Мистецтво бути дружиною (3)

Дякую, шановні форумчаночки.
Написала перший сьогоднішній коментар якось на емоціях, навіть не думала, що ви мене так зрушите у вірну сторону.

 

Я ніколи не розуміла бажання мати вдома акваріум. Десь там в кафе подивитися, так, прикольно. А дома - ні, не моє. Але от один акваріум мені взяв і розставив всі крапки над "і". Оце все про відповідальність і про тих кого приручили.
Я від першої секунди його появи в нас вдома (2,5 міс тому) сказала категорично, що займатися ним не буду. Мені роботи вистачає , а холоднокровних риб мені не шкода - можуть дохнути з голоду, вистрибувати з акваріума, я до них навіть не підійду.
Отак акваріум виглядає зараз, і то ще який дуже вдалий вийшов ракурс

Просто уособлення мого сімейного життя
Я не витримала і поцікавилася в чоловіка, що, може, вартувало б його помити чи що?
А найсмішніше виглядають пояснення - то бо в них немає фільтра (чого є акваріум і риби а фільтра нема?), то Влад їм забагато корму сипе, то такий корм від нього водорості ростуть (чому досі немає іншого корму?).
На закиди, що "ти хотів рибок - займайся", взагалі веселе: "то Влад хотів"

щоб ви розуміли то виглядало насправді як: "Влад, хочеш акваріум і рибок?"-"Ага, хочу"

. І ще купа всього.
Оця вся х...ня замість того щоб просто зробити 2 очевидних кроки для вирішення проблеми: короткостроковий (помити ВЖЕ акваріум) і довгостроковий (купити тим нещасним тварям грунт і фільтр). І все! Елементарно ж. Але ні. Риби приречені здохнути, певно, як і мої залишки оптимізму з приводу чоловіка.
Коротше, я змінила свою думку - часом офігенна штука акваріум! Така дуже про життя в мініатюрі

 

Уфф, Ви описали нашу ситуацію!) У нас теж є акваріум, який дууже хотів чоловік, а я відразу попереджала, що не буду за ним доглядати взагалі!
Акваріум миється і вода міняється раз в пів року після пилляння мого і дитини, що рибки дохнуть. І то спочатку просто виловлюються дохлі рибки, потім відмазка - нема води відстояної, нема часу, натхнення, музи, неділя, свято і т.д....
Дійшло до того, що лишилась 1 рибка! Так нічого, докупив нових і все)
А фільтр у нас є, але він реально не справляється, його самого треба чистити.
Рибок годую я, бо жалко...
P.S. заміни пари плінтусів в коридорі я чекала майже три роки!!
Яке тут «мистецтво», крім сковорідки, ще застосувати??

 

@Akina напишу мабуть не популярну думку, але фото/сам факт Вас зовсім не прекрашая, як господиню і як берегиню домашнього вогнища. Не скажу, що я краща. Чоловік прекрасно знає, що в мене навіть квіти сохнуть.

Маю одну живе вже 3ій місяць)))

Щодо домашніх улюбленців, то я погоджуюсь лише на мурашину ферму і одну золоту рибку, бо це все відповідальність і обов"язки. Дивно, що вами не було обговороне, хто за авкваріум відповідає, і що робити в випадку не "взяття" відповідальності, бо надіятишь, що 6-тиліток, буде цим займатись, то навіть без коментарів.

Мабуть Вам потрібно прийняти рішення, хто в сім"ї лідер

.

Ну і ще в українських сім"ях, дуже часто є так. "Добре, що хоч, якийсь чоловік є".

Одним словом, мені здається, що поміняти людину важко, що вам потрібно, стати лідером своєї сім"ї, почати з дітей, а можливо надіятись, що колись і чоловік долучиться колись. Або змиритись з ситуацією, прийняти, "Добре, що хоч, якийсь чоловік є", робити все самій і не надіятись на чоловіка. Ну або не миритись і розводитись.

Не хотіла Вас і Вашу сім"ю нічим образити, лише думки.

 

Та я

всрана

не дуже господиня і навіть того не приховую, тому мені ні за фото, ні за виставлений Вами "діагноз" взагалі не соромно. І допис загалом був не зовсім про це. І не про те, щоб показати, що чоловік засранець. А про те, що ставлення до життя - воно проявляться навіть в дібницях
З самого початку оговорювалося те, що хто приніс рибок - той за ними і доглядає. про Влада тоді мова взагалі не йшла, то вже зараз полізли "відмазки"

 

@Akina але якщо ви з тим акваріумом живети, чи не таке ж у вас ставлення до життя?
Для себе зробила висновок, що або ситуація допустими і я нічого не роблю до моменту зміни ставлення до ситуації, або мене це страшенно нурвує, відчуваю дискомфорт і я це змінюю.
в унітаз рибок, акваріум в смітник.

 

Оті рибки - це взагалі не моя сфера відповідальності. Квартира все ж таки не тільки моя і непотрібний хлам в неї можу не лише я зносити Тому отак згрубша вони мене не хвилюють, я об них не перечепляюся поки. Мені зараз значно важливіше навчитися не навалювати на себе "за себе і того хлопця" та ще й винною почуватися ("і як же це я могла нічого не робити і таке допустити")
Бо відповідати за всіх і все (вчинки і помилки дорослих людей, батьків, чоловіка і т.д) - я це вже проходила, ледве вигребла до +- адекватного стану, тому, дякую, більше не хочу

 

В нас теж ледь не появився такий акваріум. То нічого, що в нас пів хати розваленої після ремонту, немає жодної шафи, всі речі по кульках, одна стіна розвалена вже, бо труба потекла і тд. Але нам дуже необхідний цей акваріум(насправді-ні). Я думаю такий "акваріум" є в кожній родині, а якщо його немає, то він все одно є - фантомний акваріум, якого немає, але який все одно болить. @Akina

 

Це напевно найголовніше і найважче. Я якось навчилась не брати на себе відповідальності, за те що появилось в моїй сім'ї без обговорень чи проти моєї волі. Якось про живих сторінь ми дійшли порозуміння - річний квиток в зоопарк і всі задоволенні

в тій ситуація я хотіла щось живе, чоловік категорично проти. але я розумію що на разі в мене просто немає часу на догляд за ще кимось

.
В мене на початку була схожа "історія", свекруха нам зробила "подарунок" - квіти на болконі (перед поїздкою на море), я була категорично проти, і в білішій мірі не тому що я проти квітів чи свекрухи, а тому що в нас південна сторона і нас не буе 2 тижні вдома. Звісно квіти купили і вони успішно засохли через 2 тижні. Я до них не лізла, свекруха повний нуль у вирощуванні чогось, почала читати як реанімувати, що робити...Одним словом, вона 2 км в руках несла 20 кг землі, нові горшки, підживки. Дива за той час що вона в нас була не сталось, тільки якось до слова я сказала - ну це ж логічно що вони мали засохнути. Через 2 місяці все ж таки квіти віджили і пустили цвіт.В нас тепер будь-який сюрприз виглядає так - а зараз не зажарко для такої то квіточки, а чи взагалі потрібна така річ в господарстві.

У вашому випадку важко сказати, якщо це перший такий прокол - ну тоді простіть і шукати шляхи вирішення - або разом (під пильним вашим керівництва) це все чиститься або вдаруйте комусь, хто дійсно буде мати час за тим доглядати. Якщо це не перший випадок - тоді співчуваю, потрібно говорити, пояснювати, знаходити компроміс, але якщо людина зараз не розуміє в своєї вини і не несе відповідальності за вчинки це печально

 

Аналогічна ситуація з шиншилами. Чоловік подарував малій пару шиншил. Зараз їх вже чотири
Як думаєте хто прибирав до вчорашнього дня клітку?
Акваріума вже нема.
Кіт вже живе на дворі(теж подарунок старшій від чоловіка)

 

по акваріуму - фільтр треба раз в тиждень чистити, а бульбашки маєте? Не знаю, як та штука називається, що кисень качає. Рибок шкода

 

Ох, ці "акваріуми"! Як вірно хтось зауважив - вони є в багатьох сім'ях, і не по одному. Та вам від цього не легше.
Реакція Басяні - це відображення думки суспільства (без образ, але так є), я й сама так думала до того, поки не стикнулась із подібною ситуацією вдома.
А зараз думаю зовсім інакше - жінку можна називати "засраною" господинею лише тоді, коли вона повністю сама організовує своє життя і за нього відповідає.
На мою думку - найгірше, що ви можете в цій ситуації зробити - це взяти все прибрати і почати годувати рибок. Зробивши це, ви:
1. Прищепите здоровому дорослому чоловікові синдром інваліда - не можу, не хочу, не вмію, посиджу поспостерігаю як зробить хтось.
2. Подасте приклад дітям, що можна самому прийняти рішення, зробити, як хочу, а далі хай хтось розхльобується.
Мати акваріум - це не життєвонеобхідне питання, де відповідальність ділиться на двох, це з розряду розваги і дозвілля, тому відповідати має той, хто захотів, якщо інший з самого початку заявив про свою неучасть у даному проекті.

 

Цікава замальовка.
А як дитина, радіє з рибок, чи як до іграшки відноситься - награвся-надивився, і все?

Як на мій характер, то я б так зробила: у першому варіанті мили б удвох з сином (ну, я така - мені легше самій щось зробити, ніж просити, це що стосується неважких фізично хатніх справ), а от у другому я б з чоловіками завела бесіду, що от ...ну, приміром, є подружка з дитиною, яка дуже хоче плаваючих друзів, а скоро святий Миколай, і давайте зробимо разом добре діло....або ще щось придумати - і в результаті віддати комусь, хто буде радіти рибам і доглядати. Або продати.

Мені подобається дивитись на рибок, в інтернеті коли ще вконтакт був - там була гра "Аквариум", ми років 6 з сином в неї грали, дійшли щось до 40+ рівня. З захватом розводили віртуальних рибасиків, але на більше нас не вистачило.))

 

@Akina о, мене теж таке чекає в найближчому майбутньому))) Акваріум вже є, водорості ростуть в банці вже третій місяць. А я як злобний гоблін чекаю коли та вся епопея запуститься. Вже домовилися, що то не моє. Мити/годувати не буду.

 

А я вважаю, що @Akina все робить вірно. Я б напевно так не змогла. І це моє слабке місце. Взяв на себе відповідальність - вперед, без варіантів. І хай той акваріум стоїть, як «пам’ятник». Бо оте «сама», «з сином» - то вже не то. Хай тато сам розгрібається, сам, або з сином. Я зараз якраз максимально намагаюсь не пхатись в ось такі от справи. І якщо я таки витримую цю паузу і не прикладаюсь - то часто навіть виходить на добре).
Якщо жінка не буде пхатись, то таки є шанс, що до чоловіка таки дійде. Якщо «повісить» на себе - точно не найкращий досвід.

 

Це правда, ситуація дуже ілюстративна. Але вона може бути як про інфантильність чоловіка, так і про повне вичерпання ним внутрішнього акумулятора. Аж до апатії. Тут важливо вчасно відрізнити одне від другого.

 

Всьо правильно. @Akina, самадуравінавата, і бачилиочіщовибирали. Не чистить чоловік акваріум, ну то помий сама. Розкидає шкарпетки - ну то позбирай випери. Не ремонтує кран чи невішає поличку? Йооой, та я сама он з однієї кімнати до іншої шафи перетягала, ліжко двухярусне дітям скрутила, газову колонку розібрала почистила. Візьми та й зроби. Шоби не бути всраною господинею. А то ж шо люди скажуть? А ше дітей не бавить? НУ то він має право. Він же мужик. Він певно гроші заробляє, а вдома має лягти і відпочити. Всьо. Нормальна українська родина. Всі так живуть. Головне, що хлоп в хаті є. (Сподіваюсь, зрозуміло, що все це сарказм).
Дівчата, не сприймайте буквально описану ситуацію. Дивіться глибше. Та ж не в рибках справа. А в тому, що ось це одна з ситуацій яка описує сімейне життя загалом. Що не вирішує навіть чоловік простої проблеми, що шукає відмазки і ще й тупо валить відповідальність на дитину.
В мене теж є акваріум (до речі, фільтр стоїть але вода все-рівно псується якщо регулярно її не підмінювати). І собака. І кішка. І це все мої тварини і моя відповідальність хоча їх хотіли діти.
А виховувати чоловіка не є функцією дружини. Він же не син їй і доросла людина, яка мала б розуміти наслідки своєї поведінки, нє?

 

Хм, акваріум. В дитинстві я мала один невеличкий 11л акваріум на двох сусідкою. Я на 2поверсі жила, вона - на 3му в одному під'їзді і тримали його по черзі по місяцю. Всі девайси та основи догляду нам згодом розповідав мій батько, який був пристрасним фанатом рибок, рибалки... .
Зрештою, років через 10 батько завів крутезний акваріум, встигав поміж роботою і воду фільтрувати, чистити, ловити равликів, а також спостерігати як дискуси починають відносини, створюють сім'ї, вмирають і ніби навіть народжуються... Корчі для дна везлись з Азовського моря і з Десни, власноруч виварювались. Та з часом той запал зник. Зараз є акваріум, привезений аж з Сум. Іноді місяцями лампочка не міняється та, що згоріла. Яскраві барви рослин та рибок помарніли... Та риби все рівно живі і здорові .

Акваріум. А може це нормальний досвід для сина, щоб привчити його до відповідальності? Може, мотивувати, може, заставляти доглядати за рибками. Це не дороге задоволення. А з Вашим творчим підходом - він стане яскравим, кольоровим та чудовим антидепресантом . Риби (коні) не винні
Не треба робити з пасивності чоловіка образу з того акваріума. Мені здається, що Ви цим і собі, і дітям гірше робите. Можливо, ще є щось спільне, в чому вартує об'єднуватись: фінансове планування, творче, поїздки, діти, прикольні та драматичні спогади, мрії, чай з круасанами удвох?... І в чоловіка же мають бути якісь до Вас претензії, плани, страхи, "поломки" в душі... Хай теж вивалює
А акваріум має прекрасну перспективу. Я одного разу купляла дрібниці для львівського батьківського акваріуму - тоді на Чорновола в районі Арсену був зоомагазинчик. Там і проконсультуватись можна А років через 20-30 Владова дружина і подякує Вам за той дитячий досвід свого чоловіка

 

Мені здається, що тут йдеться про те, що ти дозволяєш цьому брудному акваріуму бути в твоєму життєвому просторі, метафорично. Мити акваріум за нього - та, це не твоя відповідальність, але мати його вдома чи ні - твоя ж?

Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk