Я знайшла одну-єдину річ, яку я роблю через те, що я - дружина. Одне єдине зусилля Зберігаю вірність своєму чоловікові
а загалом, непогано було би Воно якось так "пласко" звучить, але якщо в подружжі нема презирства, розчарування одне в одному і є цікаві розмови, підтримка і хороший секс - то чого ще бажати (ясно, що є чого ще бажати, ггг)
Секс-підтримка. І хвате))) А, ну і патрони до кулемета подавати(всі ж знають ту байку, правда?) І не плутати, не подавати патрони в спальні, і не "кохати мозок" при обстрілах.
Послухаю лайфхаки мудрих дружин, які мають схильність триндіти забагато Що ви з цим робите? Насправді, є інтуїція, яка підказує: а ось тут годилось би і заткнутись. І часом я навіть її слухаю, але загалом - дуже забагато говорю. Принаймні - забагато для свого чоловіка. Коли він на роботі і ми бачимось годину-дві на день, здавалось би - проблема вирішена. Але ні. Я можу за півгодини надолужити все і потім шкодувати про це. Є варіант відновити професійні активності, пов'язані з говорінням. Після бізнес-сніданків або мамського клубу я можу напевно з добу мовчати (хоча це неточно) Ще можна задовбати сусідку по кабінету, коли відкриють офіс Ми стали більше розмовляти з дітьми, дуже люблю з ними говорити, з кожним. І ще я вечорами говорю з сусідкою на прогулянці. Теж забагато Але сусідка пішла собі додому, а чоловікові - таки зі мною жити.
Ви про кількість говорення чи якість? По чому бачите, що йому забагато - сам каже чи ваші відчуття? Бо може йому норм, а ви себе вже тут накрутили. Я вам поради немаю, бо не належу ні до ні до Хоча, в принципі, в мене є дві крайнощі - я можу довго мовчати(що для мене дуже органічно і природньо), а потім за 5 хвилин видати все на купу і сумбурно "Ти замовив карниз в ванну, дивись, яка в мене страшна нога неголена, в Толіка кіт вмер, в мене закінчились гроші на мобільному, треба абрикосів на варення..." Муж потім довго в повній тиші "переварює" сказане. Ми до ре працюємо разом, і живемо(соупадєніє), так що місць пограти спільно в мовчанку в нас достатньо.
за 5 хвилин то не "триндіти". Це стисла передача інформації не знаю, що мається на увазі під "якість" Напевно, все й одразу... Може, справа в тому, що у мене пару місяців були проблеми з мовленням, і я мовчала або писала... сам каже - це раз. Може вдягти навушники під час того, як я щось розповідаю - це два. Або в машині увімкнути музику це шедевр, це просто шедевр!
До не належу, але думка з боку. Я ніби то і комунікабельна і відкрита, але маю велику потребу в тишині і постійне говоріння мене вимучує. Після роботи вдома можу просто хотіти полежати і помовчати, потребую того і від чоловіка, а він не вміііієееее. Навіть переляд фільму супроводжується коментуванням... А пояснити, що потреба помовчати і подихати не від того, що хочу його ігнорувати, а просто життєвонеобхідний момент для мене. Я ото відсиджуся як та картопелька в підвалі, в тишині і в спокої і можу далі продовжувати спілкуватися і бачити людей. Не питайте як я повний карантин пережила... Бігаю 10 кілометрові забіги, щоб побути в тишині... Якби в когось був лайфхак як пояснити близьким, що мовчати це не страшно і не погано, то я би дуже була вдячна
а я якраз на карантині вимушено мовчала, дуже багато часу. ні, цю потребу я теж дуже розумію, поважаю і даю чоловікові таку можливість. Ми часто порізно цілими днями, і коли бачимось то я також відділяю певний час на відпочинок від звуків. Можу забрати дітей надвір, чи переключити повністю на себе. Хм. Та ні. Говорю я багато лише підчас активних розмов, і то по темі. Просто настає момент, коли я сказала ще не все, а він вже не хоче слухати. Та і таке. Ну і ще - для мене говоріння є ресурсом. Тому коли я проводжу лекції чи вебінари, то хай би як втомилась фізично, морально - готова гори звертати і всю сім'ю на руках носити --- дописи об"єднано, Jul 16, 2020 --- сказати про це. Близькі переважно розумні істоти Але різницю в темпераментах і типах спілкування ніде не подінеш, тому "натисканням кнопки" це не вирішиться. От я ж, наприклад, повністю розумію, що в нас кардинальне неспівпадіння темпераментів, в дуже багатьох речах. Тому складаю собі графіки "утримання", ггг, а потім як з ланцюга зриваюсь.
А чоловік каже, чому він не хоче слухати? Ну мусить бути якесь пояснення/причина. Тим більше, якщо я правильно зрозуміла, таке частенько))
це - забагато, каже він. А ще - "Я і так знаю, що ти скажеш". насправді, не дуже часто, бо ми не дуже часто розмовляємо так щоб розмовляти Але десь кожну другу розмову, так.
ні, не завжди. 15 років разом, і колись він казав, що моя мова справляє сильне враження, і заміняє мені зовнішню привабливість Може, справа в тому, що останнім часом дуже багато нового, того, що хвилює, досить термінового. А часу разом - мало...
Ох, все змінюється)) значить, говоріть коротко і не все зразу, так щоб чоловік сам почав задавати питання.
То вам треба розмову діалогічну чи таку, де ви маєте виговорити зі себе якусь кількість пережитого за нині/тиждень ітп? Я ото про себе думаю в контексті розмов - мені їх бракує, бо я їх не маю взагалі. Тобто розмов з дорослими людьми. Ні з ким не зависаю годинами на телефоні, і з чоловіком теж якось мало того балакання виходить, колись просила, пояснювала, певно зле просила, бо ніц з того не вийшло, принаймні так як би то хотіла(( І так, я теж з мовчазних, можу виступати на публіку, але в колі більше двох людей не встигаю втикатися зі своїми репліками і тому переходжу в позицію слухача-спостерігача. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
так, це окрема потреба. Я відчуваю прямо, як в розмові з дітьми "віддаю", а в розмові з дорослими черпаю. Також не зависаю на телефоні, та й порожніх говорінь не люблю. Люблю на тему, і про важливе, і не про одне й те саме
Блін, пару днів назад до мене дійшло, що ми з чоловіком фанати року). Слухаємо виключно в авто, але дуже вже голосно. Для наших корків саме те. Можна говорити), можна мовчати, головне музику голосніше. --- дописи об"єднано, Jul 16, 2020 --- О, може тут щось є). В мене чоловік любить отак час від часу завести розмову про головне і важливе. А я в той момент не хочу, хочу пташок послухати чи щоб він просто мовчав. Але я дуже делікатна особа), я починаю підтримувати розмову, і сама на себе зла), бо мене ото починає дратувати, я починаю фігню говорити тощо. Певно Ваш чоловік трохи інший ніж я)
