Вчора з донею: Єва - манєнька дівчинка, а мама - вєліка ... Оксанка. Вирулила. Бо вони з бабою часто таке говорять: Єва - маленька дівчинка, а баба - стара баба))).
Мама, давай ти будеш дівочка, а я твій допоможник. Перекладаю....мама, давай ти будеш дівчинкою, а я твоїм рятівником))))
Їсть Стас борщ. Попадись йому кісточка з лимона я даю чутоньку лимонного соку. Питає, -що це? - Кісточка з лимона. -Що вона робить в борщі? - Коли я витискала сік з лимона,вона туди впала, а я не побачила. -Нащо в борщ лимонн й сік? -Для смаку. - Але,мамо, не повинно там його бути (співає) "Капуста,картопля, цибуля,буряк, Петрушка і морква Ой, смачно як". Де,там є лимонний сік? Я щось від несподіванки забула сказати, що в пісні і про м'ясо нема, а проти нього ніхто не виступає
Старша 6.4 розповідає - я закохалася в Артема,але він від мене тікає коли я хочу його поцілувати. Отакі тепер дівчата пішли.
Ага, такі) Малий приходить з садка: - мене взе ці дівцята дістали!! - а що таке? - доганяють і цілують!!!
Продовження теми - йдем зі школи і доця розповідає - "Я пообіцяла Артему більше його не цілувати, він не любить цілуватись. Але коли я хочу його поцілувати, то глажу його по руці" Бідний Артем. Намагалась вчора пояснити, що цілуватись не обовязково,але не знаю чи доця то прийняла до уваги. Менша вчора - йдем з садка "о,мамо,дивись, то наша няня Ніна Філімоновна, а ще є няня - Тьотя Вікторівна" І доця запевнила,що так і звертається до няні - Тьотя Вікторівна
я собі слабо уявляю 3х річних малявок, які звертаються до виховательок/нянт на ім'я по батькові. Хоча мабуть, то справа звички. В нас пані Беатка і пані Наталька. Дуже мені подобається, те польске звертання.
я от теж цього не розумію. Я малому сказала, що можна називати по імені, але обов'язково казати "пані". Ще нікому корона з голови від того не злетіла. Зараз, коли дикція вже краща, то іноді називає таки по батькові. Знаю виховательок, яких звати Тамара Аркадієвна і Євгенія Реогнольдівна. Ото дітям весело))) Отак поки дитина назве виховательку то й до логопеда не треба... --- дописи об"єднано, Nov 14, 2019 --- Ну і раз я вже тут... Ідемо в маршрутці, всі навколо в телефонах, малий подивився на телефони: Мама, а чого у всіх телефони з яблуком, а в тебе - ні(в мене Асус). Я виросту і куплю тобі такий з яблуком.
Їх так в садку навчили,я і не знаю як ту няну звати.Старша до тих вихователів і нянь ходила, то вона казала тільки побатькові - Філімоновна, а Вікторівна на той момент була в декреті, а з вересня вийшла і менша до них в групу попала,то вона спочатку на неї казала просто "Вікторівна" а тепер Тьотя Вікторівна. Але це в нас скрізь по батькові звертаються - я вже рік на роботі і ніяк не звикну,що завідуюча до мене каже "Володимирівна" а не просто по імені. Менша ще й імя о-батькові вчительки старшої перша вивчила в неї то звучало як -Валентина Митрівна. Меншій зараз 3.3
який дбайливий синочок! Йдемо по вулиці повз припарковані машини. Малий, показуючи на одну з них: - До леці, я тобі планую таку масину купити, як вилосту...
то може в них період такий. Мій теж останнім часом постійно розказує, що він мені купить, я вже збилась з ліку, що там мені на старості світить))) але те, що буду жити "дорага-багата"то без сумніву. Ну але це норм...В них напевно такий логічний ланцюжок: мама мене дуже любить-мама купує мені іграшки, я люблю маму - треба їй теж щось купити.
В нас няня Гаріна Омарівна. Гаріна спершу стала Аріною, тепер вже таки Галина. Але Омарівна в Романівну - ніяк
Готуємо з донечкою 3,4 р млинці. Вона каже: мама, ми з тобою подружки. Я питаю: а тато наш? Доня: а тато наш - король! З чоловіком граються в Холодне серце. Муж в ролі Анни питає: - Ельза, давай зробимо сніговика Олафа? - Ні, не хочу. - ну хоч підемо погуляємо? - добре, але тільки в м'ясницю (магазин поруч з нами, от же ж запам'яталася їй назва). Далі гра в червону шапочку. Чоловік питає: - а що ти там в корзині несеш, Шапочка? - нічого, тільки водичку і фотоапарат))) Надіслано від мого Redmi 4X, використовуючи Tapatalk
Про виховательок і назвіска): в нас була Олена Євгенівна. Дуже вредна пані , до слова. Дітки, зрозуміло, ще багато хто половини алфавіту не вимовляють. Вона дуже завжди наполегливо всіх вчила свого ім'я і по батькові)). Поки, один вихованець не вимовив нарешті - Улєна Гімнєнівна. Відтоді, вона дозволила називати себе навіть просто "тьотя".
Коли ще син ходив в садок, в них було 2 виховательки(зараз вже обидві на пенсії), Надія Пилипівна і Надія Михайлівна. Ну тут зрозуміло, як персонал до них звертався: Пилипівна, Михайлівна. Діти поки малі були, то так теж казали, вже як підросли, то перейшли на "правильне" звертання принаймі, як звертались безпосередньо. Позаочі до випускного були Пилипівна і Михайлівна (батьки з того всього теж так казали). І про "забезпечення" батьків, так би мовити, "на старість": син має звозити тата в Ріо-де-жанейро на карнавал, звісно, як виросте, вивчиться і заробить багато грошей... чоловік сказав, буде чекати . Хай хоч старим і у візку, але має потрапити на той карнавал, де бразиліанки трясуть дупами .
- бабусю, я як виросту, куплю тобі RAV4 , брильянти, і ще чоловіка тобі куплю -ой, внучечку мій золотенький, як я матиму RAV4 і брильянти, то навіщо мені ще якийсь чоловік p.s. згадалося, як подруга колись про свого малюка розповідала. А мої щось нічого мені не обіцяли купити, ну або я вже призабула. Йду, мабуть, уточню ... ну чи перепитаю
В нас в школі звертаються просто по імені з приставкою «пані». Яка то була комедія, коли я привезла своїх дітей на олімпіаду, всі такі там серйозні тьоті. Пішли мої хлопці реєструватися, через пару хвилин дзвінок: «Еее, пані Марічка, я дуже перепрошую. А як ваше прізвище і по-батькові?». Наступного дня розказували, що смішно будо тільки тим вчителькам на реєстрації я не люблю собі язик ламати. Навіть як знаю по-батькові і то є якась офіційна установа, то кажу пан/пані і ім‘я чи прізвище. І дуже мені подобається, коли й дітям на тому не акцентують.
коли я вчилася в школі, в нас саме таке звертання вводили, деякі вчителі нормально сприймали, деякі вважали, що це дуже по-панібратськи, а одна - з гумором, на першому уроці дала нам вибір - Данута Юліанівна (офіційно), пані Данута або пані Дануся, вгадайте як ми її називали), класна вчителька всіма нелюбимої фізики Надіслано від мого SM-G9750, використовуючи Tapatalk
Знову про вік). Старший, 14 років. Розмовляємо про те, що усі малі дітки гарні, але виростають з них не усі гарними дорослими. Малий такий: та ти до весілля ще гарна була). Потім ми обговорювали гарних мам однокласників. І він сказав, що я така ж гарна як мама одного хлопчика, яка має вже двох внуків))).
