платформи спокійно, а раптом якась покльовка. То я про потенційно націлених на стосунки пишу. Після 40 .... навіть не знаю. Напевно і там нормальні є. Мені траплялися особисто і чула історії лише про тих хто прийшов за сексом і тих , хто « з жінкою давно не живе», що для мене особисто є однаковим проявом мудакуватості. І по темі. Я, особисто, проти чітких критеріїв пошуку половинки. Ви самі собі сильно звужуєте коло і закриваєте обзор) Нє, я не кажу кидатися на що небудь, аби вам шкарпетки було за ким виносити. Просто не покладатися на свій розум. Бо чіткі параметри - це також пастка)
Про козла, звичайно то був жарт між подружками. Ну бо ж всі мужики козли . То був просто відчай. І на побаченнях просто тримайте в голові, що не тільки він, а і Ви маєте йому сподобатись. І я не проти знайомства в магазині чи маршрутці на зупинці. А що тут такого? В спортзалі би прибила, якби хто підійшов, то для мене не те місце. Там би вижити . Бо ідеального місця нема. Є форуми по інтересам, є курси якісь, та навіть в книгарні є різні відділи. І багато чоловіків будуть тільки раді, якщо жінка перша проявить ініціативу і заговорить до них.
В В мене нема чітких параметрів, головне, щоб енергетично відчути, що це твоє (це про фундаментальні цінності (чесність, щирість, духовність)) Ну і я б була не проти, щоб це був короткий брюнет) це жарт, але тим не меньше)
Це теж своєрідна пастка. Цього можна зразу не відчути. Тому потрібно давати шанси йому, собі, ситуації. До слова, мені 34, вийшла заміж в 32. Тому розумію Вас чудово ))
Погоджуюсь, і дякую за розуміння) Цікаво як Ви познайомились з чоловіком і коли відчули, що він Вам подобається, цікавий?
Нас познайомили спільні знайомі. Був час коли я його взагалі не сприймала в якості партнера. Тобто це не любов з першого погляду, метелики в животі і т.д. То якось з часом. Тут нема єдиної правди.
Я вийшла заміж в майже 34. Зараз мені 42 і в мене двоє дітей. меншому 1.5р. Моя подружка вийшла недавно заміж в 38. Щасливааааа.
Я своєму чоловіку зразу сказала, щоб він до мене не чіплявся, бо в нього нема жодних шансів. І щиро в це вірила. А воно он як вийшло.
Як знайомо) А я була впевнена, що ніколи не вийду заміж за чоловіка, який від мене хоча б на день молодший))) Мій чоловік молодший від мене на 1,5 роки . Я вийшла заміж в 31 рік, в мої 30 почали зустрічатися. Хоча я і була знайома зі своїм чоловіком ще з дитинства, але ніколи близько не перетиналися. І ніколи б не подумала, що ми з ним можемо бути разом. Але виявилося, що таки можемо, в нас з ним багато спільного. І я колись мріяла про шалене кохання, як у фільмах і книгах. Отут погоджуюся з дівчатами, що в житті воно по іншому, без метеликів в животі і т.д. Але ні краплі не жалію, що в мене все склалося саме так.. Ми щасливі і в нас кохання, але реальне, а не як у фільмах. До слова, одна моя знайома вийшла заміж в 37, народила в 42, інша - в 35, і народила в 35, ще одна нещодавно вийшла заміж в 38. І ще багато таких прикладів зі свого оточення можу назвати. І всі вони щасливі, і ніхто не жалкує про свій вибір.
