@Hermi я в глибокому шоці... Історія з дітьми дуже і дуже показова стосовно рівня нашого суспільства і як він змінюється...
Ну насправді все може бути не так однозначно. Діти - ще ті фантазери. І вигадати можуть ого-го. І батьків не треба. Маю живий приклад - свого малого, меншого. І ніби батьки нормальні), поганого не вчать. Так от, давним давно, десь певно було йому років 4-5, вирішив він грошей підзаробити (???), і друга мав і на то підбив. І вигадав руку заховати під светр і гроші просити. В селі нашому. Біля хреста. Якраз біля бабиної хати. Бізнесмен))). Чоловік як взнав, чуть не вмер))). Другу мама заборонила з нашим товаришувати. І друга історія. Знаходжу в нього гроші. Десь коло 500 грн. Я в шоці. Звідки? Штани мала прати. А він свої надаровані хотів до баби взяти і купити якусь там іграшку омріяну, автомат здається. Я була проти такої іграшки. І він приховав то від мене. За гроші забув, не купив. Але я собі вже напридумувала звідки ті гроші. Допит влаштувала, малий якось розгубився, розплакався, забувся. Потім ми ту картину зібрали. Було йому десь 7 років. Мені було дуже соромно, що я не повірила своїй дитині. Мала хороший урок. Тому тут всяке може бути. Особливо якщо історія не з перших вуст. Бо у нас люди вміють знаходити у всьому «позитив».
тут я не сперечаюсь. Дитина до кінця не розуміє що робить, є певні потреби і на своєму дитячому (чи може і не дуже дитячому) рівні пробує знайти шляхи отримання бажаного. Але є для цього батьки, які наставляють на правильний шлях. Ви поговорили, пояснили, показали що добре що погано в мене спогад з дитинства, я дуже хотіла воскові олівці, і в садочку "позичила" пару. Виховна година вдома пройшла, потім в садочку мама щераз наголосила що чужого брати не можна, і я цей факт пам'ятаю до сьогодні на жаль, історія правдива, це сталось з моїми сусідами, всі сім'ї знаю. Батьки цього хлопчика що зізнався все підтвердили в маленькому містечку на одній вулиці такі речі не дуже приховаєш, вже декілька разів в малого знаходили речі, які йому не купляли, декілька разів ловили дітей за грою в автомати (витягнути іграшку), тоді малий придумував відмазки, коли в кишені знайшли 500 грн, відразу зрозуміли що не його. Перевірили його заощадження, всі гроші були на місці. Але коли батьки заперечують факт крадіжки, це вже перебір, коли навіть не пробують розібратись, а відразу влаштовують сцену, що це всі винні, а не вони і що їх діти святі і прведні...Ну тоді вибачте.
@Hermi, знаю одного такого хлопчика. Реально бідна мама, бо бореться як може, але слава йде попереду. Мені інколи здається, що то може сидіти десь дуже глибоко. Обов’язок батьків то побачити і вирішити чим швидше, бо далі буде ще гірше. Не ховати голову в пісок і вигороджувати свою дитину. Хоча так інколи хочеться). Мали страшенно неприємну ситуацію в класі старшого. Проблема почалась ще з першого класу. І лише в кінці 6 класу вона набула дуже тривожних дзвіночків. Були екстренні батьківські збори. А батьки тої дитини і надалі намагались зробити вигляд, що то все вигадки. Дуже щкода згаяного ними часу. Напевно до них таки щось дійшло, і дитину вони забрали з нашої школи. І дуже мені хочеться вірити, що звернулись до спеціалістів, які могли б хоч якось допомогти.
Дратує манера ліпити знаки питання чи оклику як з переляку. Зразу складається враження, що людині 15 років або вона б'ється в істериці. Коли це якась приватна переписка, батьківська група чи соцмережа - ще таке. Але по робочих питаннях повідомлення в стилі: "речення! речення????? речення. речення!!!!!!" - це просто за межами добра і зла) Не можу серйозно сприймати ні саму людину, ні її аргументи.
Мене сьогодні просто неймовірно дратують наші ср*ні українці, які вважають, що якщо у їхньому авто є дитина (і не важливо скільки їй років), то можна нагло лізти без черги на кордоні. Ну і таке от совпаденіє, що тільки у крутих авто іздять діти, яким терміново треба проїхати кордон. А в кого машина не така крута, і дітей то всього троє, то можуть і в черзі постояти. Ну і по ходу дуже дратують угорські митники-прикордонники. Мало якось людського. І мушу чесно сказати, що лише авто на укр.номерах дозволяли собі пхатись без черги. Мені часом соромно бути українкою(((.
@Rodionochka, та ні то соромно, що вони українці)! І такою своєю поведінкою, вимахуванням і хамством виставляють українців з поганої сторони. Але я б їх називала в загальному "москалями"). Бо для мене москаль - то житель України, який має якості наглої, тупої, хамовитої людини, не поважає інших, не звертає на чужі проблеми увагу, бо думає тільки про задоволення своїх інтересів, навіть ціною оточуючих. Тому, про всіх таких, які принижують гідність і честь України , думайте, що вони москалі, просто чрмусь з українськими паспортами, номерами, і т.д.
в мене майже кожного разу, коли стикаюсь по роботі з українцями стає соромно. Ні є хороші,розумні, совістні люди, якими хочеться гордитись, але таких меншість. Найгірше, що наші таке вчудити можуть, що навіть в голові вкластись не може. І коли ти починаєш колегам-іноземцям якось виправдовувати вчинок, то бувають моменти що слів не хватає і фантазії. А мене дратує оте наше "дякуйте що і так зробили". В мене біля дому роблять дорогу. З однієї сторони кладуть асфальт на проїжджі частині. Я 2 рази ходила сваритись з ними, то ще получила від сусідів, бо я працівників налякають і оставлять ями. А проблема в тому, що посеред проїжджої частини є люки, які тирчать на сантиметрів 10 з асфальту, коли пояснюю що їх треба якось закрити, відповідь одна - в нас технологія і хто ти така, щоб вчити. На маленькій виличці проїхав грейдер і зрізав шар землі, і ото все що зрізали залишили людям під плотом, коли я сказала що вони то і мають зібрати - всі сусіди мене послали і півночі тачками вивозили ту землю. І знову - дякуй, що грейдер приїхав (його ніхто не замовляв), коли пішла в міську раду - а хто вас просив ту землю збирати, прийдуть робочі і все зроблять. Засипали гравієм...І знову - дякуй що якось засипали, і знову мої дорогі сусіди півночі шуфлювали те каміння, бо робочим навіщо рівняти. Проїхався каток, знову то все зісунув під пліт і знову мої сусіди рад старатись для краси (їх ніхто про це не просить), коли пояснюю що в той гравій не можна кидати траву, гіляки, воно буде гнити і далі будуть ями, але відповідь одна: "Ти що найрозумніша?!". Про стан "новоствореної" дороги взагалі мовчу
Знервувало з самого ранку. Про мою дитину: вона так любить діток, буде вчителькою. Ну йомайо, дитині 2,5 роки, ще 100 раз все може помінятися. Як можна дворічній дитині давати прогнози на майбутню професію
@Milamila Так, то я не в настрої була. Ну і людина явно не жартувала. То і не стала переводити розмову в жарт. Не завжди я маю згладжувати кути в спілкуванні. Особливо коли все дратує і так.
Маю одну коліжанку, в якої зараз скрутне становище. Погодилась їй позичити досить велику (як на мене) суму грошей. І тепер я ще і винною стала. Вже тричі та коліжанка переносить зустріч, а коли їй виходить - тоді в мене або відрядження або робота. Таке враження, що то мені ті гроші треба, а не їй. Остання розмова добила. Бачте, то я маю її зрозуміти, мені в житті пощастило, що я маю роботу і я її маю зрозуміти та помогти. Я взагалі дуже не гарно поступаю, коли їду у відрядження, бо їй в той день виходить зустрітись. А попередній зустрічі скасовувались, бо вона мала з друзями зустрітись і я немаю права руйнувати їй особисте життя і навколо мене життя не крутиться, та і взагалі вона ж мені ту суму планувала віддати. Після цих слів і позичати перехотілось. З іншої сторони, я розумію які будуть наслідки, якщо не дати гроші.
Які? Дитячий садок. Ну і я ще вангую, що як дасте, будете мати велииииикі проблеми з поверненням, бо вам «пощастило», і ви собі ще заробите, а її маєте зрозуміти.
Депортація. Про повернення грошей не сумніваюсь, просто на момент подачі документів для продовження візи треба мати на рахунку певну суму грошей, якщо не віддасть то собі лише гірше зробить
А чому ви не хочете просто перекинути їй гроші на картку і не морочитися з особистими зустрічами? Теж не люблю таких бздур, коли людина вважає, що їй всі зобов'язані. Ну, але раз вже пообіцяли, то мабуть пасує виконати. І наступного разу не зв'язуватись.
в цій ситуації це не варіант, людина має сама покласти на свій рахунок гроші (там є багато нюансів з джерелом надходжень на рахунок). Я вже мала мороку щоб обіцяну суму зняти, а тепер навіть і віддати не можу. У вечері повідомлення подружки добило: ну ти ж знаєш, що я немаю грошей купити проїздний, то б могла приїхати до мене і привезти гроші (вона живе в іншому кінці міста, і мені треба більше години, щоб туди добратись, а вона на вихідних у сусіднє місто мала можливість поїхати, +ніде не працює). Коли я була в її районі, вона була з подружками на каві. Мене вже ця наглість починає злити.
@Hermi, розслабтесь). То ж не Вам треба. І якщо їй дійсно треба, то вона точно знайде можливість). Перевірено. І не переймайтесь аж так як це буде виглядати у чиїхось очах, бо завжди будуть невдоволені. А ще чудово допомагає час від часу вдавати з себе «дурненьку»: ой, я щось не подумала; ой, я щось забула і т.д.
та в мене складається враження, що вона і не пробує шукати можливість, бо я пообіцяла позичити. Найгірше, я розумію що вона наражає себе на небезпеку, а вона - ні.
Якщо чесно - я думаю, що в людини таки завжди спрацьовує інстинкт самозбереження. Ну майже завжди). Дайте їй шанс) проявити цей інстинкт.
