так, так! хочеш змінити світ - почни з себе. а розказувати всім яка я свята а навколо всі погані то найпростіше. тобто не робити НІЧОГО. і нема чого нарікати на чоловіка, який теж робить рівно нічого. бо не буває щоб в принцеси був чоловік козел. зазвичай в козла коза --- дописи об"єднано, Aug 6, 2019 --- ми вже давно перейшли в обговорення сферичних коней
Була колись в нашій компанії пара- з університету разом, 10 років зустрічалися, гуляли пишне весілля, дитину народили. Так от там жінка якраз така, що пішла на одну роботу, не вистачало на життя грошей- пішла на ще одну роботу, шукала квартиру щоб зняти, співставляла всі ціни-райони- вигоди, потім ремонтувала успадковану квартиру- ціни, планування, будматеріали, кредити. Мама теж «агонь» - дитина і тим займається, і цим займається, якісь змагання, конкурси в мене комплекси на фоні всевстигаючих людей виробляються, навіть коли пишу Її чоловік ходив на роботу, без фанатизму, отак собі лазив. А по вечорах шпіляв якусь гру, роками, його персонаж там добився багато, чим чоловік страшенно пишався. Регулярно здавав звіт мамі/ татові за кордон, от про все буквально, і вони собі втрьох вирішували скільки грошей передавати в Україну і на які потреби. Той чоловік мені завжди виглядав втомленим, безініціативним, без азарту, мало що в житті його хвилювало, крім комп. гри. Коли я востаннє їх бачила парою, він мені тихо сказав, що жінку свою не витримує, що вона йому дзвонить навіть як він сміття виносить і його трохи довше нема, що в нього таке враження, що в одному приміщенні з нею ніколи не буває повітря. Вони розлучилися, через рік він одружився на молодій феєчці, отакій яка направду не може валізу з багажника сама дістати. Вони переїхали в інше місто. Через певний час я його побачила стильного, накачаного, з татухою на всю руку, світиться з середини, в розмові такий впевнений, веселий. Я остовпіла, бо цю людину періодично бачила 15 років і він завжди був ні риба, ні м’ясо. Його колишню дуже пече, що при ній чоловік не зміг так розквітнути, що вона раніше ніколи не бачила його таким щасливим і енергійним, що від нього добиватися нічого не треба ( він дистанційно добровільно залучений в життя їхньої дитини більше, ніж коли жив з дитиною під одним дахом). Від його родичів відомо, що друга дружина «без нього собі зовсім ради не дає» і що його родичі у всіх відношеннях присутні в їхньому житті виключно в гостьовому форматі. І дуже цьому не раді. Кажуть, що виглядає ніби він свою жінку від них захищає, але ж вони «нічо поганого їм не зробили, а він такий став закритий, що навіть не признається скільки заробляє...» В попередньому шлюбі було нормально мамі по скайпу показувати шмотки куплені на весілля, з лицевої і виворотньої сторони, і слухати, що то на вигляд синтетика, а колір то «вопше... будеш як мрець. Видно, що жінка твоя кольори від себе допасовувала» в т.д. Для мене історія в т.ч. про жіночу енергію, від якої з непорозуміння на двох ножках стався чоловік. Його перша жінка настільки сильно поєднала в собі чоловіче і жіноче начало ( ні в чому її не звинувачую, лише констатую), що йому біля неї робити було нічого, і було страшно. Зараз в неї нова історія, яка до болю схожа на стару - інфантильний персонаж, який сам нічого в житті не зробив, але попри якого вона навісила на себе купу непотрібних обов`язків ( напр. він не переносить навіть мінімальний безлад у ванній кімнаті, заляпані дверцята душової і т.д. У її квартирі!). І приволік в її життя родичок, які розказують як вона має себе з ним поводити, щоб йому корона з голови не впала. І вона так як і в попередньому шлюбі сама придумає що зробити, як заробити, як викрутитися, як себе озадачити.
І так, і ні)). Це, якщо апагаваріть- ґуд. Хоч, відповіді на питання, "доколє?" і в питанні не про розлучення, як вихід в жодному разі, а навпаки, як зберегти я не побачила.
Ми то про коней, але так як моє ім'я мелькає в кожному другому дописі, то я уточню, про всяк випадок, що зазвичай навпаки якраз "відбілювати" ім'я чоловіка доводиться. Особливо коли його мама мені надзвонює і пробує щось випитати то нереальних зусиль вартує перевести її розмову з "отакий він пропащий" на погоду і запісяну Ясю (бо переконати її в тому, що не пропащий майже нереально). Тому чоловік-козел, я принцеса - еммм, не зовсім моя історія. То так, ремарка Ну і не контролюю і не ходжу крок в крок от прямо зовсім. Як і не пхаюся в те, що робить. Всі питання ремонту повністю в його відповідальності. Мені доручає хіба шпалери вибрати, меблі показати пальчиком куди ставити і штори пошити. Я не цікавлюся взагалі деталями опалення, освітлення, вибором того ж бойлера - "жираф большой, ему видней" він професійно займається ремонтами, значить хай і вирішує За не на тій відстані прикручені карнизи теж не довбаю взагалі, коротше більшу частину часу я позитивна до німагу З ним трохи важко говорити. Бо я хочу конкретики, а він видає абстракцію найчастіше... Але спроб я не полишаю
ну дивіться. Ви можете відповідати тільки за себе. Ви не можете змінити думки чоловіка, навіть думки дітей не можете змінити. Тільки через зміни себе. Повірие, змінюєтесь Ви - міняється поведінка оточуючих. Ланцюгова реакція. Не можна очікувати, що одні і ті ж дії приведуть до іншого результату
@ruda kishka я розумію про що ви. Але це ідеалізована картина. А як бути коли в собі зміни є, а в партнері немає? я більше схильна до "змінюєтесь ви-змінюється ваша реакція на поведінку оточуючих", це не виключає того, що поведінка дійсно змінилась, як і того, що вона не змінилась і не зміниться. Або-або.
Ще й як можу! Якщо це стосується добробуту нашої сім'ї/стосунків і він в тому лагає конкретно, я зміню установки, щоб все працювало на добро. А, він не ґлупий і розуміє, якщо хоч ,щоб було все ,як Бог приказав- слухай і роби. І я роблю так само.
Це лише різні світоглядні позиції, які мають право на існування. Якщо вони ефективні в конкретній парі, і дають очікуваний результат. А для чого переконувати?...
Підтримую. Можна змінити, можна не міняти, але донести, що мені це важливо, бо я так хочу і зроби МЕНІ. Тобі не треба, собі не роби. Про приклад @marianast - там не в тому проблема, що жінка активна. А в тому що вона не в ту сторону активність свою спрямувала. І граблі її нічому не навчили. Дуже шкода. --- дописи об"єднано, Aug 6, 2019 --- Приєднуюсь до @Havronia з питанням для чого розмови з свекрухою і її переконування? Пропащий, то пропащий.
Та я вже й не намагаюся, чесно кажучи. Мені просто неприємно оце слухати, тому переводжу розмову на іншу тему або "не маю коли говорити". Чоловік зі своєю мамою практично не спілкується тому "підтримання зв'язків з родиною" лишається мені Хоч вона вжео по-трохи розуміє, що я якась недалека місцями і нема що зі мною про "серйозні речі" говорити Про внуків і "я вам посилку з творогом і варенням відправила" можна
Обрежно, трохи сімейно-побутового гумору. Відразу попереджаю, що в мене все добре і це суто інформативний текст, бо я маю час, оскільки не хочу перебирати речі в шафі Мені ще тут практичний момент спав на думку. Трохи через те, що я не феєчка зовсім. І мене трафляє оте прошення, надихання, улюлюкання аби лиш чоловік щось зробив. В нас так є, що чоловік взагалі не вміє домовлятися і комунікувати з людьми. Для нього то мука і переважно нічого доброго з того не виходить. Мені ж навпаки - тільки дай конкретне завдання. Похвалюся, що за 2 місяці під моїм чуттєвим керівництвом був зроблений ремонт в будинку майже повністю. То від початку розмови з майстром по телефону «Марія, ну я вас канєшн дуже ціную, але в мене все зайнято до осені» і до «як покладуть підлогу, то ви дзвоніть, ми втиснемося якось і дофарбуємо». Мені то не є тяжко, бо я вмію прощупати людину і як вона мені підходить чисто по-людськи, то ключик знайду. З тяжкими людьми взагалі не зв‘язуюся. І от взяв мій чоловік на себе ту злощасну підлогу. Дзвінок майстрам в червні: «Починаємо з першого понеділка липня. Зідзвонимося». Початок липня. Тиша. Тиша. Тиша. Минає тиждень. «Ем, може верто їм подзвонити». «Може й варто. Завтра подзвоню». Але завтра на роботі тяжкий день, а потім середа - він слухавку не бере, а там вже й четвер - чого перед вихідними починати. В суботу таки дзвонить. Майстер такий: «Ну ви не дзвоните, може вам вже не треба». Бляха. Знов домовляються зідзвонитися в вівторок. В вівторок не бере трубку з першого разу («Ну а може він десь поїхав, чого я буду надзвонювати»). До кінця тижня з горем пополам домовляються до того, що треба щось там докупити. «Щось там докупити» займає (тут вже суцільна нецензурщина в голові) ще 2 тижні після чого мій чоловік ще тиждень бавиться з майстром в кішки-мишки («Він казав, сам подзвонить»), а майстер (я то бачила з першого разу, зануда така, гг) чєлавєк хароший, але вельми прошений. Він сюсі-пусі хоче. Йому треба, щоб йому дзвонили, нагадали, похвалили і пожаліли, як то тяжко в його графік вписати ще якусь там хату. На даний момент на календарі 6 серпня, а я далі маю підлогу тільки там, де плитка покладена. Ну і кому краще від того, що я дала чоловікові «порулити» в тій ситуації? Або ще цирк: місяць тому поїхали стовпці замовити. Приходить чоловік зі складу: «То треба 6 тижнів чекати». Ну ок, шість то й шість. Чекаємо. На днях питаю: «Може часом ті стовпці швидше зробили?». «А! Та я не замовив тоді, бо то довго чекати. Пошукаю ще в іншому місці». В іншому місці, Карл! Місяць минув, ті стовпці вже би були з дня на день, а він «може десь швидше знайде»! І щоб було ясніше, я не пиляю і переважно я нейтрально-позитивна людина. Але мені треба кудись поставити піаніно старшої і десь роботу частково робити з осені вдома, а як то зробити в однокімнатній квартирі з трьома вже досить дорослими дітьми, я не знаю. Тому в моїй піраміді Маслоу та підлога і піаніно стоять десь з самого низу. І я реально не готова включати феєчку, якщо я просто можу взяти в руки телефон, банківську картку чоловіка і довести ту довбану підлогу до пуття за тиждень. Тому в будь-якій ситуації важливо а) щоб двоє були зацікавлені в добробуті сім‘ї (не себе конкретно); б) щоб двоє знайшли спосіб максимально зручно вирішити конкретне питання в найменші терміни. Іншими словами, або хтось вішає бойлер, або заробляє гроші, щоб хтось сторонній повісив бойлер, або сидить з дітьми, поки жінка хтося заробляє на вішання бойлера. Так чи ні? Є ще варіант, що бойлер вішає жінка, але то навіть для не-феєчки занадто.
Яко людина, яка 34 роки милася водою нагрітою в баняку на кухні дровами, мила дитину так 4 роки, а двох - 1,5 року, ще й носила ту воду для дітей взимку з літнушки до хати в відрах, а ще прала в напівавтоматі, в який ту воду теж попередньо тре було загріти, і лише 8 місяців вода тече з крана, а на плиті газ, і є машинка-автомат, можу сказати: ото все справді не є базовою потребою. І справа ж не в бойлері. Бойлер - тут вже як символ.
Так, це символ комфорту, з якого витягнули і кинули непонятно куда. Недарма в мксульман чоловік повинен забезпечити жінці принаймі такий рівень, як був в батьків. А не непонятно шо. Ви звикли, для вас це було органічно, а хтось ні. Для мене посудомийка - бомба-ракета, бо до того її не було. А з гарячою водою трохи не так якби виходить, таки більшість в містах її має. І дивно, що чоловік не хоче її зробити в своїй хаті. Як сказав мій чоловік - він там живе чи ні? Бо якби жив, то би зробив (читай, для себе) - і воду, і кухню і шотам ше.
Це є базовою потребою. ОСОБЛИВО коли є всі можливості забезпечити, а не забезпечують, бо лінь і Меркурій ретроградний. Деякі люди ніколи не пили чистої води не з гнилого болота в Африці, то що для них чиста вода не базова потреба? Базова, просто не забезпечена. В мене теж сім років (після заміжжя) туалет був надворі. І від цього він базою чи нормою не став. В якомусь Конго люди в кульочок какають і кидають під ноги. І їм норма.
Моя свекруха все життя дровами палить, воду лише кілька років тому, як насос кинули тече з крана(на вулиці не в хаті). І знаєте, вона , коли щось поламалось ,воду треба було добувати первинним способом, дзвонила і вже негайно просила полагодити, бо ну нафіг таскати. Ще ніколи не зустрічала в житті людини, котра б хотіла жити гірше, а не краще. І, то є базовими потребами, бо без води і бато чого жити якось проблематично і, в який спосіб є та вода також важливо. Життя і умови ,базові потреби потрібно не ускладнювати, а полегшувати.
@Orman, якщо вчепитися Маслоу , то не так. Пити - є базовою потребою. А яку воду, то вже залежить від можливості, бажання тощо. Їсти - є базовою потребою. Що їсти, то теж вже додаткові чинники. А дефекація - взагалі рефлекс, а не потреба. Всі питання миття, туалету, прання, готування, нагрівання води - то питання комфорту. Як і коли, і за яких умов, де. --- дописи об"єднано, Aug 6, 2019 --- @NataliaFed, та хто ж хоче жити гірше? Ніхто. І я не хочу, звісно. Мова ж була про Маслоу. Базові потреби - то ті, без яких неможливо вижити. Там нема широких інтерпретацій.
