Я теж проти втручань, особливо якщо самі можуть розібратись. Але так вийшло, що я не цікавлюсь, не вкурсі, не виховую нормально сина))). В мене той менший дуже на чоловіка схожий, все в собі, свої проблеми сам вирішує), не жаліється (ну хіба на брата). Жодного разу не чула про якісь конфлікти в школі. А вже від вчительки часом взнаю, що щось не так. Він у мене дуже маленький, минулого навчального року, особливо на початку, його через це щемили більші хлопці. Якось сам розібрався, взагалі не пхалась. Зараз от теж є діти, з якими товаришує, а є такі, з якими ні. То є нормально. Як і в дорослих). Старший в мене взагалі зі всіма дружить). От і зараз сидить з хлопчиком, з яким ніхто більше не хотів сидіти. А йому його шкода стало, хоча він від того сусідства не в захваті. Тут вже він на мене більше схожий). Може це також не правильно? Такі два різні в мене сини))).
@Rodionochka що ж він такого сказав? Матюк? Я б просила просто не вживати лайливих слів, бо це не виховано. І не опускатися до рівня отого дурного обзивання. Бо то дитячий садок. Мусить сказати якусь мудру відповідь і тоді він залишиться вихованим хлопчиком. Та й обзивати його стане не цікаво. А вже що мудре, придумайте. Проговорити ситуацію треба, на мою думку. Щоб прийти до оптимальної на Вашу думку реакції дитини разом. Виховання - найважча батьківська робота. Кожен день, на різних прикладах, а найважче - контролювати свою поведінку, бо то найбільший аргумент і взірець для дитини. Діти-діти...
Сиромудрий засранець. Ніби так. Той хлопчик хотів в нього кекс забрати, чи видурити. Я до кінця не розібралась. Він взагалі думає, що я придираюсь, бо вони ту ситуацію через 5 хвилин вже забули. А виявляється, що не всі забули))). Мені те обзивання теж не подобається, але в малого є така "фішка". Старшого почав "ботаном" називати, а той нервується, менший кайфує). От і в класі видно з нього вилізло. Хоча вони дружать і далі, але ляпнув таки, могло причепитись.
Ну, я розбиралася з дівчинкою, яка на мою сказала "інвалід". А тут. Певно та мама дуже вразлива. І ось показати, він сказав "засранець" і ти у відповідь сказав "засранець". Хто мудріший? Ніхто. А якби ти сказав типу: "Чуєш, хлопче, ти тут забираєш мій кекс, ще й обзиваєш мене?! То хто тут справжній засранець?" Приблизно це відповідь дорослого мудрого хлопчика. От і вирішуй, яким бути. І обзиватися, ти, звичайно, можеш продовжувати, але дивись, щоб це не відвернуло від тебе дітей. Мені, наприклад, як коли скажу лайку, хочеться потім помити рота (це я трохи перебільшую). А загалом, така поведінка для мене свідчить, що Вашого малого таки хтось обзиває, він то "ковтнув", а тапер вважає то прийнятним і прикольним. То як віддзеркалення чиєїсь поведінки на ньому. Зверніть увагу, може колись він Вам признається. Так і кажіть :"В будь-якому випадку, обзивання не є добрим і має припинитися. Інші мене не хвилюють, МОЇ діти не мають то робити. Інші мене не цікавлять, не маю ні змоги, ні бажання, ні права виховувати всіх".
У вас ніби досить чітка вимога до дитини) шо тут незрозумілого)) Я би просто просила сина не обзиватись. То взагалі не норма, хоча розумію, що в дитячих колективах без того не буває. Діти звісно мали би самі розібратись. Але може то вже не вперше, раз вже мамі пожалівся хлопець. Нічого критичного не сталось) Я би просто попросила свою дитину не ображати інших, навіть якщо ображати брата нормально)
Дівчатка, маю ситуацію, яку прокручую в своїй від учора і незнаю як поступити, як і що говорити дитині яка ображає і залякує мого сина. Син такий, що він би дружив з усіма підряд- старшими, молодшими, і свого віку. Ситуація така, зі слів мого сина, він підійшов до дітей які бавилися на майданчику і намагався з ними заговорити, подружитися, йому сказали відійти. Далі він нічого не говорив просто був рядом з ними, те що сталося далі не дає мені спокійно спати, до нього підійшли двоє, хлопчик і дівчинка, почали до нього кричати "ми сказали - відійди" почали його штовхати. Мій вперше у такій ситуації, від розгубленості почав втікати, його наздогнали - хлопчик скрутив йому руки за спину, а дівчинка почала щось кричати і штовхати руками в живіт і пах...... Я в шоку.... Кажу йому - будеш гуляти завтра, покажеш їх мені.... У мене питання, як з ними говорити? Щоб Ви сказали у цій ситуації?
Та що тут казати - як ще раз навіть в сторону моєї дитини погано подивляться, то я їх роздеру. Засранці кончєні.
Вік дитини? Чи гуляє постійно сам? Варто би з друзями. Якщо «дружив би з усіма», то чи не боїтеся відпускати? Чи то ваш двір? В компаніях старших дітей ігри періодично доходять до рівня «майже бійки», але зазвичай в справжні бійки це не переростає. Ймовірно, для тих дітей, то звичне вирішення питання «якась малявка дістає». Можете погуляти з сином поряд з тими дітьми, можливо, обговорити вголос вчорашню ситуацію. А потім діяти вже за обставинами. Дитячі одноразові «перетасовки» без фізичних наслідків, то одне, а «роздеру» з боку дорослого, то вже інший рівень. Ситуацію треба розрулювати з «холодною головою».
Не згідна абсолютно. Одне діло якби вони його відштовхнули (і то погано), а то одне тримало, а друге било. --- дописи об"єднано, Sep 5, 2020 --- До шарпанини між рівними я ставлюсь умовно спокійно. Але як четверо шарпають одного, і на землю кидають, то я втручаюсь навіть як то не мої діти.
Повикручувати руки і биття в живіт- це ще не фізичні наслідки. Який рівень фізичного насильства над дитиною на Вашу думку є допустимим? рівень насильства...сама пишу і фігію
В дитини моде не бути друзів для гуляння в такому віці. Я своїх самих без нагляду гуляти не пускаю, але і камінням кидати не буду. --- дописи об"єднано, Sep 5, 2020 --- Сім з половиною каже лінієчка. Зазвичай говоріння з батьками (їх спочатку треьа знайти) не ефективне. Починається очна ставка, засранці відбріхуються - і це ще в кращому випадку.
@Happy Fiancee малому 7.5 тим дітям за його словами вищі від нього на голову, припускаю десь 8-9 років, гуляти сам почав десь місяць назад, ми свого подвіря немаємо, в нас є два майданчики на 4 будинки. Теж схиляюсь до думки поговорити з їхніми батьками. Головне зараз тих дітей "зловити" @Orman а який вихід Ви бачите? Теж схиляюсь до думки що вони повтікають...
Коли є гостра ситуація, яка потребує втручання дорослого тут і вже - це одне, Коли розборки минулої ситуації, то з батьками і залученням всіх сторін конфлікту.
Мій досвід розборок на майданчику показує, що малі любителі бити когось в живіт дуже швидко здуваються, якщо бачать, що в жертви є захисник. І що ніхто не списує їхню поведінку на «то ж діти - вони б‘ються». Слово «роздеру» можна не вживати, якщо комусь не подобається. Для себе я його залишаю. І так я вважаю, що моїм дітям так теж чиясь мама може сказати, якщо вони її дитину тримали і били. --- дописи об"єднано, Sep 5, 2020 --- Якої минулої. Це вчора було. Якби був дорослий - ситуації б не було.
Як пощастить поговорити ще з розумними людьми. Бувають "Тут тьота каже, що ти робив так і так. Це правда?" "Ні, мамо, то він нас дратував, а ми нічо". І мама щаслива іде кажучи, глядіть своє чадо, бо воно моїх денервує). Так, я знаю, що чужий дорослий не може влаштовувати рівні розбірки, але фізично постраждала дитина, а я морально маю право.
Батьки теж можуть виявитись тими в кого дітки такої поведінки і навчились, або мамами для якої дитятко завжди праве, а це «ваш хлопчик неправильно все зрозумів, і моя дівчинка ніколи б...»
