Вище написали про вибір. Я завжди це казала про свою ситуацію. Чоловік вибрав зраду, я вибрала розлучення після. Отже, якщо людина зробила вибір продовжувати стосунки, після зради, немає сенсу читай- нема нічого доброго в тому, щоб продовжувати колупання. В ньому особливо. Людина сама відповідає за власний вибір. У жінки все Ок. Жінка не винна, що чоловік- слабак і не стати самій слабкою в цьому- первинне. Безперечно, все це важко до уср*чки в прямому і переносному ага, нерви воно такі)) але не варто знищувати себе ,яким би не був кінцевий результат впевнена, що все буде по- любові. Треба прожити, переступити і йти далі не оглядаючись за своїм вибором.
Мені подруга, коли синочкові було пару місяців, сказала, щоб я в цей час дуже себе доглядала і була сексуальною, бо в цей період дуже часто чоловіки зраджують. Для мене тоді і тепер це звучить, як змова проти жінок. Я виношувала 9 місяців, родила, почалися перші місяці материнства, які для мене були найсуперечливішим періодом в житті, таке враження, що я сходила з розуму. І попри це все я маю пам'ятати, щоб когось не обділити увагою, бути сексуальною і т.д. Це жарт??? А мене, мене хто зрозуміє, підтримає, допоможе, розрадить, дозволить проявляти емоції??? А не тільки "Візьми себе в руки, ти ж мама". Мені болить за жінок...
Я теж тепер це раджу подругам. Несправедливо... але нема гіршого ніж переживати то що я переживаю і винити себе в тому , чого могла б не допустити
Але ж Ви розумієте, що НЕМОЖЛИВО (!!!), коли дитині пару місяців думати про те, як виглядати сексуально. Чому всі все вішають на жінок
дуже співчуваю Вашій ситуації. Але гірше є - наприклад, довести себе до самогубства постійним параноїдальним прагненням "бути ідеальною дружиною" священики мають рацію щодо "спершу чоловік". Але вони і чоловіків "взувають" нормально і вчать ставитись до жінок так, щоб їй "спершу чоловік" нормально заходило.
Стосовно марафонів - чи то молитовних, чи то психологічних не суть, що саме робити чи яку молитву читати. Важливий тип реакції на складну ситуацію. Саме його виробляємо протягом визначеного часу а не "я буду молитися 40 днів і він змінить своє рішення" чи ще щось трапиться. Мені священик сказав самій обрати молитву, і хоча би раз на день промовляти її в конкретному намірі.
Я ще фактично не посповідалась після цієї ситуаціі. Відчуваю що ЩЕ не готова, ще всіх не простила і всього не відпустила. Але і чоловік не посповідався. Хоча і говорив що цього хоче
Так, маєте рацію. Але оте колупання в собі, що я зробила не правильно- можливо в моїй голові розділяю вину на двох і можу хоча б якось його зрозуміти щоб простити... голова тверезо розуміє що хоче зберегти шлюб, але піддаючись емоціям , по 10 разів кожного дня приходить думка що це не вийде зробити
пробачте Вам не треба розуміти/вникати. Пробачити цей вчинок чоловіка. ●крапка мова йде про прощення ,тому не пишу інше Можна думати, гадати ,балакати всякі абстрактні чому? Коли я свого часу отак сиділа з думками і без(такий стан цікавий) мене привела до тями одна фраза "Ти або прощаєш і забуваєш, витираєш з пам'яті ,щоб жити з ним далі, або прощаєш і відпускаєш". Я думала про себе ,коли приймала рішення.
Я трошки відійду від теми і спитаю поради. Бо завтра знов «почнеться». В нас є пара друзів, більше зі сторони чоловіка, але ми з дружиною теж ок спілкуємося. Останні пів року вона впевнена, що він їй зраджує. Впевнена так залізно. Виїла йому мозок ложечкою, він все заперечує. На її аргументи має власні заперечення (аргументи не пишу, бо особисте). І от при кожній зустрічі вона мені тою ситуацією грузить мозок. Останнім часом вже перейшла на обговорення цієї ситуації і при чоловіках. Я так розумію, хоче, щоб я випитала в свого чоловіка, чи її чоловік там нічого не розказує про «коханку». Я такого не буду робити ніколи і нізащо, бо я наше особисте життя не обговорюю з кимось і чиєсь в наш дім не пхаю. Але дружина там наполеглива. Короч мильна опера. Я б хотіла підібрати якісь слова їй для поради, бо то не є такі люди, що можна зігнорувати зовсім. Але моя думка, що коханки там немає і я їй то намагаюся акуратно донести, що проблема трохи в іншому. Поки безрезультатно. Але при кожній зустрічі ми сидимо так трохи в ауті, бо вона відверто просуває думку «я вважаю, що в тебе хтось є».
Поки не побачить на власні очі, доти може думати все, що захоче, мусять бути якісь факти, так і скажіть.
@bobryha Розумієте, ми всі різні. І це я кажу не для галочки, чи для відчепного. Так є. Я мала колосальну підтримку від рідних, близьких. Це рятувало, бо в той час я не могла бути на одинці копирсатись починала в тому всьому і ще інші дурниці , які псували здоров'я(більше психо). От, коли я зрозуміла, що я собі важлива і слова людини, що писала вище, одним моментом шандарахнуло і я подзвонила домовилась про розлучення, щоб пошвидше. Якщо про час сказати ,то десь два місяці відколи дізналась. знову ж, ситуації навіть такі, також бувають різні, як не дивно. Однаковий лише факт зради .
Сказати їй- а що тобі дасть ця інформація? Ти готова до якихось конкретних дій? Якщо вона підозрює то швидше за все є. Перед тим що в мене сталось теж було декілька дивних ситуацій
Якби це була просто ваша коліжанка, можна було б порадити їй звернутись до приватної детективної агенції, вони в подружніх зрадах спєци. Щоб вона нарешті закрила для себе це питання і перестала гризтися. Але її чоловік теж друг вашої сім'ї і це буде трохи некомільфо, мабуть... З іншого боку, так можна догризти себе і його до розлучення. Якщо ж виявиться, що підозри безпідставні - це може врятувати шлюб. Другий варіант, сказати так як є: мій чоловік нічого такого не розказував і я теж вважаю, що твої підозри безпідставні. Якщо знаєте в чому проблема, може є сенс озвучити це не натяками і делікатно, а трохи в лоб...
То вже фактично пройшло 3,5 місяці відколи дізналась. З яких добрих 1,5 місяці він сумнівався і я як навіжена його повертала і сім‘ю зберігала. А вже 2 місяці ми якби сім‘ю зберігаєм. Хоча чесно кажучи 2 місяці тому я була адекватніша , спокійніша і позитивніше до нього настроїна.
@bobryha ,якщо ви разом , значить так має бути на даний момент. Якщо хочете спільне життя далі- не напрягайте себе, відпускайте і не підганяйте час.
Виглядає, що буде маніпулювати розлученням. Не можу точно сказати. Там трохи тріщини по всіх фронтах пішли. Я реально не хочу зі своїм чоловіком то обговорювати, бо 1) вони друзі з пеленок, 2) ми самі недавно вилізли практично з межі розлучення. Я їй кажу в лоб. Що проблема майже напевно в іншому, і кажу в чому на мою думку. Але вона вважає, що наявність коханки - то єдине логічне пояснення поведінки її чоловіка.
