А то що таке? І коли то вони обов'язкові ті кризи? Ой, сильно сподіваюся, що вже не зовсім та. Бо за минулі кілька років тарганів своїх не лише трохи поганяла, а й деяким з них розтин по дорозі влаштовувала, знайшла звідки ноги росли у парочки дивних програм і установок в моїй голові. А ще діти (обидвоє дуже по-різному) теж "апгрейднули" мені трохи версію прошивки
То загалом про кризу 40. Саме в одної психологині ( Людмили гридковець - може в неї через ФБ можна вияснити якісь деталі) я чула, що вона є в 38, 40, 42 роки. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Як казав мій чоловік - поїдеш , Надя , ти в якийсь ретрит, приїдеш вся така оновлена і знайшовша себе, і нафіг ми тобі треба будемо. Фірму якусь забабахаєш, жити щасливо будеш, а ми? Но в ретрит мене не тягне. І питання руйнування сімї як сімї чи як ячейки общества, то тут я тойво, можу і порозсужджати. Я за якість, якби що.
Та ну, людина би головою поїхала кожних два роки мати кризу. І Вікторії чоловіку ніби ранувато. А моєму якраз 40, і або я пропустила, або криз не було. --- дописи об"єднано, 2 Серпень 2019 --- Давай розсуждай. Мені дуже цікаво.
Ну в мене якби ставлення таке до того всього - між такою-сякою сім'єю, з якої радо втікають в роботу, п'янку, діти і що там ще, можливо кращими фінансами, і стабільнішим середнім фоном одинокої людини (ок, людини, без партнера, можливо з дітьми - діти не той рівень співзалежності (не впевнена, що то правильне слово), як з дорослими) я виберу останнє. Ібо лічити виснажену голову, а потім висхле тіло дорого, довго і деколи в пусту. Якщо в сімї людині погано через себе - краще не розприскувати свій поганий настрій (кхм, мяко сказано) на інших. Не робити снігового комка. Треба - піди (відійди). Ібо лічити..... Для себе я зрозуміла, що установки, які я собі вивела до одруження -май силу визнати помилку, те, що не вдається і відповідальність не робити гірше - мені ок, відзиваються, а ото, в що я їх позапихала в процесі - дадада, пиляння мозгів свекрами-баптистами і їх сином даром не проходить - з отим грузом подарунків, з якими приходять мої діти, воопше насіння від висівок не відрізниш.
@Akina пальцем в небо. Не могло бути так, що ваш чоловік довго відчував себе невдахою? Не досягав поставлених ( ким? ) цілей, зазнавав невдач, не справлявся з обов’язками в сім’ї - чоловіка, батька, годувальника, т.д.? Виглядає, що людина перестала старатися. Бо не хоче. Не хоче знов пережити якийсь крах, розчарувати себе, може вас. І взагалі не хоче щоб від нього хтось чогось чекав. Вийти з апатії складно, бо чоловіків стимулює результат. Дія- результат- азарт- вища планка- кращий результат і т.д. Найважливішими в цій послідовності є тире, бо за ними сховані зусилля, кількість невдач, повторних спроб, розчарувань, проміжних результатів і повернень до початкової точки. Насправді дуже довга відсутність результату, який робить тебе цінним насамперед у власних очах, може морально розчавити будь яку людину. Я точно знаю, що коли людина перестає вірити в себе життєво необхідно відчувати, що в тебе вірить твоя половина. І цю віру не можливо симулювати. Вона просто має бути.
@marianast дякую, наштовхнуло мене трохи на роздуми. Цілком імовірний пазлик в історії. Бо так, якщо я зазвичай не вірю в нього просто пасивно від втоми, то "дорога родина" старається вовсю - спершу голосно макнути носом і нагадати, що іншого від такого балбєса і не чекали, а потім "помагати" і вирішувати за нього питання... Я часом дивлюся і не знаю, що було б з моєю самооцінкою якби мене так власна мама і родина "тріпали" навіть живучи на відстані
@Akina, а хто чоловік по соціоніці? Який тип? Там дуже гарно розписано яка саме робота пасує. А раптом)? Легше щось міняти, якщо нема чого втрачати. Ну і з власного досвіду - коли чоловік не реалізований, то все решта його не цікавить. Деколи варто підтримати найбрєдовіші ідеї).
@Rodionochka я достеменно не пам'ятаю (треба буде попросити щоб ще раз пройшов тест ), але, здається, Консул ESFJ
@Akina я теж щось подумала про зміну діяльності. Він у вас електрик, якщо не помиляюсь. Може справді в інший бік глянути? Ви як думаєте чим би йому було добре займатись? Хоч на перекваліфікацію треба грошей і часу, знову ж таки. Теж ще той момент...
Дівчата, але хіба то моя робота і моя компетенція змінювати чоловіку сферу діяльності? Я тут зі своєю не до кінця визначилася щоб йому щось радити. Але згодна, те, що він не почувається експертом у чомусь його точно тисне і вганяє в моральне замкнуте коло. А куди взагалі чоловіки ходять щоб думки поскладати? В нашій реальності вони звертаються до психологів? Чи якісь пристойні "чоловічі посиденьки" бувають? А то я собі , дякуючи ДП,багато що в голові впорядкувала без звернення до спеціалістів. Чи з чоловіками так не працює як з жіночою солідарністю?
майстерня, сад, басейн, лікувальна фізкультура ще у відрядженнях думки можуть складатися. А у нас з чоловіком був час, коли ми могли разом кудись поїхати, і не відпочиваючи один від одного фактично, поскладати кожен свої думки. Не в розмовах, кожен собі. Це було дуже класно
Спитала в свого, каже, що в нього порядок). Ми з ним часто розмовляємо, на різні теми. Дружимо, радимось). Не завжди правильно раджу, але мені це подобається, що моя думка важлива. Друга на всі випадки нема. Є для не сокровенного). Але в мене чоловік взагалі дуууже закритий. Тому теперішня ситуація - це робота майже 20-річна). Та і взагалі мені здається, що чоловікам важко радитись. І якщо його хоч хтось здатен буде вивести на діалог, то це супер).
Ні ти не маєш його лікувати і шукати йому роботу, розвиток і психолога. В нашій реальності чоловіки ходять максимум до священника. А частіше до горілки. З чоловіками працює солідарність. Але не так. Вони покриють, дадуть ліжко і сто грам. При чому довго так можуть. Але в них змагальницька натура. Вони не будуть йому радити і помагати з роботами. В кого є хороша робота, в того зазвичай нема часу працювати ментором та ще й задурно. В них вдома свої жінки їм планки піднімають. Насправді якби він тобі в хаті до кінця щось доробляв, це б те ж йому мало помогти. Для початку. Але ти його не витягнеш. Тільки він сам себе може витягнути. От що ти можеш, то це вимагати. Не пиляти не нити (сильно), але не злазити. І так, він буде нервуватися, але потім буде собою пишатися. Якщо все дуууууже запущено, то він просто самоусунеться з вашого життя.
я не дуже вірю в "обов'язкові кризи", але вірю в те, що в певному віці важче вистояти перед якоюсь проблемою. Знайомого "зламало" якораз в 38, як тут пишуть. Він і раніше мав складнощі, але завжди вибирався. А тут раз - і все Мій чоловік балансував на лезі минулий рік (на днях йому 40), і я прямо бачила, що якщо зараз результат його роботи не буде заслуженим, то він впаде в яму. Але він таки отримав кар'єрний успіх, якого заслуговує. І з новими силами виліз з багатьох своїх проблем.
Тест на тип особистості (MBTI тест) Я в тому не дуже шарю, але може він не поганий). Мій тип мені підійшов.
