Та нє, дівчата, я на хлопця не наїжджаю і претензій як до людини не маю, він нормальний. Я взагалі намагаюся не лізти в особисте життя дорослої доньки. Витираю соплі і обнімаюся, коли реве і страждає. Розбираю по поличках, коли бачу, що заносить. Закриваю рота, коли мені кажуть "я тебе почула, але..." Ситуація просто абсолютно безглузда(((
Не знаю які у вас стосунки із дочкою, але якби мені мама хоч щось радила із хлопцями -- я би не слухала. Я і подруг не слухала, нікого. Тут єдине, що можна зробити -- це розповісти про небажану вагітність і сказати, що як вона буде -- ви приймете будь-яке її рішення (ну я не про аборт, а про заміж-незаміж)
ну ..це може бути "палка з двома кінцями" , бо дівчина це може потрактувати --- "якщо я завагітнію, то він вже точно нікуди не дінеться. буде зі мною.".. Підлітки...їм важко, з ними важко... і може в тему про підлітків? Я думаю, тут багато хто переживає за дівчину і її вибір..
@Kandya, про вагітність вже давно все порішали, 20 років то не 13))). Моя позиція чітка і ясно донесена до всіх зацікавлених. Як тільки найменша підозра - ніяких коліжанок і гадань, бігом до мене, будєм ражать©. Одружаться, не одружаться - то діло десяте. Для мене найгірший варіант як раз коли одружаться, бо типу треба. Може справді перенести все в тему про підлітків, хоча ніби вже і не зовсім підліток)
@Lasti як на мене- Ви все добре робите на даний момент.Не накручуйте себе розумію мамські переживання. Дитина справляється, каже Вам про це, знач- спостерігати тихенько).
В мене істерика, шок, розпач. 11 років шлюбу , чоловік признався що полюбив іншу жінку...Зробив тату( колись говорив що хоче щось з іменами наших дітей), а зробив щось не зрозуміле мені, почала розпитувати чому і що воно означає, спочатку морозився,а потім випалив...що в нього є інша. в іншої своя сім‘я і діти, і загвоздка в тому що вона сказала що наразі свою сім‘ю розбивати не хоче. І він нікуди наразі не йде... в нас ніякої допомоги від бабів- дідів, і я останнім часом вся в дітях( школа,уроки, гуртки, садки...), набрала 10 лишніх кг, ніякої кар‘єри і самореалізації. Все як в всіх... Але це як ніж в спину.... що робити ?
це все триває пів року, він до того допустив що це переросло у почуття!!!! Так і сказав, то що колись відчував до тебе, тепер відчуваю до неї. Що робити? Шукати її? Міняти себе? Блін і так такі тяжкі часи , а тут ще і таке --- дописи об"єднано, Mar 30, 2020 --- Помоліться хто може за нашу сім‘ю. В нас двоє дітей. Так страшно що буде далі --- дописи об"єднано, Mar 30, 2020 --- Хто через таке пройшов, що робили? Як зберігали сім‘ю? Напишіть мені хтось якісь щасливі історії, що все ще можна змінити... Не можу ні перед ким виговоритись щоб отримати пораду... Мама мене винною зробить, я в неї завжди винна в всьому. Свекруха теж не знаю чи гірше не наробить. Подругам теж, бо пліток створять. Сама ревою аж запухла, чоловік винним таке враження себе не відчуває, навіть розмову не докінчити, зробив мене винною що я йому стала не цікава, що я застрягла між дітьми і баняками, а та інша я так зрозуміла з ним працює, прям неземне створіння, ясно що на роботу ходить доглянута, і по кабакам з ним теж в спортивках не ходить, і кричащу на дітей за уроки він її не бачив, чи невиспану, чи хвору...
Ну як так могло статись? Він не з гуляк. Женились ми по великій любові.він мені пропозицію зробив через 3 місяці зустрічання. Може то якийсь кризис середнього віку? ( йому 38). Що мені робити? Забути і відпустити не можу. Жити далі як сусіди, як ні в чому не бувало, теж не хочу. Ну мусить бути якийсь варіант! Я хочу зберегти сім‘ю. Знала б хто то , забила б ту суку. Сама ж одружена і дітей своїх має. І як може так поступати? Наплювати на чужі сльози? Воно ж все їй вернеться!
Чесно , навіть якщо б він десь загуляв, прийшов, покаявся, сказав шо любить і більше не буде- я б забула і простила. А тут зовсім інша ситуація
А як вона поступила? Виглядає, що вона нічого дуже і не робить, має свою сім'ю, про яку думає. Винен ваш чоловік. А ви його виправдовуєте і готові пробачити. Не туди агресію спрямували. В житті буває різне. Ніхто не знає як у вас все закінчиться. Як на мене багато залежить від вас обох. Заспокойтеся, відійдіть від шоку (кілька днів чи тижнів, скільки вам потрібно), сядьте і поговоріть по суті. А далі вирішуйте, що робити.
Дуже-дуже вам співчуваю, нічого нового певно не скажу, але чомусь в нашому житті таке стається. Не виніть себе ні вчому, це не ви, а він не витримав сімейного життя! Тримайтеся і не плачте, все зміниться.
Я його не виправдовую, але я сама собі в молодості не дозволяла відносин з одруженими, і таких жінок не поважала. Все зло, всі сльози вертаються бумерангом, найстрашніше дітям
Не бажайте дітям бумерангу. Кому що має вернутися, тому вернеться. Вашу сім'ю ця жінка ще поки не зруйнувала. І так виглядає, що не збирається руйнувати. Шанси все виправити є. В такому стані як ви зараз перебуваєте краще не приймати ніяких рішень. А ви працюєте чи знаходитеся в декреті?
А, ну прям - свята невинність. Чоловік ясно що винен, але коханка теж свою лепту внесла. От уявімо собі - чоловіку сподобалась його колега чисто візуально, сподобався запах її парфумів, її манера розмовляти... і коли він почав проявляти їй знаки уваги, вона відповіла йому:"Навіть не старайся, в мене сім'я, а в тебе нема жодних шансів!" То був би один сценарій. Але якщо вона почала йому відповідати взаємністю, прогулюватись з ним після роботи, при тому точно знаючи що вона не збирається покидати свою сім'ю, то як називається? А чоловіки істоти слабкі(більшість), ясно шо повівся за нею. Аж тату зробив! В цьому сценарії ми маємо розбиту сім'ю того чоловіка, і пекельні страждання його дружини. --- дописи об"єднано, Mar 31, 2020 --- Ще й як збиралась, от і добилася свого, то вона свою сім'ю не збиралась руйнувати. @bobryha дуже сильно співчуваю
Ні не працюю. Нічого дітям не бажаю, просто констатую правду життя. Діти відповідають за гріхи батьків
Забула додати: МЕНІ так виглядає з написаного. Та хто зна як там було чи є насправді. Навіть @bobryha цього не знає. Вона знає лише те, що розповів чоловік. А це думка однієї сторони. Взагалі я за конструктивізм. Автор готова зберегти сім'ю. Якщо на душі стане легше звинувачуючи коханку, вперед. Якщо це допоможе зберегти сім'ю, я - за. Трохи шкода, бо нема на що дуже відволіктися зараз. Розумію, що таке сидіти вдома і постійно думати про проблеми. Та і ситуація така, що і нікуди не вийдеш (( Сумно то все...
У вас немає сім'ї, тут треба починати все наново Я дуже вам співчуваю, але як можна пробачити "загуляв"? Почніть себе поважати!
