Думаю форумлянка мала на увазі просто розмовляти, про все, про погоду, про джинси, про пиріг, про цвяхи тощо. І я з нею згідна. Ми теж багато розмовляємо. Психоаналізами власних персон не займаємось), хіба когось можемо обговорити). І навіть в отакій от розмові добре підкреслити, що саме мене б дратувало, чи боліло, чи вбивало), чи було б цілком ок. Одним словом - чим більше розмов - тим більше можна дізнатись про людину. В мене якось так. Відносно одягу чоловіка). Любить купувати, з легкістю може купити дорогу річ, а наступного дня сказати, що вона йому не подобається, не зручна, розмір не той тощо. І носити не буде. Мене то страшенно дратує. Бо я дорогі речі обдумано купую, приглядаюся. Ну і ясно, що ходить в старому, добре заношеному. Добровільно позбуватись не може. Мушу ховати, був навіть випадок - порвала на його очах). Інакше ніяк. А ще влітку просив мене зашити на спині!!! улюблену футболку, бо від їзди на ровері вона трісла))). Певно крила. Пообіцяла, і кинула в смітник. А він вже й забув. І ще мене дратує один факт - любить дуже тепло вдягатись). І ніби не змерзлюк, але вже почав носити не светри, а светрища. І то ще навіть морозів не було.
Можливо. Тема, переходячи від одного допису до другого часом вже набуває нових барв, акцентів, годі втримати "червону нитку" розповіді))))
А я фанат саме психоаналізу. Люблю себе розкласти на пазлики, люблю обговорювати психологію, щось філософічне. Мій чоловік розумничок, але більш легкого складу характеру, у нього трішки інакші інтереси. Тому йому моя психологія не так цікава. Але мене завжди слухає уважно.)))
Пхек, я прямо на ньому порвала. Вірніше- дорвала, бо то було страшне страхіття, хоч і повсякденна але ж і біля дому, як бомж не обов'язково ходити. Він тепер такі ужяси сам в пралку закидає але я ж то вивішую... в смітник. Ну, нічо попихтить собі під ніс і стільки того.
Ну так, це ж не вживається з концепцією жінки-загадки або , кому що більше припадає до смаку - ідеальної куколки з бантиками, в якої все в порядку і ніколи голова не болить . Ні від чого. Які там задушевні розмови, хвилювання, думки вголос - кожне слово може бути використане проти вас.
Згадала, що ще хотіла про акваріум_и написати. В мене розмова коротка "Баба Яґа протів" і , мої хлопці знають, що якщо так, то краще не треба. Бо, як тільки, так відразу того "акваріума" в хаті не буде. На усі "я буду сам" - не ведуся, інакше, в мене вже б були від папуг до кролів, а може і ... яка коняка. Не самообманюйтесь, словом.
Іноді мої проблеми виявляються самонавіюванням і коментар чоловіка їх успішно розвіює. Коли є проблема - ми її вирішуєм. За годину, за день, роками. Пошкодувати нерви. Я теж фільтрую в 99% де є емоція, а де - потреба. Але все ж таки в моєму варіанті мова йде про довіру, бо, зберігаючи нерви чоловікові, я дещо заплатила своїми нервами, бо багато питань не стягувала самотужки. І спілкування - це не тільки про проблеми . Часто буває роздуми, забави, як пройшов день, що хочеться, а якби, а пам'ятаєш... Ще такий момент: в цьому році в мене дуже загострився психічний розлад (в основному самонакручування і всяке різне, пов'язане з низькою самооцінкою, невлаштованим житлом тощо. І тому я або пішла би в глибоку депресію а то і далі, або.. ми почали то вирішувати. І довіра Богу - на першому місці. Потім - довіра чоловікові. Бо мої власні сили - "до поры, до времени"). "Коли не знаєш що робити - іноді краще нічого не робити". Але повністю ігнорування... Тут же не питання як зробити ідеального чоловіка, щоб поводив себе рівно так, як нам комфортно (в звичках, в подобаннях, в інтонаціях і біоритмах). Можливо, це дещо з логіки *Причина - Наслідок". Тобто, дружина не любить і допускає не застелити постіль тощо - це наслідок. Причина - в посту вище пояснена. Чоловік не слідккє за одягом - наслідок. Причина - наприклад, з дитинства, звичка. Ок. А от якщо в процесі розмови виявляється, що причина - це намір плювати дружині в душу, бо він щодня шкодує що одружився на ній і своєю поведінкою, знаючи, що дружину то нервує, старається щодня її довести до розлучення - це зовсім інакша причина . Так само і інакша причина, якщо дружина не застеляє постіль, бо хотіла би мати прибиральницю чи хоча в ліжко в Женеві і щодня шкодує що вийшла заміж за невдаху у своєму розумінні, який навіть не заробив на те, щоб купити новий плед на ліжко. І в спілкуванні ви починаєте розуміти. І ті ж священники, пресвітери та духовники при грамотному підході завжди наголошують про необхідність спілкування в сім'ї, щоб розуміти мотиви один одного, а не сходити з розуму "А чого це він, а чого це вона таке чудить?!". І надалі старатись ставати один для одного кращими. Не для родини, подруг та колег. Один для одного. п.с. щодо звичок в одязі. Мій 78літній дід весною їздив з моєю мамою в санаторій полікуватися. Мама чуть не ревіла. Каже, як побачила, що він взяв з собою робочий сільський одяг, з недолугими латками, дирочками... Прекрасно знаючи, що в нього є нові і гарні речі. І їй згадались всі роки, як бабуля (покійна вже 10 років) боролась з дідовими звичками і ніц не добилась... Але для нього важливе лікування і "його тут ніхто не знає, яка різниця в чому він". Та, прогулявшись по 7му км в Одесі - дід і собі пошопінгував, бо мав настрій. --- дописи об"єднано, Nov 18, 2019 --- Степфордські дружини? любов - і поборять жінки стереотипи
@Freedom UK мого чоловіка не може розговорити нічого. Навіть алкоголь. Аргументи теж. Буває питаю : « Ти усвідомлюєш, що спілкування - це основа здорового подружжя?» - « Усвідомлюю». І все. Я вже раніше писала, що проговорю проблеми за себе і за нього. Іноді бувають періоди, коли мене це конкретно задовбує і я починаю дзеркалити поведінку чоловіка, не награно, зовсім щиро, відчуваю таку душевну необхідність. Тоді в нас мега малослівна сім’я. Ви собі і не уявляєте наскільки ))))) Але мені стає легше, а чоловікові скучно і він навіть часом заводить якусь відверту розмову з надією, що мене прорве. А ніт. Не той момент і розмова глохне в зародку. З часом все повертається на свої місця- він мовчазний гравець, я коментую кожен хід з шести ракурсів. Вам пощастило, бо над стосунками усвідомлено працюють двоє. Пробачте мені @Akina, але пам’ятаю ваші попередні дописи і думаю, що словами до вашого чоловіка не достукатись. Над ним або треба брати шефство повністю і не покладати грандіозних надій. Або сподіватися, що йому може бути страшно вас втратити і він спробує щось змінити. І другий варіант мені видається малоймовірним
А, ну дещо приблизно така ситуація, тільки НАВПАКИ, було в моїй сім'ї. Він говорив, а я чекала . Все змінюється. Все різноманіття ситуацій тут можна для хрестоматії понаписували, і я щиро всім бажаю знайти ті шляхи вирішення, примирення, смирення, щоб жити щасливо, гармонійно, радісно. Ми всі на це заслуговуєм. І чоловіки, і жінки
Чоловік порекомендував спустити воду і віддати рибок... миючи і стрижучи рослини в 200літровому акваріумі. Бо я сказала, що то його цяцька. Я можу раз в тиждень чи два погодувати чи помогти "прополоти" "город", але, це ЙОГО!. Я запропонувала морського свина, підібрала хом'яка - то більшість обов'язків на малій чи на мені. Чоловік деколи може допомогти. Ще одна порада від мого чоловіка: намовити малого щоб казав що не хоче рибок. Якщо чоловік купить ще - дочекатися поки самі здохнуть . Це сказала людина, в якої в самої багато гарних і всяких-різних рибуль. Тому - витримки тобі (терпіння маєш досить)
Дівчата, та камон....Я не писала, що треба ігнорувати спілкування. Я писала, що треба ігнорувати більшість(не всі звичайно) проблем, які, насправді, є результатом самонавіювання, самообману, ілюзій або просто - звичкою роздувати з мухи слона. І є такі чоловіки, які то все не тільки не розвіють, а ще й підкинуть дров до вогнища. А нам, жінкам, багато не треба - іскра і "понеслась по кочкам". А от відрізнити то все від реальних проблем, які потребують "перемовин за столом" то і є мудрість. ПиСи мене не дратують незастелені ліжка, незакручена зубна паста і т.д. Робити аналіз чому це робить, точніше не робить, я не буду. Якщо мені треба, щоб він зробив щось собі непритаманне, я кажу "Зроби це для мене". Якщо зробить - молодець, а як ні-значить не мав бажання піти мені на зустріч. Ну оке...Він не джин з лампи, щоб всі мої бажання виконувати. Він теж має купу недоліків, як і я. Мені може бути від того неприємно. Але в житті є ціла купа приємних моментів, які одразу ж примушують на них переключитись. Звичайно, є питання доленосні, питання безпеки, здоров'я чи елементарного комфорту(найнеобхідніше) - тоді небажання йти назустріч може боляче ранити чи розхитати. Але я тут не порадник, бо поки в цих питаннях мене все влаштовує.
Знаєте, мені особисто здається, що тут ви більше маєте на увазі не ігнорування, а прийняття. Бо можна ігнорувати, але внутрішньо воно десь гризтиме. Коли приймаєш, то тебе ці речі просто не зачіпають, а існують. Збоку, навколо, якось так.
ви конкретно про виділену фразу? так, тут прийняття, вже як завершальна крапка в конкретній ситуації. Це у випадку, якщо реакція в партнера не така, на яку сподівались. Ігнорування стосувалось більше дріб'язкових щоденних проблем, обмусолювання яких дуже шкодить мікроклімату в сім'ях. Я розумію, що то не всі так можуть, бо ми б тоді жили в суцільному "хюгге".
Кому пореготати, а кому і подумати) вибачайте) що на рос. мові. "Почему ушел муж ?" Дорогая редакция! Пишет вам Алла Павловна N. из города М. Пишу вам чтобы: 1. Выплакаться. 2. Попытаться понять свою ошибку. 3. Получить совет. Мы прожили с моим мужем десять лет, но в годовщину нашей свадьбы он от меня ушел. И не просто ушел, а опозорив перед всеми моими коллегами. Я работаю в школе учителем русского языка и литературы. Если бы он ушел: а) к любовнице; б) потому, что я изменяла; в) потому что мы плохо жили; мне было бы гораздо легче и понятнее. А он ушел без видимой причины. Самое обидное, что за десять лет мы ни разу не поссорились. Мы жили душа в душу тихой размеренной жизнью. Я, как могла, создавала ему семейный уют и облегчала быт. Я никогда не заставляла его помогать мне по хозяйству, потому что: 1. Он все равно все сделал бы не так. 2. Мне проще и быстрее было все делать самой. 3. Я привыкла к порядку, а он не помнил элементарных вещей, например, какой губкой можно мыть чашки, а какой тарелки. Мне также обидно, что 10 лет своей жизни я ограждала его от всех бытовых проблем и ухаживала за ним, как за ребенком. А он, в благодарность, опозорил меня перед всем коллективом. Я подробно расскажу, как это было. Мы отмечали свой юбилей свадьбы в субботу. Накануне я все приготовила, убрала дом. Утром мы поздравили друг друга. Я подарила своему мужу зеленые комнатные туфли в цвет его махрового халата, а он подарил мне шелковый шарф какой-то невообразимой расцветки, не подходящей ни к моему пальто, ни к плащу, хотя я много раз просила его не дарить мне вещи, если у человека нет элементарного вкуса. Но в то утро я поблагодарила своего мужа, чтобы не портить нам обоим праздник. Однако, мой муж, видимо, почувствовал, что я недовольна и решил мне досадить: вместо комплекта 6 он вдруг взял и надел комплект 4, для четверга. Я сдержанно напомнила мужу, что сегодня суббота, и он должен надеть комплект 6, а вот вечером он наденет свой праздничный комплект 8. Дело в том, что у моего мужа нет элементарного вкуса и я, чтобы не краснеть за его нелепый вид, раз и навсегда навела в его вещах порядок, распределив все по комплектам на каждый день недели, подобрав, естественно, галстуки к рубашкам, носки к брюкам. У него есть комплекты на лето, на зиму и на межсезонье. В комплект входит также нижнее белье, носовой платок, ремень, перчатки (если нужно) и так далее. А в карман рубашки я всегда кладу ему записку, где по пунктам написано, что ему делать дальше. Я отличаюсь пунктуальностью и аккуратностью, я считаю, что в любом деле успех зависит от правильно составленного плана. Так вот, я всегда составляла мужу план: 1. Каким одеколоном освежиться после бритья. 2. Какой комплект верхней одежды, в зависимости от прогноза погоды, надеть сегодня. 3. И какие ботинки обуть к этому комплекту. В то утро он, после сделанного мной замечания, не переоделся молча, а вдруг спросил, может ли он сегодня по случаю субботы надеть дома нижнее белье от комплекта 6, а верхнее от комплекта 4. На что я ему, естественно, сдержанно ответила, что так делать не нужно, потому что в четверг у него могут возникнуть проблемы с носками от четвертого комплекта и ботинками от шестого. Дальше мой муж понес какую-то совершенную околесицу, что в четверг он обует ботинки от четвертого же комплекта и никак не нарушит мой шизофренический порядок. Так и сказал: шизофренический. После чего мы поссорились впервые в жизни и до самого вечера не разговаривали друг с другом. К приходу гостей я накрыла стол, переоделась, а муж все сидел в комплекте 4, но я специально молчала и ничего не говорила! И переодеваться мой муж пошел только тогда, когда в дверь позвонили гости всегда приходят к нам точно в срок, зная о моей любви к пунктуальности. Переодевался он очень долго. Мы все успели сесть за стол. Но я специально не заходила в спальню, чтобы его поторопить, потому что обиделась на шизофренический порядок. И вот мы сидим за столом: я во главе и все мои коллеги рядом, ждем. Я стараюсь показаться веселой, шучу, говорю, что мой муж сам накрывал на стол, поэтому я успела переодеться, а он нет. И тут вдруг выходит мой муж. Вы не представляете, но он специально надел на себя по одной вещи от каждого комплекта, а не праздничный комплект 8! Я, конечно, сделала вид, что все в порядке, но когда он сел рядом, сказала ему шепотом: "Мы прожили с тобой 10 лет, и я не подозревала, что ты такой изощренный садист". И тогда мой муж вышел из-за стола, встал посредине комнаты и совершил абсолютно хулиганский поступок. Он снял с себя пиджак и крикнул: Пиджак от будничного комплекта 1, надевается по понедельникам!" Потом он снял с себя галстук, отшвырнул его в сторону и крикнул: Галстук от будничного комплекта 2, надевается по вторникам". И так он дошел до воскресенья. То есть остался в одних трусах. Если бы он на этом остановился, может быть, я смогла бы его простить, но он снял трусы, бросил их в меня и сказал: Трусы от праздничного комплекта 8, надеваются на юбилеи, свадьбы, дни рождения и Новый год". После чего мой муж взял ключи от машины, документы и вышел из квартиры голый, даже не хлопнув дверью. Вот поэтому я и пишу вам, дорогая редакция, потому что никак не могу понять: как, прожив 10 лет вместе, можно: 1. Так оскорбить близкого тебе человека. 2. Так внезапно измениться. 3. Бросить жену без всяких причин и без всякого повода. А самое главное, я не понимаю, почему он так поступил. С уважением, Алла Павловна N. из города М."
@ГаЛоЧкА колись вже десь читала це. Смайлик поставила смішний але десь на середині цього,насправді, сумно(.
Не знаю чи вибрала відповідну тему, але напишу тут. Одружені з чоловіком 6 років, з тих 6-ти років тільки з чоловіком їздила відпочивати 2 рази. Всі решта - з його батьками і це коли в нас вже була дитина. Цього літа, ми знову були з батьками, бо вони мають машину, а в нас ще не було. Але в кінці літа нарешті придбали вже і ми машину, відповідно я сподівалася, що наступного літа я з чоловіком і з сином самі кудись поїдемо, але не тут то було... І пояснюю чоловікові, що нічого не маю проти твоїх батьків, але хочу окремо (бо ми ще й з батьками живемо). Просто хочу морально відпочити із своєю сім'єю. Крім того чоловік має рідного брата з дружиною (без дітей). Кажу якщо не хочуть самі батьки їхати кудись, то нехай запропонують іншому синові... Чесно не знаю як донести ту інформацію чоловікові, бо говорю, але він мене не розуміє
маю дві пари-друзів. які мандрують з батьками.. зручно. залишили малих батькам а самі тусують.. ну але то ще залежить від батьків.. самим з дітьми важко подорожувати. )) ну то я по нам суджу)
