Скажу, як в моїй сім`ї. І то чисто мої переконання. Я не можу спокійно витрачати гроші, коли живу у арендованій квартирі з дітьми. Тут я не європейка ні разу. Маю відкласти побільше і швидше для покупки свого помешкання. Чоловік теж має формулу. Щоб менше переживати за можливу втрату роботи (особливо коли він забезпечує нас сам) має бути відкладена сума еквівалентна його зарплаті (або нашим витратам) за півроку. За півроку вже точно щось знайдеться. Це не виключає щомісячні заначки "на чорний день". Тобто така сума має в нас бути відкладена. При наявності свого житла і відкладеної суми говорити про витрати на себе і своє задоволення можна набагато легше. Про "добрі поради" свекрухи. Мені то смішно (ми теж "марнотратники і нерозумні", "не як всі люди"). Багато сама навідкладалася і збагатіла? Бо за її порадами вона прям олігархом має бути. Житло яке держава дала, в аварійному стані. Все старе. Техніку їй чоловік купував. Де? Де ж ті багатсва? "Свой совєт сєбє посовєтуй". В нас троє дітей ситих і догнянутих, з гаджетами і всім модним, 2 власні квартири в престижному районі, поїздки на відпочинок і тд. І все одно ми дурні . Дівчата, камон! Не приймайте все навіру і до серця. Я не ідеалізую закордон (жила-бачила), але зберігаючи "українські таргани" можна втратити якість життя там. При тому треба не соромитися і лишатися українкою. Тут дуже багато різних ньюансів. Майте відкриті очі і вуха, дивіться, аналізуйте, думайте, навчіться толерувати, дивіться як інші живуть. Інакше буде дуже важко, а позитив так і буде недосяжний.
@Hermi подобається - готуйте вдома. І ще й іншим нахваліть: що готуєте, з яких якісних продуктів, як то смачно, як чоловіку подобається. Оточення завжди залишиться оточенням, а ви робіть так, як вам комфортно у вашій сім`ї. Якщо вашому чоловіку комфортно ходити раз на тиждень (умовно) в ресторан - то сходять, нехай чоловік вам щось замовить і сам заплатить, а ви навіть не дивіться в ціни меню чи чек. То є кайф - піти кудись і сказати просто «я би з’їла якоїсь рибки/салату» і навіть не паритися шукати то в меню, а звалити на чоловіка всю відповідальність. Пс. А за ваш ровер я вже боюсь. Маєте страховку від крадіжки?
А я би позбувалася того "ровера" з готуванням. ІМХО. Ну зрідка дійсно, якщо вкайф. І зараз, поки немає роботи. Сучасна європейка може спокійно жити і не вміти готувати. Але вміти на себе і, можливо, сім`ю, заробляти у сучасному швидкомінливому світі повинна. Ніхто не буде платити за погану роботу. Просиджувати штани і заробляти - таке не проходить, або не довго точно. Німці на роботі вкалують, мають іноді дві і більше робіт. Приходять додому "умахані" і стояти біля плити ніяка німкеня цілий вечер не буде (і правильно робить, як на мене). Максимум щось на 15 хв готування. Далі відпочинок, спілкування, час з дітьми, якщо є діти, кіно... Або курси навчання, самоосвіта, перегляд новинок свого фаху - це супер. Витрачати багато часу на готування - не раціонально. Мені важко то пояснити, але, купуючи в певних точках якісь продукти, страви, ти не тільки економиш свій час для себе і сім`ї, а й підтримуєш приватного, можливо сімейного виробника. Це, звичайно, якщо він дійсно смачно готує. І в нього буде робота, і він не стане безробітним, і на нього не підуть твої податки. А він працює, створює робочі місця і платить податки. Тобто як спосіб життя, йти додому і по дорозі купити щось у маленькій кондитерській, чи мати улюблений магазинчик чи кафе, ресторанчик. Чи зранку сходити у пекарню, які на кожному кроці, за ще гарячими круассанами (а не їсти вчорашні з супермаркету, хоч вони вдвічі дешевші). То вважається приємним і раціональним. І звичайно, такі магазинчики не до порівняння з нашими (той же гадкий Вацак не мав би шансів). При тому, нормально слідкувати за акціями і знати коли після певної гоини то все дешевше і тим користатися. Я не кажу за всіх, але так робила більшість моїх знайомих німців і мій чоловік до того призвичаївся за 3 роки проживання. До чого то я? ) Не треба вважати, що європейці ліниві і нерозумні, а от ми українці... Все має свої причини і певну рацію, яку з часом усвідомлюєш. Їх спосіб життя є не тільки наслідком, а й причиною європейського рівня життя.
можливо в тому і є моя проблема. квартира орендована (там багато своїх нюансів оренди, бо це не зовсім оренда, але факт залишається фактом) і то мене трохи муляє. Зібрати гроші на власну - це мало реально, а щоб все життя віддавати позику мені також не подобається. тут в кожного своє. Хтось бігає кілометри, хтось медитує, хтось іде в ресторан, а я на кухню я знаю що це дуже дивно, але це мій спосіб розслабитися в моєму оточені дружини або взагалі не праюцють, або лише половину робочого дня. І всеодно таке як готування і прибирання то не їхнє заняття. В них є няня, прибиральниця, а жінки живуть в своє задоволення при тому що дохід середній і ледь на все грошей хватає. коли затримали на 2 дні зарплату, у них вже були фінансові проблеми . І в такій ситуації виникає питання, а може це ми все ускладнюємо і не вміємо жити? І це не поодинокий випадок. Багато друзів, маючи лише 10 євро на рахунку ідуть на піцу . Мені такий стиль життя зовсім не до душі. Зараз для себе зрозуміла, що не праювати е не моє, чи захочу по спеіальності - ще не вирішила. Точніше як, перший місяць без роботи для мене був в кайф, зараз я знову вернулась до навчання, бо розумію що скучно. Чоловік сказав що підтримає будь-яке моє рішення, тільки щоб мені це приносило задоволення. ми ще не купили, лише в роздумах чи точно треба. В нас дуже багато знайомих мають такі велосипеди. +зараз придивляюсь на чому люди їздять, також багато на дорогих велосипедах. Ну але треба написати що ми живемо в дорогому районі, в нас навіть біля метро можуть не прив'язувати велосипед і ніхто його не візьме (звісно до пори до часу...). В бідних районах напевно все по-іншому.
от я не можу відважитися на вагітність, бо в голові: а як то буде, а чи вистачить грошей, а може ще почекати. І найгірше, коли більш-менш все остаканюється читати: переконуєшся що буде і фінансова і фізична підтримка і від батьків, і від знайомих, з'являється якась знайома, якій не вистачає грошей щоб купити необхідне дитині і в мене знову паніка.
Ну то таке діло вам можуть наобіцяти підтримки до неба, а потім з того вийде пшик. Нема гарантій. Якщо зараз у Вас все добре, і є бажання, то не тягніть. «Необхідне» для дитини дуже різне для різних людей.
Я би Вас стисла в обіймах . Це супер правильно, і нам дуже ця порада свого часу допомогла. Якщо раптом хтось не знає як таку суму зібрати - то записує вся сім’я свої витрати. Кожен день. 2-6 місяців (ідеально - рік). Рахуються всі всі витрати, зокрема стабільні витрати: їда, проїзд/бензин, медикаменти, комуналка, якісь сімейні щомісячні платежі, одяг, благодійність - тобто те, що дає сім`і комфортно жити. Водночас можна проаналізувати, від яких витрат можна утриматись (шкідливі звички та нездорові залежності , деякі походи в розважальні заклади тощо - визначає сім’я). В результаті буде відома сума, яку сім’я в середньому витрачає - це і є та сума, що множиться на шість та відкладається як фінансова подушка. Причому відкладається або просто в безпечному місці, або в максимально консервативну фінансову установу, з якої ці кошти легко повернути. Подушка - не для ризиків, це не депозит чи щось подібне. Я дуже мало знаю людей, навіть знайомих лише в он-лайні, що цією порадою користуються . --- дописи об"єднано, Jun 19, 2020 --- Є таке розуміння: свідомо відноситись до життя. На жаль чи на щастя , наше життя - матеріальне і прив’язане до грошей, як засобів. І контроль грошей (як по зароблянню ( сюди важко віднести доходи мінімальних зарплат)) дає можливість мати в цьому житті комфорт. Або ти контролюєш ситуацію, або - ситуація тебе. Цьому доказ - Ваші знайомі, що тратяться точно до наступної зарплати. --- дописи об"єднано, Jun 19, 2020 --- ! Молодець
дуже шкоду, що свого часу економила. ми були проїздом 33120 Arcachon, Francja Карти Google і мені було шкода 100-200 євро на розвваги. А тепер час не повернеш і щоб туди доїхати треба в 10 раз більше. ми відкладаємо те, що не можемо потратити десь 25-30 відсотків доходів. правда сильно тратити не стараємось, але сильно не економимо. пробували записувати витрати, але завжди закінчувалось невдачами.
100% @Hermi, я тільки з четвертою дитиною вперше відчуваю, что все добре. В попередні рази в нас щоразу була якась фінансова (.опа) яма, а на фоні неї - стреси, депресії та постійні пошуки виходу. При тому, що ще під час вагітності чи навіть планування - .опи не передбачалось, все було веселкове. Я зрозуміла, що не можна дітей прив’язувати до «всі тобі допоможуть», «фінансова стабільність» і так далі. У вас будуть потреби в забезпеченні дитини. І ви дитину забезпечите в будь-якому варіанті, навіть інколи в складних ситуаціях не розуміючи, звідки то взялось. А велосипед б/у в гарному стані, нє? --- дописи об"єднано, Jun 19, 2020 --- Ще є така штука, як «ментальная ловушка». Їх декілька, одна з них - це виглядати, а не бути. Це може відноситись до ситуації «в нас на районі всі багаті, мають відповідні статусні речі та звички, а ми живемо в цьому оточенні і мусимо (?) виглядати на рівні». Просто коли ви дійсно дійдете до цього рівня фінансово - в вас не буде питань теперішнього дискомфорту (бути на рівні з кимось).
Я хочу пояснити ще свою думку щодо готування/ресторанів. Багато хто купує собі вечерю, але повірте, дуже багато готують її самі (я про Німеччину). І то є люди з різними доходами. Також піднімається питання якості їжі з ресторану: з якого м`яса приготували, які підсилювачі смаку додавали, яка олія там, скільки цукру/солі. Звичайно, можна прикласти зусиль і знайти ресторанчик, який відповідає твоїм вимогам, але не факт, що знайдеш. Я вважаю таки вміння українців з нічого зробити вечерю або викрутитися в скрутній ситуації дуже гарним. Маю один цікавий приклад: мама в декреті з дитиною мала фінансові проблеми (вона не працювала і декретних грошей їм не вистачало), вона просила їй допомогти фінансово, бо не вистачало на підгузники і баночці пюре. Тобто варіант зготувати їсти дитині самій (що є разів в 5-10 дешевше) навіть не розглядався. Про безпідгузникове життя навіть не кажу (дитині був майже рік). Про ровер. Крадуть не в бідних районах. Коли ідуть на рейд по велосипеди, то не йдуть красти дешевий, який за 50€ лише продаси, а йдуть якраз в дорогі райони. В дешевих беруть те, що не добре лежить і не вимагає багато зусиль, щоб потягнути.
в моєму випадку не обіцянки, а реальні речі, які лежать в нас в кладовці справа в тому, що утилізація речей дороге задоволення і майже всі меблі вдома віддали знайомі\сусіди. Ну і віддали не тому що воно доісторичне. А тому що змінили дизайн\вподобання. Сусідка віддала набір з 6 обідніх шкіряних крісел, які купила півроку тому, через те що вони білі і їй більше не подобаються. Те ж саме з дитячими речами, нашим знайомим понадаровували всього (від пеленок до ліжечка), і значна частина навіть не використовувалась, от і все віддають нам, як молодій сім'ї. ну та модель що чоловік хоче вийшла лише в січні +б\у такого касу велосипеди - це в основному з дефектами. в мене ніколи в житті не було такого "мусимо". І зараз напевно протилежне, чи дійсно нам той велосипед так потрібний (фінансово ми його можемо собі позволити). Мова була про те, як навчитися розставатися з грошима, які лежать на рахунку і щоб потім не мучила совість
Ми різне значення вкладаємо в «допомогу». Речі для дитини - це дуже гарно і мило. Але баняк борщу (зварений не вами), коли дитині місяць чи два буде дуууууже актуальним і безцінним, хоча по сумі копійчаним. Те саме просто дати Вам годину вдень поспати, чи поїсти двома руками. І про речі. Речі віддають переважно років до 5. Потім діти перестають так швидко рости, і починають речі власне зношувати. Після мого Михайла на Петра мало, що лишається - він вбиває речі насмерть. Хто зе не бачив - в нас вже є тема про гроші. Ми і наші гроші Про велосипед - для мене це як з дитиною (бггг) - маєте зараз бажання і можливість - беріть.
Висаджування і педагогічне догодовування в певних колах автоматом сприймається як «від бідності» і «від ліні». «Ну шотижзамать не блендеруєш броколі на морожені влітку, а пхаєш в дитину моркву з супу - ще й такими дозами - де ж вона наїсться!» «і взагалі треба заміж виходити за такого чоловіка щоб міг купити підгузники, а не оце во на тазик ходити».
напишу офтопом, бо то трохи як осудження людини. в мене після такого жаління шок. В мене є одна знайома, яка дуже обіжена на чоловіка, який не може забезпечити сім'ю і вона взагалі в рабство попала після заміжжя. Тому що: в них немає власного будинку, а лише 2-ох кімнатна квартира. Він їй купив шкоду, а не кращу марку авто, і найбільше зло - няня не залишалась на ніч, щоб допомогти з дитиною і коли дитині виповнилось рік їй самій доводиться відвозити дитину у садачок бо чоловік відмовився від няні. При тому що вона не праює і (о жах!) її чоловік оплатив і заставив піти на мовні курси, щоб та вивчила мову країни в якій живе. І вона не топ модель і не дочка нафтового магната. Середньостатистична сім'я.
О, а в мене чоловік часто каже, що він теж в рабстві після женячки. От недавно не дала йому купити третій телевізор, який нам( йому) був ну конче потрібний. І акваріум не дала купити. Бунт рабів тривав пару днів і закінчився ганебною капітуляцією останніх. Але то напевно в тему про гроші.
Дівчата (старші пані ), а років через десять шлюбу змінюється ставлення до «раю в шалаші»? Щось я зловила себе на думці, що принципово (тобто з відстоюванням свого бажання) хочу комфортніших умов, якщо є вибір. Розкажу ситуацію детальніше. Ще пару років тому ми в’їжджали до дикого недострою і якийсь фльор романтики та «я за чоловіком на край світу» був. Ще був. Вчора чоловік запропонував повернутись додому, де світло ще не було включено після бурі, - і буря тепер мені в середині з`явилась . Я чемно поскладала речі (ми на період відновлення електромереж жили у батьків), почекала поки чоловік подумає... Тобто, не стала аргументувати нелогічність цих його слів . Врешті, він вирішив, що дітей залишимо у батьків, а самі поїдемо (насувалась ще гроза, то хотіли деякі речі занести в гараж, на всяк випадок). Причому, озвучив варіант залишитись на ніч вдома. Озвучив він це вже в машині - я (завбачливо залишивши сплячу малу з мамою) нагадала, що я «ой, не взяла дитину». Тому вдома поскладали речі, повитирали підлогу біля холодильника, що розморозився та повернулись. Але ось це моє небажання перебувати в гірших на той момент умовах, ніж у батьків, - для мене дещо нове. І відпочинок я уявляю тільки рівня від трьох зірок, а чоловікові вже можна почати відпочивати, якщо є палатка... Чи це просто бажання кращого?))
Ну, така справа. Я вже давно не спішу робити висновки у відносинах дружина-чоловік, бо часто виявляється, що "дивна" дружина так себе поводить небезпідставно. По-перше, є різні вихідні дані. Кожен звик до якогось рівня в сім'ї, з якої він походить. Є сім'ї, які будь-що не економлять на харчуванні, а є такі, де м'ясо двічі на тиждень і котлети пораховані. І я зараз не про дієту чи якісь переконання. Не обов'язково треба бути донькою нафтового магната для виставлення певної планки. Може бути звичайнісінська собі сільська дівчина з Рава-руської чи з-під Коломиї. Але тато десь собі контрабасить, чи на митниці, чи голова сільради, чи начальник районної ДАІ (як воно там зараз) чи мама в Італії... І ця її сім'я може собі дозволити суттєво більше, ніж якийсь середньостатистичний австріяк. По-друге, невідомо, що там хто кому обіцяв в період зустрічання чи "на рушничку". Хлопці теж люблять язиком ляпати... По-третє, якщо двоє працюють, чи збираються - той прагне до більшого і готовий вкладатися до спілки, а тому ніц не треба...
мені чоловік давним давно обіцяв пмм, але нажаль немає де в орендованій квартирі ставити. а плюси квартири були більші, ніж відсутність пмм.
Залежно, як ви побудували стосунки: жінка слухається, а чоловік піклується чи партнерські стосунки і самодостатність/незалежність. Ну, але я б не погоджувалася на погіршення умов при обох розклАдах. Бо двоє дорослих - це одне, а мам, мааам!! - це інше. П.С. Мені здається, що рай в шалаші - це романтика юних. Після тридцятки і далі мав би бути вже якийсь комфорт. Навіть з практичних міркувань: якщо ти собі його не забезпечиш в умовних 30-40, то на пенсії не забезпечиш тим більше, бо доходи вже не дозволять, сили і енергія не ті і т.д.
