Тому для початку достатньо показати, що в дитини є захисник. Не варто навішувати на батьків ярлики до з‘ясування ситуації, ми сперечаємося про гіпотетичні речі. Варто піти з дитиною на майданчик і оцінити ситуацію.
@lesja.f підійти до дітей і сказати, що командувати де кому стояти вони можуть в себе вдома, а майданчик то місце для усіх і тд. Підійти до батьків дітей і розказати про заламування рук і тд, хай проведуть виховну бесіду, бо це вже перебор. Це при умові, що діти старші за вашого. Якщо малеча(5-7), то можна одразу до батьків. Я так робила...в мене теж добрячок, всі в нього друзі. Деколи його "обламують", в мене аж серце стискається, але переважно не втручаюсь, даю йому якось пережити реакцію самому. Коли перебор, то вже втручаюсь. Блін, діти часом такі паскудні бувають(я не про хуліганство) і ніякі аргументи "та то ж діти" не діють.
Я не навішувала жодних яоликів на батьків. Я сказала про вірогідність. І ця вірогідність дуже висока. Варто піти з дитиною на майданчик і не просто пройтися з дитиною перед кривдниками (скорше за все вони навіть не пам‘ятають кого вчора били), а таки сказати їм три лагідні слова. Шукати батьків вважаю неефективним. Хіба би вони були присутні. Може яна себе міряю. В мене найближчий с майданчик від хати в 500 м, серед багатоповерхівок. Там бавляться діти з усього мікрорайону. Батьків мало. Ходити поверхами їх шукати. Ну не знаю мені шкода мого часу, якщо я свій метод вважаю достатньо ефективним щоб мою дитину більше не чіпали. --- дописи об"єднано, Sep 5, 2020 --- Я в школі два рази була в ситуації «жертви» і моя культурна мама ходила до батьків кривдників. Ніц не помогло. «Мій хлопчик такого зробити не міг, це він так залицявся». А я стою коло неї як обпльована...
До слова, ми свого вчимо на моральну образу -відповідати усно або залежно від ситуації ігнорити. Лише, коли тебе фізично ображають- віддати так само. Дали на карате, бо якийсь сум кругом. він не хотів іти на карате, бо бити нікого не хоче, аж плакав. Треба було пояснювати ,що це найперше для власного самозахисту. То, @Dominika я Вас розумію, бо в нас такий добряк і всі йому добрі, навіть, коли ображають, то "Він не хотів" ))
Не перебувають. Якщо перебувають, то що це за батьки які дозволили таку поведінку? Який тоді взагалі сенс з такими людьми говорити? --- дописи об"єднано, Sep 5, 2020 --- Хлопчик @lesja.f зробив все правильно - дистанціювався, а потім тікав від сильнішого і переважаючого в силі нападника. І я так своїх вчу. Але як нападник хоче напасти, то такій малій дитині важко зорієнтуватись.
Тоді могло й не бути, а цього чи наст разу можуть бути. Я підходжу до батьків не за вибаченнями чи визнання неправильної поведінки, а щоб "закрити гештальд"))) мені треба висказати батькам. Ну але так, то більше для себе. Ну і ще буває так, що мама на майданчику не визнає погану поведінку своєї дитини, ще й нахамить. А потім за рогом висварює дитину як має бути.
Ну ви може гештальт і закриєте, а у вашої дитини може осадочок залишитися. Ну то таке. Насправді я вас розумію.
Тому, така дитина ніколи не усвідомить поганого вчинку і ситуації будуть повторюватись. Дитині ж показують приклад, як не визнавати ,не признаватись у власній вині. За рогом насварити, то вже пізно. І сварити не треба, лише виховувати і показувати поведінкою власною.
@lesja.f розгляньте можливість віддати сина на якийсь гурток типу карате як писали вище. Як це не сумно, але в нашому суспільстві треба вміти себе захистити. Добре, що все обійшлося. Ви напевно новини слухаєте/читаєте і самі бачите, які часом історії страшні бувають. Тим більше, що вік вже такий, що дитина хоче сама гуляти. І ви не завжди зможете бути поруч в потрібний момент. Розрулювати ситуації, які вже відбулися, трохи невдячна справа. Але і залишати все як є теж не добре. Ті діти зрозуміють, що їм то з рук зійде і далі так робитимуть.
@Happy Fiancee він займається карате уже рік часу, просто у такій ситуації він уперше, видно що несподівався, і розгубився... Буду говорити з тренером, нехай потренує його що робити коли скручують руки.
Про карате, айкідо і курси самозахисту. Карате не допоможе, якщо дитина (людина) психологічно не готова чинити опір.
Це до моменту, коли до 8-9річної дитини, яка сама гуляє, підійде «якийсь дядько» (чийсь тато), на розборки через те, що вчора його дитину образили. І не факт, що «кривдника» правильно впізнали. Метод залякування дитини можна використати, якщо вже всі інші випробувані і не дали ефекту. Я в такій ситуації написала заяву, і батьків та дітей вже «пресувала» адміністрація школи. З дітьми поговорила в присутності класного керівника і завуча з виховної роботи. Така мала дитина ще не зможе зорієнтуватися, якщо до того не мала подібного постійного досвіду. Мій старший зумів в реальній ситуації захистити себе тільки на четвертий рік занять в 6 класі.
З досвіду свого дитинства - реально ображають до того часу, поки не почнуть боятися - або того, кого ображають (дасть здачу. Сильно. Або підло), або того, хто за нього заступивася. Говоріння з батьками дуууже сильна рулетка в такому віці, тобто реально або це допоможе, або спровокує повторити, бо "вже сходило з рук", все залежить від реакції батьків
Мою доньку в молодших класах ображав однокласник і навіть розпускав руки. Ми говорили з класним керівником, а вона з його батьками. Не помогло. Останній раз то вдарив ногою в живіт. Ми одразу пішли до знайомого з поліції. Він прийшов до класу і провів виховну роботу з ним і його батьками. Більше не чіпав...Тільки останній рік навчання в школі теж була з ним неприємна ситуація. Думаю це все залежить від виховання вдома. Кажуть ,брат молодший цього хлопця ще гірше себе веде між людьми.
Вимальовується цікава картина... Якщо вашу дитину виганяють з майданчика, а потім наздоганяють і викручують руки та пхають в живіт, ви, як батьки, повинні: 1. Не підходити до кривдників, бо раптом то не вони і взагалі не підходити, бо вас можуть не так зрозуміти. 2. Не говорити з батьками кривдника, бо це нічого не дасть. Інтересненько, однако... Якщо 8-10річна дитина гуляє сама на майданчику, це, для мене, означає, що батьки такої дитини автоматично дозволили дитині самій приймати рішення щодо вчинків і нести за них відповідальність. Тому має бути готова до діалогу щодо своєї агресивної( іншого слова не підберу)поведінки. Як бути якщо кривдник не перебуває з вами в одному соцугрупуванні-школа, гурток? І вищої інстанції немає... Ну і не варто плутати покарання і викриття кривдника. Ніхто не збирається притягати до відповідальності дитину, карати, упаси Боже... Але прийти і сказати "я знаю, що вчора ти поводився негідно. Май на увазі, твій вчинок не пройшов непоміченим.Ми тебе запам'ятали і будемо тримати руку на пульсі, в разі чого. І тд...випрошувати вибачення теж вважаю негідним. Якщо захоче, хай сам вибачається, але щиро. І щось мені підказує, якщо б обговорювали, що малі паскудники кидали камінням і розбили вікно, то всі б одноголосно казали знайти хулігана, та ще й збитки стягнути. А руки викручувати дитині то такоє...
Ви можете так вважати, але відповідальність несуть батьки. Збитки стягували би з батьків, і виховні заходи проводили б теж вони. Якщо дитина схильна до «агресивної поведінки», то це не допоможе. «Як горохом об стіну»
В усіх ситуаціях, які бачила - таки допоможе. Принаймні, швидше шукатиме іншу жертву ніж знову лізтиме до того, за кого вже заступались, ну його, бабратись потім з наслідками, може якраз хтось "без наслідків" попадеться.
