Мене дратують люди, які жодним чином не хочуть напрягатись, і потім жаліються, що в них депресія. Знаю точно, що саме в цих людей це не хвороба, а життєва позиція. Але, йолки, якщо людині впадло хоч щось зробити, то звиняйте, хоча б не скигліть...
Мене вже дістала ситуація з кордонами. Я вже остаточно заплуталась чи можна їхати чи ні. Рейсові автобуси то взагалі повний треш. На офіційному сайті кожного дня інша інформація, а тепер інформація зі сайту і з офіційної сторінки у фб різна. На сайті - поїздки відновляться з 1 липня, сторінка у фб - ми в суботу відновили наші поїздки і перший автобус вже прибув. Той самий треш з якими документами можна перетинати, одні "очевидці" доказують що можна вже по біометрії їхати (без запрошень), інші - ще не можна! Про ціни в перевізників промовчу.
Не дратують, скоріше дивують люди, які на мої розповіді про те, що я кудись ходила чи щось купила, видають: "Ой, а чого ти мені не сказала. Я би теж пішла(купила)"...Я от не знаю, як відповісти. Виправдовуватись не буду, звісно, грубо відповідати не хочеться.
То мабуть, натура така. От маю таку ж коліжанку. Ідемо з чоловіком на закупи, дзвонить по телефону, де я, кажу їдемо на закупи. " А чого мені не кажеш, я теж би поїхала". При тому, що теж мають машину і їздять куди їм треба, мене з собою не кличуть. Іноді чоловікові родичі теж видають таке, кілька разів кликали їх з собою, відмовляються. А як ми кудись виберемося, то відразу якісь претензії. От хоч би раз хтось сказав: "їду на закупи, поїхали зі мною".
@Dominika, після того як нас стало п’ятеро, мені вже ніхто так не каже). А ми тихенько мовчимо що у нас таки 7-місне авто ))).
а мене більше дратує, коли люди жаліються,а потім ще тебе повчають, що нічого змінити не можна, що то життя таке і ти ще молода, життя не знаєш і дуже амбітна. А потім ще починають висміювати, а нашо то тобі та освіта треба було, 10 років коту під хвіст, тебе і так на високу посаду не візьмуть, максимум продавець і нашо ти ото далі тратиш час на свою освіту, кому воно треба. Наша спільна знайома провчилась і отримала хорошу роботу, так вона ворог народу, про зарплату їй говорити заборонено, іти в дорожчий заклад також, бо це зачіпає почуття інших, бо звісно життя не справедливе!
дратує-дивує, коли людина настирно хоче відкупити в тебе запчастину від цілком робочого майже нового приладу, бо мол дорого в сервісному центрі. ну тобі дорого, а мені потім, що робити без запчастини.
а мене страшенно дратує показовість людей. Раніше воно мене менше зачіпало (коли купляли дорогі понтові речі в кредит, щоб інші їх могли оцінити). А зараз поспілкувалась з однією дівчиною-блогеркою і аж тошно. Що в блозі, а що в житті - 2 зовсім різні людини. При тому, якби не знала про її блог, то все було б ок. От для чого виписувати як то круто без памперсів, без нянь, виключно на гв, а по факту... І це не бізнес акаунт, лише 120 підписників. Спробувала поговорити на ту тему, відповідь одна - будеш мамою зрозумієш, треба ж ставити цілі я не вважаю ставленням цілей, сторіз, як класно розуміти дитину з перших днів і висаджувати на горшок, а при тому відразу після відео тягнути підгузник, навіть не стараючись щоб дитина побула трохи без. Або годувати дитину до року помідорами і розказувати що то корисно, а потім лікувати всі висипки і проблеми з животиком (друга частина в блозі не висвітлювалась взагалі)
а що не так з помідорами? Діти з 6 міс можуть їсти майже все, що завгодно, навіть мандарини Якщо чесно - я її майже розумію і не стала б засуджувати. Не розділяю погляди, не роблю "красиву картинку", але цілком розумію чому часом молоді мами так роблять Мене дратують комарі, попри те, що я майже не покусана, а от меншу згризли начисто вона нині цілу ніч чухалася, а я тричі вставала щоб придумати щось нове чим би її намазюкати щоб хоч трохи помогло.
Колись натрапила в інтернеті і щоразу згадую, читаючи чергову інстаграмно-фейсбучну історію про успішний успіх: "Люди впадають в шок, коли я з соцмережах розповідаю, що я самотня мама з трьома прекрасними діточками, найстаршому з яких всього 5 років, але я не здалася і змогла отримати роботу моделі в Парижі, а крім цього отримую освіту психолога, веду здоровий спосіб життя і найближчим часом збираюся відкрити свій власний бізнес ... і все це самостійно ... Тому знаєте, все на світі можливо, коли ти п....ш." Здаватися, але не бути існувало завжди, просто з винайденням інтернету ярмарок марнославства вийшов на новий рівень. Деяким людям це потрібно для нормальної самооцінки.
що не так я вам не скажу, але в дитини почались проблеми з травленням і висипка, піднялась температура, лікарі сказали поки не давати помідорів. І як на мене для справедливості варто було б про то сказати у блозі. Мова була не про те що дитині дають їсти, а про те що треба висвітлювати все - що дитина з'їла і яка була реакція. Звісно в кожного своя буде і можливо таке трапляється рідко, але я б хотіла знати. --- дописи об"єднано, Jul 7, 2020 --- тут проблема глибше, отака гарна картинка заганяє в тупик людей, які не знають всієї картини і щиро вірять в те що бачать в "сторіз" ще одна наша знайома з дитиною дуже засмучується, що їй не вдається отак жити. Вона вважає що це з нею щось не так. Бо в знайомої (вони лише інколи гуляють разом, бо живуть в різних районах і бачить в основному сторіз) є час на все, а вона бідна ледь раду дає
О, тоді я знаю що мене ще дивує-дратує - що люди всерйоз можуть орієнтуватися і вірити на слово якомусь одному блогеру. Навіть якщо він правда крутий і компетентний. Та ще й звинувачувати що "ай-яй, чого в блозі не розказав про це". Показував як їсиш - показуй і як какаєш, показував як катався на американських гірках - показуй і як тебе знудило після них? Блоги (особливо "о жизни" а не професійні, хоч і ці теж) - це певного роду гра, так до них варто і ставитися, не більше. У першої мами свої проблеми з самооцінкою і нереалізованістю, які вона намагається вирішити як вміє - от у блозі. У другої свої. Не думаю, що варто звинувачувати першу маму у проблемах другої. Насправді сумно, що є мало груп підтримки мам та людей до яких мама може прийти і сказати: "мені не ок, я не справляюся", а не те, що існують "блогери" і люди, які їм щиро вірять.
я завжди кажу, що це - фрагментація. Свідома або несвідома. Мене дратує, коли блогами і публіцистичними статтями заміняють читання наукової та хорошої художньої літератури. Все добре в міру, має бути пропорція. А інакше... інстаграмотні такі всі
Вона (проблема) в тому, щоб перекласти відповідальність. В відсутності критичного мислення абсолютно. Від цього, маємо на рівні вищого державного керівництва те, що маємо.
Та яка це блогерка))) половина підписників - точно родичі або коліжанки з двору))) Впливу на маси такі "блохєри" не мають, тому, не варта перейматися)
Погода. І маски. Так, так, так, маски! Заходжу з вулиці в магазин, одягаю маску - окуляри запітніли. Зняла, протерла, вдягла. Спадають, бо їм маска заважає, а а вони якісь дуже вільненькі. Запхала за гумки, щоб не спадали, - знов запітніли. Знов зняла протерти. І так без кінця
Я одягаю так, щоб маска була "під" окулярами, і щільно притискаю "дротика". Так призвичаїлась, і не пітніють.
Взагалі-то це професія, часом дуже прибуткова. Я підписана на кілька професійних хороших інста-блогів: юридичний, фінансовий, маркетинговий, садовий, кулінарний. Єдине, що часами напрягає, що блогерки наголошують, що не отримують ніякої фінансової вигоди від такої діяльності. Але в аккаунті тисячі підписників, достатньо реклами і партнерства, ну і контент справді якісний, там купа часу йде на таку діяльність. Не розумію, чому треба такий вид діяльності масувати під благодійність. Але блог на 120 підписників, то не блог, то просто публічний щоденник. В моєму закритому профілі більше))) Що хочу, те й пишу. Не подобається, не читаємо. І так до слова, я відписалася від жінок, які не є близько знайомі (ДП чи якісь випадкові знайомства) і постійно в тих своїх блогах ниють. Я розумію, що це їх особистий простір і вони вправі писати там, що їм ся хоче. Але я собі залишила тих, в кого 95% - це милі усміхнені діти, букетики, смачна їжа, хвильки на морі і нова сатинова постіль. Ну і там десь-колись ностальгічні чи негативні пости. Я чудово розумію, що поза камерою все як у всіх, але люблю позитив і естетику. До речі, ніхто не буде знати, алергія на ті помідори чи на щось інше. Чи взагалі алергія. Але то все проблеми досвіду і особистого зростання, не блогерства.
