Відкрита велика жилєтка (5)

Тема для плачу в жилетку, але...
Лікарська жилетка-халат висить тут
Педіатрична - у дитячому здоров'ї
Нарікання на свекруху, мужа, вагітність, КД, їх відсутність, рагулів та інші спеціалізовані... прошу нести у профільні сльозозабірні теми.
Там Вам витруть сльози

, якщо не висохнуть у дорозі...

А тут - допис.
**********************
ЗІ: попередня жилетка висить тут

 

Сьогодні всі в політиці і це, звісно, жилетка. А в мене ще й особисте в жилетку пішло, а точніше робота. Сьогодні вперше пошкодувала, що вийшла з декрету швидше. Краще би все це заколотили, коли я була в декреті. Тоді би вже знала, що виходити нема потреби і шукала би іншу роботу, а не тратила час тут ((((

 

Жахливо важкий і нервовий день.
Брат умудрився в Парижі в аеропорту загубити паспорт перед посадкою на рейс. Полетіли без нього, ходив у посольство, зробив довідку.
Довелося повідомляти це мамі і потім періодично контролювати, чи все з нею добре, чи не скочив тиск. Алярмово просити на роботі гроші і скидати братові.
Дуже-дуже близька і рідна людина днями їде на передок, якраз туди, де сьогодні було двоє загиблих і двоє поранених. І кожна зустріч і кожна розмова - як остання.
І я сумую за Львовом. В мене там ще є дім, і у Києві вже є дім. Дві паралельні реальності.
Хник. Піду пообнімаю котів.

 

Дуже тихенько поскиглю. Як же набридло, коли всіх і все виміряють одною міркою. Набридло доводити

(та й чи треба насправді щось комусь доводити)

, що те, що для когось здається мінімумом, відсутністю амбіцій, насправді є для мене максимумом моїх можливостей.

Маю проблеми зі здоров`ям і інвалідність, які таки відображаються на способі життя. На щастя, зовні цього і не скажеш, про проблеми зі здоров'ям особливо не афішую, хоча й не приховую. Відповідно очікування від мене як від здорової, але можливості таки обмежені. І не достукаєшся до людей й не поясниш, що насправді роблю все, що можу.

Почуваюся як та риба, від якої вимагають лазити по деревах. І так всюди: на роботі, в стосунках з рідними чи друзями.

 

тато в лікарні.
Квітка кашляє
В Катрусі вухо.
І на додачу я захворіла.

 

Ех, я як в тому анегдоті

гуляє хлопець з дівчиною, пропонує їй то квіти, то морозиво, то ще щось, а вона доооовго лумає. Він на її роздуму: не хочеш, як хочеш, то йдемо далі. От доходять до насіння, і тут дівчина хочу хочу хочу, ще перед тим, як хлопець її запитав.

, поки думала, що купити, в магазини завезли вже літню колекцію. Вже ніби знаю за чим прийшла, а вибирати немає з чого.

Wysłane z mojego SM-G935F przy użyciu Tapatalka

 

Купила намисто на ОЛХ, думала янтар, так мене продавець запевняв, що і плаває і то і сьо, ну купила, дуже хотіла. Нині приїхав, відкрила пакунок, а то пластмаса, неозброєним оком видно...ййооой... сиджу мало не ревлю, розвели як малу дитину.. Я таке на себе не одіну, викинула у смітник.. Дякую Боже, що взяв грошима. Вірю що все повертається сторицею, десь мусить повезти..

 

Замучилась.. Реально втомилася.... Втомилася бути сильною, втомилася морально, фізично, психічно...

 

На Великдень купа планів, святкування ДН, приїжджають родичі\друзі з далека, відразу після Великодня подорож на тиждень. Все вже організовано, куплено квитки...А я злягла з якоюсь незрозумілою болячкою. Виглядає що це якась інфекція, бо і мама хвора, і колеги. Самопочуття просто капець, навіть з ліжка не можу стати, голова взагалі не працює. Коли готуватись і як готуватись до Великодня я навіть не уявляю.

 

просто поплакати... моя жилетка то відносини з мамою..

хворіє, треба записати до лікаря. весь ранок я розриваюся між роботою і дзвінками по лікарнях, щоби знайти лікаря, який робить саме ті обстеження, які треба. записала, видихнула... але нє, бо я погана дочка, де я записала і то їхати треба, і взагалі там в центрі міста незна-де, незнаю-який лікар робить... і то лише один приклад... вічно і постійно я погана дитина, яка всьо робить не так. добре, що сестра моя - золота, хоч одна дитина в мами є добра. реально, думаю та ну його те все, хай буде як буде...

 

Просто, Ви дуже переймаєтеся, видихніть, все буде добре))

--- дописи об"єднано, 4 Травень 2019 ---

А я теж понию, бо мене як заложило на ті вибори або вербну неділю, до сих пір я смаркаюся, вже мене то нервує)))

 

Я ідіотка... Забула у потязі сумку з паспортом своїм та чоловіка і певною сумою грошей...видзвонювала, вишукувала - толку ноль. Там ще й ключі від хати... Ну то ж треба такою дурною бути(((

Надіслано від мого meizu M8, використовуючи Tapatalk

 

Я програла у своїх намаганнях добитися від Київських електромереж справедливості. Експертиза, яку вони ж і проводять, не визнала несправності лічильника, який накручував удвічі більше. Відповідно, перерахунку оплати вони не робитимуть. В принципі, очікувано. Я таки невиправна ідеалістка.
Після цього був підйом тиску, на роботі мене відпоїли заспокійливим, пішла працювати, бо були термінові і складні діагностичні випадки.
А під вечір на додаток мене вперше в житті покрила триповерховим матом неврівноважена пацієнтка. Різних людей я бачила за свої майже 20 років роботи, але такого ще не було.
На ручки хочу.

 

Переглянути вкладення 112888 Сьогодні вночі померла коліжанки мама. Хочу розповісти про її останній рік життя. Загалом мама вже більше 20 років в Сша, з великою родиною по грін кард виїхали . Вона давно була розлучена і в Америці вийшла заміж. Їм тоді по 50 років було. Там вона працювала, купили будинок, бо свій той чоловік дітям залишив, виплачувала кредит, співала у церкрвному хорі і була дуже активною жінкою. Майже щороку прилітала до Львова до дочки і онуків. І поки тут була намагалась максимально дешево оздоровитись - масажі, зуби, водичка, фізпроцедури - усе таке профілактичне.
І от 2 роки тому, після курсу масажутвона повернулась в америку і вся пожовтіла. Пішла до лікаря, якісь забиті жовчні шляхи, обстеження, то се і діагноз - рак підшлункової, але наче вчасно виявлений і хороший прогноз.
У їхньому інституті раку все не так сумно. Туди йдуть виліковуватись, а не вмирати. На першому поверсі стоїть рояль і хлопець грає. Їй хімію на Рідзво кололи, то вона всі свята співала для американців Щедрик.
А потім виписалась із лікарні - власне те, що я хотіла розповісти - і влаштувала ... Велике весілля . Взяла із тим американцем шлюб, поприїжджали родичі із усього світу.
Розумна жінка, дала усім надію,усіх побачила,... З усіма попрощалась, але у всіх на серці було радісно, бо всі думали, що цей шлюб продовжить її життя. А вона, як молода наречена, посміхалась, а не лежала і конала. І родичі їхали вітати її і тішитись, а не прощатись

 

Я не знаю, до якої теми це пасує...

Сьогодні на вулиці стала свідком прикрої ситуації: мама з двома донечками, старша років 7-9-ти, видно, що має вади розвитку (фізичного так точно, видно було по походці), і молодша - ще у візочку.
Старша дівчинка щось попросила в мами (я ще в той момент не дослухалася, але потім по контексту зрозуміла, що вона просила щось купити).
Реакція жінки мене просто вбила: жінка на всю вулицю почала кричати «я не маю грошей на це! І це ЧЕРЕЗ ТЕБЕ я не можу піти на роботу, так-так, що ти дивишся? це ти винна!! ...» ще там щось вона кричала, я просто стерпла, і мабуть, тому вже далі не сприймала.
Мій чоловік сказав «як же ж рано цю дитину роблять дорослою». (Перекладаючи відповідальність).

Мені ледь не розірвалося серце, і від жалю до дитини, і від жалю до жінки теж.

 

Так склалися обставини, що наша сім'я потребує мого виходу на роботу. І моя мама готова сидіти з внучкою, і з вересня ніби садок світить, але..... Моя доця не хоче ні з ким бути крім мене. Плаче за мною і ніхто нічим її не може заспокоїти. Весь час, що я відсутня - 5, 10, 15 хв в неї істерика. Про садок вже навіть страшно думати. Ясно, що за таких умов про роботу можу забути, бо дитина для мене важливіша. І знову але.... Але як не вийду працювати, то буде фінансова *опа... В мене вже голова кипить від думок.

 

Я теж часом "на нулі" і від виснаження можу іноді якусь грубість гаркнути знаючи про її абсолютну непедагогічність (частіше вдома, правда, а не на людях). Тій мамі дуже важко, і не факт що вона завжди-завжди кричить. Може, то був поганий тиждень, день і остання крапля... Може, вдома вона довго плакатиме від власного безсилля, вибачиться і все дитині пояснить. Може, мама просто втомилася від марафону. То і з "нормальними" дітьми важко, що вже казати про особливих... Якщо Ви не знаєте всієї історії, не знаєте цієї сім'ї - не треба їх засуджувати і жаліти не треба - у них своя дорога. Якщо можете, знаєте їх - просто по мірі можливостей запропонуйте допомогу

--- дописи об"єднано, 27 Травень 2019 ---

Відпустіть ситуацію хоч тимчасово. Дитина теж відчуває Вашу зацикленість. Дайте собі трошки часу ні не на роздуми - без роздумів. До вересня все ще може дуже сильно змінитися - і дитина підросте, і ставлення поміняється. Все складеться так, як буде найкраще для Вас і для доні. Точно-точно

 

Однозначно! Мій малий в травні не хотів навіть чути про садок, криком кричав, як йшли просто подивитись, як там. А в листопаді пішов з задоволенням і спокійно без плачів лишався)
Все у вас буде добре, до вересня ще ціле літо!!

 

Сьогодні втік наш Гайко. Бігав собі по подвір‘ю чи десь поряд (має лазейку), вдарив грім, він налякався напевно і чкурнув. Шукали від кінця грози (десь коло четвертої) і до пів одинадцятої. Сусіди бачили як біжав в сторону лісу. Облазили, накричались - нема. Наша баба того не переживе(. Діти плачуть(. Де він там бродить, наш маленький Гайко? Гуляв і по пів дня. Але щоб на ніч, то це вперше. Не можу спати. Як його тепер знайти? Він такий гарний, його хтось собі забере(((. У фб написала, дуже сподіваюсь на результат. Завтра йдемо розклеювати оголошення. Що ще зробити? Як його тепер можна знайти? Має декілька маршрутів у лісі, пройшли то сто разів. Пси за вікном гавкають, йому десь там страшно...

 

Знайшовся!!! Прибився до людей, що йшли на Чортові скелі. А там туристи-скелелази його приютили). Ночував у наметі))). Хлопчина якийсь побачив, попросив передзвонити, а потім і сам задзвонив. Малий пів дня розклеював оголошення. Спрацювало. Помітили телефон на зупинці. Побіг чоловік з малим. Знайшли, а Гайко і не дуже бідував))). Йому там було добре. Деколи треба втратити, щоб навчитись цінувати! Бережіть своїх близьких!!!

 

Останніми днями дуже важко. Життя міняється, дуже сильно. Боженько мене випробовує, а я пробую триматися. Важко. В житті з"являються люди, самі приходять, ті які зрадили, покинули, про яких забула... Дуже мені бракувало брата, опори, того з ким можна поговорити, того хто підтримає. Прийшов.. не сам, а з проблемою. Не знаю як правильно вчинити. З старшим сином важко, з меншим нестерпно, він як маятник, то обнімає, то верещить. А я вже ледво дихаю. Чекаю змін, бачу що Бог має на мене свій особливий план.
Була на забаві, думала я до того готова, а ні.. Через 2 години від початку пішла, не витримала. Виридалася. Другий день не можу зліпитися до купи. Важко, дуже..